Ухвала суду № 65199697, 13.01.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/7705/15-к

Провадження № 1-кп/265/46/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Щербіна А.В., суддів Мельник І.Г., Міхєвої І.М., за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л., прокурора Яксманецького В.В., обвинуваченої ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо доцільності продовження терміну тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.5 ст.27, ч.2 ст.437 КК України.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 16.06.2015 року до підозрюваної ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В подальшому, ухвалами слідчих суддів Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 10.08.2015 року, від 09.10.2015 року, від 09.11.2015 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_1 також продовжувався.

Під час судового розгляду, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_1 не змінювався, зокрема ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25.11.2016 року тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 було продовжено до 23.01.2017 року, включно.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Прокурор Яксманецький В.В. вважав за необхідне продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_2 просив суд змінити обвинуваченій запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки прокурором не надано доказів того, що існують ризики передбачені ст.177 КПК України, а сама тяжкість покарання не може бути єдиною підставою для продовження строків тримання під вартою.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала позицію свого захисника.

Суд вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків.

Частина 7 ст.42 КПК України передбачає, що обвинувачений зобов'язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

Таким чином, суд вважає, що для розгляду справи існує необхідність в застосуванні до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу, який би був достатнім для забезпечення прибуття її за викликом до суду для участі у судовому розгляді і таким заходом забезпечення на сьогоднішній день, з урахуванням вже досліджених доказів, цілком обґрунтовано може бути домашній арешт.

Однак, ч.5 ст.176 КПК України передбачає, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 1141, 258 - 2585, 260, 261 Кримінального кодексу України.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 продовжує обвинувачуватися у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.27 КК України, то суд в силу вимог КПК України, позбавлений можливості застосувати до неї інший більш мякий запобіжний захід, окрім тримання під вартою.

При цьому, станом на 13.01.2017 року суд вважає, що взагалі скасування запобіжного заходу на цій стадії судового розгляду є передчасним, оскільки не досліджені всі докази по справі, та відповідно до ч.2 ст.318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, зокрема обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 369, 392 КПК України,

УХВАЛИВ:

1. Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1, 12 травня 1970 року, з утриманням в Маріупольському слідчому ізоляторі Донецької області до 13 березня 2017 року, включно.

2. Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.В. Щербіна

Судді І.Г. Мельник

ОСОБА_3

Ухвала мені оголошена та вручена ___ ____2017 року

_______ОСОБА_1