Постанова № 6521044, 28.07.2009, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2009                                                                                Справа №9/214

час прийняття 11 год 55 хв

м. Полтава

за позовом Закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" , м. Кременчук

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, м. Кременчук

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 20 лютого 2007 року №0000462301/0/330, від 10 травня 2007 року №0001982301/1/82, від 10 травня 2007 року № 0000462301/1/994, від 25 липня 2007 року №0001982301/2/121, від 25 липня 2007 року №0000462301/2/1585, від 4 жовтня 2007 року №0001982301/3/150, від 4 жовтня 2007 року №0000462301/3/2279

за участю прокуратури Полтавської області

Суддя Ю.О. Коршенко

секретар Н.С. Кобець

Представники:

від позивача: Гуйванюк Й.Є., Дмитренко А.М., Алєксєєва Н.Ю. - дов-ті у справі

від відповідача: Біленко Н.О., Биченко О.О., Шумська І.Г., Переяслівець В.М. - дов-ті у справі

від прокуратури - Харенко В.М., прокурор відділу

Суть спору: Розглядається позов ЗАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 20 лютого 2007 року № 0000462301/0/330, від 10 травня 2007 року № 0001982301/1/82, від 10 травня 2007 року № 0000462301/1/994, від 25 липня 2007 року № 0001982301/2/121, від 25 липня 2007 року № 0000462301/2/1585, від 4 жовтня 2007 року № 0001982301/3/150, від 4 жовтня 2007 року № 0000462301/3/2279, винесених на підставі Акту перевірки АТ «Укртатнафта» від 16 лютого 2007 року № 98/23-120/00152307 з питання дослідження правильності формування податкового кредиту за період: липень, вересень, жовтень, листопад 2005 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень серпень, вересень, жовтень, листопад 2006 року.

Позивач у позові та в судовоиу засіданні вважає неправомірним зменшення Кременчуцькою ОДПІ суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень, вересень - листопад 2005 року, січень - жовтень 2006 року на суму 3417 160,00 грн. та донарахування податку на додану вартість в сумі 154859,00 грн. з тих підстав, що ним повністю дотримано вимоги пунктів 7.4, 7.5, 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість», правомірно заявлено суми ПДВ до відшкодування.

Позивач при цьому посилається на виконання умов договорів постачання природного га зу від 18 травня 2005 року № 1452/3/2111, від 26 грудня 2005 року № 325/3/2111, від 30 червня 2005 року № 1732/3/2111, від 6 березня 2006 року № 392/3/2111, АТ „Укртатнафта” прийняло від постачальників природний газ.

Поставка газу оформлювалась відповідними актами приймання-передачі.

На весь обсяг поставленого товару Позивачу постачальниками було надано податкові накладні, оформлені належним чином, відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”.

В свою чергу, АТ„Укртатнафта” оплатило вартість поставленого товару в повному обсязі, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями. У складі ціни товару АТ «Укртатнафта» на користь постачальників перераховувало суми податку на додану вартість, про що вбачається з платіжних доручень.

Згідно вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду, у відповідності з вимогами, складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Вартість газу, придбаного АТ „Укртатнафта”, відповідно до вимог статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, відноситься до складу валових витрат виробництва.

Право платника податку на податковий кредит виникає, у відповідності з вимогами підпункту 7.5.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, з дати першої події: списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Відповідно, АТ„Укртатнафта” вважає, що у нього виникло право на відшкодування податку на додану вартість, сплаченого у зв’язку з придбанням природного газу за договорами постачання.

Кременчуцька ОДПІ у відзиві на позов, письмових поясненнях і в судовому засіданні позовні вимоги відхилила з тих підстав, що при дослідженні правильності формування податкового кредиту АТ “Укртатнафта” за липень, вересень - листопад 2005 року, січень - жовтень 2006 року шляхом проведення зустрічних документальних перевірок встановлено, що АТ “Укртатнафта” було придбано природний газ у постачальників, які при складанні податкових накладних порушили вимоги п.п 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і, крім того, не сплачували до бюджету суми податку на додану вартість. Таким чином, на думку Кременчуцької ОДПІ, Позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, оформленим неналежним чином.

Згідно вимог пункту 1.3 Закону України “Про податок на додану вартість”, “Платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України”.

Згідно вимог пункту 1.8 Закону “Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом”.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону визначено, що суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством.

Кременчуцька ОДПІ вважає, що оскільки ПДВ – непрямий податок і сплачується (надходить) до бюджету опосередковано через продавця, з бюджету може бути відшкодовано тільки ті суми, які фактично до нього надійшли.

В судовму засіданні прокурор повністю підтримав запереченнявідповідача, вважає позовні вимоги необгрунтованими і безпідставними, тому просить суд в їх задоволенні відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, прокурора ,суд в с т а н о в и в : :

Кременчуцькою ОДПІ ( відповідачем) було проведено невиїзну позапланову перевірку Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (в подальшому – Позивач) з питання дослідження правильності формування податкового кредиту за період: липень, вересень - листопад 2005 року, січень - листопад 2006 року. За результатами проведення даної перевірки Відповідачем було складено Акт перевірки від 16 лютого 2007 року №98/23-120/00152307. видано податкові повідомлення-рішення від 20 лютого 2007 року №0000452301/0/30, від 20 лютого 2007 року №0000462301/0/330. Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені Позивачем, за результатами оскарження було скасоване податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2007 року №0000452301/0/30 в частині 8309,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Кременчуцькою ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення від 10 травня 2007 року №0001982301/1/82, від 10 травня 2007 року № 0000462301/1/994. За результатами подальшого оскарження податкові повідомлення залишені податковими органами без змін, видані нові податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2007 року №0001982301/2/121, від 25 липня 2007 року №0000462301/2/1585, від 4 жовтня 2007 року №0001982301/3/150, від 4 жовтня 2007 року №0000462301/3/2279.

          Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 20 лютого 2007 року № 0000462301/0/330, від 10 травня 2007 року № 0001982301/1/82, від 10 травня 2007 року № 0000462301/1/994, від 25 липня 2007 року № 0001982301/2/121, від 25 липня 2007 року № 0000462301/2/1585, від 4 жовтня 2007 року № 0001982301/3/150, від 4 жовтня 2007 року № 0000462301/3/2279.

          В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначається про укладення ним договорів постачання природного газу від 18 травня 2005 року №1452/3/2111, від 26 грудня 2005 року №325/3/2111 із ТОВ «Євротрансакція», від 30 червня 2005 року №1732/3/2111 із ТОВ «Полтаванафтогазпостач», від 6 березня 2006 року №392/3/2111 із ТОВ КВФ «Славія».

          Всі постачальники природного газу на час здійснення операцій постачання товарів на АТ «Укртатнафта» є платниками податку на додану вартість, що податкової інспекцією не оспорюється.

На виконання умов договорів постачання природного газу, АТ «Укртатнафта» отримало газ від постачальників, із оформленням відповідних актів приймання-передачі, відповідних видаткових накладних, що надані Позивачем до матеріалів справи.

          Вартість природного газу була сплачена Позивачем в повному обсязі, в складі ціни товару було сплачено суми податку на додану вартість, що не оспорюється Відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Постачальниками товару на користь Позивача на весь обсяг поставленого природного газу було надано податкові накладні, які відповідають вимогам, встановленим п.п 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податковий кредит звітного періоду, у відповідності з вимогами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право платника податку на податковий кредит виникає, у відповідності з вимогами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, з дати першої події: списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів; отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Суми податкового кредиту, відповідно до положень пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, підлягають відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України. Зазначеним пунктом також передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Позивачем вищезазначене було виконане в повному обсязі, про що свідчать копії наданих Позивачем до матеріалів справи декларацій з податку на додану вартість за період липень, вересень - листопад 2005 року, січень - листопад 2006 року.

          Враховуючи наявність вищевказаних первинних документів, Позивачем було сформовано податковий кредит і заявлено до бюджетного відшкодування суми ПДВ, сплачені в ціні отриманого від постачальників товару.

          За твердженням Кременчуцької ОДПІ підприємствами постачальниками було допущено порушення норм п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість» при складанні податкових накладних, що виразилося у неправильному визначені у цих документах сум податку на додану вартість за ставкою 20%, хоча необхідно було вказати ПДВ за ставкою 0%.

          За твердженням Кременчуцькою ОДПІ природний газ підприємствами постачальниками ТОВ «Полтаванафтогазпостач», та ТОВ КВФ «Славія», придбавався останніми за ставкою 0% у ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», який в свою чергу придбавався на підставі міжурядових угод України із Туркменією та Російською Федерацією. Природний газ реалізовувався ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» з виконанням умов Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», тобто із зазначенням ПДВ за нульовою ставкою ПДВ.

Ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» встановлено, що у 2005 році операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладення податком на додану вартість; операції з продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» установлено, що у 2006 році операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладання податком на додану вартість;

операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

          Природний газ, поставлений на користь АТ «Укртатнафта» ТОВ «Євротрансакція» придбавався останнім в ТОВ «Інтерліс», який в свою чергу придбавав газ у ДК «Газ України». ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» природний газ постачався на виконання міжурядових угод України із Туркменією та Російською Федерацією. Природний газ реалізовувався ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» з виконанням умов Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», тобто із зазначенням ПДВ за нульовою ставкою ПДВ.

Згідно вимог пункту 1.3 Закону України “Про податок на додану вартість”, “Платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України”.

Згідно вимог пункту 1.8 Закону “Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом”.

          На думку Кременчуцької ОДПІ, при реалізації на користь АТ «Укртатнафта» газу природного підприємствами постачальниками надмірної сплати податку на додану вартість не відбулося, отже у Позивача відсутні правові підстави для отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ із бюджету.

Зазначена позиція податкового органу є необґрунтованою і судом до уваги не приймається, у зв’язку із наступним.

Податковий кредит звітного періоду, у відповідності з вимогами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право платника податку на податковий кредит виникає, у відповідності з вимогами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, з дати першої події: списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів; отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

          Відповідно до вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

          Не приймається судом до уваги посилання Кременчуцької ОДПІ на пункт 1.8 Закону України»Про податок на додану вартість», з огляду на який податкова інспекція робить висновок про можливість відшкодування з державного бюджету лише сум податку, які фактично до нього надійшли.

Вказаний висновок спростовується положеннями п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який зазначає, що у випадку, коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел які відповідно до законодавства зараховуються до державного бюджету.

Крім того, відмовляючи Позивачеві у відшкодуванні з державного бюджету сум ПДВ, сплачено у складі придбаного товару, Відповідач застосовує стосовно Позивача відповідальність у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування за несплату податку іншою, ніж Позивач особою, яка, крім того, не є контрагентом Позивача.

Такі дії Відповідача суперечать вимогам статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом враховується, що законодавство не пов’язує сплату сум податку до бюджету суб’єктами підприємницької діяльності іншими, ніж платник, що заявляє суми ПДВ до відшкодування. Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, суд при прийнятті рішення враховуються наявні у справі відповіді НАК "Нафтогаз України" ДК " Газ України " від 03.06.2009 р. № 31/10-5248 та від 15.07.2009 р. № 31/10-6917 на запити господарського суду Полтавської області та прокуратури Полтавської області , згідно яких ДК " Газ України" не володіє інформацією з питань чи ввозився на територію України природний газ на виконання умов зовнішньоекономічних договорів , укладених не на виконання міжнародних договорів України, та чи відбувався у 2005-2006 рр. імпорт природного газу на територію України поза умов міжнародних договорів України резидентами - суб"єктами господарювання України.

Стосовно вимоги прокуратури щодо надання документально підтвердженої інформації з питань придбання ТОВ " Інтерліс", ТОВ " Євротрансакції", ТОВ " Полтаванафтогазпостач" та ТОВ КВФ " Славія" у ДК "Газ України" НАК " Нафтогаз України" у період 2005-2006 рр. природного газу із обов"язковим зазначенням у відповіді номерів договору ( контракту), обсягів поставки, ціни та походження газу ( імпортований чи видобутий на території України ), то ДК " Газ України" у наданні витребуваної інформації органу прокуратури відмовив, посилаючись на те, що вказана інформація належить до господарської діяльності Компанії, а тому вбачається незаконне втручання і перешкоджання в цьому господарській діяльності ДК "Газ України" НАК " Нафтогаз України".

За викладених обставин , суд приходить до висновку про обгрунтованість і правомірність заявлених позовних вимог АТ «Укртатнафта».

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України , відповідачем не доведено правомірність і законність прийнятих ним спірних податкових повідомлень - рішень.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 94,158-163 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги АТ„Укртатнафта” задовольнити повністю.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 20 лютого 2007 року № 0000462301/0/330, від 10 травня 2007 року № 0001982301/1/82, від 10 травня 2007 року № 0000462301/1/994, від 25 липня 2007 року № 0001982301/2/121, від 25 липня 2007 року № 0000462301/2/1585, від 4 жовтня 2007 року № 0001982301/3/150, від 4 жовтня 2007 року № 0000462301/3/2279.

3. Стягнути з Державного бюджету України ( рахунок ВДК м. Полтава № 3111095600001 УДК у Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 23809520, код платежу 22090200) на користь Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” (39609, м.Кременчук, вул. Свіштовська, 3, р/р № 26007100038587, у Центральному Кременчуцькому відділенні ПОФ АППБ „Аваль”, МФО 331605, ЄДРПОУ 00152307) –3,40 грн. відшкодування витрат по сплаті державного мита.

Видати виконавчий документ з набранням постановою законної сили за заявою стягувача.

4. Постанову надіслати сторонам за адресами, вказаними у її вступній частині.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                     Ю.О. Коршенко

З оригіналом згідно

секретар Н.С. Кобець