Ухвала суду № 65197409, 07.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/5821/16-ц Головуючий у І інстанції Кравченко Л. М.Провадження № 22-ц/780/1477/17 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 58 07.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

07 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на рішення головного державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Назаренко О.Ю. про оцінку майна,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою на рішення головного державного виконавця, посилаючись на те, що 07 листопада 2016 року отримала лист Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби з висновком ТОВ «Українська експертна група» про вартість майна земельної ділянки пл. 0,2500 га. за адресою АДРЕСА_1, дата оцінки та складення звіту 10 жовтня 2016 року, у розмірі ринкової вартості 313925 грн. Заперечує проти зазначених вище результатів оцінки з підстав грубого порушення ч. 8 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 38, 39, 41 Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440. Просила визнати неправомірним рішення головного державного виконавця у виконавчому провадженні № 688/4 про оцінку майна згідно висновку ТОВ «Українська експертна група» у звіті вих. № 16334 від 10 жовтня 2016 року про вартість майна земельної ділянки; скасувати оцінку майна згідно даного висновку; зупинити реалізацію нерухомого майна, а саме земельної ділянки.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2016 року скаргу ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Заявник ОСОБА_2, не погоджуючись із ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2016 року, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити її скаргу в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Повертаючи скаргу ОСОБА_2 з підстав ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що вимог ухвали про залишення скарги без руху заявником виконано не було.

Однак з такими висновками колегія суддів не може погодитися із наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Пунктом 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 121 ЦПК.

Пунктом 24 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

При цьому суди мають враховувати, що суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб'єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб'єктом оціночної діяльності.

Таким чином, оскарження оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні, має відбуватися в порядку ст. 383 ЦПК України у формі скарги на рішення державного виконавця.

Разом із тим, застосовуючи роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ необхідно враховувати, що із 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року N 1404-VIII, відповідно до ст. 57 якого у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Отже, нова редакція Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає попереднього призначення рецензування звіту про оцінку майна і його оскарження.

Відтак, скарга ОСОБА_2 на рішення державного виконавця відповідала за формою і змістом ст. 383 ЦПК України і підлягала розгляду.

Зазначені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, який ухвалою від 23 листопада 2016 року залишив скаргу ОСОБА_2 без руху, а в подальшому повернуто заявнику із тих підстав, що заявником не зазначено доказів подання стягувачем державному виконавцю заперечень на висновок від 10 жовтня 2016 року, в разі отримання яких державний виконавець повинен призначити рецензування звіту про оцінку майна, яке і може бути предметом оскарження в порядку, передбаченому ст. 383 ЦПК України.

При цьому суд першої інстанції, повертаючи скаргу ОСОБА_2, зазначив, що вимог ухвали від 23 листопада 2016 року про залишення скарги без руху останньою виконано не було, але не врахував, що копію ухвали від 23 листопада 2016 року ОСОБА_2 отримала 16 грудня 2016 року, а отже до 21 грудня 2016 року включно могла усунути недоліки.

На виконання зазначеної ухвали ОСОБА_2 21 грудня 2016 року, про що свідчить відмітка на поштовому конверті, направила нову редакцію скарги, тобто заява подана нею вчасно та надійшла до суду 23 грудня 2016 року, проте суд, не врахувавши мінімального строку обігу поштової кореспонденції, визнав скаргу неподаною та повернув її.

Виходячи із вищевикладеного, ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2016 року не можна вважати належно мотивованою та такою, що постановлена із всебічним з'ясуванням обставин справи і застосуванням норм матеріального та процесуального права, які їм відповідають.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України, оскільки ухвала постановлена з порушенням вимог процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2016 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.