Рішення № 6519476, 19.10.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2009 р.Справа № 28/161-09-4240 За позовом Мале колективне підприємство "ТЕХМА"; до відповідача Виробничо-комерційна фірма у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНА-СЕРВІС"

про стягнення 14549,31грн.

Суддя

Представники:

від позивача: Іонова О.В., Вишневська С.О. –за дорученням;

від відповідача: Чернеча А.В. –за дорученням;

Суть спору: позивач, Мале колективне підприємство «ТЕХМА» (далі позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Виробничо-комерційної фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНА-СЕРВІС»про стягнення заборгованості в сумі 7100 гривень та штрафні санкції в сумі 7449,31 гривень.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позов підтримав та просить суд задовольнити повністю позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, надав відзив на позовну заяву в якому вимоги позивача не визнає повінстю та просить суд у задоволені позову відмовити повінстю.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив:

1 липня 2007 року був укладений договір друк повно кольорового зображення №01-07-07/01 між малим колективним підприємством «ТЕХМА»/виконавець/ та виробничо-комерційною фірмою у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНА-СЕРВІС»/замовник/. За умовами договору замовник –відповідач доручає, виконавець –позивач приймає на себе зобов’язання на виготовлення постерів: повно кольорового зображення на паперу «Blue back»самоклейовій плівці «ORACAL», баннере, сіткі та прапорній тканині з передачею замовнику у власність.

Сторони уклали додаткову угоду №1 від 24.07.2007 року, згідно якої відповідач замовив продукцію –флаєри в кількості 5000 шт. на загальну вартість 1523 гривень. Також сторони підписали додаткову угоду №2 від 01.08.2007 року, згідно якої відповідач замовив друк флаєрів, постерів на баннері та постерів на папері всього на суму 5577 гривень.

На виконання вказаного договору позивачем було виготовлено та передано за актом замовлену продукцію на суму 1523 гривень, згідно рахунку відповідача №0129 від 24.07.2007 року. Також 01.08.2007 року сторони підписали акт виконаних робіт ще на суму 5577 гривень, згідно рахунку відповідача №0132 від 01.08.2007 року.

Згідно п.4 додаткової угоди, замовник сплачує 100% вартості робіт на підставі рахунку виконавця на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання вказаної угоди, а згідно п.1 строк виконання робіт на протязі 5-ти робочих днів з моменту оплати вартості робіт.

У зв’язку з неналежним виконанням своїх договірних зобов’язань у відповідача виникла заборгованість в сумі 7100 гривень. Також позивачем нараховані штрафні санкції, а саме інфляційні в сумі 78,10 гривень, 3% річних в сумі 6645,45 гривень та пені в сумі 725,76 гривень.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання –це вид цивільних правовідносин.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 256 ЦК України передбачено поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а згідно ст.. 257 ЦК України , загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, але відповідно до ст.. 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність - позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За таких обставин суд у задоволені вимог щодо стягнення пені суд відмовляє, оскільки відповідачем було подано клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Перевіривши розрахунок суд вважає невірною суму нарахування 3% річних, оскільки розмір 3% річних від суми 7100 гривень складає 425,50 гривень, яку суд стягує з відповідача, щодо нарахування інфляційних до суд задовольняє суму заявлену позивачем 78.10 гривень.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, в межах задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Виробничо-комерційної фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНА-СЕРВІС»(65076 місто Одеса вул..Щорса,2, код ЄДРПОУ 20974052) на користь Малого колективного підприємства «ТЕХМА»( Одеська область місто Іллічівськ вул.. Героїв Сталінграду, б.13, кв.77, код ЄДРПОУ 13917444) заборгованість в сумі 7100 (сім тисяч сто) гривень, інфляційні в сумі 78 (сімдесят вісім ) гривень 10 копійки, 3 % річних в сумі 425 (чотириста двадцять п’ять) гривень 50 копійок, витрати по сплаті державного мита в сумі 75 (сімдесят п’ять) гривен 92 копійки, витрати на послуги ІТЗ судового процесу в сумі 122 /сто двадцять дві/ гривни 72 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя