Рішення № 6520858, 30.07.2009, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

30.07.2009р.                                                                                          Справа № 20/119

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромекспорт”, м. Бердянськ, Запоріжзька область.

до Приватного підприємства “Компанія “АгроКам”, м. Кременчук.

про стягнення 705 388 грн. 29 коп.

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: Чуфістова Ю.Г. довіреність від 18.05.2009 року.

від відповідача: не з’явився.

Розглядається позовна заява про стягнення з заборгованості по договору поставки № 75-12 від 03.12.2007 року в сумі - 705 388 грн. 29 коп., в тому числі - 390 500 грн. 39 коп. –залишок зайво отриманих коштів, 47 548 грн. 34 коп. –пені, 29 005 грн. 04 коп. - 3 % річних; 238 334 грн. 52 коп. - інфляційних нарахувань.

Відповідач проти позову заперечує частково, не погодившись із розрахунком позивача по інфляційним нарахуванням в сумі 211342 грн. 24 коп., зазначивши, що розрахунок виконано всупереч положень, визначених в Главі 6 Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених Наказом Держкомстату України від 14.11.2006 року № 519, у відповідності до яких здійснюється розрахунок індексу інфляції, який є наслідком процесу, що відбувається протягом кожного місяця і остаточно визначається після його завершення, а відтак формується увесь відповідний період і не може визначатися відносно кожного окремого дня (навіть як середня величина). Таку позицію відповідач також підтверджує практикою Вищого господарського суду України, зокрема, у справі № 37/165 від 23.04.2009 року.

16.07.2009 року позивач в судовому засіданні у зв’язку з перерахунком суми заборгованості надав клопотання про зменшення розміру позовних вимог на загальну суму 55436,62 грн. згідно розрахунків. Позивач просить стягнути - 649 951 грн. 67 коп., в тому числі - 387 000 грн. 00 коп. –залишок зайво отриманих коштів, 25 712 грн. 01 коп. –пені, 25 897 грн. 42 коп. - 3 % річних; 211 342 грн. 24 коп. - інфляційних нарахувань.

Судом прийнято зменшення розміру позовних вимог.

Через канцелярію суду відповідач надав клопотання (вхід. № 09649 від 30.07.2009 року) в якому зазначається про неможливість явки представника в зв’язку із зайнятістю у іншому процесі та прохання відкласти розгляд справи.

Заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи відхилене судом з огляду на те, що відповідачем не надано в судове засідання відповідних доказів на підтвердження зайнятості в іншому процесі. Ненадання зазначених доказів виключає можливість для ствердження про наявність поважних причин неявки представника відповідача у судове засідання. При цьому, суд приймає до уваги, що ГПК України не обмежує представництво інтересів сторони в господарському процесі певним колом осіб.

В судовому засіданні 30.07.2009 року оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агропромекспорт”, м. Бердянськ, (надалі - позивач) та Приватним підприємством “Компанія “АгроКам”, м. Кременчук (надалі - відповідач) був укладений договір поставки № 75-12 від 03.12.2007 року, а також додатки до договору: додаток № 1 від 03.12.2007 року, додаток № 2 від 04.12.2007 року, додаток № 3 від 13.02.2009 року.

Згідно п. 2.1 договору відповідач зобов’язався в строк, не пізніше вказаного в додатках, передати позивачу відповідний товар.

Згідно п. 2.2 договору позивач зобов’язався прийняти товар та здійснити за нього оплату в строки і порядку, зазначені у додатках (специфікаціях) до договору.

На виконання умов договору позивач сплатив на рахунок відповідача за поставку товару грошові кошти в розмірі 5680000,00 грн. (платіжні доручення: № 67 від 03.12.2007 р., № 69 від 04.12.2007 р., № 683 від 04.12.2007 р.; № 85 від 14.02.2008 р.), а також 81796,00 грн. –компенсації витрат по доставці товару позивачу (платіжні доручення: № 48 від 13.02.2008 р., № 82 від 06.03.2008 р.).

Згідно п. 5 додатку № 3 до договору поставки відповідач зобов’язувався поставити позивачу 3 000 тонн селітри аміачної протягом 20 днів з дати зарахування коштів на його рахунок, тобто не пізніше 07.03.2008 року.

Згідно видаткових накладних № 18/02-5 від 18.02.2008 року, № РН-0000005 від 12.03.2008 року, № РН-0000007 від 14.03.2008 року, № РН-0000017 від 19.03.2008 року відповідач поставив позивачу 841,32 тонн селітри аміачної вартістю 1427384 грн. 52 коп.           

Таким чином, відповідач не поставив позивачу 2158,68 тонн селітри аміачної вартість якої складає - 4334411 грн. 48 коп.

Як вбачається зі змісту переписки між сторонами, а саме листів позивача № 69/М та 71/М від 17.03.2008 р. та листа відповідача № 155 від 17.03.08 р., позивач у зв’язку із невиконанням відповідачем строків поставки пред’явив відповідачеві вимогу повернути грошові кошти, на які не був поставлений товар, на що відповідач погодився.

Починаючи з 26.03.2008 р. відповідачем здійснено повернення грошових коштів позивачеві, а саме:

Дата Сума, грн. № платіжного документуЗалишок заборгованості, грн. 26.03.2008500 000,001223834411,48 27.03.20081 000 000,006902834411,48

03.04.2008300000,007122534411,48

14.04.20081 000 000,001411534411,48

25.04.200834 411,481521 500 000,00

30.04.2008100 000,007981400000,00

19.05.200850 000,001661350000,00

22.05.200830000,008351320000,00

06.06.200830000,008731290000,00

09.06.200830000,008781260000,00

10.06.200870000,008821190000,00

26.06.200830000,009281160000,00

14.07.200820000,009571140000,00

24.07.200820000,009761120000,00

13.08.2008700 000,00102.2420000,00

03.11.200812000,001224408000,00

06.11.200810000,001239398000,00

19.01.20092000,0025396000,00

22.01.20092000,0031394000,00

13.02.20091500,0060392500,00

25.02.20092000,0087390500,00

07.04.20093500,00174387000,00

Всього:3947 411,48 387000,00 Станом на момент прийняття рішення сума неповернутих грошових коштів складає 387000,00 грн. При вирішенні спору суд приймає до уваги такі обставини. Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.2.2, п.4.1 укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки № 75-12 від 03.12.2007 р., а також пунктів 4 додатків до нього, позивач з 03.12.2007 р. по 14.02.2008 р. здійснив 100 % авансову оплату за поставку відповідачем товару –селітри аміачної в кількості 3000 тонн на загальну суму 5680 000,00 грн. Останній відповідно до пунктів 5 додатків до договору поставки зобов’язувався протягом 20 днів з дати зарахування коштів на його рахунок, тобто у строк до 07.03.2008 р., поставити позивачу вказаний товар в повному обсязі.

Однак відповідач виконав свої зобов’язання по договору поставки лише частково, поставивши позивачу 841,32 тонн селітри аміачної на загальну суму 1427384,52 грн. Таким чином, відповідач не виконав своє зобов’язання перед позивачем щодо своєчасної поставки товару в кількості 2158,68 тонн на загальну суму 4334411,48 грн.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлює ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений,—вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно досягнутої між сторонами 17.03.2008 р. домовленості про відмову позивача від вчасно непоставленого товару і обов’язок відповідача повернути грошові кошти, сплачені за нього, відповідачем з 26.03.2008 р. по 07.04.2009 р. було частково повернено позивачу грошові кошти всього на суму 3947 411,48 грн. Станом на дату прийняття рішення сума неповернутих коштів складає 387000,00 грн. За даних обставин, позовна вимога про стягнення цих коштів з відповідача підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є, зокрема, сплата неустойки, якою є штраф або пеня.

Відповідно до п.9.4 договору поставки «за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення».

Згідно ч 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Виходячи з матеріалів справи позивач дізнався про порушення свого права на своєчасне отримання товару - 08.03.2008 р., з якого і розпочав розрахунок пені (період нарахування пені з 08.03.2008 р. по 17.03.2008 р.). Оскільки позовна заява позивачем надійшла до суду 08.05.2009 р., враховуючи положення ст.ст. 258, 261 ЦК України, відповідно до яких для вимог про стягнення пені встановлена спеціальна позовна давність в один рік, котрий розпочинається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, суд приходить до висновку про сплив позовної давності до вимоги про стягнення пені.

При цьому суд приймає до увги, що відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем не подана відповідна заява про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Тому дослідивши розрахунок пені, наданий позивачем, враховуючи період її нарахування (з 08.03.2008 р. по 17.03.2008 р.), відсутність заперечень з боку відповідача щодо задоволення вимоги про стягнення пені та відсутність його заяви про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені в сумі 25712,01 грн., суд дійшов висновку про її задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регулює прострочення виконання грошового зобов’язання, боржник на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Враховуючи листи позивача № 69/М та 71/М від 17.03.2008 р. та лист відповідача № 155 від 17.03.08 р., а також норму ч. 1 ст. 670 ЦК України, суд встановив, що починаючи з 18.03.2008 р. у відповідача перед позивачем виникло грошове зобов’язання по поверненню сплаченої за непоставлений товар грошової суми 4 334 411,48 грн.

За даних обставин, вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 25897,42 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 211342,24 грн., згідно наданого ним розрахунку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд не вбачає підстав застосування Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених Наказом Держкомстату України від 14.11.2006 року № 519, на які посилається відповідач у запереченнях, оскільки у їх відповідності здійснюється розрахунок індексу інфляції, а не збитків від неї. Крім того, позивач здійснив розрахунок за періоди в днях, оскільки сума заборгованості постійно зменшувалась, тому розрахунок інфляційних нарахувань по принципу відповідача був би невірним.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства “Компанія “АгроКам”(39601, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Героїв Бресту, 44, р/р 26002012065001 у філії ВАТ КБ “Надра”, МФО 331809, код ЄДРПОУ 33910038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромекспорт” (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького,2, р/р 26009900177900 у філії ПУМБ, МФО 335742, код ЄДРПОУ 32035810) 387000 грн., 25712,01 грн. - пені, 25897,42 грн. - 3% річних, 211342,24 грн. - інфляційних нарахувань, 6499,52 грн. - витрат по сплаті державного мита, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя          Киричук О.А.