Рішення № 65197341, 07.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1355/16-ц Головуючий у І інстанції Болобан В. Г.Провадження № 22-ц/780/856/122-ц/780/856/17 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О.Категорія 33 07.03.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

07 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом та просила стягнути з ОСОБА_3 завдані збитки у розмірі 78 816 грн. 60 коп., та 10 000 грн. в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду; стягнути з ПрАТ «СК «Галицька» витрати на лікування в розмірі 4 857 грн. 40 коп. та 242 грн. 87 коп. в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду; стягнути з відповідачів солідарно судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 6 750 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 жовтня 2015 року з вини ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода. Вина відповідача у скоєнні ДТП підтверджується постановою суду від 05 жовтня 2015 року. Згідно висновку щодо визначення матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу, вартість відновлюваного ремонту складає 128 816 грн. 60 коп. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «СК «Галицька». У зв'язку з настанням події ПрАТ «СК «Галицька» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 50 000 грн. Однак, вказана сума повністю не покриває шкоду, яка була заподіяна транспортному засобу. Неправомірними діями ОСОБА_3 позивачу було завдану моральну шкоду. Крім того, ОСОБА_2 понесла витрати на лікування.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09 листопада 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завдані збитки внаслідок пошкодження транспортного засобу в розмірі 17 535 грн. 23 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що повна вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу становить 128 816 грн. 60 коп. Зношеність враховується лише для виплати страхового відшкодування і лише у разі стягнення на користь потерпілого вартості пошкодженого майна. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 завданих збитків у розмірі 78 816 грн. 60 коп. та судових витрат через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують понесення позивачем реальних витрат на відновлення автомобіля. Звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди від 20 жовтня 2015 року не є належним доказом, який підтверджує розмір матеріальної шкоди. Судом першої інстанції також порушено норми процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 06 жовтня 2015 року на 32 км. + 350 м. автодороги Київ - Знам'янка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував відповідач ОСОБА_3, та автомобіля «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_2 Постановою Обухівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року відповідача ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні цієї ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення, оскільки він порушив п.п. 2.3б, 10.1, 12.1, 34.11 Правил дорожнього руху України.

Повна вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mazda» без урахування коефіцієнту фізичного зносу запчастин складає 128 816 грн. 60 коп., що підтверджується звітом № 39С/10/15 про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ від 20 жовтня 2015 року.

На час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1, був застрахований в ПрАТ «СК «Галицька».

ПрАТ «СК «Галицька» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування потерпілій особі внаслідок ДТП в розмірі 50 000 грн. та 18 листопада 2015 року виплачено вказану суму ОСОБА_2

Згідно розписки від 24 жовтня 2015 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 5 000 грн., як компенсацію витрат на лікування, пов'язане з погіршенням стану здоров'я після дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є відповідач ОСОБА_3

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що стягненню підлягає лише різниця між компенсованою сумою та розміром матеріального збитку відповідно до звіту. Підстави для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди відсутні. Позивачем не надано доказів звернення до ПрАТ «СК «Галицька» з вимогою про відшкодування матеріальних збитків, що пов'язані з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що в результаті ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_3, було пошкоджено автомобіль, який належить ОСОБА_2 Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Галицька», остання виплатила позивачу страхове відшкодування у межах ліміту відповідальності у сумі 50 000 грн. Однак, зазначена сума не покриває розмір завданих збитків, а тому ОСОБА_2 має право на стягнення з винної особи різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Згідно звіту про оцінку майна повна вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mazda» без урахування коефіцієнту фізичного зносу запчастин складає 128 816 грн. 60 коп., а страхова компанія виплатила потерпілій особі лише 50 000 грн., що є недостатнім для повного відшкодування шкоди.

Однак, згідно звіту про оцінку майна матеріальний збиток, заподіяний власнику КТЗ внаслідок його пошкодження складає 67 535 грн. 23 коп. Оскільки, ОСОБА_2 отримала страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн., на її користь підлягає стягненню різниця між страховою виплатою та фактичним розміром заподіяної шкоди у розмірі 17 535 грн. 23 коп. Отже, рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 зазначає, що зношеність враховується лише для виплати страхового відшкодування і лише у разі стягнення на користь потерпілого вартості пошкодженого майна. Враховуючи те, що матеріальний збиток, завданий ОСОБА_2 внаслідок пошкодження автомобіля, складає 67 535 грн. 23 коп., а тому саме ця сума коштів підлягає відшкодуванню.

Заперечуючи проти позову відповідач ОСОБА_3 зазначає, що позивачем не надані докази, які підтверджують проведення ним ремонту транспортного засобу, а сума коштів, яку позивач просить стягнути, є завищеною.

Однак, відсутність доказів, які підтверджують проведення потерпілою особою ремонту транспортного засобу не є підставою для відмови у стягненні коштів, оскільки факт заподіяна шкоди ОСОБА_2 та її розмір підтверджуються звітом про оцінку майна. Проведення ремонту транспортного засобу не є обов'язковою умовою для відшкодування матеріальної шкоди. Заперечуючи проти розміру матеріальної шкоди, відповідач ОСОБА_3 не надав доказів, які його спростовують. У суді апеляційної інстанції представник відповідача заявила клопотання про проведення експертизи для встановлення дійсної вартості автомобіля до моменту його пошкодження та після пошкодження, визначення розміру матеріального збитку, заподіяну власнику автомобіля.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції клопотання про призначення експертизи ОСОБА_3 не заявлялося.

Що стосується позовних вимог про стягнення витрат на лікування та стягнення зі страхової компанії відшкодування за спричинену моральну шкоду колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У матеріалах справи міститься довідка № 4 від 06 жовтня 2015 року, видана Госпіталем ГУ МВС України в м. Києві, у якій зазначено, що ОСОБА_2 пройшла медичний огляд по місцю проживання, діагноз - струс головного мозку (зокрема). ОСОБА_2 було призначено лікування, зокрема, олфен-100, сирдалуд, кавинтон форте. Згідно квитанцій від 08 жовтня 2015 року загальна вартість ліків становить 273 грн. 07 коп. Також позивач витратила на проходження магнітно-резонансної томографії 495 грн. Отже, загальна вартість витрат на лікування позивача, становить 768 грн. 07 коп.

Крім того, позивачем надано докази звернення її до клініки «Борис», проходження нею лікування та понесення витрат на лікування.

З наявної у матеріалах справи розписки від 24 жовтня 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 5 000 грн. як компенсацію витрат на лікування, пов'язану з погіршенням здоров'я після ДТП, винуватцем якої є ОСОБА_3

Отже, витрати, понесені позивачем на лікування після ДТП, відшкодовані ОСОБА_3, а тому підстави для стягнення зазначених коштів зі страхової компанії відсутні.

У позовній заяві ОСОБА_2 просила стягнути на її користь зі страхової компанії моральну шкоду у сумі 242 грн. 87 коп., що становить 5 % від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Так, відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Оскільки страхова компанія не виплачувала позивачу страхову виплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, і підстави для стягнення зі страхової компанії такої виплати у судовому порядку також відсутні, позовна вимога про стягнення на користь ОСОБА_2 242 грн. 87 коп. в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду не підлягає до задоволення.

Разом з тим, обґрунтованою є позовна вимога ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 на її користь відшкодування за спричинену моральну шкоду.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, та у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пункті 5 постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено судам, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність

причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відмовляючи у стягненні моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача застрахована.

Однак, завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, унаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 14 вересня 2016 року (справа № 6-725цс16).

У зв'язку з вищенаведеним, позивач обґрунтовано пред'явила позовні вимоги до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди. З матеріалів справи вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, було пошкоджено автомобіль позивача, а сама позивач зазнала ушкодження здоров'я. Отже, неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 було завдано душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку із пошкодженням майна, та фізичних страждань - у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Враховуючи зазначене та виходячи з принципу справедливості, виваженості та розумності, колегія суддів приходить до висновку, що розмір відшкодування за спричинену моральну шкоду слід визначити в розмірі 3 000 грн., що цілком буде відповідати спричиненій моральній шкоді та характеру душевних та фізичних страждань позивача.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог, відповідно змінюється розподіл судових витрат.

Так, при подачі позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір на загальну суму 2 463 грн. 48 коп. та нею понесені витрати на правову допомогу у розмірі 6 750 грн. Сума витрат, понесених позивачем на правову допомогу, підтверджується наявними у матеріалах справи договором про надання правової допомоги № 13-2/16 від 29 лютого 2016 року, розрахунком судових витрат, квитанцією № 26 від 05 квітня 2016 року, актом № 13-2/16 про надання послуг (виконання робіт) від 03 жовтня 2016 року.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено на 21,9 % ((20 535,23*100)/93 673,4), на користь позивача підлягає стягненню з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 539 грн. 50 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 1 478 грн. 25 коп.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_3 просив вирахувати понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 7 250 грн. при вирішенні справи по суті.

Так, сума витрат, понесених відповідачем на правову допомогу, підтверджується наявними у матеріалах справи актом приймання-передавання наданих адвокатських послуг від 24 жовтня 2016 року, в якому зазначено вид послуг, дату, тривалість годин та суму коштів, яка витрачена ОСОБА_3 на правову допомогу, та квитанцією № 0.0.640100598.1. Надання правової допомоги підтверджується договором № 21/06 про надання адвокатських послуг.

На користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати на правову допомогу пропорційно до відхиленої частини позовних вимог, а саме 5 662 грн. 25 коп. ((7 250/100)*78,1).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 листопада 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, проживаючого по АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2, проживаючої по АДРЕСА_2, 3 000 (три тисячі гривень) в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду, судовий збір у розмірі 539 (п'ятсот тридцять дев'ять гривень, 50 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 1 478 грн. 25 коп. (одна тисяча чотириста сімдесят вісім гривень, 50 копійок).

В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 листопада 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2, проживаючої по АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_3, проживаючого по АДРЕСА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5 662 (п'ять тисяч шістсот шістдесят дві гривні, 25 копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.