Рішення № 65208387, 23.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/887/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів: Громіка Р.Д.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника позивача ТОВ «Порше Лізінг Україна» - ОСОБА_3, та представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на заочне рішенняСуворовського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2015 рокуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Постман», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізинга і відшкодування збитків,-

В С Т А Н О В И Л А:

17 серпня 2015 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулось до суду із позовом до ТОВ «Постман», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та відшкодування збитків.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» уклало з ТОВ «Постман» Договір про фінансовий лізинг №00007745 від 17.06.2013 року та Додаток до нього Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу, відповідно до умов якого ТОВ «Порше Лізинг Україна» передав ТОВ «Постман» у користування транспортний засіб типу VW CaddyGP Kasten 1.2 i TSI шасі №WV1ZZZ2KZDX137501, двигун СВZ-998138, рік виробництва 2013р., строком на 60 місяців, а відповідач ТОВ «Постман» зобов'язався прийняти та користуватися автомобілем, сплачувати позивачу встановлені договором платежі та повернути автомобіль позивачу відповідно до умов договору.

Відповідач ОСОБА_4 виступив поручителем ТОВ «Постман» згідно умов поруки, які є невід'ємною частиною Договору про фінансовий лізинг №00007745 від 17.06.2013 року.

Станом на 17.07.2015 року відповідачі належним чином не виконують умови договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальній сумі 54056,36 гривень, з них: 11482,42 гривень заборгованість зі сплати лізингових платежів; 547,74 гривень пеня; 158,28 гривень 3% річних; 5239,33 інфляційні втрати; 1558,06 гривень проценти за користування чужими коштами; 6000,00 гривень вартість юридичних послуг; 26896,76 гривень збитків згідно п. 12.9 Договору; 1 200,00 гривень відшкодування послуг стоянки; 973,77 гривень штраф за направлення нагадування та пеня 10 %.

На підставі зазначеного, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі з наведених у позовній заяві правових підстав.

Справа розглянута за відсутності сторін, які не приймали участі у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2015 року позов задоволено, суд стягнув солідарно з ТОВ «Постман» та ОСОБА_4 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» заборгованість у сумі 54056, 36 гривень (а.с.105,106).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 липня 2016 року заява представника ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення суду від 11 листопада 2015 року залишена без задоволення (а.с.137).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 ОСОБА_5 просить заочне рішення районного судускасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання до апеляційного суду не зявились представник ТОВ «Постман» та ОСОБА_4 однак вони про час та місце розгляду справи сповіщались належним чином, тому у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка зазначених осіб не перешкоджає подальшому розгляду справи, оскільки інтереси ОСОБА_4 представляє довірена особа, а ТОВ «Постман» сповіщалось за місцем її державної реєстрації, оскільки за вказаними адресами судову кореспонденцію воно не отримувало.

Заслухавши доповідача, пояснення на апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 та заперечення на апеляцію представника ТОВ «Порше Лізинг України» - ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

Відповідно п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст. 212 ЦПК України з урахуванням положень ст. ст. 57-66 ЦПК України.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

З урахуванням зазначених вимог закону заочне рішення суду першої інстанції у частині заявлених позовних вимог до ТОВ «Постман» скасовано на підставі ухвали апеляційного суду Одеської області від 23.02.2017 року із закриттям провадження у справі на підставі ст.310 ч.1 ЦПК України, а в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_4 оскаржуване заочне рішення підлягає зміні на підставі ст.309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України з наступних підстав.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). Відповідно до положень ч.2 ст.509 ЦК України з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, виникають зобовязання, які в силу визначених ст.526 ЦК України загальних умов виконання зобовязання, мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись, зокрема, порукою.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ТОВ «Постман» 17 червня 2013 року укладено Договір про фінансовий лізинг №00007745, який разом із додатком до договору про фінансовий лізінг \Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу\ становить Контракт, на виконання якого ТОВ «Порше Лізинг Україна», як лізингодавець, передало ТОВ «Постман», як лізингоодержувачу, на умовах лізингу у користування на строк 84 місяці обєкт лізингу, належний лізингодавцю на праві власності транспортний засіб -VW CaddyGP Kasten VW1ZZZ2KZDX137501, 2013 року випуску двигун №СВZ998138, а ТОВ «Постман» зобовязалось щомісячно сплачувати лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), (а.с.12-36).

Виконання зобовязань лізингоодержувача забезпечено порукою фізичної особи ОСОБА_4, який, як поручитель, підписав Договір з Контрактом (а.с.12-33).

Обєкт лізингу на праві власності належить ТОВ «Порше Лізинг Україна» і 17.06.2013 року, на підставі Договору та акту прийому передачі автомобіль передано ТОВ «Постман» (а.с. 34).

Відповідно до п. 6.1 Контракта ТОВ «Постман» зобов'язалось щомісячно сплачувати ТОВ «Порше Лізинг Україна», у відповідності до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), лізингові платежі, які складаються з: суми, яка відшкодовує частину вартості обєкта лізингу; процентів; комісії; витрат, повязаних з оплатою послуг на відшкодування, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених Контрактом (включаючи, окрім іншого, витрати на ремонт обєкта лізингу, реєстраційні платежі та інші витрати передбачені або прямо повязані з Контрактом).

У період з 17.06.2013 року по 02.02.2015 року ТОВ «Постман» виконало зобов'язанняь щодо сплати 19-ти лізингових платежів.

Однак під час дії контракту ТОВ «Постман» систематично порушувало умови Контракту, сплачуючи лізингові платежі не в повному обсязі та несвоєчасно, що змусило ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернутись до ТОВ «Постман» з вимогою повідомленням про розірвання договору лізингу (а.с.41).

В порядку досудового врегулювання спору ТОВ «Порше Лізинг Україна» направляло ТОВ «Постман» нагадування щодо необхідності погашення заборгованості по платежам за Договором та Контрактом (а.с.39,40).

Відповідно до п.12.13 Контракту, останній припиняє свою дію на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Матеріали справи містять повідомлення-вимогу ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ТОВ «Постман» від 16.04.2015 року про розірвання Договору та повернення обєкту лізингу, яке отримано Товариством відповідача, у зв'язку з чим Контракт припинив свою дію 30 квітня 2015 року (а.с.41).Станом на 17.07.2015 року заборгованість зі сплати лізингових платежів становила 11 482,42 гривень, з яких: заборгованість за лютий 2015 року 3 391,58 гривень, за березень 2015 року 4 179,50 гривень, за квітень 2015 року 3911,34 гривень.

Виконання зобовязання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою (ч.1 ст.546 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.8.2.1 Контракту, у випадку прострочення сплати платежу, до лізингоодержувача застосовується пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Пеня за період з порушення умов договору лізингу на суму заборгованості зі сплати лізингових платежів становить 138,96 гривень (а.с.45).

Розмір заборгованості по лізінговим платежам і пені підтверджено рахунками-фактурами №00256732 від 02.02.2015 року, №00262421 від 06.03.2015 року і №00268205 від 06.04.2015 року (а.с. 42-45).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Отже, 3% річних від простроченої суми розраховано за період з 16 лютого 2015 року по 17 липня 2015 року і становить 158,28 гривень, що також підтверджується рахунками-фактурами №00256732 від 02.02.2015 року, №00262421 від 06.03.2015 року і №00268205 від 06.04.2015 року (а.с. 42-45).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (ч.2 ст.625 ЦК України).

Інфляційні втрати за час прострочення за період з 15 лютого 2015 року по 17 липня 2015 року на суму заборгованості зі сплати лізингових платежів за лютий квітень 2015 року становлять 5 239,33 гривень, розмір і розрахунок яких підтверджується рахунками-фактурами (а.с.42-45).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 ЦК України).

Контрактом розмір процентів за користування чужими коштами за період прострочення виконання грошового зобовязання не встановлений, тому, виходячи з вимог ч.1 ст.8 ЦК України за аналогією закону, розмір процентів підлягає визначенню на рівні облікової ставки Національного банку України, як це передбачено ст.1048 ЦК України.

Проценти за користування коштами за період з 15 лютого 2015 року по 17 липня 2015 року через затримку сплати лізингових платежів за лютий квітень 2015 року становить 1 558,06 гривень, при цьому розрахунок процентів наведено у рахунках-фактурах (а.с.42-45).

Особа, якій завдано збитків внаслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене \упущена вигода\ (п.2 ч.2 ст.22 ЦК України).

Відшкодування збитків, як спосіб захисту цивільних прав, у договірних відносинах передбачено ст.611 ЦК України, відповідно до положень якої, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (п.4 ч.1 ст.611 ЦК України).

Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч.1 ст.623 ЦК України).

Виходячи зі змісту ст. 623 ч.1 ЦК України, у разі порушення зобовязання, боржник має відшкодувати кредитору завдані збитки, які включають позитивну (реальну) шкоду і упущену вигоду.

Позивач зазнав збитків у зв'язку із необхідністю оплати зберігання автомобіля на стоянці, що підтверджується актом від 05.05.2015 року і за зберігання обєкту лізингу у період з 21 квітня 2015 року по 15 травня 2015 року позивач сплатив 1 200 гривень, що підтверджується актами надання послуг №288 від 05.05.2015 року, №305 від 02.06.2015 року і №367 від 01.07.2015 року, та рахунком-фактурою №00277578 від 22.05.2015 року, №00281631 від 08.06.2015 року та №00286974 від 03.07.2015 року (а.с.46-48).

Пунктом 8.2 Контракта визначено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються санкції, зокрема: пеня у розмірі 10% річних від своєчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до момента повної виплати платежу; штрафні санкції за вимоги щодо оплати, надіслані Товариством-1 (пункт 8.3.1 Контракту): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу.

Штрафними санкціями за вимоги щодо сплати надіслані ТОВ «Порше Лізинг Україна» - є штраф та пеня 10%, загальний розмір яких становить - 973,77 гривень, з яких: 491,43 гривень за рахунком-фактурою від 03.04.2015 року №00266837 та першим нагадуванням (а.с. 39,45) і 482,34 гривень за другим нагадуванням (а.с.40).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості з поручителя по лізинговим платежам, про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також щодо стягнення збитків, стягнення яких передбачено умовами Контракта.

Твердження апелянта про неправомірність нарахування пені безпідставні, оскільки пеня нарахована в межах визначеного п.1 ч.2 ст.258 ЦК України спеціальної позовної давності в один рік, а саме нарахована за період з 15 лютого 2015 року по 17 липня 2015 року. Щодо правильності розрахунку пені, то такий розрахунок не спростовано, апелянт інший розрахунок пені не навів. Застосована ТОВ «Порше Лізинг Україна» формула розрахунку пені відповідає діючому законодавству.

Доводи представника відповідача ОСОБА_4 про безпідставність стягнення процентів за користування чужими коштами не приймаються, оскільки мало місце часткове перерахування належних ТОВ «Порше Лізинг Україна» грошових коштів в рахунок оплати лізингових платежів, а тому, мало місце утримання частини коштів, що призначалися лізингодавцю, та, відповідно, користування такими коштами як чужими. Розмір процентів за користування чужими коштами договором фінансового лізингу не встановлений, у зв'язку з чим підлягає визначенню на рівні облікової ставки НБУ.

Передбачені ст.625 ЦК України 3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати є відповідальністю за порушення цивільно-правового зобовязання. При розрахунку 3% річних застосовано формулу, що відповідає діючому законодавству, апелянтом розрахунок не спростовано і іншого розрахунку не надано.

За умовами Договору про фінансовий лізинг зобовязання лізингоодержувача на момент доставки обєкту лізингу виражені у гривнях, наступні рахунки виставляються лізингодавцем також у гривнях, усі платежі за договором підлягали сплаті в національній валюті - гривні та підлягали розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовувався в еквіваленті до долара США.

Таким чином, еквівалент іноземної валюти до національної валюти застосовувався на момент виставлення рахунку, а не на момент предявлення позовної вимоги в суді, на лізингові платежі в рахунках, що виставлені до сплати в національній валюті й несплачені своєчасно в національній валюті.

Відповідач ОСОБА_4 в особі представника не надав спростувань розрахунку й не зазначив яка сума лізингових платежів сплачена і яка сума платежів залишилася не сплаченою, про що ОСОБА_4, як поручитель, виходячи з обовязків поручителя повинен достовірно знати.

Самі по собі посилання нанезрозумілість розрахунків не можуть прийматись до уваги.

Витрати по оплаті послуг стоянки передбачені пунктом 12.10 Контракту і фактично понесені ТОВ «Порше Лізинг Україна» з часу повернення обєкта лізинга і до моменту передачі транспортного засобу новому лізингоодержувачу.

Посилання на те, що послуги стоянки було надано вже після розірвання договору, а тому вина, у сенсі положень ч.4 ст.611, ст.614 ЦК України відсутня, безпідставні через те, що передбачені пунктом 12.10 Контракту фактичні витрати обумовлені в тому числі й обставинами, повязаними із розірванням Контракту.

Представник апелянта не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги в цій частині рішення.

Однак судова колегія приходить до висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків, які намагається стягнути позивач у сумі 26898, 76 гривень на підставі п.12.9 Контракту, де визначено, що у разі дострокового закінчення строку лізингу \розірвання Контракту відповідно до п.12 Контракту\, а також у разі вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» повернути обєкт лізингу відповідно до інших положень Контракту, в 10-ти денний строк лізингоодержувач зобовязаний сплатити різницю між вартістю обєкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано ТОВ «Порше Лізинг Україна» в результаті продажу обєкту лізингу, та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до Контракту.

Сторони Контракту також погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою ТОВ «Порше Лізинг Україна» і має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов Контракту та чинного законодавства (а.с.31).

Оскільки, на підставі повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу№00007745 від 16.04.2015 року, 21.04.2015 року ТОВ «Постман» повернуло позивачу об'єкт лізингу, що підтверджено актом прийому-передачі (а.с.35).

Згодом 15.05.2015 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» і ТОВ Агроструктура укладено договір про фінансовий лізинг, вартість обєкту лізингу в якому визначена рівною 216 111,00 гривень (а.с.66).

При цьому, дохід від реалізації обєкту лізингу в розмірі становить 216 111,00 грн., який фактично отримав лізингодавець, та ця сума є ринковою вартістю обєкту лізингу, тому після повернення предмету лізингу позивачу, у відповідачів припинились обовязки щодо подальшого виконання спірного договору від 17.06.2013 року №00007745, та розмір компенсації витрат, згідно п. 12.9 Контракту, яка становить 26 898,76 гривень (а.с.49), заявлено без належного на те обґрунтування, оскільки збитки позивачем нараховані по квітень 2015 року включно та автомобіль відповідачем ТОВ «Постман» повернуто позивачу до розірвання договору лізингу.

Пунктом 12.10 Контракту передбачено, що у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу \розірвання Контракту\, ТОВ «Порше Лізинг Україна» прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати та збут (перепродажна підготовка, оцінка обєкту лізингу, доставка обєкту лізингу з метою подальшого продажу, передача у користування тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.

Однак, матеріали справи не містять будьяких належних доказів щодо витрат позивача на збут (перепродажна підготовка, оцінка обєкту лізингу, доставка обєкту лізингу з метою подальшого продажу, передача у користування тощо), крім перебування автомобіля VW CaddyGP Kasten VW1ZZZ2KZDX137501, 2013 року випуску двигун №СВZ998138 на парковочному майданчику, вартість послуг якого також заявлена до стягнення з відповідачів, а інші витрати з передачею автомобіля за спірним договором позивачем для подальшого лізингу ним не доведені.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про правомірність стягнення збитків в сумі 26 898,76 гривень безпідставні, оскільки ці збитки хоч і передбачені п.12.9 Контракту і становлять різницю між вартістю обєкту лізингу (сумою грошових коштів, що були фактично отримано ТОВ «Порше Лізинг Україна» в результаті продажу обєкту лізингу) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими, та іншими платежами лізингоодержувача відповідно до Контракту, однак вони позивачем заявлені безпідставно.

Оскільки після розірвання договору фінансового лізингу та повернення ТОВ «Постман» обєкту лізингу, власник обєкту лізингу ТОВ «Порше Лізинг Україна» уклало новий договір про фінансовий лізинг, при цьому сума у 26898 гривень 76 копійок, яку позивач намагається відшкодувати в рахунок несплачених лізингових платежів згідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів не відповідає цьому графіку.

При цьому, слід зазначити що, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, оскільки позивач пропустив однорічний строк звернення до суду з вимогою до поручителя не можуть бути прийняті до уваги виходячи з наступного.

З тексту договору про фінансовий лізинг №00007745 від 17.06.2013р. вбачається, що строк лізингу встановлений на термін 60 місяців (а.с.12).

Згідно з Додатковою угодою до вказаного Договору №1/1 від 12.01.2015р. строк лізингу продовжений до 84 місяців (а.с.17).

На ці ж самі 84 місяців вказано і в графіку покриття витрат та платежів (а.с.13-16).

Відповідно до п.12 умов поруки Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (а.с.24-33), умови поруки залишаються чинними до повного виконання зобовязань Лізингоодержувача.

Всі ці документи були підписані апелянтом як поручителем, а тому, відповідно, він та його представник достеменно знали про вказані строки дії лізингу та поруки.

Згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Отже, зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред'явить вимоги до поручителя.

В справі яка розглядається за умови укладеного між сторонами договору лізингу боржник зобовязаний здійснювати певні платежі щомісячно, і кожен з цих платежів, а також в цілому виконання лізингового договору забезпечено поручителем відповідачем по справі.

Але, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що повідомлення про несплату заборгованості (чергового платежу) разом з вимогою її погасити надсилалося ОСОБА_4, як поручителю за вказаним договором.

При визначенні обовязків довірителя з точки зору чинності договору поруки в контексті вказаної ст.559 ЦК України слід враховувати наступне.

Як зазначено в п.12.13 додатку до договору про фінансовий лізинг №00007745 від 17.06.2013 року, а саме в загальних комерційних умовах внутрішнього фінансового лізингу, Контракт вважається розірваним на 10 робочий день з дня надіслання письмового повідомлення Стороною на адресу іншої сторони (а.с.31).

Таке письмове повідомлення було надіслано ТОВ «Порше лізинг Україна» до ТОВ «Постман» 16.04.2015 року (а.с.41).

Таким чином, Контракт припинив свою дію 30.04.2015 року. Вказана обставина позивачем не заперечується, про що свідчить розрахунок позивача.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).

Так як строк виконання основного зобовязання визначений десятиденним строком з дня розірвання Договору, а саме 30.04.2015 року, то шестимісячний строк предявлення вимоги до поручителя на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України закінчується 30.10.2015 року.

Позивач звернувся до суду 10.08.2015р., тобто без пропущення строку, встановленого ЦК України, оскільки позовна заява хоча і датована 17.07.2015 р., була здана на пошту саме 10.08.2015р. та була отримана та зареєстрована в суді 17.08.2015 р. (а.с.1-84). Таким чином, порука не припинилась, а тому в наявності законні підстави для стягнення грошових коштів з поручителя.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують вказані вище висновки суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа в цій частині розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в цій частині немає.

Також на думку колегії суддів не підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування понесених позивачем витрат на оплату вартості юридичних послуг в сумі 6000 гривень виходячи з наступного.

Відповідно дост.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог про відшкодування оплати вартості юридичних послуг на суму 6 000 гривень ТОВ «Порше Лізинг Україна» посилалось на те, що позивачем 20.04.2015р. укладено з ТОВ «Магнуссон» Договір про надання юридичних послуг. Згідно п.1.1 Додатку №7 від 10.07.2015р. до вказаного Договору, виконавець - ТОВ «Магнуссон», зобовязався надати послуги з підготовки процесуальних документів та представництво інтересів Позивача в суді першої інстанції. Вартість цих послуг, згідно до п. 2.1. Додатку №7 становить 6 000 гривень.

При цьому в матеріалах справи відсутні будь які письмові докази укладення 20.04.2015р. між позивачем та ТОВ «Магнуссон» Договору про надання юридичних послуг.

У якості доказів щодо стягнення з відповідачів оплати вартості юридичних послуг на суму 6 000 гривень позивач надав тільки копії рахунку фактури №СФ-0000073 від 13.07.2015р. та платіжного доручення №50023584 від 15.07.2015р. (а.с.64,65).

З вказаних документів вбачається, що ТОВ «Магнуссон» виставила перед позивачем рахунок за надання юридичних послуг з підготовки процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді першої інстанції у справах за позовом Замовника до ТОВ «Постман» за порушення 19-ти Договорів лізингу (в тому числі і спірного Договору) на загальну суму 114000 гривень, які і були перераховані позивачем на рахунок ТОВ «Магнуссон».

З матеріалів справи вбачається, що позов був поданий саме представником ТОВ «Порше Лізинг Україна», а не представником ТОВ «Магнуссон» (а.с. 2-84).

Будь-якого доказу того, що представником ТОВ «Магнуссон» були підготовлені будь які документи по справі, або представник ТОВ «Магнуссон» приймав участь в будь якому судовому засіданні, позивач не надав, доказів підготовки та подання позовної заяви надано не було, так як її підписав та подав представник позивача.

Відповідно до ст. 87 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюються законом.

Постановою КМУ від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких в цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою сторін, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та стягуючи на користь позивача 6000 гривень на відшкодування йому витрат по оплаті юридичних послуг, не обґрунтував її розмір та не перевірив чи не перевищує така сума граничного розміру компенсації витрат, встановленого постановою КМУ від 27 квітня 2006 року №590, мотивів з цього приводу не навів. Позивач не надав ні розрахунку з цього приводу,ні акту виконаних робіт, а суд їх не перевірив.

Таким чином висновок місцевого суду про те, що позивачем фактично були сплачені 6000 гривень, а тому понесені ним витрати на оплату юридичних послуг підлягають відшкодуванню у розмірі саме 6 000 гривень, не знайшов свого підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не повно зясував обставини справи в частині стягнення витрат на оплату юридичних послуг, не довів обставини, що мають значення для справи та які суд вважав встановленими в цій частині, висновки районного суду в цій частині не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права щодо стягнення таких витрат, у зв'язку з чим, є підстави для зміни рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову щодо стягнення витрат на оплату юридичних послуг в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 1-4; ст.313-314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргуОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішенняСуворовського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2015 року в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості фінансового лізингу, відшкодування збитків, стягнення судових витрат змінити, виклавши резолютивну частину рішення у цій частині у новій редакції:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІПН №2788710259, на користь товариства з обмеженою відповідальнцістю «Порше Лізинг Україна», Код ЄДРПОУ 35571472 заборгованість за договором фінансового лізінгу №00007745: по лізінговим платежам за лютий-квітень 2015 року в сумі 11 484 гривні 42 копійки; пеню у сумі 547 гривень 74 копійки; 3% річних від простроченої суми в розмірі 158 гривень 28 копійок; інфляційні втрати в сумі 5 239 гривень 33 копійки; проценти за користування грошовими коштами в сумі 1 558 гривень 06 копійок, витрати на оплату послуг стоянки в сумі 1 200 гривень; штрафні санкції в сумі 973 гривні 77 копійок, а всього 21 159 гривень 60 копійок.

Позовні вимоги в частині стягнення збитків за п. 12.9 Договору в сумі 26896 гривень 76 копійок та витрат на правову допомогу в розмірі 6000 гривень залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_2

ОСОБА_6