Постанова № 65208848, 10.03.2017, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6578/16-а

Провадження № 2-а/591/124/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2017 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради

про зобов»язання вчинити певні дії -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду і свої вимоги мотивує тим, що на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 20.12.2011 року №3009 та 18.04.2013 року № 914 її батько ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0758 га, розташованої в АДРЕСА_1. Між фасадною частиною цієї земельної ділянки та лінією по якій проходять фасадні паркани сусідніх домоволодінь (червона лінія), розташована земельна ділянка орієнтовною площею 0,02 га, яка більше чотирьох років перебуває у користування їх сім»ї. Оскільки батько позивачки використав право на безоплатну приватизацію, то за письмовою згодою останнього нею до Сумської міської ради 23.02.2016 року була подана заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки. В майбутньому позивачка має намір об»єднати в одну земельну ділянку, земельну ділянку батька площею 0,0758 га та земельну ділянку орієнтовною площею 0,2 га, відносно якої просила відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою. У зв»язку з тим, що відповідач тривалий час не розглядав вказану заяву, позивачка звернулась із адміністративним позовом до Зарічного районного суду м. Суми, який постановою від 18.05.2016 року у справі № 591/1342/16-а, що набрала законної сили, зобов»язав Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії розглянути її заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та прийняти рішення по цій заяві згідно вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Оскільки відсутні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, встановлені зазначеною нормою, вказане судове рішення не виконано, просить зобов»язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою та встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в адміністративному позові та додаткових поясненнях до нього, просить суд позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю та пояснив суду, що Сумська міська рада приймає рішення на пленарних засіданнях після обговорення шляхом голосування. Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачена мотивована відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Вважає, що у разі задоволення вимог про зобов»язання надати позивачці дозвіл на розробку проекту землеустрою, Сумська міська рада буде обмежена в розпорядженні комунальною власністю. Також із посиланням на ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, вважає, що позивачка має право замовити розробку проекту землеустрою без рішення Сумської міської ради, а тому просить суд в позові відмовити.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягають задоволенню з таких підстав:

Судом при розгляді справи встановлено, що на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 20.12.2011року №3009 та 18.04.2013 року №914 ОСОБА_2 є власником двох земельних ділянок загальною площею 0,0758 га, розташованих в АДРЕСА_1.

Між фасадною частиною цих земельних ділянок та лінією по якій проходять фасадні паркани сусідніх домоволодінь (червона лінія), розташована земельна ділянка орієнтовною площею 0,02 га, відносно якої позивачкою 23.02.2016 року до Сумської міської ради була подана заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення її у власність.

Тривалий час по цій заяві Сумською міською радою ніякого рішення прийнято не було, тому ОСОБА_1 звернулась з позовом до Зарічного районного суду м. Суми, який постановою від 18.05.2016 року в адміністративній справі № 591/1342/16-а, що набрала законної сили, зобов»язав Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії розглянути її заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та прийняти рішення по цій заяві згідно вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Станом на 10 березня 2017 року доказів прийняття рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, Сумською міською радою подано не було.

Стаття 118 Земельного кодексу України встановлює порядок приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно частини шостої цієї статті, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

В частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об»єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, наведений в ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 18.05.2016 року в адміністративній справі № 591/1342/16-а, що набрала законної сили, встановлено та в силу ст. 72 КАС України не потребує доказуванню, що згідно містобудівної документації - Генеральний план міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР зі змінами, внесеними рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 року № 1943-МР, та містобудівної документації - План зонування території міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 року № 2180-МР, земельна ділянка, відносно якої ОСОБА_1 просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення її у власність, відноситься до земель садибної житлової забудови, тобто земель які використовуються для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України та приймаючи до уваги затверджену містобудівну документацію - Генеральний план міста Суми та План зонування території міста Суми, Сумська міська рада повинна була надати позивачці дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки відсутні встановлені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підстави для відмови у видачі такого дозволу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, зважаючи на вищенаведене, відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності.

Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року була сформована правова позиція, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідності наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб»єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов»язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб»єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб»єктів владних повноважень.

Зважаючи на те, що відсутні підстави для відмови у наданні позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою, вичерпний перелік яких встановлений ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, залишилась невиконаною постанова Зарічного районного суду м. Суми від 18.05.2016 року в адміністративній справі № 591/1342/16-а, якою Сумську міську раду було зобов»язано на найближчому пленарному засіданні чергової сесії розглянути заяву позивачки та прийняти по ній рішення згідно вимог вказаної норми, суд вважає, що при таких обставинах та з урахуванням правових позицій Верховного Суду України і Вищого адміністративного суду України у подібних справах, належним способом захисту порушених прав позивачки буде зобов»язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Крім того, позивачкою та її представником подані клопотання про встановлення судового контролю за виконанням постанови у даній справі.

Суд вважає, що ці клопотання підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Згідно статті 129-1 Конституції України, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 267 КАС України врегульоване питання судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Згідно ч. 1 вказаної статті, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі має право зобов»язати суб»єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Даній нормі кореспондують положення абзацу сьомого пункту 4 ч. 1 ст. 163 КАС України, згідно з якою в резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб»єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011року № 17-рп/2011 було визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частин другої, третьої, шостої, восьмої статті 267 КАС України, які передбачають право суду накладати штрафи на посадових осіб, у тому числі керівників колегіального органу, за невиконання суб»єктом владних повноважень постанови суду або неподання звіту про виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги вищенаведені норми, зважаючи на те, що більше року заява позивачки про надання дозволу на розробку проекту землеустрою залишається не розглянутою і по ній не прийнято взагалі ніякого рішення, враховуючи відсутність підстав для відмови у наданні позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою, вичерпний перелік яких встановлений ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а також приймаючи до уваги, що постанова Зарічного районного суду м. Суми від 18.05.2016 року в адміністративній справі № 591/1342/16-а залишилась невиконаною навіть у примусовому порядку органами державної виконавчої служби через відсутність дієвого механізму, враховуючи, що однією із основних засад судочинства є обов»язковість судових рішень, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням постанови у даній справі.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки належить стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 551,20 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 129, 129-1 Конституції України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 118, 122 Земельного кодексу України, ст. ст. 7 - 9, 11, 69 - 71, 159 - 163, 167, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Зобов»язати Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною (орієнтовною) площею 0,02 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в АДРЕСА_1.

Зобов»язати Сумську міську раду протягом одного місяця з дня набрання цією постановою законної сили, подати до Зарічного районного суду м. Суми звіт про її виконання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 551,20 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постанову суду може бути оскаржено відповідно до ст. 186 КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови, або протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 березня 2017 року.

СУДДЯ А. Я. КЛИМЕНКО