Постанова № 65205948, 24.11.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12481/16-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року Подільський районний суд міста Києва

в складі:

головуючого-судді - Неганової Н.В.

при секретарі - Савіцькому Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що він з 22.06.1970 року працював в органах прокуратури м. Києва. 17.07.1993 року територіальним управлінням пенсійного фонду в Мінському районі м. Києва ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком. З 07.03.2000 року позивачу пенсія за віком була переоформлена на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати. На даний час позивач перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. 13.06.2016 року в Генеральній прокуратурі України позивач отримав довідку №948. 14.06.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про проведення перерахунку пенсії з 01.12.2015 року та надав довідку щодо розміру заробітної плати. 07.07.2016 року позивач отримав від відповідача лист з відмовою у перерахунку пенсії. ОСОБА_1 вважає таку відмову незаконною, оскільки зміни у законодавстві стосуються порядку призначення пенсій прокурорам і слідчим, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Крім того, на час призначення пенсії законодавчо не було встановлено обмежень максимального розміру пенсії. Позивач просить визнати неправомірними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови йому у перерахунку пенсії; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії відповідно до ст. 50-1 Законуу України «Про прокуратуру» в редакції, яка була чинна на час призначення пенсії за вислугою років, у розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці №948 від 13.06.2016 року, виданої генеральною прокуратурою України, без застосування обмежень та зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення негайно; зобов'язати відповідача здійснювати йому перерахунок пенсії і її індексацію та інші перерахунки і виплати, виходячи з розміру 90% від заробітної плати, встановленої законодавством України; зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити йому суму неотриманої пенсії з 01.12.2015 року, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 гривня 21 копійку.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги з тих же підстав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 07.09.1991 року №1789 у розмірі 90% посадового окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим законом.

Пенсія за вислугу років позивачу була первинно призначена 28.08.1995 року згідно з Законом України «Про прокуратуру». З 01.03.1998 року ОСОБА_1 був переведений з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з працевлаштуванням в Генеральну прокуратуру України. У зв'язку із звільненням з посади слідчого з 07.03.2000 року була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» (а.с.12-копія довідки управління ПФУ в Оболонському районі м. Києва).

14.06.2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії в зв'язку з підвищенням заробітної плати та розміру посадового окладу працюючим державним службовцям на підставі довідки про заробітну плату, виданої Генеральною прокуратурою України за №948 від 13.06.2016 року (а.с.13-копія заяви).

Листом від 29.09.2016 року за №390/М-354 відповідачем відмовлено в проведенні перерахунку, посилаючись на те, що відсутні підстави для проведення перерахунків пенсій, призначених за нормами Закону України «Про прокуратуру».

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ. Редакція зазначеної статті змінювалась.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 12, 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (чинної на час призначення пенсії позивачу), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Тобто, станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно з Законом України «Про прокуратуру», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 (№ 3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011, внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 (№ 1789- ХІІ), зокрема, у разі призначення змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років прокурорам і слідчим та обмежено її максимальний розмір. Відповідно до вказаних змін пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Підстави та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури регулюють частини 13, 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 (№ 1789- ХІІ), положення яких у зв'язку з прийняттям Закону України від 08.07.2011 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (№ 3668-VI) змін не зазнали, змінилась лише нумерація частин цієї статті.

Отже при перерахунку пенсії позивачу мають застосовуватись норми, що визначають розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, які діяли на момент призначення пенсії, без урахування змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 08.07.2011, що не стосуються перерахунку раніше призначеної пенсії.

Відповідний правовий висновок виклав Верховний Суд України у постановах від 10.12.2013 року у справі № 21-348а13, від 17.12.2013 року у справі №21-445а13, від 06.10.2015 року у справі №21-2432а15, зокрема, що «внесені Законом N 3668-VI зміни до статті 501 Закону N 1789-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 501 Закону N 1789-XII, які змін у зв'язку із прийняттям Закону N 3668-VI не зазнали.

Відповідно положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Слід врахувати, що норми ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII (з доповненнями і змінами), які безпосередньо визначали умови перерахунку пенсій, були виключені та ці питання віднесені до компетенції Кабінету Міністрів України з набранням чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року (№76-VIII) з 01.07.2015 року.

Пунктом 16 розділу III Прикінцевих положень цього Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, тобто до кінця січня 2015 року забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Відповідно до ч. ч. 13, 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року ( №1697-VII), що набрала чинності на час звернення позивача за перерахунком пенсії, пенсії за вислугу років призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, чинним на момент звернення позивача до уповноваженого органу (територіального органу Пенсійного фонду України) законодавством передбачена можливість перерахунку раніше призначених пенсій, відтак встановлене право особи, яка отримує відповідно до законодавства про прокуратуру пенсію за вислугу років, на її перерахунок за певних умов та в порядку, які на даний час Урядом України не визначені.

За таких обставин, заявник, маючи відповідне право, перебуває в стані невизначеності внаслідок тривалої бездіяльності компетентного органу, та не може його реалізувати.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005 року, у разі якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 року дійшов висновку, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Виходячи з положень ст. ст. 22, 58 Конституції України у частині того, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, та що права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії в зв'язку з прийняттям постанови Кабінетом Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 18.06.2016 року №18-948зп, при здійсненні якого мають застосовуватися норми, що визначали розмір пенсії, умови та порядок перерахунку, які діяли на момент призначення пенсії.

Суд дійшов висновку, що право позивача на перерахунок пенсії безперечне, а забезпечення цього права становить суть взятих державою на себе зобов'язань, тому відмова в здійсненні такого перерахунку є протиправною.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд відхиляє доводи відповідача як необґрунтовані та безпідставні, оскільки положення нормативно-правових актів, на які він посилається, поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії, а не її перерахунку.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії проводиться у разі виникнення права на підвищення пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Оскільки позивач із заявою про перерахунок пенсії звернувся 14.06.2016 року, перерахунок пенсії позивачу має бути здійснено з 01.06.2016 року.

ОСОБА_1 просить також зобов'язати відповідача здійснювати йому перерахунок пенсії і її індексацію та інші перерахунки і виплати, виходячи з розміру 90% від заробітної плати, встановленої законодавством України, тобто на майбутнє.

Суд вважає, що ця вимога не підлягає задоволенню, оскільки судовому захисту підлягає лише порушене право.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір в розмірі 551 гривня 20 копійок, що підтверджується квитанцією №36 від 11.10.2016 (а.с.21), а тому ці витрати підлягають відшкодуваннню.

На підставі наведеного, ст. ст. 19, 22, 46, 58, 64 Конституції України, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII, ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, рішень Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року, у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 року, правових висновків Верховного Суду України від 10.12.2013 року у справі №21-348а13, від 17.12.2013 року у справі №21-445а13, від 06.10.2015 року у справі №21-2432а15, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», керуючись ст.ст. 9, 11, 159, 160, 162 КАС України,

суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 40376133) здійснити перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №948 Генеральної прокуратури України від 13.06.2016 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) з розрахунку 90% від розміру місячної заробітної плати, починаючи з 01.06.2016 року, та виплатити недоотриману пенсію.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Центрального об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 40376133) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 гривня 20 копійок.

Центральному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві подати до суду звіт про виконання постанови протягом тижня з дня набрання постановою законної сили.

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі розгляду справи за відсутності сторін - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н. В. Неганова