Рішення № 65195705, 01.03.2017, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/1272/16-ц

2017 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 р.

Іллінецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Шелюховського М.В.

при секретарі Самарській Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ТОВ «Авто Просто» про захист прав споживача та стягнення коштів. В обґрунтування таких вимог позивач зазначив, що 26 червня 2011 року в м. Тульчин між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» було укладено угоду № 366535, згідно якого предметом якої є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля через систему придбання у групах.

Угода була укладена з метою придбання легкового автомобіля ЗАЗ Форца на суму 80860 грн. ОСОБА_1 певний час сплачував внески за автомобіль, однак так і не отримавши його, подав заяву про розірвання угоди та повернення сплачених внесків. При цьому відповідачем порушені права ОСОБА_1, як споживача послуг ТОВ «Авто Просто», так як останнім не повертаються вкладені ним до системи АвтоТак кошти у звязку з розірванням угоди. Тому ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з ТОВ «Авто Просто» на його користь сплачені ним на виконання угоди № 36635 27.06.2011 року чисті внески, що підлягають поверненню у звязку із розірванням угоди в сумі 60350,00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав просить їх задоволити.

Представник відповідача, подав до суду заперечення в якому вказав, що позивачу до підписання угоди довелась вичерпна інформація про послуги, що надаються відповідачем. У квітні 2015 року на адресу відповідача від ОСОБА_1 прийшла заява в якій він просив розірвання угоди. Так на адресу позивача було надіслано лист від 15.05.2015 року, яким підтверджувалося, що угоду було розірвано згідно ст. 4 угоди та п. 13.1 ст. 13 додатку №2 до угоди, також було повідомлено про порядок повернення чистих внесків.

Як вбачається, та відповідно до п. 13.4 ст. 13 Додатку №2 до угоди, кошти повертаються в порядку, що побудована на принципі черговості. Таким чином, кошти, які ТОВ «АВТО ПРОСТО» має повернути позивачу, будуть повернуть йому в порядку встановленому угодою. Позачергове стягнення із відповідача позивачу чистих внесків призведе до порушення права інших учасників №1125, які подали заяви про розірвання угод раніше за позивача, на вчасне отримання чистих внесків. Також представник відповідача вказав, що розмір чистих внесків вказаний позивачем, що підлягають поверненню не підтверджений жодним розрахунком, а тому є надуманим.

Позовні вимоги позивача, зокрема аргументуються посиланням на ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», слід звернути увагу на те, що хоча ТОВ «АВТО ПРОСТО» і не має жодних філій або представництв в розумінні ст. 95 ЦК України, однак угоду було укладено між позивачем та продавцем-консультантом ОСОБА_2 у приміщенні салону ПАТ «Вінничина-Авто», який знаходиться за адресою: м. Тульчин вул. Леніна 57-Д. Вказане приміщення було робочим місцем продавця-консультанта ОСОБА_3, що підтверджується договором від 01.01.2011 року оренди житлового приміщення. З наведеного вбачається, що угоду було підписано на робочому місці продавця-консультанта ТОВ «АВТО ПРОСТО» в приміщенні автомобільного салону, тобто у даному випадку взагалі неможливо застосувати положення ч. 3 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів». Так і заяву про розірвання угоди, позивачем відповідачу було подано в квітні 2015 року, тобто майже як через 4 роки після отримання документа, який здійснює акт правочину.

Дослідивши письмові докази у справі, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню із наступних мотивів.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

26 червня 2011 року в м. Тульчин між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» було укладено угоду № 366535, предметом якої є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля через систему придбання у групах. Угода була укладена з метою придбання легкового автомобіля ЗАЗ Форца на суму 80860 грн.

Відповідно до п.п. 13.1, 13.3 ст. 13 додатку № 2 до угоди, яка має назву «Розірвання угоди. Формування фонду для повернення коштів. Повернення коштів», учасник, який ще не отримав автомобіль, має право розірвати угоду за власним бажанням, про що має повідомити ОСОБА_4 у письмовій формі. У цьому випадку підлягають поверненню сплачені учасником чисті внески. Сума чистих внесків, що підлягає поверненню, розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці, коли такий учасник повідомив про розірвання угоди за вирахуванням відступного за відмову від угоди у розмірі двох цілих чистих внесків.

Поняття чистих внесків міститься у розділі 1 «Визначення термінів» додатку № 2 до угоди та визначається як частина щомісячного повного внеску, який використовується для оплати автомобіля та формування фонду для повернення коштів і розмір якого розраховується шляхом ділення поточної ціни автомобіля на кількість внесків, передбачену графіком внесків. Графік внесків зазначений у додатку № 1 до угоди та складає 120 місяців.

Керуючись ст. 4 угоди та п. 13.1 ст. 1З додатку № 2 до угоди, 14.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про розірвання угоди та вимогою про повернення сплачених ним коштів. Листом від 15.02.2015 року ТОВ «Авто Просто» повідомило позивача про розірвання угоди, однак кошти відповідач не повернув, посилаючись на те, що кошти повертаються згідно пріоритетів, зазначених у п.п. 13.4 та 13.5 додатку № 2 до угоди із Фонду для повернення коштів, який складається із 5% загальної суми, яка надходить щомісяця до Фонду групи. Поверненню підлягають сплачені позивачем чисті внески у кількості 50 (пятдесяти), із розрахунку сплачених 52 (пятдесяти двох) чистих платежів з урахуванням 2 (двох) платежів відступного. Сума повернення становить 60350 грн. виходячи із поточної ціни автомобіля ЗАЗ Форца 144840 грн., яка відповідає інформації зазначеної відповідачем на платіжному документі за березень 2015 року та дійсної станом на квітень 2015 року. При цьому, строку повернення коштів зазначено не було. Водночас, ні в угоді ні у додатках до неї строк виконання зобовязань по поверненню чистих внесків за розірваною угодою не встановлено, а тому, ОСОБА_1 просив відповідача повернути чисті внески на протязі тридцяти днів з моменту отримання повідомлення про розірвання угоди, але не пізніше 31 травня 2015 року.

Встановлюючи строк повернення коштів, позивач керувався положеннями ст. 530 ЦК України, згідно яких якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлено або визначено моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із актів цивільного законодавства. Таким чином, встановлені у и. 13.4 додатку № 2 до угоди пріоритети (черговість) повернення коштів учасникам, що розірвали угоди, не можна вважати встановленням строку або терміну такого повернення, так як відповідно до визначення законом (ст. 251 ЦК України) цих понять, строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно ст. 252 ЦК України строки та терміни визначаються роками, місяцями, тижнями, днями або годинами та календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати, відповідно. Відтак пріоритети або черговість повернення коштів не є ані строком ані терміном у розумінні цих понять, встановлених законом.

Як видно матеріалів справи, відповідач у строк, встановлений законом, сплачених позивачем внесків не повернув і до сьогодні не вчинив жодних дій з виконання своїх договірних зобовязань перед позивачем у цій частині. Такими діями (бездіяльністю) відповідач порушив норми ЦК України, а також його права споживача, що полягає у наступному:

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Тобто, виконання зобовязань регламентується договірними умовами та одночасно нормами ЦК України та іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента га визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність адміністрування фінансових активів придбання товарів у групах віднесено до фінансових послуг.

Окрім вище зазначених порушень - строку на повернення коштів за розірваним договором та укладання угоди поза торгівельним або офісним приміщенням, відповідач порушує Ліцензійні умови в частині формування фонду для повернення коштів, який, як зазначено у його листі, формується за рахунок 5% відрахувань із коштів, сплачених учасниками системи до фонду групи, в той час як за вимогами закону цей фонд має формуватись виключно за рахунок адміністратора придбання у групах.

Так, Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-ІУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено п. 11, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 9 жовтня 2012 року № 1676 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах") (далі - Ліцензійні умови).

Пунктом 3 прикінцевих положень Закону України від 2 червня 2011 року № 3462-ІУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання фінансових послуг», фінансовим установам надано термін протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону. Отже, з 9 січня 2013 року діяльність ТОВ «Авто Просто» має відповідати вимогам закону, які конкретизовані у Ліцензійних умовах та визначають у цій частині наступне:

Відповідно до п.п. 5.11, 5.12 ст. 5 Ліцензійних умов Ліцензіат повинен сформувати та підтримувати резервний капітал у розмірі, встановленому установчими документами ліцензіата, але не менше 15 відсотків його статутного капіталу. До досягнення встановленого установчими документами ліцензіата розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5 відсотків від суми чистого прибутку ліцензіата за рік. Резервний капітал ліцензіата може бути використаний виключно на покриття можливої нестачі коштів для придбання товарів у групах у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань учасниками групи; на повернення коштів учаснику групи у разі розірвання договору про адміністрування.

Окрім порушення відповідачем прав споживача ОСОБА_1, неповерненням належних йому коштів згідно умов договору та у порядку, передбаченому законом, ТОВ «Авто Просто» одночасно створює обмеження користування ним цими коштами, порушує право на захист власності, яке полягає у вільному її володінні та заборону в обмеженні цього права, що передбачено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до ст. 26, ч. 1 ст. 27 Віденської Конвенції 1986 року «Про право міжнародних договорів», та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 7 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» - споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що повязані з порушенням їх прав.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 251, 252, 526, 530, 627 ЦК України, ст.ст. 12, 16,18, 19, 22 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст.209, 212 - 215 ЦПК України;

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з TOB «Авто Просто» на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, сплачені ним на виконання угоди № 366535 від 27.06.2011 року чисті внески, що підлягають поверненню у звязку із розірванням угоди у сумі 60350 (шістдесят тисяч триста пятдесят) грн.

Стягнути з TOB «Авто Просто» судовий збір в розмірі 551(пятсот пятдесят одну) грн. 20 (двадцять) коп. на користь держави, від сплати якого позивача було звільнено згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення через Іллінецький районний суд.

Головуючий: