Рішення № 65202047, 01.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/931/17 Головуючий у 1 інстанції: Махіборода Н.О.

Є.У.№ 334/11853/13-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

ОСОБА_2

при секретарі: Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2014 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року Концерн «МТМ» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що відповідачу надано послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на підставі особового рахунку № 23202189. Позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання, натомість відповідачка належним чином не виконувача обов'язки по сплаті наданих послуг, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість, 08.12.2011 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя було постановлено судовий наказ про стягнення з відповідачки даної заборгованості, який був скасований ухвалою від 07,032013 року у зв'язку із наявністю в процесуальних документах спору про право.

Посилаючись на зазначені обставини, просило суд, стягнути з відповідачки - мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість по оплаті за послуги з центрального опалення, централізованого постачання гарячої води, що утворишся за період часу з 01,01.2009 року по 01.11.2013р. у розмірі 16027,46 грн. з урахуванням зроблених нею оплат, оскільки з поданням заяви про видачу судового наказу, ними було перервано строк позовної давності.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто ОСОБА_3 на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну «МТМ» Жовтневого району заборгованість за послуги з центрального опалення, централізованого постачання гарячої води, яка утворилась станом на 01.06.2014 року у розмірі 18360 грн. 55 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 229,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За вимогами статей 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказаних вимог судом не дотримано повною мірою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг як власник квартири, яка забезпечується цими послугами.

В апеляційній скарзі відповідач зазнає, що вона не є єдиним власником квартири, їй належить лише 1/3 її частка.

Суд першої інстанції не звернув увагу на зазначену обставину, хоча в матеріалах є договір дарування, за яким власником 2/3 частин квартири є ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_2, представник якої не залучався до справи на час розгляду справи судом першої інстанції, а наразі вона є повнолітньою.

Відтак судом першої інстанції не досліджувалося питання про те, хто має сплачувати комунальні послуги за неповнолітнього власника, та такі вимоги до законних представників ОСОБА_4 не заявлялися.

Не зясовувалося питання про те, хто є законним представником неповнолітньої та чи відноситься до кола цих осіб відповідач. В будь-якому разі позовні вимоги щодо погашення заборгованості представником співвласника не заявлялися.

За ст. 356 ЦК власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У відповідності зі ст. 358 ЦК право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

З матеріалів справи не вбачається, що між співвласниками було укладено угоду про погашення витрат на обслуговування власності одним лише відповідачем.

За ст. 540 ЦК якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відтак позов, заявлений до відповідачки підлягає задоволенню частково лише пропорційно її частики у праві спільної власності на квартиру.

Відповідному зменшенню підлягає і розмір судового збору, стягненого з відповідачки.

Часткове задоволення позову не позбавляє позивача заявити вимоги до іншого співвласника або його представників.

Керуючись ст. ст. 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2014 року у цій справі змінити.

Зменшити розмір стягнення з ОСОБА_3 на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну «МТМ» Жовтневого району заборгованості за послуги з центрального опалення, централізованого постачання гарячої води, яка утворилась станом на 01.06.2014 року до суми 6120 гр. ( шість тисяч сто двадцять гр.) та зменшити стягнення витрат по сплаті судового збору до 76 гр.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: