Ухвала суду № 65199766, 25.11.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/7705/15-к

Провадження №1-кп/265/109/16

У Х В А Л А

25 листопада 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Щербіна А.В., суддів Мельник І.Г., Міхєєва І.М., за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л., прокурора Яксманецького В.В., обвинуваченої ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо доцільності продовження терміну тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області знаходиться кримінальна справа за обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.5 ст.27, ч.2 ст.437 КК України.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 16.06.2015 року до підозрюваної ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В подальшому, під час судового розгляду, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_1 не змінювався, зокрема ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10.10.2016 року тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 було продовжено до 08.12.2016 року включно.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Прокурор Яксманецький В.В. вважав за необхідне продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою.

Обвинувачена ОСОБА_1 заперечувала проти продовження строків тримання під вартою.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_2 просив суд змінити обвинуваченій запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки сама тяжкість покарання не може бути єдиною підставою для продовження строків тримання під вартою. Крім того, заборона обирати інший запобіжний засіб, окрім тримання під вартою, передбачена ст.176 КПК України, суперечить ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд вислухавши думку прокурора, обвинуваченої, захисника, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків.

Частина 7 ст.42 КПК України передбачає, що обвинувачений зобов'язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

Таким чином, суд вважає, що для розгляду справи в розумні строки існує необхідність в застосуванні до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу, який би був достатнім для забезпечення прибуття її за викликом до суду для участі у судовому розгляді і таким заходом забезпечення на сьогоднішній день, з урахуванням вже досліджених доказів, цілком обґрунтовано може бути домашній арешт.

Однак, ч.5 ст.176 КПК України передбачає, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які зокрема обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 Кримінального кодексу України.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 продовжує обвинувачуватися у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, то суд в силу вимог КПК України, позбавлений можливості застосувати до неї інший більш мякий запобіжний захід, окрім тримання під вартою.

Суд не приймає до уваги доводи захисника про те, що положення ст.176 КПК України суперечать положенням ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що ОСОБА_3 перебуває під вартою не відповідно до процедури встановленої законом, як того вимагає ст.5 відповідної Конвенції.

При цьому, суд вважає, що взагалі скасування запобіжного заходу на цій стадії судового розгляду є передчасними, оскільки відповідно до ч.2 ст.318 КПК України, судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, зокрема обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 369, 392 КПК України,

УХВАЛИВ:

1. Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1, 12 травня 1970 року, з утриманням в Маріупольському слідчому ізоляторі Донецької області до 23 січня 2017 року.

2. Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.В. Щербіна

Судді І.Г. Мельник

ОСОБА_4

Ухвала мені оголошена та вручена ___ ____2016 року

_______ОСОБА_1