Рішення № 6519866, 19.10.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2009 р.Справа № 16/116-09-2732 Господарський суд Одеської області У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Непомняща Т.О. за довіреністю від 14.07.2009р.; Горова К.О. за довіреністю від 14.07.2009р.

Від відповідача: не з’явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства „КОРК –СЕРВІС” до товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” про стягнення 352611,46 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „КОРК –СЕРВІС” (далі по тексту ПП „КОРК –СЕРВІС”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” (далі по тексту ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс”) 357611,46 грн. загальної заборгованості, у тому числі 307814,30 грн. –основного боргу за договором № КС 13/02/07-02 від 13.02.2007р., інфляційних витрат у розмірі 20140,73 грн., пеню в сумі 21925,63 грн., 3% річних в розмірі 2730,80 грн., а також про стягання вартості послуг на правову допомогу у розмірі 5000 грн. в якості збитків, понесених позивачем. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” договірних зобов’язань в частині своєчасної та повної оплати вартості одержаного від ПП „КОРК –СЕРВІС” товару.

13.08.2009р. позивачем були надані уточнення до позовної заяви, відповідно до яких заявлені до відшкодування збитки у розмірі 5000 грн. були ПП „КОРК –СЕРВІС” визначені в якості судових витрат, понесених позивачем у зв’язку з необхідністю залучення спеціалістів юридичної фірми для надання правової допомоги та захисту інтересів позивача при розгляді справи господарським судом Одеської області. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 352611,46 грн. загальної заборгованості, у тому числі 307814,30 грн. –основного боргу за договором № КС 13/02/07-02 від 13.02.2007р., інфляційних витрат у розмірі 20140,73 грн., пеню в сумі 21925,63 грн., 3% річних в розмірі 2730,80 грн.

Відповідач, незважаючи на неодноразові вимоги суду, відзиву на позовну заяву не надав. Однак, згідно з усними поясненнями представника відповідача, наданими у судовому засіданні 21.08.2009р., ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” проти задоволення позову заперечує, посилаючись на недоведеність факту поставки товарів.

Крім того, 20.08.2009р. відповідач звернувся до господарського суду Одеської області з клопотанням про призначення справи № 16 / 116 –09 –2732 до колегіального розгляду.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про судоустрій ” від 07.02.2002 року N 3018-IIIсправи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, колегією суддів або суддею і народними засідателями, а у випадках, визначених процесуальним законом, - також судом присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. Розгляд справ в апеляційному, касаційному порядку, а також в інших випадках, передбачених законом, здійснюється судом колегіально у складі не менше трьох професійних суддів відповідно до закону. Перегляд справ у зв'язку з винятковими обставинами здійснюється Верховним Судом України у складі, встановленому процесуальним законом.

Положеннями ч. 1 ст. 4-6 ГПК України передбачено, що справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. Приписи ч. 1 ст. 4-6 ГПК України щодо призначення колегіального розгляду можуть бути застосовані судом відносно справ, які підпадають під категорію складних.

За переконанням суду, справи про стягнення заборгованості, не відносяться до категорії складних справ, а відтак не потребують обов’язкового колегіального розгляду. З огляду на викладене, у суду були відсутні правові підстави для задоволення клопотання ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” про призначення даної справи до колегіального розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між ПП „КОРК –СЕРВІС” (Постачальник) та ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” (Покупець) було укладено договір № КС 13/02/07-02 від 13.02.2007р., відповідно до умов п.п. 1.1. якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити комплектуючі до виноробства та виноградарства по якості, кількості, асортименту та за ціною, узгодженими сторонами та закріпленими у додатку до договору. Відповідно до додатку № 1 від 13.02.2007р. до вказаного договору, предметом договору сторонами було визначено –пробку шампанську дводискову 48х30,5 класу „Д” за ціною 1,20 грн. з урахуванням ПДВ за штуку. 12.01.2008р. між сторонами по справі було підписано додаток № 2 до договору, яким обумовлено поставку пробки шампанської агломерированої 47х29,5 мм за ціною 64 євро за 1000 штук, а також пробки шампанської дводискової 48х30,5 класу „Д” за ціною 180 євро за 1000 штук. При цьому, учасники договору № КС 13/02/07-02 від 13.02.2007р. домовилися, що ціна пробки формується по курсу безготівкової гривні до євро, яка складається на Українському ринку Forex, на момент поставки партії товару на склад Покупця.

Умовами п. 5.1 договору № КС 13/02/07-02 від 13.02.2007р. сторонами було передбачено, що вказана угода вступає в силу з дня її підписання та діє до 31.12.2007р. При цьому, згідно з положеннями п. 5.2 договору по спливу даного строку договір вважається продовженим, доки сторони не дійдуть згоди про його розірвання.

Враховуючи, що вказана угода до теперішнього часу розірвана не була, а також з огляду на наведені положення п.5.2 договору, суд доходить висновку про автоматичну пролонгацію строку дії договору, у тому числі і на 2008 рік.

Згідно положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору (розділу „Умови поставки”) передбачено, що умови поставки товару обумовлюються сторонами додатково. Передача товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцю або уповноваженій ним особі на підставі довіреності на право отримання товару. При цьому, згідно з п. 2.2 договору товар вважається поставленим Постачальником та прийнятим Покупцем з моменту підписання сторонами накладної, яка засвідчує момент передачі товару та момент переходу права власності на товар.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами договірні відносини існували досить тривалий час. Так, як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків, у 2007 році позивачем було поставлено відповідачу на підставі вказаної угоди товарів на загальну суму у розмірі 667122 грн. Даний факт відповідачем під час розгляду даної справи не оспорювався. Крім того, у 2008 році позивачем поставлено, а відповідачем отримано товарів на суму 546692,30 грн., що у тому числі підтверджується видатковими накладними за номерами: КССК 000098 від 14.04.2008р., КССК 0000151 від 24.06.2008р., КССК 0000179 від 29.07.2008р., КССК 0000188 від 06.08.2008р., КССК 0000197 від 15.08.2008р., КССК 0000254 від 16.10.2008р., КССК 0000255 від 20.10.2008р., КССК 0000261 від 24.10.2008р., КССК 0000275 від 03.11.2008р., КССК 0000281 від 10.11.2008р., КССК 0000290 від 14.11.2008р., КССК 0000292 від 20.11.2008р., КССК 0000294 від 21.11.2008р., КССК 0000298 від 01.12.2008р., КССК 0000301 від 04.12.2008р., КССК 0000310 від 09.12.2008р., КССК 0000321 від 23.12.2008р. В свою чергу, як вбачається з банківських виписок та акту звірки взаємних розрахунків, відповідачем у 2007 році та 2008 році було перераховано в якості оплати за договором № КС 13/02/07-02 від 13.02.2007р. за коркову пробку грошових коштів на загальну суму 906000 грн. Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, залишилася неоплаченою пробка, на загальну суму у розмірі 307814,30 грн., яка була отримана відповідачем у 2008 році, починаючи з 14.11.2008р. на підставі накладних: КССК 0000290 від 14.11.2008р. (частково оплачено товар на суму у розмірі 22626,80 грн.), КССК 0000292 від 20.11.2008р., КССК 0000294 від 21.11.2008р., КССК 0000298 від 01.12.2008р., КССК 0000301 від 04.12.2008р., КССК 0000310 від 09.12.2008р., КССК 0000321 від 23.12.2008р.

Зважаючи на позицію відповідача, висловлену представником ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” під час розгляду даної справи у судовому засіданні 21.08.2009р., щодо недоведеності позивачем факту поставки відповідачу товару за вказаними накладними, з огляду на відсутність довіреностей ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” на одержання матеріальних цінностей та відповідних товаротранспортних накладних, суд вважає за необхідне зупинитися на наступному.

Дійсно, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, Затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Однак, відповідно до ст.. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ст.. 62 Закону України „Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року N 1576-XII у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.

Відповідно до пояснень представника позивача, видаткові накладні КССК 0000290 від 14.11.2008р., КССК 0000292 від 20.11.2008р., КССК 0000294 від 21.11.2008р., КССК 0000298 від 01.12.2008р., КССК 0000301 від 04.12.2008р., КССК 0000310 від 09.12.2008р., КССК 0000321 від 23.12.2008р. були підписані директором ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс”- гр.. Моргун Ю.П. Зазначені обставини відповідачем не оспорюються.

При цьому, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців № 3801975, гр.. Моргун Ю.П., як директор товариства, наділений правом вчиняти юридичні дії від імені ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” без довіреності, у тому числі підписувати договори, за відсутності будь-яких обмежень щодо представництва від імені відповідача.

Крім того, як вбачається з вказаних накладних, дані документи були засвідчені печаткою ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс”.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що відсутність у директора ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” довіреностей на одержання матеріальних цінностей жодним чином не свідчить про передачу товару неуповноваженій особі.

Крім того, як було встановлено під час розгляду даної справи, що у тому числі вбачається з пояснень представника відповідача, придбаний на підставі договору № КС 13/02/07-02 від 13.02.2007р. товар ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс”, в свою чергу, поставляв закритому акціонерному товариству „Одеський завод шампанських вин”. При цьому, як вбачається з журналу вхідного контролю допоміжних матеріалів закритого акціонерного товариства „Одеський завод шампанських вин” вся коркова пробка, зазначена у накладних КССК 0000290 від 14.11.2008р., КССК 0000292 від 20.11.2008р., КССК 0000294 від 21.11.2008р., КССК 0000298 від 01.12.2008р., КССК 0000301 від 04.12.2008р., КССК 0000310 від 09.12.2008р., КССК 0000321 від 23.12.2008р. надійшла до закритого акціонерного товариства „Одеський завод шампанських вин”.

Зазначені документи з урахуванням наведених по тексту рішення вище висновків суду, дозволяють оцінювати видаткові накладні КССК 0000290 від 14.11.2008р., КССК 0000292 від 20.11.2008р., КССК 0000294 від 21.11.2008р., КССК 0000298 від 01.12.2008р., КССК 0000301 від 04.12.2008р., КССК 0000310 від 09.12.2008р., КССК 0000321 від 23.12.2008р. як належні та достатні докази, якими підтверджується факт поставки відповідачу товарів, вказаних у даних документах.

Слід також зауважити, що вказані господарські операції знайшли своє відображення і у бухгалтерському та податкову обліку позивача.

В свою чергу, за умовами п. 2.1 договору відповідач зобов’язався здійснити оплату за поставлений товар шляхом безготівкового розрахунку протягом 30 календарних днів з моменту перехода права власності на товар до Покупця, який, в свою чергу, відповідно до п. 2.2. договору наступає у момент підписання сторонами накладної.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але в порушення умов п.п. 1.1., 2.1, 2.2 договору № КС 13/02/07-02 від 13.02.2007р., вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” було здійснено лише часткову оплату товару, отриманого згідно з накладною № КССК 0000290 від 14.11.2008р. на суму в розмірі 22626,80 грн., коркова пробка отримана за накладними за номерами: КССК 0000292 від 20.11.2008р., КССК 0000294 від 21.11.2008р., КССК 0000298 від 01.12.2008р., КССК 0000301 від 04.12.2008р., КССК 0000310 від 09.12.2008р., КССК 0000321 від 23.12.2008р. до теперішнього часу взагалі оплачена не була. Таким чином, сума основного боргу відповідача за договором № КС 13/02/07-02 від 13.02.2007р. становить 307814,30 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 4.2 розділу „Відповідальність сторін” договору № КС 13/02/07-02 від 13.02.2007р. за порушення Покупцем строків оплати, вказаних у п. 2.1 договору, останній зобов’язувався сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

З огляду на викладене, як вбачається з розрахунку, здійсненого позивачем, за несвоєчасне виконання Покупцем грошових зобов’язань за вказаним договором ПП „КОРК –СЕРВІС” додатково було нараховано до сплати ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” 21925,63 грн. пені.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, ПП „КОРК –СЕРВІС” також було нараховано до сплати ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” 20140,73 грн. збитків від інфляції та 2730,80 грн. 3% річних з прострочених сум.

Таким чином, приймаючи до уваги невиконання Покупцем договірних зобов’язань по оплаті вартості придбаних ним за договором № КС 13/02/07-02 від 13.02.2007р. товарів, ПП „КОРК –СЕРВІС” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” 352611,46 грн. загальної заборгованості, у тому числі: 307814,30 грн. основного боргу за договором № КС 13/02/07-02 від 13.02.2007р., 2730,80 грн. 3% річних, 20140,73 грн. інфляційних витрат та пені у розмірі 21925,63 грн..

Згідно з вимогами ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На думку суду, розмір основного боргу ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” перед ПП „КОРК –СЕРВІС” у сумі 307814,30 грн., 3% річних у сумі 2730,80 грн., інфляційних витрат у розмірі 20140,73 грн. та пені у сумі 21925,63 грн.. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди та обумовлюється приписами діючого законодавства, підтверджується видатковими накладними та іншими документами, а також обґрунтованим розрахунком позовних вимог, доданим до позовної заяви. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем до господарського суду не представлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи все вищезазначене, суд вважає за правомірне позовні вимоги ПП „КОРК –СЕРВІС” про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 307814,30 грн., 3% річних у сумі 2730,80 грн., інфляційних витрат у розмірі 20140,73 грн. та пені у сумі 21925,63 грн., а всього 352611,46 грн. загальної заборгованості за договором № КС 13/02/07-02 від 13.02.2007р. задовольнити повністю відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 615, 617, 625, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР.

При цьому, враховуючи, що позивачем були заявлені до відшкодування витрати на оплату юридичних послуг, розподіляючи судові витрати, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В свою чергу, відповідно до п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. N 01-8/164 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” (з змінами і доповненнями, внесеними згідно з інформаційним листомВищого господарського суду України від 21.01.2009 р. N 01-08/34) якщо витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Як вбачається з договору про надання юридичних послуг № 09/07/09 від 08.04.2009р., укладеного позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародна юридична служба Шпак, Ніцевич та партнери”, предметом даної угоди є надання правової допомоги по захисту майнових інтересів позивача, пов’язаних із розглядом господарським судом Одеської області спору із ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс”. При цьому, як вбачається зі змісту п. 1.2 даної угоди до складу робіт, які виконуються товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародна юридична служба Шпак, Ніцевич та партнери” в межах даного договору, включаються юридична експертиза наданих документів, збір матеріалів, необхідних для виконання даного договору, підготовка позовної заяви, представництво інтересів позивача у господарському суді Одеської області.

З урахуванням змісту наведених умов договору про надання юридичних послуг № 09/07/09 від 08.04.2009р., суд доходить висновку, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на оплату за надання правової допомоги, пов’язані із реалізацією позивачем процесуальних прав щодо розгляду даної справи у господарському суді Одеської області.

Статтею 49 ГПК України передбачений розподіл господарських витрат, зокрема і витрат з оплатою послуг адвокатів. Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі довіреностей від 21.07.2008 р.та від 14.07.2009р., договору про надання юридичних послуг по захисту інтересів ПП „КОРК –СЕРВІС” у спорі з ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” уповноважив Горову К.О., яка є співробітником товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна юридична служба Шпак, Ніцевич та партнери”, та Непомнящу Т.О. представляти інтереси ПП „КОРК –СЕРВІС” в даній справі, у зв’язку з чим позивачем згідно з платіжним дорученням № 203 від 16.04.2009р. було сплачено 5000 грн.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат на правову допомогу, понесених позивачем у зв'язку з реалізацією процесуальних прав при розгляді даної справи, у сумі 5000 грн. згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК Українию.

Витрати, пов’язані із сплатою державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести на рахунок відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 615, 617, 625, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс”/ 65007, м. Одеса, Старосінна площа, 1, п/р 260043016920 в АКБ „Фінбанк”, м. Одеси, МФО 328685, ЄДРПОУ 33216079/ на користь приватного підприємства „КОРК –СЕРВІС” /65023, м. Одеса, вул. Пастера, 38, кв.2, п/р 26003311669301 в АБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209, ЄДРПОУ 34802094/ 307814 грн. 30 коп. / триста сім тисяч вісімсот чотирнадцять грн. 30 коп./ - основного боргу, 3% річних у сумі 2730 грн.80 коп. /дві тисячі сімсот тридцять грн.. 80 коп., інфляційних витрат у розмірі 20140 грн. 73 коп. /двадцять тисяч сто сорок грн.. 73 коп./, пені у сумі 21925 грн. 63 коп. /двадцять одна тисяча дев’ятсот двадцять п’ять грн.. 63 коп./, 5000 грн. 00 коп. /п’ять тисяч грн.. 00 коп./ - витрат на правову допомогу; 3526 грн. 11 коп. / три тисячі п’ятсот двадцять шість грн. 11 коп./ – держмита; 312 грн. 50 коп. /триста дванадцять грн. 50 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

3.          Видати приватному підприємству „КОРК –СЕРВІС” /65023, м. Одеса, вул. Пастера, 38, кв.2, п/р 26003311669301 в АБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209, ЄДРПОУ 34802094/ довідку на повернення зайве сплачених витрат на ІТЗ судового процесу у розмірі 118 грн. 00 коп. / сто вісімнадцять грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення підписане 20.10.2009р.

Суддя