Ухвала суду № 65200225, 09.03.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/3729/16-ц Номер провадження 22-ц/775/466/2017

Головуючий у 1-ій інстанції Гонтар А.Л.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 47

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Соломахи Л.І.

суддів Гапонова А.В., Груіцької Л.О.

при секретарі Чуряєві В.С.

за участю:

прокурора Сєрової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом керівника Краматорської місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_2, Дружківської міської ради про визнання недійсним рішення Дружківської міської ради про надання земельної ділянки та договору оренди землі, зобов'язання повернути земельну ділянку за апеляційною скаргою в.о. керівника Краматорської місцевої прокуратури ОСОБА_3 на ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 13 лютого 2017 року про закриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И В:

02 листопада 2016 року керівник Краматорської місцевої прокуратури, посилаючись на те, що він діє в інтересах держави, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Дружківської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Дружківської міської ради № 6/58-26 від 29 липня 2015 року, яким громадянину ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку загальною площею 40,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, строком на 50 років для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Дружківської міської ради; визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 27 серпня 2015 року між Дружківською міською радою та громадянином ОСОБА_2, зобов'язання громадянина ОСОБА_2 повернути на користь Дружківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Дружківської міської ради від 27 листопада 2013 року № 6/39-23 громадянину ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Дружківської міської ради.

28 листопада 2013 року зареєстровано фермерське господарство «Щедрий лан», засновником якого є ОСОБА_2

Рішенням Дружківської міської ради № 6/58-26 від 29 липня 2015 року громадянину ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку загальною площею 40,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, строком на 50 років для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Дружківської міської ради.

27 серпня 2015 року між Дружківською міською радою та громадянином ОСОБА_2, як фізичною особою, укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки.

Передача земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 без проведення земельних торгів суперечить вимогам статей 124, 134 ЗК України, оскільки на час прийняття Дружківською міською радою рішення від 29 липня 2015 року № 6/58-26 про надання земельної ділянки та на час укладення договору оренди ОСОБА_2 був засновником та керівником фермерського господарства «Щедрий лан». Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок) як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства. Порушення Дружківською міською радою порядку надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства є підставою для визнання недійсними рішення про надання земельної ділянки та укладеного на його підставі договору оренди землі (а.с. 1-6).

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 13 лютого 2017 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 статті 205 ЦПК України. Згідно мотивувальної частини ухвали суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду про закриття провадження у справі, в.о. керівника Краматорської місцевої прокуратури ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірна земельна ділянка передана від однієї юридичної особи іншій юридичній особі (а.с. 86-88).

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор Сєрова Н.С., яка діє на підставі довіреності в.о. керівника Краматорської місцевої прокуратури від 27 лютого 2017 року № (05-88)1721вих-17 (а.с. 110), доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача - Дружківської міської ради Степанова А.В., яка діє на підставі довіреності Дружківської міської ради від 07 лютого 2017 року № 3 (а.с. 68), в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені телефонограмами, які зареєстровані в журналі телефонограм по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області 02 березня 2017 року за № № 845, 846 (а.с. 117-119).

Відповідач ОСОБА_2 причини неявки у судове засідання не повідомив і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що він не з'явився у судове засідання без поважних причин.

Представник відповідача - Дружківської міської ради Степанова А.В., яка діє на підставі довіреності Дружківської міської ради від 07 лютого 2017 року № 3 (а.с. 68), надіслала клопотання про розгляд справи у її відсутність (а.с. 123). В запереченнях на апеляційну скаргу підтримала доводи апеляційної скарги прокурора про те, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Вважає, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у справі закрито правомірно (а.с. 124-125).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга в.о. керівника Краматорської місцевої прокуратури ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з наступних підстав:

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції послався на пункт 1 статті 205 ЦПК України та виходив з того, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки відповідач ОСОБА_2 є засновником фермерського господарства «Щедрий лан», яке є юридичною особою, а тому спірна земельна ділянка на підставі рішення Дружківської міської ради від 29 липня 2015 року була передана від однієї юридичної особи іншій юридичній особі. Звернення прокурора до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, як фізичної особи, фактично в інтересах юридичної особи до іншої юридичної особи суперечить нормам глави 7 ЦК України та Закону України «Про господарські товариства», якими визначено правоздатність господарського товариства, як юридичної особи, правовий статус майна, що є його власністю, межі відповідальності товариства та його засновників або власників майна тощо.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо. Апеляційний суд вважає, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов, порушивши норми процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 311 ЦПК України порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які викладені в пунктах 2, 3 постанови від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 12 ГПК України встановлена підвідомчість господарським судам справ, зокрема, у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як встановлено з позовної заяви, керівник Краматорської місцевої прокуратури, діючи в інтересах держави, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, як громадянина, якому була надана в оренду земельна ділянка, та до Дружківської міської ради, як органу, який надав в користування (оренду) земельну ділянку.

Відповідно до статей 11, 33 ЦПК України відповідач у справі визначається позивачем. Заміна первісного відповідача належним відповідачем здійснюється судом лише за клопотанням позивача.

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» суд зобов'язаний вирішити справу відносно тих відповідачів, які зазначені в позові. Лише у випадку неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв'язку з характером спірних правовідносин (наприклад, при розгляді справ про захист гідності, честі та ділової репутації за участю засобів масової інформації) суд залучає його чи їх до участі у справі зі своєї ініціативи (статті 32, 33 ЦПК)). Мотиви, з яких суд визнав неможливим розгляд справи без зазначених осіб, повинні бути зазначені в ухвалі, копія якої разом з копією позовної заяви невідкладно надсилається залученим особам.

Враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції про те, що позов прокурором заявлено до ОСОБА_2, як фізичної особи, фактично в інтересах юридичної особи, а за змістом оскаржуваної ухвали - позов заявлено до ОСОБА_2, як представника юридичної особи - фермерського господарства «Щедрий лан», суперечить нормі статті 33 ЦПК України. Як вбачається з позовної заяви позовні вимоги до фермерського господарства «Щедрий лан» прокурором не заявлялися, позовні вимоги заявлені до громадянина ОСОБА_2

Предметом позову по цій справі є:

- рішення Дружківської міської ради № 6/58-26 від 29 липня 2015 року, яким земельна ділянка загальною площею 40,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, була надана в оренду строком на 50 років для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Дружківської міської ради громадянину ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) (а.с. 9-10);

- договір оренди землі від 27 серпня 2015 року, який укладений між Дружківською міською радою, як орендодавцем, та громадянином ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як орендарем (а.с. 11-14).

Відповідно до статті 4 Закону України від 19.06.2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону представляє голова фермерського господарства. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.

В зазначених рішенні Дружківської міської ради № 6/58-26 від 29 липня 2015 року та договорі оренди землі від 27 серпня 2015 року будь-яке посилання на ОСОБА_2, як голову фермерського господарства «Щедрий лан», або на юридичну особу - фермерське господарство «Щедрий лан» (ідентифікаційний код юридичної особи 38998604) відсутнє.

Враховуючи зазначене, є обгрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_2 при укладанні договору оренди діяв від імені фермерського господарства, що земельна ділянка передана від однієї юридичної особи (Дружківської міської ради) іншій юридичній особі (Фермерському господарству «Щедрий лан»).

В пункті 17 договору оренди землі зазначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення та що підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки є рішення міської ради від 27 листопада 2013 року № 6/39-23 (а.с. 11-14), згідно якого дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на території Дружківської міської ради орієнтовною площею 40,0 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Дружківської міської ради був наданий ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) (а.с. 8). Тобто дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки був наданий ОСОБА_2 до реєстрації фермерського господарства «Щедрий лан» як юридичної особи. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фермерське господарство «Щедрий лан» зареєстрована 28 листопада 2013 року (а.с. 17-21), що унеможливлювало станом на 27 листопада 2013 року повноваження ОСОБА_2, як представника юридичної особи - фермерського господарства «Щедрий лан», що судом першої інстанції при закритті провадження у справі також не враховано.

Відповідно до статті 8 Закону України від 19.06.2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (у редакції Закону України від 23.09.2010 р. N 2555-VI, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство підлягало державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб, лише після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації.

Як на підставу позову про визнання недійсними рішення про надання земельної ділянки та укладеного на його підставі договору оренди землі, прокурор посилався на порушення Дружківською міською радою порядку надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, зокрема на те, що передача земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 без проведення земельних торгів суперечить вимогам статей 124, 134 ЗК України, оскільки після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання «додаткової земельної ділянки (ділянок)» як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Тобто, з позовної заяви та доданих до неї рішення Дружківської міської ради № 6/58-26 від 29 липня 2015 року та договору оренди землі від 27 серпня 2015 року вбачається, що прокурором оспорюється порядок надання Дружківською міською радою земельної ділянки ОСОБА_2 саме як громадянину, а не суб'єкту господарської діяльності.

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею.

Посилання суду першої інстанції на Закон України «Про господарські товариства» є помилковим, оскільки зазначеним законом правовідносини, що виникли між сторонами, не регулюються.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.09.1991 року № 1576-XII «Про господарські товариства» до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Такі суб'єкти господарювання не є стороною у цій справі.

Фермерське господарство не є господарським товариством. Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств врегульовані Законом України від 19.06.2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство».

Враховуючи вищенаведене, висновок суду першої інстанції про те, що справа за позовом керівника Краматорської місцевої прокуратури до ОСОБА_2, Дружківської міської ради про визнання недійсним рішення Дружківської міської ради про надання земельної ділянки, договору про оренду землі та зобов'язання повернути земельну ділянку на користь Дружківської міської ради не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, має розглядатися в порядку господарського судочинства, є помилковим.

Ухвала суду про закриття провадження у справі постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, і як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При розгляді справи суду першої інстанції слід повно та всебічно з'ясувати обставини справи та уточнити предмет позову. Посилаючись на порушення Дружківською міською радою порядку надання земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, прокурор в позовній заяві зазначає про право фермерського господарства після державної реєстрації на отримання «додаткової земельної ділянки (ділянок)». Проте в позовній заяві відсутні відомості про користування фермерським господарством «Щедрий лан» будь-якими іншими, ніж спірна, земельними ділянками.

Керуючись ст. 307, ст. 311, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу в.о. керівника Краматорської місцевої прокуратури ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 13 лютого 2017 року про закриття провадження у справі за позовом керівника Краматорської місцевої прокуратури до ОСОБА_2, Дружківської міської ради про визнання недійсним рішення Дружківської міської ради та зобов'язання повернути земельну ділянку, скасувати.

Справу направити до Дружківського міського суду Донецької області для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.І. Соломаха

Судді: А.В. Гапонов

Л.О. Груіцька