Ухвала суду № 65208541, 01.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/293/17

Номер справи місцевого суду: 523/2863/17

Головуючий у першій інстанції Позняк

Доповідач Копіца О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017 року м. Одеса

Апеляційний суду Одеської області у складі:

головуючого судді Копіци О.В.

суддів Толкаченка О.О. та Джулая О.Б.,

секретаря судового засідання Головченко Ю.Л.,

за участю прокурора Євстіфєєва О.О.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 25.02.2017 року, якою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, не маючого місця реєстрації, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, в рамках кримінального провадження №12017160490000847 від 24.02.2017 рокузастосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави;

встановив:

Зазначеною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ Суворовського ВП ГУНП України в Одеській області ОСОБА_3, погодженого з прокурором Одеської місцевої прокуратури № 4 та відносно підозрюваного ОСОБА_2 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеській установі виконання покарань №21 УДПтСУ в Одеській області до 24.04.2017 року без визначення застави.

Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя, вказав, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки в нього відсутнє місце роботи та реєстрації на території України, відносно нього у 2015 році порушено кримінальне провадження за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України; вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, та вказаним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Крім того, слідчий суддя не визначив розмір застави у кримінальному провадженні, із посилання на положення ч. 4 ст. 183 КПК України щодо особи, стосовної якої раніше обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 зазначив, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, оскільки є незаконною та необґрунтованою, посилаючись на таке:

- слідчим у клопотанні не обґрунтовано, а прокурором в судовому засіданні не доведена наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, крім тогозаявлені слідчим ризики не підтверджуються жодними письмовими доказами, та слідчий обґрунтовує клопотання недопустимими доказами, отриманими незаконним шляхом та з порушенням права ОСОБА_2 на захист;

- слідчий суддя при застосуванні запобіжного заходу не врахував, що підозрюваний ОСОБА_2 має постійне місце проживання; на утриманні двох малолітніх дітей, дружину та батьків, які потребують особливого догляду у звязку з важкими хронічними захворюваннями;

- судом 1-ої інстанції помилково застосовано ч.4. ст. 183 КПК України, оскільки в даному кримінальному провадженні раніше запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався, а згідно довідки ОСК ГУНП України в Одеській області від 24.02.2017 р., строк запобіжного заходу застосований судом по іншому кримінальному провадженню № 12015160150001426 від 11.06.2015 р. - до 06.08.2015 року, вже сплив.

З огляду на викладене, захисник просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 24.02.2017 р. до ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження №12017160490000847 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

24.02.2017 року відносно ОСОБА_2складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався та врахував їх при постановленні ухвали.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_2у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, підтверджується матеріалами провадження, а саме:

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.02.2017 р.(а.п.9-10);

- протоколом допиту підозрюваного від 24.02.2017 р. в присутності захисника ОСОБА_1 (а.п. 11-12);

- постановою про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 121 КУпАП (а.п.13);

- протоколом про адміністративне затримання від 24.02.2017 року (а.п. 14)

- протоколами допиту свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 24.02.2017 року (а.п. 15-20)

- висновком експерта №179-Б від 24.02.2017 р., згідно з яким представлений на дослідження пістолет являється стандартною короткоствольною вогнепальною зброєю - 5,6 мм самозводним пістолетом «Mapro» №94А1848, 1997 року, виготовленим промисловим способом, без внесених конструктивних змін та призначеним для спортивних стрільб на коротких дистанціях (до 50 м) спортивно-мисливськими патронами кільцевого займання відповідного калібру.... (а.п. 21).

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про недопустимість доказів вчинення ОСОБА_2 інкримінованого злочину, оскількинаголошує, що на даній стадії провадження, лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність вказаних вище ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу та не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки триває досудове розслідування, а відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом 1-ої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

При цьому обставини, передбачені ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування до ОСОБА_2запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційним судом не встановлені.

Мотивуючи правильність висновків слідчого судді щодо необхідності застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд також враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюванийможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Можливість ОСОБА_2переховуватись від органів досудового розслідування та суду підтверджується ступенем тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, тяжкістю покарання, яке загрожує йому у випадку визнання його винним, наявності щодо нього іншого кримінального провадження, яке знаходиться на стадії судового розгляду, в рамках якого відносно нього обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, яка ним сплачена.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості заявлених слідчим ризиків.

Також, з урахуванням конкретних обставин, характеру та ступеню тяжкості кримінального правопорушення, а також покарання, яке загрожує ОСОБА_2 в разі визнання його винним, апеляційний суд вважає, що наявність дружини та малолітніх дітей на утриманні не є достатнім стримуючим чинником та не може свідчити про відсутність вищевказаних ризиків передбачених ст. 177 КПК України, оскільки він є не працевлаштованою особою, а також не має постійного місця реєстрації на території України.

Аналізуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів доходить висновку про те, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про наявність у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри стосовно ОСОБА_2у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, заявлених слідчим ризиків та неможливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Окрім того, апеляційний суд враховує, що відповідно до п.п. 34-36 рішення «Москаленко проти України» - обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла бути підставою для його першого взяття під вартою.

Апеляційний суд вважає передчасними доводи захисника про порушення права на захист ОСОБА_2при його адміністративному затриманні 24.02.2017 року, оскільки відповідно до ст. 12 КПК України кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом 72 двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою. Про затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб, а також про її місце перебування має бути негайно повідомлено її близьких родичів, членів сімї чи інших осіб за вибором цієї особи в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Тому, враховуючи, що ОСОБА_2був затриманий о 02 год. 24.02.2017 року та з 04 год. 55 хв. при складенні протоколу про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (а.п.9) представлений захисником ОСОБА_1, то його затримання проведено відповідно до встановленого ст. 208 КПК України порядку. В подальшому, при допиті ОСОБА_2 у якості підозрюваного та оголошенні йому про підозру, він також був представлений захисником, про що зазначено у відповідних протоколах слідчих дій.

Разом з тим, при не визначенні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя не вірно застосував норми кримінального процесуального закону.

Так, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи захисника про те, що судом 1-ої інстанції помилково застосовано ч.4. ст. 183 КПК України, оскільки в даному кримінальному провадженні раніше запобіжний захід відносно ОСОБА_2-Т.М. не обирався, а згідно довідки ОСК ГУНП України в Одеській області від 24.02.2017р., строк запобіжного заходу застосований судом по іншому кримінальному провадженню № 12015160150001426 від 11.06.2015 р. - до 06.08.2015 року, вже сплив.

Згідно п.3 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

У даному кримінальному провадженні, запобіжний захід відносно ОСОБА_2 застосовується вперше.

Так, відповідно до п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України (в редакції на 6.12.2016р.) розмір застави визначається у таких межах: - щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1600 грн. тому посилання слідчого судді на розміри мінімальної заробітної плати при визначенні розміру застави є помилковими.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника задовольнити частково, скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід ОСОБА_2 у виді тримання під вартою із визначенням максимального розміру застави, передбаченого п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177-178, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 412, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Суворовського райсуду м. Одеси від 25.02.2017 року задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Суворовського райсуду м. Одеси від 25.02.2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2 без визначення застави, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Суворовського ВП ГУНП України в Одеській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 60 (шістдесят) днів.

Строк дії ухвали апеляційного суду в частині тримання під вартою ОСОБА_2-Т.М. становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту фактичного затримання, тобто 24.02.2017 року, та припиняє свою дію 24.04.2017 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_2-Т.М. процесуальних обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 80 (восьмидесяті) розмірів прожитковий мінімум для працездатних осіб, що складає 128000 (сто двадцять вісім тисяч) гривень.

Підозрюваний, або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на рахунок: Банківські реквізити; Депозитний рахунок для зарахування заставних сум

Отримувач: Апеляційний суд Одеської області, Код ЄДРПОУ 02892913

Р/р 37311091005572 МФО 820172; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ

Призначення платежу: згідно ухвали суду від 01.03.2017 р., заставна сума за ОСОБА_2, судді Копіца О.В.Толкаченко О.О., Джулай О.Б.

Підозрюваний ОСОБА_2 звільняється з-під варти після внесення застави у вказаному розмірі.

У разі внесення підозрюваним визначеного слідчим суддею розміру застави, покласти на ОСОБА_2 строком на два місяці наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання;

Роз'яснити підозрюваному (обвинуваченому), що відповідно до ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала апеляційного суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали апеляційного суду в частині покладання на підозрюваного, обвинуваченого, обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України складає два місяці, з моменту внесення застави, але не більше строку досудового розслідування по зазначеному кримінальному провадженню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Апеляційного суду Одеської області:

О.В. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Толкаченко