Рішення № 65198381, 03.03.2017, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/1266/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

"03" березня 2017 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря Бойко Т.Є.,

представників ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

Чередніченка М.М.,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Томашпіль справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_6, співвідповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8про звернення стягнення на предмет застави, за зустрічним позовом ОСОБА_5, який представляє інтереси ОСОБА_6, до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк Андрій Миколайович про визнання виконавчого напису, таким, що не підлягає виконання, за зустрічним позовом ОСОБА_5, який представляє інтереси ОСОБА_6, про визнання недійсними Кредитного договору від 17 січня 2012 року № 50002721 та Договору застави транспортного засобу, укладених між ОСОБА_6 та ТОВ «Порше Мобіліті»,-

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2015 року представник ТОВ «Порше Мобіліті» О.Фелді направив до суду позов до ОСОБА_6, в якому просить в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 50002721 від 17 січня 2012 року, розмір якої станом на 28 серпня 2015 року складає 206723,08 гривень, звернути стягнення на предмет застави-автомобіль марки VW Polo 1,6, легковий-седан-В, з об'ємом двигуна 1595 см.куб., 2011 року виробництва, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, заставною вартістю 113907,50 гривень, що належить на праві власності ОСОБА_6, шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів, стягнути з відповідачки на користь позивача понесені судові витрати.

Даний позов обґрунтований наступним.

17 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_6 було укладено Кредитний договір № 50002721, в якому зазначено, що договір між сторонами складають цей Кредитний договір, загальні умови кредитування, графік погашеності кредиту, а також додаткові угоди та інші документ, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту.

24 грудня 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_6 було укладено договір про внесення змін № 1 /додаткова угода № 1 Кредитного договору № 50002721 від 17 січня 2012 року, відповідно до якого позивач надав відповідачці додаткову суму кредиту на сплату страхових платежів.

На підставі та на виконання вимог чинного законодавства та умов укладеного Кредитного договору позивач надав відповідачці суму кредиту у розмірі 91126,00 гривень-еквівалент суми кредиту в доларах США: 11320,00 доларів США та суму додаткового кредиту відповідно у розмірі 25552,15 гривень-еквівалент в доларах США: 3152,64 долара США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, які відповідно до п.2.3 загальних умов є змінними, з кінцевим терміном повернення кредиту - 17 січня 2017 року, для купівлі автомобіля марки VW Polo 1,6, легковий-седан-В, 2011 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 та оплати страхових платежів.

В кредитному договорі сторони погодили, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до п.1.3 загальних умов кредитування.

Відповідачка, згідно з п.1.2 загальних умов, зобов'язалася прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, відповідно до умов кредитного договору.

Отже, між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини стосовно надання ОСОБА_6 грошових коштів (кредиту) на умовах зворотності, відплатності, строковості та цільового використання.

Окрім того, відповідно до п.1.6 загальних умов зобов'язання відповідачки перед ТОВ «Порше Мобіліті» за Кредитним договором № 50002721 від 17 січня 2012 року забезпечено Договором застави від 26 січня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С.А., зареєстрованим в реєстрі за № 109, згідно з умовами якого відповідачка надала в заставу автомобіль марки VW Polo 1,6, легковий-седан-В, з об'ємом двигуна 1595 см.куб., 2011 року виробництва, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить їй на праві власності. Таким чином, правовідносини сторін регулюються відповідними нормами ЦК України та Закону України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 року № 2654-ХІІ (в редакції з наступними змінами та доповненнями від 6 листопада 2014 року).

Положеннями п.1.4.2 загальних умов сторони погодили, що повернення кредиту здійснюється відповідачем у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, яким передбачено щомісячну сплату чергових платежів на відповідну дату поточного місяця.

Представник позивача зазначає, що до 10 числа кожного місяця ТОВ «Порше Мобіліті» надсилає відповідачці відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк, відповідно до графіка погашення кредиту (п.1.4.3 загальних умов).

Так, позивачем були виставлені відповідачці відповідні рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів за жовтень-лютий 2015 року, які в порушення викладених норм чинного законодавства та положень укладеного Кредитного договору залишилися несплачені відповідачкою, внаслідок чого виникла заборгованість останньої в сумі 30909,17 гривень.

Відповідно ч.2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховані 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачкою в розмірі 518,46 гривень. Окрім того, сума підрахованих інфляційних втрат на суму простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів, що підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «Порше Мобіліті» складає 9197,79 гривень.

За змістом п.8.1 загальних умов, у разі порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та /або Додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно.

Враховуючи з боку відповідачки прострочення по сплаті чергових платежів, їй, згідно з п.8.1 загальних умов та вимог чинного законодавства, нарахована пеня на зальну суму 1728,17 гривень.

В положення п.3.2 загальних умов сторони погодили, що ТОВ «Порше Мобіліті» має право достроково вимагати повернення кредиту до додаткового кредиту, серед іншого, у випадку порушення відповідачкою терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) або плати за користування кредитом на строк більше, ніж один календарний місяць (п.3.2.1 загальних умов).

4 березня 2015 року на адресу відповідачки була направлена вимога (нагадування) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за Кредитним договором за № 50002721, якого позивач вимагав від відповідачки дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованості, відповідно до умов договору, які станом на поточну дату становлять 168056,86 гривень. Зазначеною вимогою позивач повідомив відповідачку, що у випадку неповернення суми кредиту та заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги, відбудеться примусове їх стягнення, в тому числі за рахунок автомобіля, що був переданий ТОВ «Порше Мобіліті» у заставу. Також у вимозі звернуто увагу відповідачки на ту обставину, що заборгованість по сумі кредиту визначено в еквіваленті іноземної валюти, її розмір підлягає зміні, відповідно показників обмінного курсу та буде перераховано на дату подання позову.

Однак, вимога позивача щодо дострокового повернення кредиту у встановлені строки була проігнорована відповідачкою.

Враховуючи вищевикладене та керуючись вимогами чинного законодавства і умовами укладеного Кредитного договору, позивачем викладена загальна заборгованість відповідачки ОСОБА_6 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за Кредитним договором № 50002721 від 17 січня 2012 року, яка станом на 28 серпня 2015 року складає 206723,08 гривень та складається із:

1. простроченої заборгованості в сумі 42353,59 гривень, з яких:

- 30909,17 гривень-сума простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів;

- 518,46 гривень-сума 3% річних за час прострочення;

- 9197,79 гривень-сума інфляційних втрат;

- 1728,17 гривень-сума пені за прострочення виконання зобов'язання.

2. заборгованості з дострокового повернення кредиту в сумі 164369,49 гривень, з яких:

- 110918,82 гривні -сума заборгованості за кредитом;

- 4031,37 гривень-сума заборгованості за процентами;

- 4920,00 гривень-сума заборгованості за компенсацією інших витрат відповідно договору;

- 1266,03 гривень-сума 3% річних;

- 2988,70 гривень-сума інфляційних втрат;

- 4220,09 гривень-сума пені, нарахованої за п.8.1 загальних умов;

- 5799,28 гривень-сума заборгованості по сплаті штрафів за направлення повідомлень-нагадувань;

- 18225,20 гривень-сума штрафу, нарахованого за п.8.2 загальних умов;

- 12000,00 гривень-сума збитків, нарахованих за п.8.5 загальних умов.

Представник позивача, посилаючись на ч.1 ст. 572 ЦК України, вказує, що відповідно ч.1 ст. 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Заставодержатель (позивач у справі), згідно з п.5.1 Договору застави має право вимагати задовольнити свої вимоги за цим договором у випадку невиконання (або часткового невиконання) заставодавцем своїх зобов'язань за Кредитним договором.

В п.1.1 Договору застави за домовленістю сторін заставна вартість предмету застави встановлена на рівні 113907,50 гривень.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 8 жовтня 2015 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави задоволено. Ухвалено: накласти арешт на предмет застави, а саме- автомобіль марки VW Polo 1.6, легковий седан-В з об'ємом двигуна 1595 см.куб., 2011 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 (державний номер до моменту перереєстрація НОМЕР_2); встановити заборону відповідачці ОСОБА_6 та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відчуження та перереєстрації на інших власників права власності на предмет застави, а саме автомобіль марки VW Polo 1.6, легковий седан-В з об'ємом двигуна 1595 см.куб., 2011 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 (державний номер до моменту перереєстрація НОМЕР_2).

2 грудня 2015 року відповідачка ОСОБА_6 подала до суду заперечення на позовну заяву, в якій просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи наступним.

З метою задоволення вимог ТОВ «Порше Мобіліті» щодо погашення заборгованості за Кредитним договором, 18 червня 2015 року останнім отримано виконавчий напис № 822, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А.М., про звернення стягнення предмет застави.

18 червня 2015 року приватним нотаріусом Хижняком А.М. було вчинено виконавчий напис, яким зобов'язано звернути стягнення на транспортний засіб марки Volksvagen-Golf, 2011 року виробництва, що належить на праві власності ОСОБА_6 та за рахунок отриманих коштів від реалізації автомобіля задовольнити вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» у розмірі несплачених платежів в розмірі 155255,64 гривень. Таким чином, ТОВ «Порше Мобіліті» реалізував своє право на задоволення вимог шляхом отримання виконавчого напису і на даний час має виконавчий документ, на підставі якого проводиться стягнення.

2 грудня 2015 року представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_6-ОСОБА_5 подав до суду зустрічну позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк Андрій Миколайович, в якому просить визнати виконавчий напис, вчинений 18 червня 2015 року № 822, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А.М., зареєстрований в реєстрі № 2055, яким зобов'язано звернути стягнення на транспортний засіб марки Volkswagen, модель Golf, рік виробництва 2011, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав на праві власності ОСОБА_11 таким, що не підлягає виконанню.

В даному позові йдеться про виконавчий напис № 822, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А.М., про звернення стягнення предмет застави, яким зобов'язано звернути стягнення на транспортний засіб марки Volksvagen-Golf, 2011 року виробництва, що належить на праві власності ОСОБА_6 та за рахунок отриманих коштів від реалізації автомобіля задовольнити вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» у розмірі несплачених платежів в розмірі 155255,64 гривень. Зазначений транспортний засіб на підставі договору застави, посвідченому приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Костюк С.А. переданий в заставу ТОВ «Порше Мобіліті».

Представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_6-ОСОБА_5 зазначає, що оскільки при вчиненні виконавчого напису було порушено вимоги щодо його вчинення, а саме не перевірено безспірність заборгованості, яка насправді частково не існує, оскільки відповідачка зазначає, що Додаткова угода № 1 за Кредитним договором № 50002721 від 17 січня 2012 року/ від 24 грудня 2012 року на суму 3152,64 долара США нею не укладалася, зазначена сума коштів не отримувалася, однак ТОВ «Порше Мобіліті» врахував при проведенні розрахунку заборгованості, розрахунок заборгованості не відповідає вимогам, які ставляться до бухгалтерських документів, тому виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 3 грудня 2015 року вимоги за цивільним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави та за зустрічним позовом ОСОБА_5, який представляє інтереси ОСОБА_6, до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк Андрій Миколайович, в якому просить визнати виконавчий напис, вчинений 18 червня 2015 року № 822, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А.М., зареєстрований в реєстрі № 2055, яким зобов'язано звернути стягнення на транспортний засіб марки Volkswagen, модель Golf, рік виробництва 2011, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав на праві власності ОСОБА_11 таким, що не підлягає виконанню об'єднано в одне провадження.

7 грудня 2015 року представником ТОВ «Порше Мобіліті» ОСОБА_1 було подано до суду, серед інших, копії документів щодо підтвердження понесених позивачем витрат на оплату юридичних послуг з представництва інтересів позивача у суді першої інстанції відповідно до п.8.5 Загальних умов кредитування (а.с.216).

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 21 грудня 2015 року залучено ОСОБА_7, мешканця АДРЕСА_1, в якості співвідповідача у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави, оскільки було встановлено, що згідно відповіді РСЦ МВС Вінницької області, відповідно бази даних АІПС МВС України, на той час власником предмета застави був уже саме громадянин ОСОБА_7, що підтверджувалося обліковою карткою № НОМЕР_6 від 14 березня 2015 року.

14 березня 2016 року представник ОСОБА_6 ОСОБА_5 подав до суду зустрічний позов у справі, в якому просить визнати недійсним Кредитний договір від 17 січня 2012 року № 50002721, укладений між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_6, визнати недійсним Договір застави транспортного засобу № 50002721 від 27 серпня 2013 року, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Порше Мобіліті» від 26 січня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С.А., зареєстрованого в реєстрі за № 109.

Зустрічний позов мотивований наступним.

17 січня 2012 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Порше Мобіліті» укладено Кредитний договір № 50002721, відповідно до умов якого ТОВ «Порше Мобіліті» зобов'язався надати ОСОБА_6 кредит в сумі 91126,00 гривень, що еквівалентно 11320,00 доларам США, на строк 60 місяців. Процентна ставка 9,90 %, разова комісія 2,50 % від суми кредиту, цільове призначення кредиту-на придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, 2011 року випуску, строком на 60 місяців під 9,90 % річних. Позичальник зобов'язався своєчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, згідно загальних умов кредитування, відповідно до умов Кредитного договору, цільове призначення кредиту-придбання автомобіля, ціна автомобіля відповідно до договору з дилером в еквіваленті 14150,00 доларів США.

Відповідно до графіку погашення кредиту, ОСОБА_6 повинна сплачувати на користь ТОВ «Порше Мобіліті» по 1931,68 гривень щомісячно з моменту укладення договору до повного погашення суми в розмірі 115900,00 гривень, що еквівалентно 14397,60 доларів США.

Як свідчать додані документи ТОВ «Порше Мобіліті» почало збільшувати свої вимоги по сплаті основного боргу та процентів до 3965,03 гривень, а потім до 6184,83 гривень щомісячного платежу.

В забезпечення виконання ОСОБА_6 умов кредитного договору, 26 січня 2012 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Порше Мобіліті» укладено договір застави транспортного засобу № 50002721, за умовами якого позивачем передано в заставу автомобіль VW Polo, державний номер НОМЕР_2, рік випуску 2011.

ТОВ «Порше Мобіліті» виконав перед позивачем зобов'язання, передбачені кредитним договором та видав кредитні кошти в розмірі 91126,00 гривень в рахунок оплати за придбаний позивачем автомобіль, що не заперечується позивачем в межах даного спору.

Однак, надана ТОВ «Порше Мобіліті» для стягнення предмету застави Додаткова угода № 1 за Кредитним договором № 50002721 від 17 січня 2012 року/від 24 грудня 2012 року на суму 3152,64 долара США, ОСОБА_6 не укладалася, зазначена сума коштів не отримувалася, і додатковий кредит в сумі 25552,15 гривень, що еквівалентно 3152,64 доларів США, вона не отримувала.

Як свідчать матеріали справи, надані ТОВ «Порше Мобіліті» до первинного позову, дана додаткова угода не підписувалася і ТОВ «Порше Мобіліті», про що свідчить відсутність на ній підпису уповноваженої особи ТОВ «Порше Мобіліті».

На даний час ОСОБА_6, отримавши кредит від ТОВ «Порше Мобіліті» в гривнях в сумі 91126,00 гривень, погасила відповідно до наданого ТОВ «Порше Мобіліті» розрахунку наступні суми:

- 85053,42 гривень платежів та сплати процентів,

- 5718,30 гривень штрафів за направлення повідомлень-нагадувань,

- 4067,21гривень інших витрат.

Всього сплачено згідно наданих розрахунків ТОВ «Порше Мобіліті» сума в розмірі 94838,93 гривні.

Посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», представник ОСОБА_5 зазначає, що укладений договір є споживчим, а надання споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

У графіку погашення кредиту вказано, що усі платежі за Кредитний договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в еквіваленті у доларах США. На думку позивача такі умови договору є несправедливими, згідно ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля від 24 січня 2012 року № 18 між ТОВ «Джерман-Центр» та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу автомобіля, ціна якого складає 113907,50 гривень, з яких 22781,50 сплатила ОСОБА_6 протягом одного дня з моменту підписання договору купівлі-продажу.

Таким чином угода між кредитором, споживачем та продавцем укладена у гривнях України. Стягнення коштів із позивача в іншій валюті заборонено законом.

Позивач вважає, що договір кредиту укладено сторонами без додержання сторонами принципу свободи договору, в спірному договорі чітко не визначені кредитні умови, зокрема, положення про сплату всіх платежів за відповідним обмінним курсом, що зростання курсу гривні до долару США протягом строку дії кредитного договору є достатньою підставою для визнання договору недійсним, що законом не передбачено виконання гривневого зобов'язання в іноземній валюті, а також, що кредитний договір суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Між сторонами укладено споживчий кредит, на який поширюється дія Закону України «Про захист прав споживача», оскільки ОСОБА_6 виступає як споживач банківських послуг.

Позивач вважає, що зобов'язання в іноземній валюті не можу бути застосовано у правовідносинах споживчого кредитування, оскільки визначення платежу за зобов'язанням у еквіваленті до іноземної валюти на момент виставлення рахунку, що передбачає зміни в щомісячних платежах, є несправедливими, оскільки виникає істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача і є порушенням прав споживача на отримання кредиту в національній валюті України та права на отримання інформації щодо сукупної вартості кредиту.

За таких обставин позивач вважає, що позов в частині визнання кредитного договору недійсним підлягає задоволенню.

Представник позивачки вважає, що внаслідок недійсності основного договору, згідно ст.. 593 ЦК України, недійсним є і забезпечувальний договір застави транспортного засобу, укладений між сторонами, посвідчений нотаріусом Кметюк С.А.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 березня 2016 року вимоги за цивільним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_6, співвідповідача ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет застави, за зустрічним позовом ОСОБА_5, який представляє інтереси ОСОБА_6, до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк Андрій Миколайович про визнання виконавчого напису, вчиненого 18 червня 2015 року № 822, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А.М., зареєстрований в реєстрі № 2055, таким, що не підлягає виконанню та за зустрічним позовом ОСОБА_5, який представляє інтереси ОСОБА_6, про визнання недійсним Кредитного договору від 17 січня 2012 року № 50002721, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_6, визнання недійсним Договору застави транспортного засобу № 50002721 від 27 серпня 2013 року, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «Порше Мобіліті», від 26 січня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С.А., зареєстрованого в реєстрі за № 109 ухвалено об'єднати в одне провадження.

29 березня 2016 року представник відповідача ОСОБА_2 надав суду заперечення на зустрічний позов, в якому просить в задоволенні позовної заяви ОСОБА_6 до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави транспортного засобу відмовити.

Заперечення мотивовано наступним.

17 січня 2012 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 50002721, згідно з п.5.5 якого позивач прийняв на себе зобов'язання забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, на протязі усього терміну дії кредитного договору, в страховій компанії, яка авторизована відповідачем. В свою чергу, в п.8.4 Загальних умов кредитування сторони погодили між собою умови відповідальності у випадку будь-якого порушення позичальником вимог п.5.5 кредитного договору.

26 січня 2012 року між позивачем та відповідачем -ТОВ «Порше Мобіліті» було укладено Договір застави транспортного засобу, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С.А. та внесено в реєстр нотаріальних дій за № 109, в якому зазначені всі умови страхування.

В позовній заяві відповідач не заперечує та підтверджує, що кредитні кошти відповідним чином надані/перераховані відповідачем в повному обсязі, отриманий автомобіль зареєстровано за державним номером АВ 0475 ВМ, про що вказано в укладеному між сторонами договорі застави транспортного засобу.

Окрім того, посилаючись на Постанову Верховного суду України від 4 липня 2011 року у справі № 3-62гс11 та Постанову від 2 липня 2014 року у справі 6-79цс14, представник вважає, що твердження відповідачки про те, що законодавством заборонено використовувати розрахунок розміру платежів шляхом застосування еквівалентів у іноземній валюті, є цілком безпідставними.

13 квітня 2016 року приватним нотаріусом Хижняком А.М. до суду подано відзив, в якому останній просить заявлені позовні вимоги ОСОБА_6 залишити без задоволення з тих підстав, що ним, як нотаріусом, виконані умови вчинення виконавчого напису, передбачені ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», а позивачем в свою чергу не надано письмових доказів, які б підтверджували порушення нотаріусом виконання умов та порядку вчинення виконавчого напису.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2016 року залучено ОСОБА_8 в якості співвідповідача до участі в справі за позовом ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_6, співвідповідача ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет застави у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_6, співвідповідача ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет застави, оскільки було встановлено, що спірний автомобіль був зареєстрований в Тернопільському ТСЦ 6141 і його власником є гр..ОСОБА_8

26 квітня 2016 року представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_6-ОСОБА_5 подано до суду заяву про уточнення позовних вимог за зустрічним позовом про визнання договорів недійсними, в якій останній просить визнати недійсним Кредитний договір від 17 січня 2012 року № 50002721, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_6, визнати недійсним Договір застави транспортного засобу № 50002721 від 26 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Порше Мобіліті», посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С.А., зареєстрованого в реєстрі за № 109, судові витрати покласти на ТОВ «Порше Мобіліті».

12 травня 2016 року представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_6-ОСОБА_5 подано до суду заперечення на позов, в якому останній просить в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет застави в рахунок часткового погашення зобов'язання ОСОБА_6 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором № 50002721 від 17 січня 2012 року відмовити, судові витрати покласти на ТОВ «Порше Мобіліті».

Дане заперечення мотивовано тим, що додаткова угода № 1 за кредитним договором № 50002721 від 17 січня 2012 року від 24 грудня 2012 року на суму 3152,64 дол. США ОСОБА_6 не укладалася, зазначена сума коштів не отримувалась, додатковий кредит в сумі 25552,15 грн, що еквівалентно 3152,64 дол.США вона не отримувала.

ОСОБА_6, отримавши кредит в сумі 91126,00 гривень, сплатила на користь ТОВ «Порше Мобіліті» суму 94838,93 гривень.

В кредитному договорі № 50002721 від 17 січня 2012 року встановлено курс для обчислення курсу КІБ Креді Агріколь, ПАТ, що дорівнює 8,0500 грн/дол.США, а тому на момент подання позову ОСОБА_6 належним чином виконала свої зобов'язання.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 1 червня 2016 року клопотання представника відповідача за первинним позовом, позивача за зустрічними позовами ОСОБА_6-ОСОБА_5 про призначення почеркознавчої експертизи задоволено.

Ухвалено: призначити по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_6, співвідповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет застави, за зустрічним позовом ОСОБА_5, який представляє інтереси ОСОБА_6, до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк Андрій Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконання, за зустрічним позовом ОСОБА_5, який представляє інтереси ОСОБА_6, про визнання недійсними Кредитного договору від 17 січня 2012 року № 50002721, та Договору застави транспортного засобу № 50002721, укладеними між ОСОБА_6 та ТОВ «Порше Мобіліті» судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам-НДЕКЦ МВС України у Вінницькій області (21010, м.Вінниця, вул.В.Порика, 8).

На вирішення експертизи поставити такі запитання:

- Чи належать підписи в договорі про внесення змін (Додаткова угода № 1 за Кредитним договором № 50002721 від 17 січня 2012 року) від 24 грудня 2012 року та графіку погашення кредиту від 17 січня 2012 року, зазначені в графі «Позичальник» ОСОБА_6?

28 листопада 2016 року з Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надійшов висновок експерта, з якого вбачається, що підписи в графі «Позичальник» ОСОБА_6 в договорі про внесення змін (Додаткова угода № 1 за Кредитним договором № 50002721 від 17 січня 2012 року) від 24 грудня 2012 року та в графі «Позичальник» ОСОБА_6 в графіку погашення кредиту від 17 січня 2012 року виконані не гр..ОСОБА_6, а іншою особою.

В судовому засіданні представник ТОВ «Порше Мобіліті» Чередніченко М.М. разом з іншими представниками, які брали участь в судових засіданнях, позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» підтримали повністю за обставин, зазначених в позові, попросили його задовольнити. Крім цього, Чередніченко М.М. зазначив, що кредитний договір повністю відповідає нормам чинного законодавства і на той час передбачалось укладення договору в гривнях з прив'язкою до сплати в іноземній валюті за курсом на час проведення розрахунку. Суми, вказані в розрахунку, повність відповідають курсу валют і формула розрахунку вказана в поданих ним документах.

Також Чередніченко М.М. зазначив, що зустрічні позови не визнає повністю за обставин, викладених у запереченнях, оскільки і надпис нотаріуса, і договір застави та самий договір укладені відповідно до вимог діючого законодавства. Крім цього, представник ТОВ «Порше Мобіліті» попросив застосувати до зустрічних позовних вимог позовну давність і в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити як заявлений безпідставно.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6-ОСОБА_5 позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» не визнав взагалі, посилаючись на обставини, зазначені в запереченнях, оскільки вважає даний договір незаконним, такий, що не відповідає нормам чинного законодавства. Крім цього, ОСОБА_6 було повністю і вчасно погашено суму взятого кредиту, так як вона сплачувала авансом наперед суми в більшому розмірі, а еквівалент не повинен застосовуватись в іноземній валюті, а в гривнях. Крім цього, як зазначено в експертному висновку, додаткову угоду №1 вказаного вище кредитного договору ОСОБА_6 не підписувала. Зустрічні позовні вимоги підтримує повністю за обставин, зазначених в позовній заяві, просив їх задовольнити. Щодо заяви представника ТОВ «Порше Мобіліті» про застосування до зустрічних позовних вимог строків позовної давності, то вважає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки про порушені права ОСОБА_6 їм стало відомо лише після пред'явлення ТОВ «Порше Мобіліті» позову.

В судовому засіданні співвідповідач за первісним позовом ОСОБА_8 зазначив, що позовні вимоги не визнає взагалі, оскільки ОСОБА_6 брала кредит не у гривнях, а іноземній валюті, а такі кредит видавати заборонено. Коли він купив автомобіль і переоформляли документи, все було в порядку, тому вважає себе добросовісним набувачем.

Співвідповідач ОСОБА_7 на виклики в судове засідання не з'являвся, 4 лютого 2016 року, отримавши копію ухвали про залучення його до справи в якості співвідповідача, надіслав до суду заяву, в якій пояснив, що дійсно придбав автомобіль марки VW Polo 1.6, легковий седан-В з об'ємом двигуна 1595 см.куб., 2011 року виробництва, однак автомобіль був знятий з реєстрації для подальшої реалізації та реалізовано третій особі.

Суд, заслухавши пояснення сторін у справі, розглянувши подані до суду заяви, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши права та обов'язки сторін, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст..1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст.. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статей 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд серед інших вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин,яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Між сторонами виникли правовідносини в сфері договірних зобов'язань, а саме з договору кредиту, що регулюються відповідними нормами Цивільного Кодексу України.

При розгляді справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Єерявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що висновок судів про стягнення з відповідача сум без їх обґрунтованого розрахунку (при тому, що такі суми в рази перевищують суму заборгованості) є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом встановлено, що 17 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_6 було укладено Кредитний договір № 50002721, в якому зазначено, що договір між сторонами складають цей Кредитний договір, загальні умови кредитування, графік погашеності кредиту, а також додаткові угоди та інші документ, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту (а.с.8-12 т.1).

24 грудня 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_6 було укладено договір про внесення змін № 1 /додаткова угода № 1 Кредитного договору № 50002721 від 17 січня 2012 року, відповідно до якого позивач надав відповідачці додаткову суму кредиту на сплату страхових платежів (а.с. 16-19 т.1).

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1.4.3 Загальних умов кредитування, крім іншого, сторони передбачили, що до 10-го числа кожного місяця ТОВ «Порше Мобіліті» надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до Графіку погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до Графіку погашення кредиту. Компанія має право надсилати рахунки за поштовою адресою позичальника, а також електронною поштою, а позичальник зобов'язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату.

Згідно з пунктом 2.1 Загальних умов кредитування за використання кредиту у межах встановленого терміну кредитування позичальник сплачує компанії проценти за процентною ставкою (фіксованою або змінною), визначеною у кредитному договорі.

Пунктом 2.4 Загальних умов кредитування передбачено нарахування процентів: щомісячно, 15-го числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом "30/360" (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів) відповідно до Графіку погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до Графіку погашення кредиту. При цьому проценти не нараховуються за період з дати отримання кредиту і до першого календарного дня наступного місяця.

Відповідно до п. 2.5 Загальних умов кредитування термін сплати процентів: одночасно із поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до Графіку погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів.

Відповідно до статей 625, 1050 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором чи законом.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На підставі та на виконання вимог чинного законодавства та умов укладеного Кредитного договору позивач надав відповідачці суму кредиту у розмірі 91126,00 гривень-еквівалент суми кредиту в доларах США: 11320,00 доларів США та суму додаткового кредиту відповідно у розмірі 25552,15 гривень-еквівалент в доларах США: 3152,64 долара США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, які відповідно до п.2.3 загальних умов є змінними, з кінцевим терміном повернення кредиту - 17 січня 2017 року (а.с.13-15), для купівлі автомобіля марки VW Polo 1,6, легковий-седан-В, 2011 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 та оплати страхових платежів (договір купівлі-продажу автомобіля № 18 від 24 січня 2012 року а.с.47-48, додаток до договору № 18 від 24 січня 2012 року (а.с. 49 т.1).

В кредитному договорі сторони погодили, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до п.1.3 загальних умов кредитування.

Відповідач ОСОБА_6, згідно з п.1.2 загальних умов, зобов'язалася прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, відповідно до умов кредитного договору.

Отже, між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини стосовно надання ОСОБА_6 грошових коштів (кредиту) на умовах зворотності, відплатності, строковості та цільового використання.

Пунктами 3.2, 3.2.1 Загальних умов кредитування передбачений порядок дострокового повернення кредиту та встановлено дострокове повернення на вимогу Компанії. Сторони погоджують, що компанія має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту відповідно до Графіку погашення кредиту та/або сплати плати за користування Кредитом на строк щонайменше 1 календарний місяць.

Згідно з пунктом 3.3 Загальних умов кредитування позичальник зобов'язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником.

Відповідно до п. 3.2 Додаткової угоди сторони погодили, що ТОВ «Порше Мобіліті» має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору, у наступних випадках: порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до Графіку погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць.

Пунктом 5.5 Загальних умов кредитування сторони встановили, що позичальник зобов'язується забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором, на протязі усього строку дії Кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована Компанією. Страхування майна забезпечується на наступних умовах: термін страхування - не менше одного року з дня укладення договору застави з переукладанням/продовженням терміну страхування на кожний наступний рік, при цьому позичальник зобов'язаний упевнитись, що страхова компанія є авторизована компанією,в протилежному випадку позичальник укладає договір страхування майна з іншою автоматизованою страховою компанією; застраховані ризики - пошкодження, втрата або знищення майна; страхова сума - повна вартість майна з виплатою страхового відшкодування компанії (вигодонабувач за страхуванням) в межах заборгованості позичальника за кредитним договором. Здійснювати щорічне страхування зазначеного майна на вказаних умовах до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Невідкладно надавати компанії оригінали відповідних полісів страхування.

Відповідно до пункту 5.6 Загальних умов кредитування позичальник зобов'язується, в тому випадку, якщо він не сплатить суми страхових платежів на користь страхової компанії у строки, обумовлені договором страхування, вказаним у пункті 5.5 цього Кредитного договору, цим Кредитним договором позичальник дає згоду і доручає ТОВ «Порше Мобіліті» здійснити від імені і за рахунок позичальника сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування, на користь страхової компанії. Позичальник компенсує компанії втрати, понесені останньою у зв'язку із виконанням даного доручення, в порядку, передбаченому пунктами 1.7 цього Кредитного договору.

Відповідно до п.1.6 Додаткової угоди встановлено, що проценти за додатковим кредитом нараховуються на суму фактичної заборгованості позичальника за процентною ставкою, що вказана у Кредитному договорі та відповідно до Графіка погашення кредиту. На будь-який день фактична заборгованість Позичальника за додатковим договором складає суму, перераховану страховиком компанією відповідно до цієї Додаткової угоди і не погашену позичальником.

Згідно з п. 1.10.2 Додаткової угоди року повернення Додаткового кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в строки, встановлені Графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту (статті 3 Загальних умов кредитування). Розмір платежів, що підлягають сплаті Позичальником у повернення Додаткового кредиту, визначено у гривні на день укладення Кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення Додаткового Кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у Кредитному договорі.

Згідно з п. 1.3.2 Договору застави строк користування кредитом за кредитним договором встановлено згідно з Графіком погашення кредиту, що є невід'ємною частиною до кредитного договору, але в будь-якому випадку кредит підлягає поверненню не пізніше 15 січня 2017 року, якщо інший строк повернення кредиту не встановлено у відповідності до зазначеного Кредитного договору.

Відповідно до п. 2.3.9 Договору застави в тому випадку, якщо заставодавець не сплатить страховій компанії страхові платежі у строки, обумовлені договором (договорами) страхування, які будуть укладені згідно з пунктом 2.3.7 цього Договору, заставодавець дає згоду та доручає заставодержателю здійснити від імені і за рахунок заставодавця сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування, на користь страхової компанії. Заставодавець компенсує Заставодержателю витрати, понесені останнім у зв'язку із виконанням даного доручення, в порядку, передбаченому Кредитним договором.

Відповідно до п.1.6 загальних умов зобов'язання відповідачки перед ТОВ «Порше Мобіліті» за Кредитним договором № 50002721 від 17 січня 2012 року забезпечено Договором застави від 26 січня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С.А., зареєстрованим в реєстрі за № 109, згідно з умовами якого відповідачка надала в заставу автомобіль марки VW Polo 1,6, легковий-седан-В, з об'ємом двигуна 1595 см.куб., 2011 року виробництва, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить їй на праві власності. Таким чином, правовідносини сторін регулюються відповідними нормами ЦК України та Закону України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 року № 2654-ХІІ (в редакції з наступними змінами та доповненнями від 6 листопада 2014 року).

Положеннями п.1.4.2 загальних умов сторони погодили, що повернення кредиту здійснюється відповідачем у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, яким передбачено щомісячну сплату чергових платежів на відповідну дату поточного місяця.

Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, як це зазначено в ч.1 ст. 530 ЦК України, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ТОВ «Порше Мобіліті» надсилав відповідачці ОСОБА_6 відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягав сплаті у строк, відповідно до графіка погашення кредиту (п.1.4.3 загальних умов).

Так, позивачем відповідно до п.1.4.3 загальних умов були виставлені відповідачеві відповідні рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів за жовтень-лютий 2015 року, які в порушення викладених норм чинного законодавства та положень укладеного Кредитного договору залишилися несплачені відповідачем, внаслідок чого виникла заборгованість останньої в сумі 30909,17 гривень.

Відповідно ч.2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховані 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачкою в розмірі 518,46 гривень.

Окрім того, сума підрахованих інфляційних втрат на суму простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів, що підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «Порше Мобіліті» складає 9197,79 гривень.

Нормами ч.1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється за кожен день прострочення виконання.

За змістом п.8.1 загальних умов, у разі порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та /або Додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно.

Враховуючи з боку відповідачки прострочення по сплаті чергових платежів, їй, згідно з п.8.1 загальних умов та вимог чинного законодавства, нарахована пеня на зальну суму 1728,17 гривень.

В положення п.3.2 загальних умов сторони погодили, що ТОВ «Порше Мобіліті» має право достроково вимагати повернення кредиту до додаткового кредиту, серед іншого, у випадку порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) або плати за користування кредитом на строк більше, ніж один календарний місяць (п.3.2.1 загальних умов).

4 березня 2015 року на адресу відповідачки була направлена вимога (нагадування) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за Кредитним договором за № 50002721, якого позивач вимагав від відповідача дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованості, відповідно до умов договору, які станом на поточну дату становлять 168056,86 гривень. Зазначеною вимогою позивач повідомив відповідача, що у випадку неповернення суми кредиту та заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги, відбудеться примусове їх стягнення, в тому числі за рахунок автомобіля, що був переданий ТОВ «Порше Мобіліті» у заставу. Також у вимозі звернуто увагу відповідача на ту обставину, що заборгованість по сумі кредиту визначено в еквіваленті іноземної валюти, її розмір підлягає зміні, відповідно показників обмінного курсу та буде перераховано на дату подання позову (а.с.34-35).

Однак, вимога позивача щодо дострокового повернення кредиту у встановлені строки була проігнорована відповідачем.

Враховуючи вищевикладене та керуючись вимогами чинного законодавства і умовами укладеного Кредитного договору, позивачем викладена загальна заборгованість відповідача ОСОБА_6 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за Кредитним договором № 50002721 від 17 січня 2012 року, яка станом на 28 серпня 2015 року складає 206723,08 гривень та складається із:

1. простроченої заборгованості в сумі 42353,59 гривень, з яких:

- 30909,17 гривень-сума простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів;

- 518,46 гривень-сума 3% річних за час прострочення;

- 9197,79 гривень-сума інфляційних втрат;

- 1728,17 гривень-сума пені за прострочення виконання зобов'язання.

2. заборгованості з дострокового повернення кредиту в сумі 164369,49 гривень, з яких:

- 110918,82 гривні -сума заборгованості за кредитом;

- 4031,37 гривень-сума заборгованості за процентами;

- 4920,00 гривень-сума заборгованості за компенсацією інших витрат відповідно договору;

- 1266,03 гривень-сума 3% річних;

- 2988,70 гривень-сума інфляційних втрат;

- 4220,09 гривень-сума пені, нарахованої за п.8.1 загальних умов;

- 5799,28 гривень-сума заборгованості по сплаті штрафів за направлення повідомлень-нагадувань;

- 18225,20 гривень-сума штрафу, нарахованого за п.8.2 загальних умов;

- 12000,00 гривень-сума збитків, нарахованих за п.8.5 загальних умов.

Представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_5 надавалися пояснення з приводу того, що ОСОБА_6 не укладала додаткової угоди (Додаткова угода № 1 за Кредитним договором № 50002721 від 17 січня 2012 року) від 24 грудня 2012 року, а суму кредиту за Кредитним договором № 50002721 від 17 січня 2012 року повністю сплатила.

Суд не може взяти до уваги надані вище пояснення представника ОСОБА_5, оскільки вони не підтверджені належними доказами, а згідно графіку погашення заборгованості вбачається, що ОСОБА_6 не повністю погасила кредит за Кредитним договором № 50002721 від 17 січня 2012 року, а щодо Додаткової угоди № 1 за Кредитним договором № 50002721 від 17 січня 2012 року від 24 грудня 2012 року, то ні ОСОБА_6, ні її представником ОСОБА_5 не ставилося питання щодо визнання цієї угоди не дійсною, хоча і висновком експерта підтверджено, що підписи в графі «Позичальник» ОСОБА_6 в договорі про внесення змін (Додаткова угода № 1 за Кредитним договором № 50002721 від 17 січня 2012 року) від 24 грудня 2012 року та в графі «Позичальник» ОСОБА_6 в графіку погашення кредиту від 17 січня 2012 року виконані не гр..ОСОБА_6, а іншою особою.

Так, представником ОСОБА_6 ОСОБА_5 надавалася до суду заява про уточнення позовних вимог за зустрічним позовом, однак ухвалою Томашпільського районного суду від 3 березня 2017 року відмовлено представнику ОСОБА_6 ОСОБА_5 у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог за зустрічним позовом, оскільки така вимога не передбачена цивільно-процесуальним кодексом України, окрім того, не була подана належним чином, зокрема, не була оплачена судовим збором, як того вимагає цивільно-процесуальний кодекс України.

Відповідно ч.1 ст. 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Заставодержатель, згідно з п.5.1 Договору застави має право вимагати задовольнити свої вимоги за цим договором у випадку невиконання (або часткового невиконання) заставодавцем своїх зобов'язань за Кредитним договором (а.с.20-25 т.1).

В п.1.1 Договору застави за домовленістю сторін заставна вартість предмету застави встановлена на рівні 113907,50 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 року право застави виникає з моменту укладення договору застави.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно ч.1 ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором,-неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Наведені норми спеціалізованого Закону кореспондуються з приписами ст.. 598 ЦК України, якою передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.5.2 Договору застави, задоволення вимог заставодержателя здійснюється шляхом добровільної передачі предмета застави у власність заставодержателя або шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Згідно зі ст.589, ч.1 та 2 ст.590, ч.1 ст.591 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.592 ЦК України, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань, забезпеченого заставою у разі передання заставодавцем предмета застави іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання згоди було необхідним. Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань забезпеченого заставою, якщо вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет застави у разі порушення заставодавцем правил про розпорядження предметом застави.

Згідно ч.1, 4 ст.591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

За змістом ч.2 ст.586 ЦК України, ст.17 Закону України «Про заставу», заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі №6-64цс12.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі №6-64цс12 закон прямо покладає на заставодавця обов'язок запитати згоду заставодержателя на відчуження обтяженого майна; цей обов'язок презюмується і йому кореспондує право заставодержателя на захист шляхом визнання правочину недійсним у разі відчуження майна без його згоди.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не буде узгоджено сторонами або дозволено законодавством. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів встановлюється у розмірі, визначеному в п.1.1 цього договору, або, за вимогою заставодержателя, визначається незалежними суб'єктами оціночної діяльності, призначеними заставодержателем (п.5.4.1 Договору застави).

Згідно п.2.3.4. договору застави, ОСОБА_6, без згоди з позивачем не мала права змінювати права власності на предмет застави. За порушення цих вимог, відповідно до п.4 договору застави, позивач має право звернути стягнення на предмет застави.

3 листопада 2015 року на ухвалу суду начальником Тульчинського центру ДАІ 0511 УМВС України у Вінницькій області повідомлено, що автомобіль Volksvagen, модель Polo 1.6, номерний знак НОМЕР_2, який належав ОСОБА_6, 13 березня 2015 року знято з обліку для реалізації в межах України Вінницьким центром ДАІ 0502 (а.с.95 т.1).

4 грудня 2015 року директором ТСЦ 0544 на запит суду повідомлено, що згідно бази даних АІПС МВС України власником автомобіля Volksvagen, модель Polo1.6, 2011 року випуску, кузов НОМЕР_1, колір білий є ОСОБА_7, що підтверджується обліковою карткою № НОМЕР_6 від 14 березня 2015 року (а.с.155 т.1).

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 21 грудня 2015 року залучено ОСОБА_7, мешканця АДРЕСА_1, в якості співвідповідача у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави, за зустрічним позовом ОСОБА_5, який представляє інтереси ОСОБА_6, до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк Андрій Миколайович про визнання виконавчого напису, вчиненого 18 червня 2015 року № 822, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А.М., таким, що не підлягає виконання.

4 лютого 2016 року співвідповідач ОСОБА_7 надав до суду заяву, в якій повідомив, що дійсно він придбав автомобіль Volksvagen, модель Polo1.6, 2011 року випуску, однак автомобіль був знятий з реєстрації для подальшої реалізації та реалізовано третій особі (а.с.67 т.2).

8 квітня 2016 року в.о.начальником ТСЦ № 0544 на запит суду повідомлено, що автомобіль Volksvagen, модель Polo1.6, 2011 року випуску, кузов НОМЕР_1 зареєстрований в Тернопільському ТСЦ 6141 за ОСОБА_8, що підтверджується обліковою карткою № НОМЕР_5 від20 лютого 2016 року (а.с . 185-186 т.2).

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2016 року залучено ОСОБА_8, мешканця АДРЕСА_2 в якості співвідповідача до участі в справі за позовом ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_6, співвідповідача ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет застави у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_6, співвідповідача ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет застави, за зустрічним позовом ОСОБА_5, який представляє інтереси ОСОБА_6, до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк Андрій Миколайович про визнання виконавчого напису, вчиненого 18 червня 2015 року № 822, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А.М., таким, що не підлягає виконання, та за зустрічним позовом ОСОБА_5, який представляє інтереси ОСОБА_6, про визнання недійсним Кредитного договору від 17 січня 2012 року № 50002721, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_6, визнання недійсним Договору застави транспортного засобу № 50002721, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «Порше Мобіліті» від 26 січня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С.А., зареєстрованого в реєстрі за № 109.

Статею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Дослідивши та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 зобов'язання за кредитним договором та порушення ним умов договору застави, позивач- ТОВ «Порше Мобіліті» набув право на звернення стягнення на предмет застави, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду , виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса" для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 п. 1.1. для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Відповідно до Інструкції «Про Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2.1. для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:

відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;

дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;

номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;

строк, за який має провадитися стягнення;

інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи,передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як стверджується кредитним договором від 17 січня 2012 року, укладеним між позивачкою ОСОБА_6 та відповідач ТОВ «Порше Мобіліті», відповідач надав позивачеві кредит в сумі 91126,00 грн., що еквівалентно 11320,00 дол. США.

Для забезпечення належного виконання кредитного договору від 30 травня 2013 року між позивачем та відповідачем 26 січня 2012 року було укладено договір застави транспортного засобу.

Відповідно до п.5.3.3 договору застави у випадку невиконання заставодавцем своїх зобов'язань перед заставодержателем за кредитним договором та цим договором, нотаріус на вимогу заставодержателя здійснює виконавчий напис на цьому договорі.

Відповідно до п. 5.4 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Позивачка зобов'язана була здійснювати погашення кредитної заборгованості, згідно графіку погашення кредиту, встановленого відповідачем, який вона підписала.

Як вбачається із виконавчого напису від 18 червня 2015 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А.М., на підставі ст.. 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту І Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, зобов'язано звернути стягнення на транспортний засіб марки Volksvagen, модель Polo, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, рік випуску 2011, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_6 (а.с.68 т.1).

Згідно копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 2 липня 2015 року (а.с. 66 т.1), державним виконавцем Автозаводського відділу ДВС Кременчуцького міського управління юстиції розглянута заява стягувача про примусове виконання. Назва документу-виконавчий напис № 822, виданий 18 червня 2015 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. про звернення стягнення на автомобіль Volksvagen Polo білого кольору, 2011 року виробництва, державний номерний знак НОМЕР_2; боржник ОСОБА_6, стягував ТОВ «Порше Мобіліті», постановлено відкрити виконавче провадження, боржнику добровільно виконати до 6 липня 2015 року.

Згідно копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 6 липня 2015 року (а.с. 67 т.1), державним виконавцем Автозаводського відділу ДВС Кременчуцького міського управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого напису № 822 від 18 червня 2015 року, постановлено: в зв'язку з відсутністю добровільного виконання рішення, оголошено розшук майна-автомобіля Volksvagen Polo білого кольору, 2011 року виробництва, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить боржнику ОСОБА_6

Отже, зазначений транспортний засіб на підставі договору застави, переданий в заставу ТОВ «Порше Мобіліті.

Як вбачається із виконавчого напису приватного нотаріуса Хижняка А.М., за рахунок коштів, отриманих від реалізації транспортного засобу, пропонує задовольнити вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» у розмірі несплачених чергових платежів (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу)-23229,50 гривень, штрафних санкцій за вимогами щодо сплати - 6379.11 гривень, витрати понесені компанією з метою повернення простроченої заборгованості - 720,00 гривень, штрафу за порушення терміну повернення кредиту-18225,20 гривень, суми кредиту-106701,83 гривні, що становить 155255,64 гривень (а.с. 68 т.1).

Вказана сума заборгованості передбачалася відповідачем ТОВ « Порше Мобіліті» в заяві про вчинення виконавчого напису на ім'я відповідачки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хижняка А.М.

В ході судового розгляду представник ОСОБА_6 ОСОБА_5, на спростування безспірності щодо визначеної суми ТОВ «Порше Мобіліті» приватним нотаріусом у виконавчому написі, зазначив, що додатковий кредит в сумі 25552,15 гривень, що еквівалентно 3152,64 дол. США, ОСОБА_6 не отримувала, Додаткова угода нею не укладалася, зазначена сума коштів не отримувалася.

Встановлено, що Додаткова угода, про яку зазначає ОСОБА_6, не підписана зі сторони ТОВ «Порше Мобіліті», однак, як вбачається із розрахунку заборгованості, вищезазначена сума врахована при проведенні розрахунку заборгованості.

Окрім того, згідно проведеної судової почеркознавчої експертизи, підписи в графі «Позичальник» ОСОБА_6 в договорі про внесення змін (Додаткова угода № 1 за Кредитним договором № 50002721 від 17 січня 2012 року) від 24 грудня 2012 року та в графі «Позичальник» ОСОБА_6 в графіку погашення кредиту від 17 січня 2012 року виконані не гр..ОСОБА_6, а іншою особою (а.с.148-157).

Як ствердив представник відповідача ТОВ «Порше Мобіліті» вказані суми були включені в розрахунок заборгованості в заяві на ім'я приватного нотаріуса та відповідно у виконавчому написі останній їх зарахував.

Окрім того, як вбачається із розрахунків заборгованості, на час вчинення виконавчого напису відповідач ТОВ «Порше Мобіліті» не врахував суми, сплачені позивачкою в рахунок погашення заборгованості по договору кредиту, що вказує на те, що вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором. Приватний нотаріус не перевірив розрахунок заборгованості, не встановив розбіжності в розрахунку та заяві, не витребував від відповідача «Порше Мобіліті» розрахунок», який би відповідав вимогам щодо документів первинного бухгалтерського обліку, що дає підставу суду зробити висновок про наявність спору, а не безспірності заборгованості боржника.

Суд вважає, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус зобов'язаний був витребувати у відповідача «Порше Мобіліті» первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, встановлюють розмір заборгованості, час її виникнення, період за який вона нарахована, строк за який стягується заборгованість, належним чином вони повинні бути підписанні та завіренні особою, яка наділена такими правами, однак нотаріус цього не зробив, а відповідач «Порше Мобіліті» на підтвердження безспірності своїх вимог, не подав нотаріусу первинних документів, а саме щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), а тому в нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем , зазначений у заяві про видачу виконавчого напис, був безспірний.

За вказаних обставин слід визнати виконавчий напис таким, що не підлягає до виконання.

Щодо вимог представника відповідачки за первісним позовом ОСОБА_6-ОСОБА_5 подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просить визнати недійсним Кредитний договір від 17 січня 2012 року № 50002721, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_6, визнати недійсним Договір застави транспортного засобу № 50002721 від 26 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Порше Мобіліті», посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С.А., зареєстрованого в реєстрі за № 109, судові витрати покласти на ТОВ «Порше Мобіліті», суд зазначає наступне.

Відповідачкою ОСОБА_6 та її представником не оспорений той факт, що зазначений кредитний договір підписаний особисто ОСОБА_6, а також той факт, що передбачений договором кредит був отриманий відповідачкою в повному обсязі у спосіб, визначений кредитним договором.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваних правочин).

Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК(статті 215, 1048 - 1052, 1054, 1055), статті 18,19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що між ОСОБА_6 та ТОВ «Порше Мобіліті» було укладено кредитний договір разом з додатками, за умовами якого ТОВ «Порше Мобіліті» надав ОСОБА_6 кредит.

26 січня 2012 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позичальницею та ТОВ «Порше Мобіліті» укладено договір застави транспортного засобу, предметом якого є рухоме майно: автомобіль марки Volkswagen, модель Polo Sedan, державний номер НОМЕР_4.

Сторонами не оспорюється, що кредит виданий та витрачений за цільовим призначенням - на придбання автомобіля.

Згідно графіку погашення кредиту усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в дол. США, визначеному вище, відповідно до статті 1.3. Загальних умов кредитування.

За п. 1.3.1. Загальних умов, розмір платежів, що підлягає сплаті позичальником визначаються у еквіваленті іноземної валюті станом на робочий день, що передує виставленню рахунка.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За правилами ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадку, порядку та на умовах, встановлених законом (ч.ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України).

Відповідно до ч. 2ст. 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовим еквівалентом в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом, чи іншим нормативно - правовим актом.

Виходячи із загальних умов укладеного між сторонами кредитного договору, сторонами досягнуто домовленості щодо істотних умов договору даного виду, серед іншого, договір містить положення про сплату усіх платежів за кредитним договором у гривнях з перерахунком за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквівалента суми кредиту в доларах США, визначених у графіку погашення кредиту.

Крім того, відповідно до п. 9.5 загальних умов кредитування, що є невід'ємною частиною кредитного договору, підпис позивача підтверджує, що відповідач належним чином ознайомив, зокрема, з інформацією, передбаченою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», з правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених компанією, а згідно з п. 9.6 цих умов, що надано позивачу вичерпну інформацію про умови надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника.

В судовому засіданні не оспорювався факт підписання ОСОБА_6 кредитного договору та договору застави.

Істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором внаслідок підвищення курсу іноземної валюти та зростання розміру платежів, які необхідно сплачувати, не є підставою для визнання недійсним кредитного договору, оскільки положення чинного законодавства хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті (правова позиція Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14).

В укладеному між сторонами у письмовій формі договорі, який складається з: кредитного договору; графіку погашення кредиту; додаткової угоди; загальних умов кредитування, чітко визначені всі умови кредитування, зокрема, розмір наданого кредиту, строк, на який наданий кредит, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов'язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін.

Враховуючи викладене, доводи позивача за зустрічним позовом про те, що умови договору є такими, що суперечать вимогам Закону «Про захист прав споживачів» є безпідставними та не відповідають умовам укладеного договору.

Відповідно до положень ст. ст.6,627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про захист споживачів» № 1023-12 від 12 травня 1991 року (далі ЗУ № 1023-12) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Матеріалами справи встановлено, що сума споживчого кредиту надавалася у гривні, тобто без порушення норм частини 1 статті 11 ЗУ № 1023-12. ТОВ «Порше Мобіліті» належним чином ознайомило відповідачів з передбаченою статтею 11 ЗУ № 1023-12 інформацією та Правилами надання фінансових послуг, затверджених компанією ( п. 9.5. Загальних умов кредитування).

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Загальних умов кредитування (які є додатком до Кредитного договору) ТОВ «Порше Мобіліті» зобов'язувалася надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі в українських гривнях. В кредитному договорі сторони встановили еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятій для сторін. Позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використати і повернути компанії кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до окремих положень пункту 1.3.1 Загальних умов кредитування розмір платежів, що підлягали сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено у гривні на день укладання кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до обмінного курсу за безготівковими операціями банку до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунку.

Приписами статті 192 ЦК України визначено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини 1, 3 статті 533 ЦК України)

Відповідно до частини 2 статті 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Таким чином, визнаючи національну валюту єдиним законним платіжним засобом на території України, положення чинного законодавства України не забороняють визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а також здійснювати розрахунки за зобов'язанням, яке визначене грошовим еквівалентом в іноземній валюті.

Кредитний договір від 17 січня 2012 року був підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов даного договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їхнє волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі. На момент укладення договору відповідачка не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому почала виконувати свої зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину, серед іншого, є недодержання в момент його вчинення стороною чи сторонами вимог, які встановлені зокрема частиною 1 статті 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Пунктом 14 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз'яснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема Цивільного кодексу (статті 215, 1048 - 1052, 1054, 1055), статті 18,19 Закону України «Про захист споживачів»

Згідно з частиною 2 статті 18 ЗУ № 1023-12 умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором внаслідок підвищення курсу іноземної валюти та зростання розміру платежів, які необхідно сплачувати, не є підставою для визнання недійсним кредитного договору, оскільки положення чинного законодавства хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті (правова позиція Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14).

Твердження відповідачки та її представника про те, що збільшення суми щомісячних платежів внаслідок підвищення курсу іноземної валюти та ріст суми боргу, яку необхідно сплачувати мають бути підставою для скасування оспорюваних умов кредитного договору, є помилковими.

За положеннями частини п'ятої статті 11, статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

У спірному договорі таких положень не існує, а визначення щомісячних платежів у еквіваленті до долара США, на думку суду, не можна розцінювати несправедливими у розумінні статті 18 ЗУ № 1023-12 «Про захист споживачів ».

Спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; сторонами визначена вартість послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням кредитного договору та орієнтовна сукупна вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом, які підписані позивачем, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Отже, у цій справі суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними договору споживчого кредиту та договору застави. Суд вважає, що кредитний договір та договір застави не суперечать нормам Закону України № 1023-12 «Про захист споживачів» та нормам матеріального права, які регулюють кредитні правовідносини, тому підстав для визнання їх недійсними не має.

Частиною 1 ст. 214 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 8 жовтня 2015 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави задоволено. Ухвалено: накласти арешт на предмет застави, а саме- автомобіль марки VW Polo 1.6, легковий седан-В з об'ємом двигуна 1595 см.куб., 2011 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 (державний номер до моменту перереєстрація НОМЕР_2); встановити заборону відповідачці ОСОБА_6 та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відчуження та перереєстрації на інших власників права власності на предмет застави, а саме автомобіль марки VW Polo 1.6, легковий седан-В з об'ємом двигуна 1595 см.куб., 2011 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 (державний номер до моменту перереєстрація НОМЕР_2).

Як було встановлено в судовому засіданні, згідно облікової картки № НОМЕР_6 від 14 березня 2015 року, власником предмета застави був громадянин ОСОБА_7

Згідно відповіді Тульчинського ТСЦ № 0544 від 1 квітня 2016 року, автомобіль - предмет застави був зареєстрований в Тернопільському ТСЦ 6141 і його власником став гр..ОСОБА_8

Щодо не скасування вжитого судом заходу забезпечення позову у даній цивільній справі суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. В той же час, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Однією із підстав обмеження права власності особи є накладення арешту на майно в рамках забезпечення позову, порядок якого регулюється положеннями Цивільного процесуального кодексу України.

Так, відповідно до ст. ст. 151, 152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду відповідної цивільної справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позов може бути забезпечений, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Статтею 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває відповідна справа.

Так, ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу (ст. 154 ЦПК України). Крім того, у випадку, якщо сторона не погоджується із накладеним на майно арештом, вона не позбавлена в порядку ст. 293 ЦПК України оскаржити ухвалу про забезпечення позову в передбаченому законом апеляційному порядку. Іншого порядку зняття з майна арешту, накладеного в якості забезпечення позову, законодавством не передбачено.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні первісного позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Щодо залучених до справі співвідповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд вважає наголосити на наступному.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В той же час, правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна, до якого належить автомобіль, закріплено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ст. ст. 3, 4 вказаного Закону обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором.

Обтяження поділяються на публічні та приватні. Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними. Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.

Статтями 9, 10 вказаного Закону передбачено, що предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні.

У разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов'язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п'яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13 цього Закону.

У разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Із наявної у матеріалах справи копії договору застави вбачається, що заставодавець ОСОБА_6 зобов'язується без попередньої письмової згоди заставодержателя (ТОВ «Порше Мобіліті») не здійснювати стосовно предмету застави дій, пов'язаних зі зміною права власності на предмет застави, а також дій, пов'язаних з передачею предмета застави третім особам (п. 2.3.4 Договору).

В той же час, сторонами не надано жодних доказів того, що ТОВ «Порше Мобіліті» було надано письмову згоду ОСОБА_6 здійснити відчуження транспортного засобу, який є предметом застави.

За такого, суд приходить до переконання, що передбачені ст. 10 Закону, ст. 388 ЦК України підстави для висновку про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є добросовісними набувачами транспортного засобу марки Volkswagen Polo 1.6, легковий седан-В, з об'ємом двигуна 1595 см.куб., 2011 року виробництва, кузов № НОМЕР_1, на теперішній час відсутні.

Зважаючи на усе вищевикладене, суд вважає, що до відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8право власності на автомобіль перейшло разом з обтяженнями.

3 березня 2017 року представником ТОВ «Порше Мобіліті» Чередніченком М.М. було подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій останній просить застосувати позовну давність до зустрічного позову ОСОБА_6 до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання недійсним кредитного договору від 17 січня 2012 року № 50002721, договору застави транспортного засобу № 50002721 від 26 січня 2012 року, додаткової угоди № 1 від 24 грудня 2012 року до кредитного договору № 50002721 та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання недійсним кредитного договору від 17 січня 2012 року № 50002721, договору застави транспортного засобу № 50002721 від 26 січня 2012 року, додаткової угоди № 1 від 24 грудня 2012 року до кредитного договору № 50002721.

Дану заяву мотивовано тим, що правочини, які просить визнати відповідач укладалися 17 січня 2012 року, 26 січня 2012 року, 24 грудня 2012 року, тому відповідно ст.. 257 ЦК України, позивачем за зустрічним позовом був пропущений строк позовної давності, оскільки зустрічний позов був поданий 14 березня 2016 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вже було встановлено судом, 31 серпня 2015 року представник ТОВ «Порше Мобіліті» О.Фелді направив до суду позов до ОСОБА_6, в якому просить в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 50002721 від 17 січня 2012 року, розмір якої станом на 28 серпня 2015 року складає 206723,08 гривень, звернути стягнення на предмет застави-автомобіль марки VW Polo 1,6, легковий-седан-В, з об'ємом двигуна 1595 см.куб., 2011 року виробництва, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, заставною вартістю 113907,50 гривень, що належить на праві власності ОСОБА_6, шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів.

21 вересня 2017 року було відкрито провадження у даній справі та направлено сторонам у справі копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу ОСОБА_6 також копію позовної заяви з додатками.

Тобто про порушене своє право ОСОБА_6 дізналася лише, отримавши копію позовної заяви, тобто 25 вересня 2015 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.57 т.1).

Окрім того, як вбачається із рахунків-фактури, листів щодо сплати заборгованості, надісланих ОСОБА_6 ТОВ «Порше Мобіліті», перший рахунок був надісланий 1 жовтня 2014 року (а.с.26 т.1), перший лист щодо сплати заборгованості-3 жовтня 2014 року (а.с.36 т.1).

Відповідно до п. 11 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Враховуючи вищенаведене, суд не знаходить підстав для задоволення заяви представника ТОВ «Порше Мобіліті»Чередніченка М.М. про застосування строків позовної давності

Відповідно до ст.. 215 ЦПК України, у резолютивній частині рішення суду повинно бути вирішено питання про розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

При зверненні до суду ТОВ «Порше Мобіліті» оплатило позовну заяву судовим збором в розмірі 1139,08 гривень (а.с.1 т.1), при поданні заяви про забезпечення позову, заяву оплатило судовим збором в розмірі 609,00 гривень (а.с.74 т.1).

При поданні зустрічного позову ОСОБА_6 оплатила заяву судовим збором в розмірі 487,20 гривень (а.с.126 т.1), при поданні другого зустрічного позову ОСОБА_6 оплатила заяву судовим збором в розмірі 551,21 гривень (а.с.108 т.2).

Враховуючи, що судом вирішено первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_6, співвідповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8про звернення стягнення на предмет застави задовольнити, з відповідачів підлягає до стягнення в солідарному порядку понесений позивачем судовий збір в розмірі 1748,08 гривень.

Згідно зі ст..12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатом або іншим фахівцем у галузі права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона допускається до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Згідно із п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України витрати на правову допомогу належить до судових витрат.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України.

Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові від 17 жовтня 2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначив: «При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З метою захисту та відновлення своїх порушених прав ТОВ «Порше Мобіліті» зверталися до спеціалізованих організацій.

На підтвердження таких доводів позивачем надано копію акту приймання-передачі від 30 січня 2015 року виконання робіт за надання юридичних послуг по стягненню дебіторських заборгованостей відповідно до Договору доручення від 12 червня 2012 (а.с.209 т.1), згідно якого ТОВ «Порше Мобіліті» та ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Е.Сі.» уклали цей акт приймання-передачі згідно договору доручення від 12 червня 2012 року (платіжне доручення на ім'я останнього в сумі 43448,50 гривень від 12 лютого 2015 року (а.с. 211 т.1)), копію акту наданих послуг від17 червня 2016 року за договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21 червня 2012 року (а.с.213 т.1), згідно якого по клієнту ОСОБА_6 вартість послуг складає 3500 гривень, копію рахунку-фактури від 17 червня 2015 року (а.с.214 т. 1), згідно якого юридично-консультаційні послуги 17 червня 2015 року по клієнту ОСОБА_6 складає 3500 гривень (всього по клієнтам сума 45500,)) гривень), копію платіжного доручення від 19 червня 2015 року (а.с.216 т.1), згідно якого ТОВ «Порше Мобіліті» сплатила ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» 45500,00 гривень (а.с.216 т.1), копію договору про надання юридичних послуг між ТОВ «КПД Консалтинг» та ТОВ «Порше Мобіліті» (а.с.224-227 т.1), копію акту про надані послуги між останніми (а.с. 230 т.1), копію платіжного доручення від 25 серпня 2015 року (а.с.231 т.1), згідно якого ТОВ «Порше Мобіліті» оплатило 12000,00 гривень за юридичні послуги за первісним позовом.

При цьому, доказів з яких можливо встановити суму витрат на правову допомогу відповідно до положень вищевказаного закону (розрахунок погодинної участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, про що необхідно визначити у відповідному судовому рішенні) позивачем не надано.

Також позивачем не надано докази на підтвердження того факту, що невизначені юридично-консультативні послуги, які надавалися йому юридичними компаніями, були необхідними для відновлення порушеного права позивача, зокрема після вчинення нотаріальних дій-виконавчого напису.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями ст.10 ЦПК України суд сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснював позивачеві його права та обов'язки, вживав заходи для надання представнику позивача можливості скористатися належними йому правами, для чого в судовому засіданні судом оголошувалася перерва, при розгляді справи з'ясовувалися клопотання до суду.

За таких обставин, вимоги первісного позивача щодо стягнення з первісного відповідача понесених ним витрат на правову допомогу, задоволенню не підлягають.

3 березня 2017 року в судовому засіданні представником позивача за первісним позовом Чередніченком М.М. було надано заяву про стягнення судових витрат, в якій останній просить стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати у розмірі 2868,52 грн., які пов'язані із явкою до суду та підтверджені квитками на потяг та автобус (а.с. 31-47 т.4).

Оскільки дані витрати належать до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів за первісним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 дані витрати в солідарному порядку.

У зустрічних позовах представника ОСОБА_6 ОСОБА_5 були заявлені вимоги щодо стягнення з ТОВ «Порше Мобіліті» судових витрат на користь ОСОБА_6, які складаються із сплачених сум судового збору за подання кожного зустрічного позову, а саме судовим збором в сумі 487,20 грн (а.с.126 т.1), а також в сумі 551,20 грн (а.с.108 т.2).

Окрім того, ОСОБА_6 було оплачено проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 900,48 грн (а.с.147 т.3)

Враховуючи, що суд вирішив задовольнити зустрічний позов лише в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, тому з ТОВ «Порше Мобіліті» підлягає стягненню на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 1387,68 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 20, ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554, ст. 610-611, ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1054, ч. 3 ст. 1054 ЦК України, ст. ст. 11, 15, 30, 60-64, 66, 79, 81, 84, 88, 208, 209, 212-215, 224-227, 218, 294 ЦПК України, ст. ст. 19, 87-89 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України 22.02.2012 N 296/5, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_6, співвідповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8про звернення стягнення на предмет застави, за зустрічним позовом ОСОБА_5, який представляє інтереси ОСОБА_6, до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк Андрій Миколайович про визнання виконавчого напису, таким, що не підлягає виконання, за зустрічним позовом ОСОБА_5, який представляє інтереси ОСОБА_6, про визнання недійсними Кредитного договору від 17 січня 2012 року № 50002721 та Договору застави транспортного засобу, укладених між ОСОБА_6 та ТОВ «Порше Мобіліті задовольнити частково.

В рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 50002721 від 17 січня 2012 року, звернути стягнення на предмет застави-автомобіль марки VW Polo 1,6, легковий-седан-В, з об'ємом двигуна 1595 см.куб., 2011 року виробництва, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів.

Визнати виконавчий напис, вчинений 18 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А.М., за яким звернуто стягнення на транспортний засіб марки Volksvagen, модель Polo, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, рік випуску 2011, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_6, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» 4616,60 (чотири тисячі шістсот шістнадцять гривень 60 копійок) понесених судових витрат у справі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_6 1387,68 грн (одну тисячу триста вісімдесят сім гривень 68 копійок) понесених судових витрат у справі.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 9 березня 2017 року.

Суддя: О. В. Пилипчук