Рішення № 6519908, 12.10.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2009 р. Справа № 12/196-09-4427

Позивач: відкрите акціонерне товариство "ЕЛАКС". Відповідач: суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1

про розірвання договору оренди та стягнення 9830,05 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Стасенко А.В. довіреність від 01.04.2009р.;

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: позивач - відкрите акціонерне товариство "ЕЛАКС" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 , в якій просить суд розірвати договір оренди № 302-юр від 14.04.2008 р., зобовязати СПД ФО ОСОБА_1 звільнити та повернути обєкт оренди та стягнути з СПД -ФО ОСОБА_1 на користь ВАТ "ЕЛАКС" заборгованість з орендної плати в сумі 8063,05 грн., пені в сумі 795,01 грн., 390,02 грн. інфляційних та 3% річних у сумі 96,35 грн.

23.09.2009 р. суд отримав від позивача уточнення позовних вимог.

09.10.2009 р. суд отримав від позивача уточнення позовних вимог відповідно до яких просить стягнути із Відповідача на свою користь 9325,55 грн. заборгованості з орендної плати, 681,20 грн. пені, 390,02 грн. інфляційних та 3% річних у сумі 145,23 грн., розірвати договір оренди № 302-юр від 14.04.2008 р. та зобовязати СПД ФО ОСОБА_1 звільнити та повернути обєкт оренди.

Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.09.2009 р. наданим суду позивачем, а також поштовим повідомленням від 09.09.2009 р., але у судове засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Суд визнав матеріали, надані Позивачем достатніми, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

14.04.2008 р. між відкритим акціонерним товариством "ЕЛАКС" (Орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (Орендар) було укладено Договір № 302-юр (надалі за текстом Договір), згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення другого поверху, загальною площею 12,5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

За умовами Договору, за орендоване приміщення Орендар зобовязався сплачувати орендну плату щомісячно у сумі 631,25 з урахуванням ПДВ 20%

Відповідно до п.4.3. Орендар зобовязався сплачувати орендну плату щомісячно до 10 числа поточного місяця, згідно до виставлених рахунків.

Згідно п. 4.5. Договору Орендар окремо від орендної плати , сплачує Орендодавцю відповідні витрати на сплату підприємств комунальної сфери. Оплати проводиться відповідно до рахунку Орендодавця на протязі 3 х банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Пунктом 7.1. Договір вступив в силу з дня його підписання та діє до 31.12.2008 р. Закінчення строку дії договору не звільняє Орендаря від виконання зобовязання по рахункам, не виключає відповідальність передбачену Договором та не припиняє нарахування орендних платежів (у разі, коли обєкт оренди не передано після спливу строку Договору). Строк оренди встановлюється з моменту передачі обєкту оренди (п. 7.2. Договору).

Відповідно до п. 3.2.5. Орендар зобовязався своєчасно сплачувати орендну плату в розмірі, передбаченому в Договорі.

Додатковою угодою від 30.12.2008 р. строк дії Договору було продовжено до 31.12.2009 р.

Відповідно до п. 7.3. Договору Орендодавець має право в будь який час розірвати Договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це Орендаря за 5 календарних днів. Договір вважається розірваним з моменту отримання Орендарем письмового повідомлення Орендодавця.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. за невиконання або неналежне виконання зобовязань по Договору сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України. У випадку порушення строків сплати орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Крім того, Орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати Договір в порядку п.п. 7.3.,7.4.

Як зазначає Позивач в порушення вимог п.п. 4.2, 4.3., 3.2.5. Договору, Відповідач недобросовісно виконував свої зобовязання, а саме неодноразово порушував терміни внесення орендних платежів на протязі дії Договору, у звязку з чим мав постійну заборгованість.

За весь час користування обєктом оренди Відповідачем була внесена орендна плата у розмірі 1893,75 грн. та 83.69 грн. за комунальні послуги, що підтверджується банківською випискою від 14.09.2009 р. та меморіальним ордером від 01.12.2008 р.

Починаючи з січня 2009 р. по жовтень 2009 р. Відповідачем не сплачувалась орендна плата про що свідчать рахунки фактури надані суду Позивачем та не спростовані Відповідачем, в результаті чого за Відповідачем утворилась заборгованість у сумі 9325,55 грн.

За таких обставин, відкрите акціонерне товариство "ЕЛАКС" звернулось до господарського суду Одеської області із відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 41 Конституції України, ст.319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості наданого Позивачем, та не спростованого Відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобовязання з своєчасної сплати орендних платежів не виконувались на протязі десяти місяців з січня 2009 р. по жовтень 2009 р., внаслідок чого у суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 утворилась заборгованість з орендної плати на суму 9325,55 грн., яку Відповідачем до теперішнього часу не сплачено.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобовязання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до приписів ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Відповідно до п.5.2 договору № 5/58 оренди нежитлового приміщення від 29.02.2008 р. відповідач за несвоєчасне внесення орендної плати повинен сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "ЕЛАКС" в частині стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати на суму 9325,55 грн., 681,20 грн. пені, 390,02 грн. інфляційних та 3% річних у сумі 145,23 грн. підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог Позивача в частині розірвання договору оренди № 302-юр від 14.04.2008 р., зобовязання СПД ФО ОСОБА_1 звільнити та повернути обєкт оренди суд зазначає наступне:

Згідно до приписів ст.782 Цивільного кодексу України, орендодавець має право відмовитись від договору оренди та вимагати повернення орендованого майна, якщо орендар не сплачує орендну плату протягом трьох місяців поспіль, та договір оренди вважається розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору оренди .

У відповідності до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Крім того, п. 6.2. Договору встановлено, що Орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати Договір в порядку п.п. 7.3.,7.4., тобто, письмово повідомивши про це Орендаря за 5 календарних днів. Договір вважається розірваним з моменту отримання Орендарем письмового повідомлення Орендодавця.

Відповідного повідомлення про наміри розірвання договору з Відповідачем Позивач суду не надав.

Отже, з огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що в частині позовних вимог Позивача щодо розірвання договору оренди № 302-юр від 14.04.2008 р., зобовязання СПД ФО ОСОБА_1 звільнити та повернути обєкт оренди нежитлове приміщення другого поверху, загальною площею 12,5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 слід відмовити.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті державного мита на суму 102 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 236 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (65055, АДРЕСА_2, іден.код НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства "ЕЛАКС" (65006, м. Одеса, вул. Вапняна, буд. 87, код ЄДРПОУ 00204659) - 9325 (девять тисяч триста двадцять пять) грн. 55 коп. заборгованість з орендної плати, 681 (шістсот вісімдесят одна) грн. 20 коп. пені, 390 (триста девяносто) грн. 02 коп. інфляційних , 145 (сто сорок пять) грн. 23 коп.-3% річних,102 (сто дві) грн. витрат на оплату державного мита; 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 16.10.2009 р.

Суддя