Ухвала суду № 65198819, 06.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/2570/16-ц Провадження № 22-ц/772/90/2017Головуючий в суді першої інстанції Волошин С. В.Категорія 39Доповідач Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сала Т.Б., суддів: Зайцева А.Ю., Шемети Т.М., секретар - Агеєва Г.В., за участі: ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3 та представників відповідача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, яка діяла в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_6, третя особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Вінницької міської ради про усунення від права на спадкування, -

встановила:

У лютому 2016 року ОСОБА_2, яка діяла в інтересах своїх дітей - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, звернулась до суду із вищевказаним позовом, в якому, просила усунути ОСОБА_6 від права на спадкування після смерті свого батька - ОСОБА_9

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

На вказане судове рішення, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції, виключивши з мотивувальної частини зазначення про встановлення судом періоду проживання однією сім'єю спадкодавця без реєстрації шлюбу.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що не відповідає обставинам справи та суперечить наданим доказам висновок суду про те, що «встановлено та не заперечується сторонами у справі, що з 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_9»

Вказана теза міститься у позовній заяві та поясненнях ОСОБА_2 у суді. Крім того, дана обставина не є предметом доказування позову та не має доказуватись в справі. Також апелянт зазначає, що відповідач таке твердження не визнав, а покази свідків у справі спростовують цю обставину.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, розглянувши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.. 214 ЦПК України, серед інших питань, які суд повинен вирішити під час ухвалення рішення є питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як видно із змісту позову, перше про що зазначила позивач, це те, що з 1994 року по 08.07.2015 рік вона проживала з ОСОБА_9 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з усних пояснень відповідача та його представника, з письмових заперечень відповідача на позовну заяву, при розгляді даної справи відповідач не заперечував проти даної обставини.

Суд першої інстанції, виконавши вимоги ст. 214 ЦПК України та вимоги Постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (в частині того, що суд повинен встановити, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб) встановив вказану обставину, і за умови, що вона не оспорювалась (не заперечувалась) відповідачем, вірно зробив висновок про відсутність підстав для її доказування.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в мотивувальній його частині, представники відповідача зазначили, що дана обставина може вплинути на розгляд інших цивільних справ де можливо, позивачем буде ОСОБА_2 чи її діти, і якщо ця обставина вже встановлена цим рішенням, то в наступних спорах, відповідно до ст. 61 ЦПК України, вона не буде доказуватись.

Колегія суддів не бере до уваги ці твердження представників відповідача, оскільки, представники відповідача лише припускають про можливі майбутні цивільні спори, про які не згадувалось при розгляді цивільної справи про усунення відповідача від спадкування.

Крім цього, в роз'ясненнях, які містяться в п. 7 Постанови пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» йдеться мова про те, що оскільки обставини, і встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники (частина третя статті 61 ЦПК), в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

За змістом частини третьої статті 14, частини третьої статті 61, частини другої статті 223 ЦПК особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів.

Отже, колегія суддів вважає, що не можливо змінювати рішення суду в мотивувальній його частині з підстав оспорювання обставин, лише з міркувань, що базуються на певних припущеннях, які виникли вже після закінчення розгляду справи по суті, і під час розгляду цієї справи обставини, які оспорюються, були встановлені судом та не заперечувались відповідачем.

Також слід відмітити, що навіть при наявності в майбутньому цивільних спорів, сторони, які можуть бути іншими, ніж при розгляді справи, в якій були встановлені оспорювані обставини, відповідно до вищезгаданих роз'яснень Постанови Пленуму ВСУ не позбавлені можливості досліджувати оспорювані обставини в загальному порядку, надаючи суду необхідні докази в підтвердження чи спростування цих чи інших обставин.

Враховуючи все вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є хибними і такими, що не впливають на правильність вирішення спору по суті у справі про усунення відповідача від спадкування.

Відповідно до ст. 380 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 213, 214, 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підпис/ /підпис/

Згідно з оригіналом: