Рішення № 65197295, 07.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/5817/16-ц Головуючий у І інстанції Протасова О. М.Провадження № 22-ц/780/574/17 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 18 07.03.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

07 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбного договору,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом про розірвання шлюбного договору. Заявлені вимоги мотивував тим, що 14 червня 2011 року уклав із ОСОБА_3 шлюбний договір, на момент чого він був фізичною особою підприємцем, отримував стабільні доходи, що дозволяли йому розпоряджатися коштами, які він планував на виплати, визначені даним договором. Так, згідно п. 3.3 сторони домовились, що при народженні першої спільної дитини чоловік зобов'язаний протягом двох років перерахувати на поточний рахунок дружини грошові кошти у сумі, еквівалентній 50000 доларів США; згідно п. 6.2.2 договору дружина має право отримувати аліменти на дитину у загальному розмірі 10-кратного розміру мінімальної заробітної плати; згідно п. 6.2.3 договору при розірванні шлюбу чоловік зобов'язаний придбати житло протягом року на ім'я спільної дитини, де буде проживати дружина зі спільними дітьми, що буде за розміром не менше 75 кв.м. в м. Біла Церква в центральному районі міста з усіма зручностями. Шлюб між сторонами розірвано 23 січня 2015 року. Починаючи з січня 2015 року, його фізичний стан став загострюватись, що потребувало лікування, він почав менше працювати, що призвело до погіршення майнового стану. Також з 2015 року курс долара, до якого прив'язані виплати по договору, збільшився втричі, збільшився і розмір мінімальної заробітної плати, а його дохід зменшився, що підтверджує його неможливість виконувати умови шлюбного договору. На сьогоднішній день він не має постійного стабільного доходу, змушений стати на облік в центр зайнятості та не в змозі в подальшому виконувати зобов'язання, які брав на себе при укладанні шлюбного договору. Просив розірвати шлюбний договір від 14 червня 2011 року, укладений між сторонами.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Позивач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, незаконність та необґрунтованість, просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводив ті ж самі підстави, що і при подачі позову, а також посилався на ч. 5 ст. 93 СК України, яка встановлює обмеження щодо змісту шлюбного договору.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам закону не відповідає.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 14 червня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюбний договір, яким регулюються майнові відносини та визначаються майнові права та обов'язки сторін, визначається правовий режим майна, набутого кожним з них до реєстрації шлюбу та в зареєстрованому шлюбі, регулюється порядок поділу майна у випадку розірвання шлюбу.

Пунктом 6.2.2 шлюбного договору визначено, що дружина має право отримувати аліменти на дитину у загальному розмірі десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України на місяць, за який сплачуються аліменти, шляхом перерахування на поточний (картковий рахунок), відкритий на ім'я дружини.

Згідно п. 6.2.3 шлюбного договору при розірванні шлюбу чоловік зобов'язаний придбати житло (квартиру, будинок) протягом року на ім'я спільної дитини, де буде проживати дружина з спільними дітьми (дитиною), що буде за розміром не менше 75 кв.м., в м. Біла Церква, Київської області, в центральному районі міста з усіма зручностями.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2015 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 18 червня 2011 року.

Також із матеріалів справи вбачається, що згідно довідки від 16 травня 2016 року ОСОБА_2 страждає на виразкову хворобу ДПК, хронічний панкреатит в стадії загострення, показане стаціонарне лікування на протязі 10-14 діб (а. с. 6).

Згідно довідки Державного центру зайнятості Білоцерківської МРЦЗ від 19 травня 2016 року, ОСОБА_2 перебуває на обліку як безробітний з 18 травня 2016 року (а. с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 народилася дочка ОСОБА_6 (а. с. 19).

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 є власником ? частини квартири АДРЕСА_1, будинку АДРЕСА_2 (а. с. 25 - 29).

Також ОСОБА_2 був власником земельної ділянки та нежитлової будівлі складу-магазину літ. «1П» за адресою АДРЕСА_3, право власності припинено 18 квітня 2016 року, та автомобіля марки VOLVO С70 COUPE д.н.з. НОМЕР_1, 22 квітня 2016 року право власності перереєстровано на нового власника за договором купівлі-продажу (а. с. 25 - 29, 41).

Згідно листа Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС (стан 11 - припинено, але не знято з обліку) згідно свідоцтва про державну реєстрацію ФОП з 01 листопада 2007 року. В період з 01 січня 2015 року по 28 квітня 2016 року ФОП ОСОБА_2 застосовував спрощену систему оподаткування. Згідно поданих декларацій загальна сума доходу становить: за 2015 рік - 860375 грн., за період з 01 січня 2016 року по 28 квітня 2016 року - 236762,50 грн. (а. с. 42).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про розірвання шлюбного договору, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами була укладена мирова угода щодо спірних питань шлюбного договору, яка затверджена судом і є виконавчим документом, який підлягає виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Разом із тим, судом першої інстанції не надано оцінки кожному із доводів позивача щодо підстав розірвання шлюбного договору, передбачених ст. ст. 652, 653 ЦК України та ст. 102 СК України, а отже, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Крім того, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2015 року про визнання мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виконання зобов'язань за договором скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, а отже єдина підстава для відмови в задоволенні позову, покладена судом в мотивацію рішення, відпала і спір потребує вирішення по суті.

Оцінюючи доводи позивача щодо наявності підстав для розірвання шлюбного договору, виходячи із вимог ст. 102 СК України та ст. 652 ЦК України, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ст. 102 СК України на вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Виходячи із аналізу наведених вимог ст. 652 ЦК України, позбавлення заінтересованої сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору, поширюється виключно на позитивний ефект від укладення такого договору, пов'язаний із його виконанням, а не на весь майновий стан сторони договору.

Разом із тим, враховуючи, що за умовами шлюбного договору ОСОБА_2 бере на себе лише зобов'язання у вигляді грошового утримання, придбання нерухомості, збільшеного розміру аліментів, а на іншу сторону ОСОБА_3 не покладається кореспондуючих їм обов'язків, позитивних ефектів від укладення договору він не отримує, а отже при зміні умов і не позбавляється їх, а тому доводи позивача про істотну зміну обставин не ґрунтуються на вимогах закону і відхиляються колегією суддів.

При вирішенні питання щодо можливості розірвання шлюбного договору згідно ст. 102 СК України необхідно виходити із істотності підстав, які за своєю винятковістю можуть бути прирівняні до неможливості виконання такого договору.

Так, звертаючись із даним позовом, ОСОБА_2 посилався як на істотні зміни обставин, що унеможливлюють виконання шлюбного договору, на зміну курсу долара США, до якого прив'язаний розмір грошового зобов'язання за шлюбним договором, на наявність хвороби, яка включає можливість вчинення ним дій особистого характеру, на відсутність постійного стабільного доходу, на народження дитини.

Колегія суддів звертає увагу, що із медичної довідки від 16 травня 2016 року не вбачається такого погіршення стану здоров'я позивача, при якому він на тривалий або постійний час позбавляється працездатності, крім того, довідка не доводить тих обставин, що на час укладення шлюбного договору позивач мав інший фізичний стан.

Народження малолітньої дитини саме по собі не є істотною підставою для розірвання шлюбного договору, оскільки умовами шлюбного договору від 14 червня 2011 року захищаються також майнові права іншої неповнолітньої дитини позивача.

Коливання валютного курсу також не є підставою для розірвання договору, оскільки відповідно до статті 36 Закону України «Про Національний Банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи такий договір, сторони свідомо брали на себе певні ризики на випадок подальшої зміни валютного курсу. Будь-яких законних підстав вважати, що така зміна не настане, в сторін не було, і у позивача існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг у 1996 році національної валюти - гривні та її девальвації, а також можливість зазначити грошовий еквівалент зобов'язання в національній валюті. Однак, з такими умовами договору позивач ОСОБА_2 погодився та підписав його за власним бажанням.

Також позивачем не доведено погіршення майнового стану, оскільки, виходячи із довідки податкової інспекції, за чотири місяці 2016 року перед припиненням підприємницької діяльності дохід позивача склав 236762,50 грн., що є співмірним із доходами минулого 2015 року, а припинення підприємницької діяльності не є беззаперечним доказом її неприбутковості і може свідчити зокрема про намагання ухилення особи від виконання грошового зобов'язання.

Доводи позивача із посиланням на ст. 93 СК України, яка регламентує обмеження щодо змісту шлюбного договору, не є підставами позову, не були предметом розгляду суду першої інстанції і відхиляються колегією суддів.

Вимог про визнання шлюбного договору недійсним з підстав невідповідності його вимогам закону не заявлялось.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи ОСОБА_2 про істотну зміну обставин, яка є підставою для розірвання шлюбного договору, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а отже позов задоволенню не підлягає.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про розірвання шлюбного договору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.