Вирок № 65195517, 07.03.2017, Барський районний суд Вінницької області

125/490/16-к

1-кп/125/14/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2017 м. Бар Вінницької області

Барський районний суду Вінницької області у складі колегії:

головуючого судді Питель О.В., суддів: Єрмічової В.В., Хитрука В.М.;

секретар судового засідання Гоменюк Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12015020080000170, про обвинувачення:

- ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бар Вінницької області, українця, громадянина України, до затримання мешкав за адресою: АДРЕСА_1, з повною середньою освітою, раніше судимого:

- вироком Барського районного суду Вінницької області від 15.06.2004 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

- вироком Барського районного суду Вінницької області від 22.05.2007 за ч. 1 ст. 296 КК України на підставі ст.ст. 71, 72 КК України з урахуванням вироку Барського районного суду Вінницької області від 15.06.2004 - до 1 років 6 місяців позбавлення волі;

- вироком Барського районного суду Вінницької області від 15.08.2007 за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі;

- вироком Барського районного суду Вінницької області від 22.03.2011 за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

- вироком Барського районного суду Вінницької області від 08.07.2016 за ч. 1 ст. 395, ч. 2 ст. 301, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України на підставі ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 187 КК України;

- ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бар Вінницької області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 09.11.2001 Барським районним судом Вінницької області з урахуванням ухвали Апеляційного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 187 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 31.03.2008 Барським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

- 28.08.2008 Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 1 ст. 141, ст. 304 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 12.04.2011 Барським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 187 КК України;

за участі: прокурора Куцого В.В.,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_6,

УСТАНОВИВ:

Відповідно до даних обвинувального акту у ніч з 11.04.2015 на 12.04.2015 біля гаражного приміщення, що знаходиться по вул. Р.Люксембург у м. Бар Вінницької області у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник умисел на вчинення розбійного нападу, що поєднаний з застосуванням насильства. Реалізовуючи свій злочинний задум, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 близько 1.00 год. 12.04.2015 постукали у вхідні двері гаражу, де знаходився потерпілий. Після того, як потерпілий відкрив двері, ОСОБА_1 завдав йому удар кулаком правої руки в обличчя, та разом з ОСОБА_2 проникли до приміщення. З метою виявлення та заволодіння матеріальними цінностями, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали обшукувати гаражне приміщення та почергово продовжували наносити тілесні ушкодження потерпілому руками по його голові та тулубу. Таким чином, обшукуючи гаражне приміщення, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виявили та заволоділи майном потерпілого ОСОБА_3, а саме: мобільним телефоном чорного кольору моделі «Nokia 301 Dual SIM», вартістю 500 грн, та грошовими коштами у сумі 800 грн, після чого залишили гаражне приміщення, а майном розпорядилися на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спричинили потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1300 грн.

Відповідно до висновку експерта №203 у ОСОБА_3 мало місце: забій головного мозку з формуванням внутрішньо-мозкової гематоми в лівій потиличній ділянці; косий перелом гористості дистальної фаланги 4-го пальця лівої кисті, які не являлись небезпечними для життя у момент заподіяння, не супроводжувалися небезпечними для життя явищами та за ознакою тривалого розладу здоров'я (більше 21 дня) належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, тобто у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у інше приміщення чи сховище, кваліфікуючою обставиною якого є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, тобто у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у інше приміщення чи сховище, кваліфікуючою обставиною якого є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, який давав показання після дослідження усіх доказів у кримінальному провадженні, вину у вчиненні злочину визнав частково - не погодився з кваліфікацією його дій стороною обвинувачення. Суду показав, що 11.04.2015 він був у свого знайомого ОСОБА_2, з яким пили пиво. Приблизно о 16.30 год. вони з ОСОБА_2 пішли за пивом, та зустріли ОСОБА_3, який теж був напідпитку. ОСОБА_2 їх познайомив та ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3, що є однокласником його сина. ОСОБА_3 запропонував поїхати до сина, переговорити. Усі погодилися. ОСОБА_3 зателефонував своєму знайомому, щоб той сів за кермо. Усі разом поїхали у с. Іванівці, де мешкав тоді син ОСОБА_3 Приблизно 40 хвилин потерпілий спілкувався з сином, після цього вони повернулися до м. Бар. ОСОБА_3 запропонував випити, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погодилися. Дорогою ОСОБА_1 бачив у потерпілого гроші у барсетці та телефон, які непомітно витягнув. Біля магазину ОСОБА_3 шукав гроші, не міг знайти, потім десь за сидінням знайшов сто гривень та дав їх ОСОБА_2, який пішов до магазину купити горілку та закусити. У гаражі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пили та курили кальян. Приблизно о 23.00 годині до гаража прийшла сестра ОСОБА_3, яка казала, щоб той йшов додому, однак він не послухав та вигнав її з гаража. Через 15 хвилин до гаража прийшли мама та сестра ОСОБА_2, які казали, щоб усі розходилися. Потерпілий їх запрошував до столу, але вони не погодилися і пішли. З потерпілим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не сварилися, просто вирішили піти. Дорогою ОСОБА_1 допоміг ОСОБА_2 перелізти через його паркан і пішов у напрямку перехрестя вулиць Р.Люксембург та Пролетарської. Дорогою він зустрів незнайомого хлопця, який хотів випити, тому ОСОБА_1 запропонував йому піти в гараж до ОСОБА_3 Коли ОСОБА_3 відкрив двері, то ОСОБА_1 вдарив його, від удару ОСОБА_3 впав. Незнайомий хлопець теж почав бити потерпілого. Після цього ОСОБА_1 та невідомий пішли з гаража. Додатково зазначив, що викрадений телефон він продав. Затримали ОСОБА_1 у м. Києві.

На запитання прокурора обвинувачений ОСОБА_1 суду показав, що витягнув гроші з барсетки потерпілого, яка була між передніми сидіннями, не закрита, дорогою до с. Іванівці, гроші перерахував пізніше - там виявилося 800 грн, купюрами по 100 грн. Телефон також був між сидіннями, ОСОБА_1 взяв його непомітно, коли потерпілий був в автомобілі. ОСОБА_2 він знає з дитинства, не заводив його у будинок, бо боявся, що мама та сестри будуть сваритися, що він п'яний. Невідомий був приблизно 180 см на зріст, може вищий. ОСОБА_1 повернувся у гараж з невідомим приблизно через 15 хв., знаходилися у гаражі приблизно 10 хв. Після події ОСОБА_1 поїхав до ОСОБА_7 у м. Шаргород, де був приблизно 1-2 дні, потім повернувся у м. Бар і продав телефон. Крім цього зазначив, що вдарив потерпілого 2-3 рази. У ході проведення слідчих експериментів обвинувачений обмовив ОСОБА_2 на пропозицію працівників міліції.

На запитання захисника ОСОБА_5 ОСОБА_1 суду показав, що коли був у гараж потерпілого другий раз, то ніхто нічого не брав.

На запитання представника потерпілого ОСОБА_4 обвинувачений ОСОБА_1 суду показав, що телефон вимкнув одразу як взяв його, та дістав сім-карту. Обвинувачений не може пояснити, чому ОСОБА_3 каже, що йому телефонували, коли вони були у гаражі, адже телефон ОСОБА_3 був у ОСОБА_1 та був вимкнений. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що не вимагав ключі від машини.

На запитання потерпілого обвинувачений ОСОБА_1 суду показав, що не підходив до потерпілого вибачатися, оскільки було соромно. Гіпс з руки обвинувачений не знімав, гіпс наклали за два дні до 11.04.2015.

На запитання судді Єрмічової В.В. обвинувачений ОСОБА_1 суду показав, що у магазині ввечері вони купили 0,5 горілки, а у гаражі було приблизно 3 банки пива по 0,5 л. Все це вони не випили, у пляшці залишилося приблизно 100 гр горілки, пиво випили. Вживали алкоголь у гаражі потерпілого більше години, але точно обвинувачений не орієнтувався у часі. Більярдну кулю обвинувачений не брав. Невідомий хлопець ударив потерпілого 3-4 рази.

Обвинувачений ОСОБА_2, який давав показання після дослідження усіх доказів у кримінальному провадженні, суду показав, що вважає справу сфабрикованою. Оскільки у 2014 році він був залучений до проведення контрольної закупівлі наркотичного засобу у працівника поліції, якого зараз притягують до кримінальної відповідальності, то вважає дану справу помстою працівників поліції.

11.04.2015 до нього прийшов ОСОБА_1, вони випили по 100 гр. горілки та пили пиво. Приблизно о 18.00 годині вони вирішили піти за цигарками. Побачили ОСОБА_3, який був напідпитку, та запропонував їм поїхати у с. Іванівці до його сина. ОСОБА_3 подзвонив ОСОБА_8, який сів за кермо автомобіля ОСОБА_3, і вони поїхали. У с. Іванівці ОСОБА_3 розмовляв з сином, то сварилися, то мирилися. Коли усі повернулися до м. Бар, то ОСОБА_3 сказав ОСОБА_8 зупинитися біля магазину «Харчо», бо потерпілий запропонував разом випити. Біля магазину ОСОБА_3 шукав гроші у авто, знайшов 100 грн, які дав обвинуваченому ОСОБА_2 ОСОБА_2 купив у магазині горілку та продукти харчування. ОСОБА_8 довіз їх до гаражу і пішов додому. До гаража приходили мама та сестра ОСОБА_2, які казали, щоб ОСОБА_2 йшов додому. ОСОБА_3 запропонував їм посидіти з ними, однак, вони відмовилися і пішли. ОСОБА_3 дістав кальян, який вони курили та випили приблизно 6 банок пива по 0,5 л. Приблизно о 00.30 год. ОСОБА_3 запропонував розходитися. Обвинувачений запропонував завести ОСОБА_3 додому, пропонував разом виходити. Але ОСОБА_3 не погодився, сказав, що йому треба прибрати у гаражі. Приблизно о 6 годині ранку ОСОБА_2 розбудила мама і почала сваритися. Сказала, що ОСОБА_3 вчора побили, почала оглядати одяг обвинуваченого, однак на одязі нічого не було. Обвинувачений пішов до ОСОБА_3 додому, щоб спитати, що сталося. ОСОБА_3 не було вдома, то обвинувачений спілкувався з його сестрою. Потім зустрів знайомих, з якими пішов вживати алкоголь, коли повертався додому, то його забрали працівники міліції. У відділення міліції поїхав разом з дружиною, де давав показання.

На запитання прокурора обвинувачений ОСОБА_2 суду показав, що того вечора був сильно п'яний, ОСОБА_1 - не дуже, а потерпілий був також сильно п'яний. Обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що не пам'ятає як йшов додому.

Потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що 11.04.2015 близько 20.30 год.-21.00 год., коли він підходив до свого будинку, до нього підійшов ОСОБА_2, який привітався та познайомив його з ОСОБА_1 ОСОБА_1 сказав, що він однокласник сина потерпілого та хоче його побачити. Потерпілий запропонував поїхати у с. Іванівці, де живе син, на його автомобілі. ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_8, оскільки сам був напідпитку та не міг керувати автомобілем. ОСОБА_8 прийшов, сів за кермо та відвіз їх у с. Іванівці, де вони поспілкувалися з сином потерпілого. Коли усі повернулися до м. Бар, то потерпілий захотів пригостити та сказав ОСОБА_8 під'їхати до магазину «Харчо». Біля магазину потерпілий виявив, що у його барсетці не було грошей, пошукавши у автомобілі, потерпілий у кишені одного з чохлів сидіння знайшов 100 грн, які дав ОСОБА_2, щоб той купив горілку та закусити. ОСОБА_8 привіз їх до гаража та пішов додому. ОСОБА_3 вийшов з автомобіля, щоб відкрити гараж, при цьому ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишалися у автомобілі. Потерпілий заїхав у гараж та автоматично заглянув у барсетку, де побачив гроші. Через деякий час потерпілому зателефонувала дружина, щоб той йшов додому, однак він їй відмовив. Потім до гаража прийшла сестра потерпілого, казала щоб він йшов додому. Але він не пішов. Приблизно через 20 хв. після сестри потерпілого, до гаражу прийшли мама і сестра ОСОБА_2, які казали останньому йти додому. Коли стало після опівночі, то потерпілий запропонував розходитися, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 пішли. Потерпілий замкнув двері гаража зсередини та почав прибирати зі столу. Через кілька секунд, як на думку потерпілого, хтось постукав у двері, потерпілий подумав, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 щось забули і відкрив двері. Як тільки двері відкрилися, то потерпілого вдарили в обличчя, але він не впав, свідомість не втратив. Тоді ОСОБА_1 взяв потерпілого за шию, притис голову до столу і почав наносити удари. ОСОБА_2 взяв більярдну кулю, притис ліву руку потерпілого до стола та бив більярдною кулею по руці. Періодично вони запитували де ключі від машини. Все це тривало приблизно 10-15 хвилин, вони пішли. Періодично потерпілий втрачав свідомість. Додому потерпілий дістався приблизно о 3.30 год. Вранці сестра потерпілого зателефонувала до мами ОСОБА_2, мама та сестра ОСОБА_2 прийшли вранці, дружина потерпілого дала сестрі ОСОБА_2 100 грн, щоб та купила в аптеці мазь, що було зроблено. 12.04.2015 потерпілий не звертався у лікарню, бо була Пасха, але наступного дня самопочуття потерпілого погіршилося, він викликав лікаря, який терміново відправив потерпілого у лікарню.

На запитання прокурора потерпілий суду показав, що у барсетці було 900 грн. відсутність грошей потерпілий виявив біля магазину «Харчо», у машині було темно, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 сиділи на задньому сидінні. Коли були у с. Іванівці, то всі виходили з машини. У гаражі сиділи приблизно з 23.30 до 00.30 години. Коли сиділи у гаражі, то барсетка була на передньому сидінні у автомобілі, машина була відкрита. Перший удар наніс ОСОБА_1 правою рукою в обличчя, але потерпілий не впав, бо сперся на багажник автомобіля. Далі вони удвох зайшли до гаража та закрили двері. ОСОБА_1 тримав потерпілого за шию та «місив», тобто наносив удари один за одним у область голови, вуха. Під час нанесення ударів задавали питання: Де ключі? Де гроші? Увесь час один мене тримав, а інший шукав ключі, коли не знайшов, то почали бити більярдною кулею по руці. Коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 йшли, то потерпілий був при свідомості. ОСОБА_2 потерпілий знає добре, бо близько 12 років живуть по-сусідству.

На запитання захисника ОСОБА_9 потерпілий суду показав, що під час вживання алкоголю у гаражі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не казали, що їм потрібні гроші чи авто. Потерпілому невідомо хто з них взяв телефон і гроші.

На запитання обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що виявив відсутність телефону, коли прийшов додому. З гаража не виходив справляти фізіологічні потреби.

На запитання обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що на наступний день у двір не виходив та нікому не розказував, що не знає, хто його побив, та що його били три особи. Потерпілий вказав. Що не пам'ятає у чому був одягнений обвинувачений Д.

Додатково на запитання прокурора потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що коли він прийшов додому, то його зустріла сестра. Він не розповідав їй що сталося, бо не міг говорити. Лише через тиждень, коли потерпілому стало легше, він розповів дружині, що сталося. Заяву у міліцію писала сестра. За участі потерпілого проводилася слідча дія, під час якої ОСОБА_1 розповідав та показував як усе було.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показала, що є сестрою потерпілого. 11.04.2015 напередодні Пасхи, свідок прийшла до К, якого не було вдома. Дружина ОСОБА_3 сказала подивитися чи він у гаражі. Свідок пішла до гаража, та побачила там потерпілого та обвинувачених, сказала, щоб ОСОБА_3 йшов додому, однак той відмовив і вона повернулася до нього додому сама. Близько 3.30 год. свідок почула як постукали у двері, відкрила. ОСОБА_3 був «розпухлий» та стогнав, свідок допомогла йому зайти. До ранку не спали, пропонували ОСОБА_3 їхати у лікарню, але він сказав, що на Пасху усе одно нікого нема у лікарні. Вранці свідок зателефонувала мамі ОСОБА_2, близько 8.00 год. вона та сестра ОСОБА_2 ОСОБА_17 прийшли до ОСОБА_3, ОСОБА_17 ходила купувати мазь у аптеку.

На запитання захисника ОСОБА_5 свідок суду показала, що ОСОБА_3 повідомив, що його побили ОСОБА_1 і ОСОБА_2, забрали гроші і телефон.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що 11.04.2015 на прохання ОСОБА_3 відвіз його та обвинувачених у с. Іванівці і назад у м. Бар. Коли їхали з Івановець, то вони усі троє сиділи на задньому сидінні, хоча це свідок пам'ятає не дуже добре. Крім того, свідок зазначив, що коли вони під'їхали до магазину «Харчо», то ОСОБА_3 шукав гроші у барсетці, та не міг їх знайти.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що 12.04.2015 йому зателефонував ОСОБА_1, запитав чи можна приїхати, той погодився. ОСОБА_1 був у нього кілька днів. Свідок звернув увагу, що у ОСОБА_1 набрякла рука, що ОСОБА_1 пояснив тим, що потрапив у бійку. Потім ОСОБА_1 захотів поїхати зі свідком на роботу у м. Київ, але у нього не було грошей на квиток. ОСОБА_1 сказав, що може продати свій телефон. Свідок продав ОСОБА_11 телефон, який йому дав ОСОБА_1, приблизно за 300 грн, та поїхали разом з ОСОБА_1 у м. Київ.

На запитання прокурора свідок суду показав, що коли дізнався, що побили ОСОБА_3, то запитував ОСОБА_1 чи він причетний до того. ОСОБА_1 зізнався, що це він з якимось малим побив ОСОБА_3, розказував, що спочатку разом з ОСОБА_2 пили у ОСОБА_3.

На запитання обвинуваченого ОСОБА_2 свідок суду показав, що коли ОСОБА_1 приїхав до нього у м. Шаргород, то у нього були гроші та телефон, який вони у подальшому продали.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показав, що до нього звернувся ОСОБА_7, який сказав, що йому потрібні гроші, а дівчина з Києва дала телефон, щоб продати, бо купила собі кращий. ОСОБА_11 дав ОСОБА_7 за телефон 200 грн. Приблизно через місяць приїхали працівники міліції, вилучили телефон та потерпілий його впізнав.

Свідок ОСОБА_12 на запитання прокурора суду показала, що є подругою ОСОБА_13 (мати ОСОБА_2.) та перед Пасхою у 2015 році була у неї удома. Уночі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 кудись побігли, гавкала собака. Свідок теж вийшла на вулицю та побачила, що ОСОБА_2 був п'яний, не міг йти. Свідок, ОСОБА_13, ОСОБА_14 разом тягнули його додому. Свідок брала ОСОБА_2 за ноги, крові на одязі чи його тілі свідок не бачила.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні на запитання прокурора суду показала, що є матір'ю обвинуваченого ОСОБА_2 11.04.2015 прийшов ОСОБА_1, і близько 17.00-18.00 години вони з ОСОБА_2 пішли до ОСОБА_3 Ввечері телефонувала сестра ОСОБА_3 та сказала забрати ОСОБА_2 з гаража. Свідок пішла у гараж до ОСОБА_3, там ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 сиділи утрьох, на столі було пиво. ОСОБА_1 був у більш-менш нормальному стані, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - дуже п'яні. Свідок знаходилася у гаражі близько 15-20 хв., казала, щоб ОСОБА_2 йшов додому, але він відмовив, і свідок пішла додому. Приблизно опівночі ОСОБА_14 та свідок почули гавкіт собаки, ОСОБА_14 вийшла у двір та сказала, що ОСОБА_2 «п'яний валяється». ОСОБА_13, ОСОБА_14 тягнули ОСОБА_2 додому, коли були вже біля порогу будинку, то вийшла ОСОБА_12, яка також допомагала їм, а саме - взяла ОСОБА_2 за ноги. Свідок вказала, що у ОСОБА_2 не було грошей, оскільки перевірила його кишені, коли той спав п'яний. Свідок пояснила, що вони з дружиною ОСОБА_2 зняли з нього кросівки і куртку, він спав одягнений. І у тому самому одязі, він вранці ходив до потерпілого. Уранці свідок приходила до потерпілого, він був побитий, не пам'ятав хто його бив. Свідок розбудила ОСОБА_2 та сказала, щоб той пішов до потерпілого, він пішов. Потерпілого не було, то ОСОБА_2 спілкувався з його сестрою. Того ж дня, біля будинку ОСОБА_2 забрала міліція.

На запитання захисника ОСОБА_5 свідок суду показала, що ОСОБА_3 пояснював, що у нього пропало 800 грн і телефон. Свідок бачила, що потерпілий мав тілесні ушкодження на голові та на обличчі.

Свідок ОСОБА_14 на запитання прокурора суду показала, що є дружиною обвинуваченого ОСОБА_2 11.04.2015 ОСОБА_2 кудись пішов з ОСОБА_1 приблизно о 16.00-17.00 годині. Близько 00.00 години хтось зателефонував свекрусі (ОСОБА_13.) і вона з сестрою ОСОБА_2 ОСОБА_18 ходили у гараж. Приблизно о 1.00 годині свідок почула, що на дворі щось гупнуло, почала гавкати собака. Свідок вийшла на двір і побачила, що на землі біля брами лежить ОСОБА_2 Свідок та мама ОСОБА_2 затягнули останнього до будинку, їм також допомагала ОСОБА_12 Коли свідок забирала ОСОБА_2 то бачила, що вулицею пішов якийсь чоловік, але свідок не придивлялася. Свідок зазначила, що ОСОБА_2 спав одягнений, наступного ранку до ОСОБА_3 і у міліцію ОСОБА_2 ходив у тому самому одязі, що і напередодні пив у гаражі ОСОБА_3.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які є працівниками поліції, на запитання прокурора суду показали, що тиску на обвинувачених у ході досудового розслідування не чинили.

Стороною обвинувачення у ході судового розгляду було надано наступні письмові докази:

- ксерокопія коробки від мобільного телефону «Nokia 301 Dual SIM» (том 1 а.с. 192);

- протокол огляду місця події від 12.04.2015, що проводився у присутності понятих, у кабінеті №20 СВ Барського РВ УМВС України у Вінницькій області, де на відстані 5 м. від входу на стільці сидить громадянин, який представився ОСОБА_2 Даний громадянин одягнений у спортивний костюм чорного кольору та кросівки чорного кольору. З добровільної згоди останнього було проведено його особистий огляд та виявлено на правій руці сліди бурого кольору, у ході огляду з правої руки ОСОБА_2 було зроблено змиви на ватний тампон, що був відповідним чином упакований (том 1 а.с. 193-195а);

- висновок експерта №220 відповідно до якого при дослідженні змиву з пальців кисті правої руки ОСОБА_2 встановлено наявність крові людини, статева належність якої не встановлена у зв'язку з відсутністю статево специфічних ознак в одиничних ядрах клітинних елементів крові (лейкоцитів), що зберегли свою структуру та непридатністю інших клітинних елементів крові для даного виду цитологічного дослідження. При визначенні групової належності крові виявлено антиген А, що може визначати А(ІІ) групу крові ізосерологічної системи АВО і походження цієї крові може бути від особи чи осіб з групою крові А(ІІ). У висновку експерт, посилаючись на висновок експерта №208 від 11.06.2015, вказує, що кров потерпілого ОСОБА_3 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосеріологічної системи АВО (том 1 а.с. 196-199);

- протокол огляду місця події від 12.04.2015, що проводився у присутності понятих, з дозволу власника; об'єктом огляду було гаражне приміщення, що знаходиться у м. Бар по АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_3, у ході якого виявлено та вилучено сліди пальців рук зі скла водійських дверцят автомобіля, пасажирських дверцят, підлоги, полиці, стіни та канцелярського файлу, сліди крові з підлоги та більярдну кулю білого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору (том 1 а.с. 200-207);

- висновок експерта №50 від 14.04.2015 відповідно до якого: 1. У ОСОБА_3 виявлено забиту рану у тім'яній ділянці голови посередині; крововиливи на слизових оболонках верхньої та нижньої губи посередині; крововилив у склеру лівого ока; синці - навколо очей, в лівій скроневій ділянці голови, у правій скроневій ділянці голови, у ділянці кута нижньої щелепи зліва з поширенням на обличчя, на шиї зліва до ключиці, на нігтьових фалангах 2 та 3 пальців правої кисті, на нігтьових фалангах 3, 4 пальців лівої кисті, по зовнішній поверхні лівої кисті, на лівому передпліччі в середній третині, по задній поверхні лівого ліктьового суглобу з поширенням на плече та передпліччя, по зовнішній поверхні правого стегна в ділянці кульшового суглобу, по зовнішній поверхні лівого стегна у верхній третині, по зовнішній поверхні правого передпліччя у верхній третині. 2. Вказані ушкодження виникли не менше, ніж від 16 дій тупого твердого предмету (предметів), за давністю утворення можуть відповідати строку, вказаному у постанові про призначення експертизи (11.04.2015). 3. Для визначення ступеню тяжкості отриманих тілесних ушкоджень, необхідно дослідити медичну документацію після клінічного одужання потерпілого (том 1 а.с. 208);

- протокол огляду предмету від 17.04.2015, що проводився у приміщенні кабінету №18 Барського РВ УМВС України у Вінницькій області, у присутності понятих, відповідно до якого оглянуто куртку чорного кольору з плащової тканини та джинсів темно-синього кольору, у яких перебував ОСОБА_3 11.04.2015 у період вчинення відносно нього протиправних дій (том 1 а.с. 209-211);

- аналітична довідка про опрацювання інформації, отриманої від операторів телекомунікацій №31/1209 від 03.06.2015 (том 1 а.с. 212-213);

- висновок експерта №84 від 04.06.2015, відповідно до якого: 1. У ОСОБА_3 мало місце ЗЧМТ. Забій головного мозку з формуванням внутрішньо-мозкової гематоми в лівій потиличній ділянці; косий перелом гористості дистальної фаланги 4-го пальця лівої кисті; забита рана в тім'яній ділянці голови посередині; крововиливи на слизових оболонках верхньої та нижньої губи посередині; крововилив у склеру лівого ока; синці - навколо очей, в лівій скроневій ділянці голови, у правій скроневій ділянці голови, у ділянці кута нижньої щелепи зліва з поширенням на обличчя, на шиї зліва до ключиці, на нігтьових фалангах 2 та 3 пальців правої кисті, на нігтьових фалангах 3, 4 пальців лівої кисті, по зовнішній поверхні лівої кисті, на лівому передпліччі в середній третині, по задній поверхні лівого ліктьового суглобу з поширенням на плече та передпліччя, по зовнішній поверхні правого стегна в ділянці кульшового суглобу, по зовнішній поверхні лівого стегна у верхній третині, по зовнішній поверхні правого передпліччя у верхній третині. 2. Вказані ушкодження виникли не менше, ніж від 16 дій тупого твердого предмету (предметів), за давністю утворення можуть відповідати строку, вказаному у постанові про призначення експертизи (11.04.2015). 3. Забій головного мозку з формуванням внутрішньо-мозкової гематоми в лівій потиличній ділянці; косий перелом гористості дистальної фаланги 4-го пальця лівої кисті не являлись небезпечними для життя у момент заподіяння, не супроводжувалися небезпечними для життя явищами та за ознакою тривалого розладу здоров'я (більше 21 дня) належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Забита рана в тім'яній ділянці голови посередині; крововиливи на слизових оболонках верхньої та нижньої губи посередині; крововилив у склеру лівого ока; синці - навколо очей, в лівій скроневій ділянці голови, у правій скроневій ділянці голови, у ділянці кута нижньої щелепи зліва з поширенням на обличчя, на шиї зліва до ключиці, на нігтьових фалангах 2 та 3 пальців правої кисті, на нігтьових фалангах 3, 4 пальців лівої кисті, по зовнішній поверхні лівої кисті, на лівому передпліччі в середній третині, по задній поверхні лівого ліктьового суглобу з поширенням на плече та передпліччя, по зовнішній поверхні правого стегна в ділянці кульшового суглобу, по зовнішній поверхні лівого стегна у верхній третині, по зовнішній поверхні правого передпліччя у верхній третині - за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень. 4. Більш детально надати відповідь на питання постанови (Чи могли утворитися такі тілесні ушкодження за обставин, що зазначає потерпілий? Чи могли утворитися тілесні ушкодження у ОСОБА_3 на фалангах пальців рук унаслідок завдання удару (ударів) більярдною кулею?) на підставі судово-медичної експертизи неможливо (том 1 а.с. 214-216);

- довідка від 11.10.2015 №93 про вартість телефону«Nokia 301-RM839» (том 1 а.с. 217);

- висновок експерта №208 від 11.06.2015, відповідно до якого кров потерпілого ОСОБА_3 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В (том 1 а.с. 218-219);

- висновок №209 від 11.06.2015, відповідно до якого у плямах на чоловічих джинсових штанах (об'єкти №1, 2, 3, 4), чоловічій куртці (об'єкти №5, 6, 7, 8,9), які належать ОСОБА_3, ватному тампончику вушної палички з речовиною бурого кольору, що вилучена при ОМП (змив з поверхні лінолеуму на підлозі гаражу ОСОБА_3.) (об'єкт №10), встановлено наявність крові людини, при серологічному дослідженні якої, виявлений антиген Н, а в об'єктах №2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10 ще й ізогемаглютинини анти-А та анти-В, що не виключає можливості походження цих плям від потерпілого ОСОБА_3 (том 1 а.с. 220-222);

- висновок експерта №112 від 18.06.2015, відповідно до якого при дослідженні більярдної кулі, виявлено кров людини, яка належить особі чоловічої генетичної статі, при визначені групової належності якої був виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО (що відповідає О (І) групі крові). Ураховуючи статеву та групову характеристику осіб, що проходять по справі, походження виявленої крові від самого потерпілого ОСОБА_3 не виключається (том 1 а.с. 223-226);

- протокол пред'явлення речей для впізнання від 15.06.2015, відповідно до якого потерпілий впізнав свій телефон (том 1 а.с. 227-228);

- протокол огляду предмету від 15.06.2015, відповідно до якого було оглянуто мобільний телефон ОСОБА_3 «Nokia 301 Dual SIM» (том 1 а.с. 229);

- постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 17.04.2015, відповідно до якої куртку чорного кольору з плащової тканини та джинси темно-синього кольору, у яких перебував ОСОБА_3 11.04.2015 у період вчинення відносно нього протиправних дій, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та передано на зберігання потерпілому (том 1 а.с. 231);

- постанова від 14.09.2015 про визнання речовим доказом більярдної кулі (том 1 а.с. 233);

- протокол проведення слідчого експерименту від 05.10.2015, що проведений за участі свідка ОСОБА_1, у присутності понятих, відповідно до якого ОСОБА_1 вказує обставини вчинення злочину, механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 (том 1 а.с. 234-238);

- протокол проведення слідчого експерименту від 05.10.2015, що проведений за участі свідка ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3, у присутності понятих, відповідно до якого ОСОБА_3 вказує обставини вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_2, механізм спричинення йому тілесних ушкоджень (том 1 а.с. 234-238);

- висновок експерта №319-Д від 24.09.2015, відповідно до якого слід, що виявлений під час огляду місця події 12.04.2015:

- на склі водійських дверцят автомобіля потерпілого, розміром 17х20 мм, - належить безіменному пальцеві правої руки ОСОБА_2;

- на склі пасажирських дверцят автомобіля потерпілого, розміром 15х15 мм, - належить середньому пальцеві правої руки ОСОБА_2;

- на склі пасажирських дверцят автомобіля потерпілого, розміром 22х23 мм, - належить вказівному пальцеві лівої руки ОСОБА_2;

- на полімерному файлі для документів, розміром 16х26 мм, - належить вказівному пальцеві правої руки ОСОБА_1

Поряд з цим, експерт зазначив, що слід, який був вилучений з дверей гаража, розміром 15х21 мм, є придатним для ідентифікації, та залишений не ОСОБА_2 і не ОСОБА_1, а іншою особою. Порівняльне дослідження між вказаним слідом та відбитками пальців рук на дактилокарті, заповненій на ім'я ОСОБА_3, не проводилося, у зв'язку з непридатністю відбитків пальців рук для порівняльного дослідження (том 2 а.с. 1-20);

- постанова від 29.09.2015 про визнання речовими доказами дактилокарт та аркушів паперу зі слідами рук (том 2 а.с. 21);

- висновок експерта №203 від 28.10.2015, відповідно до якого зафіксовано кількість, локалізацію та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, що були виявлені у потерпілого, крім того, експерт у своїх висновках посилається на дані протоколів слідчих експериментів від 05.10.2015 (том 2 а.с. 22-24);

- протокол пред'явлення особи для впізнання від 18.01.2016, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_3 серед чотирьох осіб упізнав ОСОБА_1, як одного з двох осіб, які вчинили розбійний напад на нього (том 2 а.с. 25-28);

- протокол проведення слідчого експерименту від 22.01.2016, що проводився у присутності понятих за участі підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_5, у приміщенні гаража (АДРЕСА_3), відповідно до якого підозрюваний ОСОБА_1 вказав, що після розпивання алкогольних напоїв з ОСОБА_2 і ОСОБА_3, у гаражі останнього, після того, як ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишили приміщення, ОСОБА_2 запропонував повернутися до гаража та із застосуванням фізичного насильства, заволодіти матеріальними цінностями ОСОБА_3 ОСОБА_1 погодився, коли вони повернулися, то ОСОБА_2 постукав у двері, ОСОБА_3 відкрив двері і ОСОБА_1 ударив його долонею правої руки в область лівої щоки, від удару потерпілий впав. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зайшли до гаража, ОСОБА_1 взяв потерпілого за одяг і вони разом з ОСОБА_2 посадили його за стіл, на стілець посередині. Притисли голову потерпілого до столу, та по черзі наносили удари. Потім ОСОБА_1 взяв з полиці над столом більярдну кулю, якою наносив удари по лівій руці потерпілого. Аналогічні удари більярдною кулею наносив і ОСОБА_2 Після того, як обвинувачені заволоділи грошовими коштами у сумі 800 грн та мобільним телефоном потерпілого, вони залишили приміщення гаража, при цьому потерпілий був схожий на такого, що втратив свідомість (том 2 а.с. 29-33);

- протокол пред'явлення особи для впізнання від 29.01.2016, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_3 упізнав ОСОБА_2, як одну з осіб, які вчинили на нього напад (том 2 а.с. 34-37);

- витяг з ЄРДР від 18.04.2015, відповідно до якого за заявою від 12.04.2015 до ЄРДР було внесено відомості про злочин, а саме: 11.04.2015 приблизно о 22.00 год. у м. Бар Вінницької області невідома особа таємно, шляхом вільного доступу вчинила крадіжку мобільного телефону «Nokia 301 Dual SIM» з карткою мобільного оператора «Київстар», що належить ОСОБА_3, після чого з викраденим з місця скоєння крадіжки зник (том 2 а.с. 192);

- заява про залучення як потерпілого від 12.04.2015, відповідно до якої потерпілий вказує, що 11.04.2015 йому було спричинено тілесні ушкодження та скоєно заволодіння його мобільним телефоном та грошима у сумі 1000 грн, тому просить залучити його до кримінального провадження як потерпілого (том 2 а.с. 193).

Під час оцінки наданих доказів суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України недопустимими є також докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 КПК України докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора.

Відповідно до ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, оцінюючи надані стороною обвинувачення докази, через призму наведених вище норм Кримінального процесуального кодексу, суд дійшов висновку визнати недопустимими наступні докази:

- протокол проведення слідчого експерименту від 05.10.2015, що проведений за участі свідка ОСОБА_1, у присутності понятих, відповідно до якого ОСОБА_1 вказує обставини вчинення злочину, механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 (том 1 а.с. 234-238);

- протокол проведення слідчого експерименту від 05.10.2015, що проведений за участі свідка ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3, у присутності понятих, відповідно до якого ОСОБА_3 вказує обставини вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_2, механізм спричинення йому тілесних ушкоджень (том 1 а.с. 234-238); який ще і оформлений з порушенням вимог КПК України, а саме - не підписаний потерпілим як учасником слідчої дії;

- висновок експерта №203 від 28.10.2015, відповідно до якого зафіксовано кількість, локалізацію та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, що були виявлені у потерпілого, та який містить посилання на дані протоколів проведення слідчих експериментів від 05.10.2015 (том 2 а.с. 22-24).

При цьому суд відкидає заперечення прокурора про те, що хоч ОСОБА_1 приймав участь у слідчому експерименті у статусі свідка, однак жодних пояснень не надавав, оскільки вказане не відповідає дійсності, та спростовується змістом наведеного вище протоколу слідчого експерименту від 05.10.2015 (том 1 а.с. 234-238). Крім того, слід зазначити, що п. 1 ч. 3 ст. 87 та ч. 4 ст. 87 КПК України містять імперативне положення щодо визнання наведених вище доказів недопустимими.

Висновок експерта №203 від 28.10.2015 суд визнає недопустимим, оскільки він базується на письмових доказах (протоколах слідчих експериментів від 05.10.2015), що визнані судом недопустимими.

Поряд з цим, суд вирішив визнати неналежними доказами у кримінальному провадженні:

- висновок експерта №112 від 18.06.2015, відповідно до якого об'єктом дослідження була більярдна куля (том 1 а.с. 223-226), з огляду на таке. Відповідно до змісту протоколу огляду місця події від 12.04.2015, слідчим було вилучено більярдну кулю білого кольору, а відповідно до змісту висновку експерта - на дослідження було доставлено більярдну кулю жовтого кольору з написом «8»;

- аналітичну довідку про опрацювання інформації, отриманої від операторів телекомунікацій №31/1209 від 03.06.2015 (том 1 а.с. 212-213), оскільки сам документ не містить інформації, що підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та у ході судового розгляду не було доведено, що вказаний документ є належним доказом у кримінальному провадженні.

Оцінюючи досліджені у ході судового розгляду докази щодо способу та інших обставин вчинення обвинуваченими розбійного нападу, суд виходить з такого.

Кваліфікація дій обвинувачених, саме як нападу з метою заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, базується на показаннях потерпілого, які у свою чергу не були повністю послідовними, не узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 у цій частині та містять суттєві розбіжності з даними письмових доказів.

Так, потерпілий показав, що ОСОБА_1 взяв його за шию, притис голову до столу і почав наносити удари. ОСОБА_2 взяв більярдну кулю, притис ліву руку потерпілого до стола та бив більярдною кулею по руці. Однак, відповідно до фото №8 фото таблиці до протоколу огляду місця події від 12.04.2015 вбачається, що на столі у гаражі обстановка не порушена, стіл закладений різними предметами: посудом, скляними та пластиковими пляшками, продуктами, на столі лежать окуляри, при цьому нічого не впало та не розбито. Інших доказів на підтвердження наведеного у обвинувальному акті способу вчинення обвинуваченими злочину у судовому засіданні надано не було.

Суд не приймає як доказ відкритого заволодіння майном потерпілого, висновок дактилоскопічної експертизи, з огляду на таке. Відповідно до висновку експерта №319-Д від 24.09.2015 слід, що виявлений під час огляду місця події 12.04.2015: 1) на склі водійських дверцят автомобіля потерпілого, розміром 17х20 мм, - належить безіменному пальцеві правої руки ОСОБА_2; 2) на склі пасажирських дверцят автомобіля потерпілого, розміром 15х15 мм, - належить середньому пальцеві правої руки ОСОБА_2; 3) на склі пасажирських дверцят автомобіля потерпілого, розміром 22х23 мм, - належить вказівному пальцеві лівої руки ОСОБА_2 У протоколі огляду місця події від 12.04.2015, у ході якого були вилучені вказані вище відбитки пальців рук, не зазначено де саме ОСОБА_2 залишив відбитки: на внутрішній чи зовнішній частині скла водійських дверцят, ближче до передньої частини авто чи до задніх дверцят, зверху чи знизу; на якій саме частині скла пасажирських дверцят, та яких саме пасажирських дверцят (яких у автомобілі є троє). З огляду на викладене, та події, що передували нападу, а саме: те, що потерпілий та обвинувачені вказаним автомобілем їздили до сина потерпілого, потім до магазину, неодноразово усі виходили з авто та сідали знову, то суд дійшов висновку, що вказаний доказ не доводить причетність обвинуваченого ОСОБА_2 до відкритого заволодіння майном потерпілого.

Оцінюючи дані висновку вказаної експертизи щодо виявлення відбитка (розміром 16х26 мм) вказівного пальця правої руки обвинуваченого ОСОБА_1 на полімерному файлі для документів, суд також не бере до уваги, оскільки у протоколі огляду місця події від 12.04.2015 не зазначено та не досліджувалися у судовому засіданні обставини про те, де знаходився даний канцелярський файл та звідки він був вилучений.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до висновку експерта №319-Д від 24.09.2015 слід, який був вилучений з дверей гаража, розміром 15х21 мм, є придатним для ідентифікації, та залишений не ОСОБА_2 і не ОСОБА_1, а іншою особою. При цьому, порівняльне дослідження між вказаним слідом та відбитками пальців рук на дактилокарті, заповненій на ім'я ОСОБА_3, не проводилося, у зв'язку з непридатністю відбитків пальців рук для порівняльного дослідження. Крім цього, у ході проведення огляду місця події від 12.04.2015 було виявлено та скопійовано сліди пальців рук з підлоги біля авто, стіни та полиці гаражу, однак, дані сліди не були об'єктом дослідження дактилоскопічної експертизи.

Суд дійшов висновку, що розслідування інкримінованого злочину здійснювалося «по холодних слідах», так як в ході судового розгляду не було встановлено обставин, що призвели б до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного під час досудового розслідування (що спричинило б втрату будь-яких доказів), інкримінований злочин вважається закінченим після заволодіння майном потерпілого та нанесення останньому тілесних ушкоджень.

У рішенні ЄСЛП у справі «Кайя проти Туреччини» від 19.02.1998 зафіксовано обов'язок здійснювати повне й ефективне розслідування, що також закріплений у ст. 9 чинного КПК України, та вказано, що не можна стверджувати, що формально виконана слідча дія чи її результати, зафіксовані в протоколі, можуть слугувати основою для якого-небудь ефективного розслідування «по холодних слідах» або ж насправді відповідати навіть мінімальним вимогам до розслідування очевидної справи …, оскільки вони залишили без відповіді надто багато вкрай важливих запитань.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинувачених за ч. 3 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у інше приміщення чи сховище, кваліфікуючою обставиною якого є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, не знайшла свого підтвердження у ході судового розгляду.

Разом з тим, дані показань обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що грошима та телефоном він заволодів таємно, коли разом з ОСОБА_2 сидів на задньому сидінні автомобіля під час його руху, що підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_8 про те, що потерпілий виявив відсутність коштів у барсетці ще біля магазину «Харчо», показаннями потерпілого про те, що він не пам'ятає коли, хто та яким чином заволодів його мобільним телефоном, а також даними письмових доказів: ксерокопія коробки від мобільного телефону «Nokia 301 Dual SIM», довідка від 11.10.2015 №93 про вартість телефону«Nokia 301-RM839», протокол пред'явлення речей для впізнання від 15.06.2015, протокол огляду предмету від 15.06.2015, відповідно до якого було оглянуто мобільний телефон ОСОБА_3 «Nokia 301 Dual SIM», постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 17.04.2015, витяг з ЄРДР від 18.04.2015, відповідно до якого за заявою від 12.04.2015 до ЄРДР було внесено відомості про злочин, а саме: 11.04.2015 приблизно о 22.00 год. у м. Бар Вінницької області невідома особа таємно, шляхом вільного доступу вчинила крадіжку мобільного телефону «Nokia 301 Dual SIM», заява ОСОБА_3 про залучення як потерпілого від 12.04.2015, відповідно до якої потерпілий вказує, що 11.04.2015 йому було спричинено тілесні ушкодження та скоєно заволодіння його мобільним телефоном та грошима у сумі 1000 грн, переконують суд у тому, що обвинуваченим ОСОБА_1 за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_2 було вчинено таємне викрадення майна потерпілого. При цьому, суд розцінює показання обвинуваченого ОСОБА_2 про непричетність до вчинення крадіжки, як спосіб уникнення кримінальної відповідальності.

Таким чином, своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, тобто крадіжку, вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Таким чином, своїми діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, тобто крадіжку, вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Надаючи оцінку обставинам нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, що викладені у обвинувальному акті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна правова конструкція закріплена й у ч. 4 ст. 17 КПК України. Зі змісту ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України випливає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (п. 45) випливає, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не було доведено «поза розумним сумнівом» причетність обвинуваченого ОСОБА_2 до нанесення тілесних ушкоджень потерпілому.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження. Наведене підтверджується доказами, що були досліджені у ході судового розгляду: показаннями обвинуваченого ОСОБА_1, показаннями потерпілого та даними письмових доказів: протоколу огляду місця події від 12.04.2015, висновків експерта №50 від 14.04.2015 та №84 від 04.06.2015 щодо кількості, локалізації та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, що були виявлені у потерпілого ОСОБА_3; протоколу проведення слідчого експерименту від 22.01.2016.

Обвинувачений ОСОБА_1 підлягає покаранню за вчинені ним злочини.

При обранні міри покарання обвинуваченому, суд ураховує: ступінь тяжкості вчинених злочинів - злочини, передбачені ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 122 КК України, є злочинами середньої тяжкості; дані про особу обвинуваченого: ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, що підтверджується даними довідки про судимість та копій вироків суду; на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, що підтверджується даними довідки Барської ЦРЛ; негативно характеризується за місцем проживання, що підтверджується даними довідки-характеристики Виконавчого комітету Барської міської ради Вінницької області №35 від 19.01.2016. Крім того, суд ураховує незадовільний стан здоров'я обвинуваченого (том 2 а.с. 86-88).

Обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

До обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд відносить вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі. Остаточне покарання ОСОБА_1 слід призначити із застосуванням ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань. Суд дійшов висновку про застосування часткового, а не повного складання покарань ураховуючи незадовільний стан здоров'я обвинуваченого.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, тому дане питання судом не вирішувалося.

Дослідивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 повністю доведена та його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, як крадіжку, вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_2 підлягає покаранню за вчинений злочин.

При обранні міри покарання обвинуваченому, суд ураховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину - злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, є злочином середньої тяжкості; дані про особу обвинуваченого: ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий, що підтверджується даними довідки про судимість та копій вироків суду; на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, що підтверджується даними довідки Барської ЦРЛ; позитивно характеризується за місцем реєстрації та посередньо - за місцем проживання, що підтверджується даними довідок-характеристик.

Обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

До обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд відносить вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі. Разом з тим, незначна роль обвинуваченого у вчиненні злочину, зразкове виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків переконують суд у тому, що перевиховання та виправлення ОСОБА_2 можливе без відбування покарання, та створюють підстави для звільнення його від покарання з випробуванням, поклавши на останнього обов'язки, що передбачені ст. 76 КК України.

Строк запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у виді домашнього арешту закінчився, клопотань про обрання нового запобіжного заходу до суду не надходило, тому судом вказане питання не вирішувалося.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь держави слід стягнути процесуальні витрати у кримінальному провадженні у сумі 768,00 грн за проведення дактилоскопічного дослідження (висновок експерта №319-Д від 24.09.2015), що документально підтверджені (том 1 а.с. 246).

Питання речових доказів у кримінальному провадженні вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Потерпілим ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на його користь завданої злочином майнової шкоди у розмірі 8729,38 грн, з яких 800,00 грн - викрадені з «барсетки» та 7929,38 грн 38 коп - вартість придбання лікарських засобів, препаратів та матеріалів медичного призначення; 100 000,00 грн - завдана злочином моральна шкода; 1600,00 грн - понесені судові витрати при сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута за судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Щодо вирішення цивільного позову у даному кримінальному провадженні, суд дійшов наступних висновків.

Вирішуючи питання щодо суті пред'явленого обвинувачення, суд дійшов висновку, що дії обвинувачених слід перекваліфікувати з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України та ч. 1 ст. 122 КК України.

Цивільний позов було заявлено у межах обвинувачення за ч. 3 ст. 187 КК України. Суд, вирішуючи питання про відшкодування шкоди, вважає, що зазначений позов слід залишити без розгляду, оскільки ухвалене судом рішення стосовно цивільного позову може бути необґрунтованим та невмотивованим, як наслідок можуть бути порушені права як обвинувачених, так і потерпілого (цивільного позивача), що є неприпустимим.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення має бути обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Аналогічні положення містить і ч. 3 ст. 213 ЦПК України - обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та процесуальних норм національного законодавства на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Оскільки рішення про перекваліфікацію дій обвинувачених судом було прийнято у нарадчій кімнаті, то потерпілий і обвинувачені позбавлені можливості повною мірою скористатися власними процесуальними правами як цивільний позивач та цивільний відповідач відповідно. Відтак, суд дійшов висновку, що цивільний позов слід залишити без розгляду, що не позбавляє права потерпілого звернутися з аналогічним позовом у порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 129, 368, 370, 374, 376 КПК України та ст. 65 КК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки;

-за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КПК України визначити ОСОБА_1 остаточне покарання з урахуванням вироку Барського районного суду Вінницької області від 08.07.2016 шляхом часткового складання покарань у виді позбавлення волі на строк шість років.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання, тобто з 18.03.2016.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України до строку відбування покарання ОСОБА_1 зарахувати строк попереднього ув'язнення з 18.03.2016 по 09.08.2016, а також з 23.02.2017 до вступу вироку у законну силу з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк - три роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого такі обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази у кримінальному провадженні: мобільний телефон «Nokia 301 Dual SIM», куртку чорного кольору з плащової тканини та джинси темно-синього кольору, що знаходяться на зберіганні у ОСОБА_3, вважати повернути власнику.

Речовий доказ - більярдну кулю після набрання вироком законної сили - повернути ОСОБА_3.

Речові докази: дактилокарти та аркуші паперу зі слідами рук зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні у сумі 768,00 грн (сімсот шістдесят вісім гривень).

Цивільний позов залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Вінницької області через Барський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Головуючий:

Судді: