Ухвала суду № 65198846, 07.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 127/7101/16-ц Провадження № 22-ц/772/719/2017Головуючий в суді першої інстанції Ан О. В.Категорія 46Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

07 березня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтко Ю.Б.

з участю секретаря судових засідань Безрученко Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - виконавчого комітету Вінницької міської ради про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення,

встановила:

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 листопада 2016 року позов задоволено. Постановлено усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням, які чинять позивачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та вселити ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у кімнату розміром 21.1 кв. м квартири АДРЕСА_1.

Не погодившись із рішенням відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення, винесення його з порушенням норм процесуального та матеріального права, просила скасувати його та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_3 та її представник - адвокат Вдовцова Л.К. вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили задовольнити.

Представник позивачів ОСОБА_9 проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Інші особи, які беруть участь у справі, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явилися, що відповідно до частини 2 статті 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляції та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 368 від 23.02.2006 року сім'ї відповідача у справі ОСОБА_6 в складі 4-х осіб виданий ордер на АДРЕСА_1, в подальшому на підставі рішення Вінницької міської ради № 71 від 25.12.2015 року змінено назву вулиці АДРЕСА_1.

Зазначена обставина встановлена рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.03.2012 року, яке набуло законної сили 24.05.2012 року.

Частиною 3 статті 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаним судовим рішенням встановлено також порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділено у користування ОСОБА_4 і ОСОБА_5 кімната 21.1 кв.м, а ОСОБА_6 виділена кімната розміром 18.7 кв.м, підсобні приміщення залишені спільному користуванні.

09.09.2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 (позивач) укладено шлюб, після якого остання змінила прізвище на ОСОБА_6.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя ОСОБА_6 народився син ОСОБА_11.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 23.12.2013 року змінено рішення Вінницького міського суду від 22.10.2013 року, визнано за ОСОБА_3 право на користування кімнатою площею 18.7 кв.м. квартири АДРЕСА_1.

Довідкою МКП "ЖЕК №12" (на а.с. 52), підтверджується той факт, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_7, ОСОБА_5

Відповідно до договору найму житла в будинках комунальної власності від 31.08.2016 року МКП "ЖЕК № 12", ОСОБА_5 на підставі рішення ВМР № 1919 від 18.08.2016 року надано у безстрокове користування житлове приміщення, кімнату в комунальній квартирі АДРЕСА_1, загальною площею 34,35 кв.м., що складається з 1 кімнати житловою площею 21,1 кв.м.

Позивачі несуть витрати по сплаті житлово-комунальних послуг і не мають заборгованості по особовому рахунку (а.с. 52).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_3 право на користування кімнатою площею 21.1 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1 не мають, проте порушують відповідне право користування позивачів, шляхом створення перешкод у володінні і користуванні часткою квартири.

В зв'язку з перешкодами в користуванні жилим приміщенням позивачі зверталися до департаменту житлового господарства Вінницької міської ради і органів внутрішніх справ (а.с. 59-60).

Згідно з статтями 61, 62 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

До відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення у відповідних випадках застосовуються також правила цивільного законодавства.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них - стаття 379 ЦК України.

Згідно з статтею 395 ЦК України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування, а статтею 396 цього Кодексу передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.33 Постанови від 07.02.2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", відповідно до положень статей 391,396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Отже колегія суддів погоджується із тим, що оскільки позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 правомірно вимагали усунення перешкод у здійсненні ними права користування своєю частиною квартири шляхом вселення, їх права щодо володіння, користування житлом порушені відповідачами, а тому вони підлягають поновленню.

Колегія суддів відкидає доводи апеляційної скарги про те, що позов не підлягав до задоволення, так як позивачі втратили право на користування зазначеним жилим приміщенням, оскільки проживають в іншому місці.

Пред'явлення вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням з передбачених законом підстав є самостійним способом захисту права наймача жилого приміщення, проте провадження за відповідною вимогою ОСОБА_3 закрите ухвалою суду від 04 жовтня 2016 року за заявою самої позивачки.

Не можуть бути підставою для скасування судового рішення і доводи апелянта про відсутність підстав для постановлення заочного рішення в зв'язку з поважністю причин її неявки в судове засідання.

ОСОБА_3 була в установленому законом порядку повідомлена про судове засідання, що відбулося 01.11.2016 року (а.с. 98), проте не повідомила суд про неможливість прибути на нього з поважних причин.

Стаття 21 ЦПК України не містить заборони судді, який брав у вирішенні справи в суді першої інстанції, брати участь у розгляді заяви про перегляд заочного рішення в цій же справі, що спростовує відповідні посилання апелянта.

Отже доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись ст. 304, 307, 308, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:/підпис/ Стадник І.М. Судді: Згідно з оригіналом: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Войтко Ю.Б. Стадник І.М.