Рішення № 65198912, 02.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 151/936/16-ц Провадження № 22-ц/772/532/2017Головуючий в суді першої інстанції Задорожний В. П.Категорія 34 Доповідач Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Медяного В.М., Сопруна В.В.

При секретарі: Сніжко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за період навчання,

В с т а н о в и л а:

В листопаді 2016 року Одеський державний університет внутрішніх справ звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за період навчання в сумі 49 799,46 грн., виходячи із того, що наказом Одеського державного університету внутрішніх справ від 10 серпня 2009 року № 124 о/с відповідач зарахований курсантом до університету.

Одеським державним університетом внутрішніх справ укладено договір про підготовку фахівця, із Головним управлінням МВС України у Вінницькій області та ОСОБА_2, відповідно до умов якого відповідач навчався в університеті за державним замовленням на денній формі навчання та зобов'язався після закінчення відпрацювати не менше трьох років у місці призначення.

Договором передбачено обов'язок відповідача відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 договору, а також визначені підстави відшкодування фактичних витрат на підготовку: дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у навчальному закладі МВС України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушення нею дисципліни та відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Відповідно до наказу № 92 о/с від 29.06.2013 року відповідач закінчив Одеський державний університет внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство» ОКР бакалавр і відряджений до УМВС України у Вінницькій області.

03.07.2013 року він призначений на посаду слідчого відділення розслідування загально-кримінальних злочинів слідчого відділу Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області.

Наказом УМВС України у Вінницькій області № 141 о/с від 28.08.2014 року відповідача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 29.07.1991 року.

На навчання ОСОБА_2 університетом витрачені кошти в сумі 49 799,46 гр., які він просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ вартість витрат пов'язаних з утриманням у навчальному закладі в сумі 49 799,46 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1 378 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним та необґрунтованим через порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився по поважній причині. У поданій ним апеляційній скарзі просив розглянути справу та винести рішення без його участі.

Представник позивача належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи; у судове засідання не з'явився по поважній причині; надіслав письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін та розглянути справу за його відсутності.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, ознайомившись із письмовими запереченнями на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що наказом Одеського державного університету внутрішніх справ від 10 серпня 2009 року № 124 о/с ОСОБА_2 зараховано курсантом до університету.

8 вересня 2009 року між Одеським державним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням МВС України у Вінницькій області та ОСОБА_2 укладено договір про підготовку фахівця в Одеському державному університеті внутрішніх справ, відповідно до умов якого відповідач навчався в університеті за державним замовленням на денній формі навчання та зобов'язався після закінчення відпрацювати не менше трьох років у місці призначення (а. с. 26-27).

Пунктом 2.3.6. договору передбачено обов'язок відповідача відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 договору.

Пунктом 3 договору визначені підстави відшкодування фактичних витрат на підготовку: дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у навчальному закладі МВС України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушення нею дисципліни (пункт 3.1.); відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання (пункт 3.2) (а. с. 26-27).

Відповідно до наказу № 92 о/с від 29.06.2013 року ОСОБА_2 закінчив Одеський державний університет внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство» ОКР бакалавр і відряджений до УМВС України у Вінницькій області (а. с. 7).

Наказом № 140 о/с від 03.07.2013 року ОСОБА_2 призначений на посаду слідчого відділення розслідування загально-кримінальних злочинів слідчого відділу Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області (а.с.8)

Наказом УМВС України у Вінницькій області № 141 о/с від 28.08.2014 року ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 29.07.1991 року (а. с. 25).

Відповідно до розрахунку фактичних витрат, пов'язаних з утриманням рядового міліції ОСОБА_2 в Одеському державному університеті внутрішніх справ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року № 313 за період з 01.09.2009 року по 29.06.2013 року, загальна сума витрачених на навчання відповідача коштів склала 49 799,46 гр. (а. с. 30-42).

Також по справі встановлено, що 27 березня 2015 року підписано контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України.

Цей контракт підписаний з одного боку - громадянином ОСОБА_2 і з другого боку - Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини 3057 Східного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України полковника Крячко О.І. (а. с. 110).

Із довідки № 1389 виданої 21.12.2016 року військовою частиною 3057, вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на дійсній військовій службі за контрактом в окремому загоні спеціального призначення «Азов» військової частини 3057 Східного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України з 27.03.2015 року по теперішній час (а. с. 111).

6 квітня 2015 року ОСОБА_2 видане посвідчення серії НОМЕР_1 (а. с. 112).

Наказом командира військової частини 3057 Національної гвардії України (по стройовій часині) № 63 від 27.03.2015 року (м. Маріуполь) зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення солдат ОСОБА_2 з призначенням на посаду - кулеметника 3-го відділення 3-го взводу спеціального призначення парашутно-десантної роти спеціального призначення та з послідуючими призначеннями на посади. Останнє призначення відбулося 8.12.2016 року (наказ № 265), яким молодшого сержанта ОСОБА_2 призначено на посаду командира 1-го відділення 1-го учбово-бойового взводу учбово-бойової роти окремого загону спеціального призначення «Азов» (а. с. 113-117).

Із виданої військовою частиною 3057 ОСОБА_2 довідки № 5841 від 21.12.2016 року вбачається, що він у загальний період, починаючи з 27 березня 2015 року по день видачі довідки - 21.12.2016 року, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції сектор «М» м. Маріуполь Донецької області (а. с. 118).

Отже, спір у справі стосується відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, особою, яка за власним бажанням звільнена із органів внутрішніх справ та прийнята на службу до Національної гвардії України.

Підстави та порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України врегульовані Законом України «Про міліцію» (в редакції, чинній на час навчання та звільнення відповідача зі служби) та постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313, якою затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до статті 1 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Згідно зі статтею 3 цього Порядку витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою. Сторонами такого договору є: виконавець - навчальний заклад, замовник - Головне управління або управління Міністерства внутрішніх справ, особою - курсант.

Згідно із статтею 6 Порядку у разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Як встановлено по справі відповідач закінчив навчання у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ у червні 2013 року. У липні 2013 року призначений на посаду слідчого. Протягом трьох років після закінчення навчання, а саме: 28.08.2014 року, звільнився із органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за пунктом 64 «ж» - за власним бажанням.

Пунктом 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 114 від 29.07.1991 року визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Укладеним 8 вересня 2009 року зазначеними сторонами договором про підготовку фахівця в Одеському державному університеті внутрішніх справ, у пункті 3 визначені підстави відшкодування фактичних витрат на підготовку, яким являються: 3.1. дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у навчальному закладі МВС України у зв'язку з небажаннями особи продовжувати навчання або порушення нею дисципліни; 3.2. відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання (а. с. 26-27).

Враховуючи, що відповідач достроково не розривавав договір про підготовку фахівця, єдиною підставою для відшкодування витрат на навчання є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Проте, судом достовірно встановлено, що відповідач після звільнення з органів внутрішніх справ у запас, 27 березня 2015 року поступив на службу у Національну гвардію України, підписавши відповідний контракт (а. с. 110).

Цей контракт відповідач уклав із Міністерством внутрішніх справ України, але в іншій особі - командира військової частини 3057 Східного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України.

За умовами укладеного контракту певні обов'язки взяли на себе його сторони: громадянин - ОСОБА_2 (пункт 1) та Міністерство внутрішніх справ України (пункт 2).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну гвардію України" Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначена для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Статтею 2 Закону України «Про Національну гвардію України» визначені основні функції Національної гвардії України. В перелік цих функцій входять наступні: захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом; охорона громадського порядку, забезпечення захисту та охорони життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян; участь у забезпеченні громадської безпеки та охороні громадського порядку під час проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів, що створюють небезпеку для життя та здоров'я громадян тощо.

Військово-політичне та адміністративне керівництво Національною гвардією України здійснює Міністр внутрішніх справ України, що передбачено статтею 6 Закону України «Про Національну гвардію України». Військово-політичне керівництво Національною гвардією України - це діяльність, спрямована на забезпечення реалізації державної політики у сфері діяльності Національної гвардії України, політичних та стратегічних цілей, принципів і напрямів її розвитку. Адміністративне керівництво Національною гвардією України - це діяльність, спрямована на всебічне забезпечення життєдіяльності Національної гвардії України, її функціонування та розвитку з метою виконання основних завдань державної політики у сфері її діяльності (частина 1).

Повноваження Міністра внутрішніх справ України щодо керівництва Національною гвардією України, його права та обов'язки визначаються цим Законом та іншими законами України (частина 2).

Згідно положення статті 9 Закону України «Про Національну гвардію України» особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників. Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про Національну Гвардію України» передбачено, що підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації осіб офіцерського складу для Національної гвардії України проводиться згідно із законодавством України у вищих військових навчальних закладах Національної гвардії України, інших вищих навчальних закладах, а також за кордоном.

Підготовка рядового, сержантського і старшинського складу проводиться у відповідних навчальних військових частинах (центрах) Національної гвардії України, а також на договірних засадах у навчальних частинах Збройних Сил України чи правоохоронних органів спеціального призначення та навчальних закладах системи Міністерства внутрішніх справ України (частина 3).

Стандарти вищої освіти за кожною військовою спеціальністю, за якою здійснюється підготовка фахівців для Національної гвардії України, розробляє центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки з урахуванням пропозицій Міністерства внутрішніх справ України та погоджує Міністерство оборони України (частина 5).

Зі змісту договору про підготовку фахівця, укладеного 08.09.2009 року вбачається, що замовником являється Головне управління Міністерства внутрішніх справ України.

Закон України «Про міліцію» у статті 7 дає визначення організації міліції та її підпорядкованості:

Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією України. У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України. Права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону. Загальну структуру та чисельність Міністерства внутрішніх справ України затверджує Верховна Рада України. Структуру міліції затверджує Міністр внутрішніх справ України. Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Статтею 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» затверджена загальна структура Міністерства внутрішніх справ України, до якої, зокрема, входять: Міністерство внутрішніх справ України - центральний орган управління; головні управління, управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; головний орган військового управління, оперативно-територіальні об'єднання, з'єднання, військові частини і підрозділи, вищі навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, установи та заклади, що не входять до складу оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України; навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення.

Отже, згідно зазначеного закону, замовник - Головне управління МВС України у Вінницькій області та виконавець - навчальний заклад - Одеський державний університет внутрішніх справ, входять до списку загальної структури Міністерства внутрішніх справ України.

Національна гвардія України також входить до системи Міністерства внутрішніх справ України, згідно положення частини першої статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України».

За наведених обставин та з урахуванням того факту, що відповідач починаючи із 27 березня 2015 року по даний час проходить службу у Національній гвардії України, колегія судів приходить до висновку про відсутність визначених договором про підготовку фахівця, у пункті 3, зокрема п. 3.2, підстав для відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця, оскільки відповідач не відмовився від подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ, а продовжив свою служби в іншому підрозділі Міністерства внутрішніх справ України - у Національній гвардії України, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Статтею 1 ЦК України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

За змістом статті 3 ЦК України, яка визначає загальні засади цивільного законодавства, такими, зокрема, являються: свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, роз'яснив, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним законом України принципу верховенства права.

Вирішуючи справи та приймаючи за наслідками їх розгляду рішення, суд повинен керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується судом із врахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість та законність доводів і вимог апеляційної скарги відповідача, що є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за період навчання, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ В.М. Медяний

/підпис/ В.В. Сопрун

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська