Рішення № 65201248, 06.03.2017, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 06.03.2017

Справа № 320/946/17-ц

(2/320/1374/17)

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2017 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.

при секретарі Левандовській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелбудальянс» про стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 47084,85 грн., зазначивши, що з 01 лютого 2006 року його було призначено на посаду директора ТОВ «Мелбудальянс». 20 липня 2015 року його відсторонено від посади директора. Однак, за період відсторонення його з посади заробітна плата йому не виплачувалась.

Представник позивача в судове засідання не зявився, від нього надійшла заява з проханням слухати справу за його відсутності та відсутності позивача, на заявлених позовних вимогах наполягає в повному обсязі, просить їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, не повідомив суд про причини неявки, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною та вважає можливим ухвалити заочне рішення за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому згідно листа Верховного Суду України від 27.09.2010 року, направленого на імя голів Апеляційного суду АРК, областей міст Києва та Севастополя, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату судового засідання не зявився до суду та від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені ним причини визнані неповажними, незалежно від того це його перша чи повторна неявка, суд має право на ухвалення заочного рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяви позивача та в звязку з неявкою відповідача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позов підлягає повному задоволенню по наступним підставам.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 01 лютого 2006 року був прийняти на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелбудальянс» /а.с.4/.

Згідно протоколу № 3/2015 загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелбудальянс» від 20 липня 2015 року в звязку з відсторонення від посади директора Товариства ОСОБА_1, та нормалізації діяльності Товариства на цей час виконання обовязків директора ТОВ «Мелбудальянс» покладено на ОСОБА_2 /а.с.5/.

Як вбачається, з інформації № 14025/10/08-32-13-0111 від 19 вересня 2016 року, наданої Мелітопольською ОДПІ Головного ГУ ДФС в Запорізькій області, позивачу ОСОБА_1 за ІІ квартал 2015 року нахована заробітна плата в розмірі 7434,44 грн. в подальшому позивачу заробітна плата не нараховувалась та податки, збори та обовязкові платежі не сплачувались /а.с.12/.

Відповідно до вимогст. 43 Конституції Українидержава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Суду приймає як вірний розрахунок позивача що підлягає стягненню з відповідача по стягненню на користь позивача, а саме: 7434,44 грн./3*19 місяців=47084,85 грн.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Особлива сумлінність є необхідною при розгляді трудових спорів (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руотоло проти Італії»).

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність». Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1.

За вказаних умов, невиплата заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно Рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому звязку з поняттям «права», необхідно розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, - суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, а також те, що відсторонення від посади було здійснено без зупинення заробітної плати, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає повному задоволенню та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату в розмірі 47084,85 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України та п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у розмірі 640,00 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 115, 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 4,10, 11, 15, 57, 59, 60, 61, 88, 107, 208, 212-215, 224-228 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелбудальянс» про стягнення заробітної плати задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелбудальянс», (код ЄДРПОУ 34028118), на користь ОСОБА_1, (РНОКПП НОМЕР_1), заборгованість по заробітній платі в розмірі 47 084 (сорок сім тисяч вісімдесят чотири) гривень 85 копійок.

Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць, що складає 2 478 (дві тисячі чотириста сімдесят вісім) гривень 15 копійок підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелбудальянс», (код ЄДРПОУ 34028118) на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Н.В.Кучеренко