Рішення № 6520921, 28.07.2009, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2009 р.                                                                      Справа №20/100

за позовом Холдингової компанії "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства, м.Кременчук

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавазі", м.Зугдіві

про стягнення 214 278,10 дол. США

                                                  Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: Білявський В.В., дов. № 3 від 05.01.2009 року.

від відповідача: не з"явився.

          Розглядається позовна заява про стягнення 214 278,10 дол. США, в тому числі 125 668,23 дол. США - сума основного боргу, 73 892,92 дол. США - пені, 12 692,49 - інфляційних, 2 024,46 дол. США - 3% річних.

          Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином. Згідно повідомлення про вручення, ухвала, якою відповідач повідомлявся про час та місце розгляду даної справи, вручений адресату 10.07.2009р.

Правовою підставою для розгляду даної справи в Господарському суді Полтавської області є п.10.2 розд. 10 Договору, з урахуванням змін внесених Додатковою угодою №6 від 31.03.2009р., згідно яких суперечки по виконанню цього Договору підлягають розгляду в Господарському суді Полтавської області відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності, у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору, Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст.77 цього Закону, якою визначено випадки виключної підсудності у справах з іноземним елементом.

Враховуючи положення зазначених законів, а також те, що сторонами Договору було визначено підсудність розгляду спорів які можуть виникнути між ними, зазначений спір підлягає розгляду в Господарському суді Полтавської області.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 28.07.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

23.03.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір №439 Ри на поставку запасних частин до автомобілів КрАЗ, за умовами якого, позивач взяв на себе зобов’язання виготовити і поставити, а відповідач –сплатити і прийняти запасні частини до автомобілів КрАЗ (далі –продукція).

Поставка продукції по Договору, з урахуванням змін та доповнень внесених додатковими угодами до Договору №1 від 14.12.2007р., №2 від 11.01.2008р., №3 від 18.04.2008р., повинна здійснюватись залізничним транспортом на умовах СРТ (ст. Іллічівськ паромна), згідно Інкотермс 2000.

19.06.2008р. на виконання умов Договору, як свідчать залізнична накладна №44443336, вантажна митна декларація №806010006/8/009167, рахунок фактура №61031 від 05.06.2008р. та відвантажувальна специфікація №90 від 17.06.2008р., позивач поставив відповідачу запасні частини до автомобілів КрАЗ на загальну суму 125668,23 дол. США.

Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобов"язання за Договором в повному обсязі.

Відповідно до п.5.1 Договору, з урахуванням змін внесених Додатковою угодою №3 від 18.04.2008р., оплата продукції, що поставляється за цим Договором, проводиться покупцем в доларах США банківським переказом в 90-денний строк з моменту відвантаження партії продукції. Таким чином, відповідач зобов"язаний був оплатити отриманий товар до 18.09.2009р.

На час розгляду справи відповідач свої зобов’язання по оплаті продукції не виконав, у зв"язку з чим сума основного боргу відповідача за отриману продукцію склала 125668,23 дол. США.

У відповідності до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 125668,23 дол. США. основного боргу є обґрунтованою, та підлягає задоволенню.

Розділом 9 Договору сторони зазначили, що при порушенні термінів оплати продукції покупець сплачує пеню у розмірі 0,3% від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення зобов’язань за період з 18.09.2008р. по 01.04.2009р. у розмірі 73892,92 дол. США

Відповідно до ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За правилами п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином пеня, що нараховується відповідачу згідно з Договором, за порушення строків розрахунків, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочення та обмежується шестимісячним строком її нарахування.

Враховуючи вищезазначене з врахуванням приписів п.6 ст.232, ст.343 ГК України, після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягає пеня у розмірі 15087,73 дол. США за період з 18.09.2008р. по 18.03.2009р.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на ч. 2 ст.625 ЦК України позивач у позовній заяві правомірно нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 2024,46 дол. США за період з 18 вересня 2008р. по 1 квітня 2009р. (розрахунок наведений в позовній заяві).

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 12692,49 дол. США витрат від інфляції. Розмір інфляції в Україні встановлено на розрахунки в національній валюті – гривні. Згідно умов п.1.4. Договору валютою платежу за договором є долар США. Позивач не надав суду доказів ні щодо інфляції долара США, ні щодо її розмірів (індексу інфляції).

За даних обставин, заявлені позовні вимоги про стягнення 12692,49 дол. США витрат від інфляції задоволенню не підлягають.

Судові витрати згідно ст.ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавазі»(Грузія, м. Зугдіді, вул. Месхія, 5, ІПН 220342626) на користь Холдингової компанії «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства (Україна, м. Кременчук, вул. Київська, 62, код ЄДРПОУ 05808735) суму основного боргу у розмірі - 125668,23 дол. США, пеню - 15087,73 дол. США, 3% річних у сумі 2024,46 дол. США, а всього –142780,42 дол.США, 1427,09 дол. США державного мита, та 78,59грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині позовних вимог про стягнення 12692,49 дол. США витрат від інфляції, та 58805,19 дол. США пені відмовити.

Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Суддя Киричук О.А.