Ухвала суду № 65194080, 01.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 504/4170/15-а

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Рідник І.Ю.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Нехожиній О.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Петрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та 3-ї особи ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

13.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до Петрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та 3-ї особи ОСОБА_2, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Петрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області за №430-VI від 29.05.2015 року «Про відміну п.3 рішення IV сесії Петрівської сільської ради від 30.03.1999 року за №28-ХХІІ та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в с. Петрівка вул. Пушкінська, 56, Комінтернівського району Одеської області».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням протиправно відмінено п.3 рішення IV сесії Петрівської сільської ради від 30.03.1999 року за №28-ХХІІ, яким в свою чергу, йому була надана земельна ділянка площею 0.15 га. До того ж позивач зазначив, що відповідно до норм діючого законодавства, рішення від 30.03.1999 року є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом виконання, а тому не може бути в подальшу скасоване органом місцевого самоврядування.

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2016 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 07.11.2016р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2016 року та прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ позивача та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для її часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

30.03.1999р. рішенням IV сесії Петрівської сільської ради №28-ХХІІІ надано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0.15 га в с. Петрівка по вул. Пушкінська, 56, Комінтернівського району, Одеської області.

29.05.2015р. рішенням Петрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області за №430-VI відмінено п.3 рішення IV сесії Петрівської сільської ради від 30.03.1999р. за №28-ХХІІ та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в с. Петрівка вул. Пушкінська, 56, Комінтернівського району Одеської області.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням сільської ради, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості, безпідставності та недоведеності позовних вимог, а також відповідно, з правомірності спірного рішення відповідача.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи, не може повністю погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту ст.ст.1,78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності та є, в свою чергу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Держави.

А згідно приписів ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

У відповідності до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.12 ЗК України, питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної або міської ради.

Аналогічне положення міститься і в ч.1 ст.116 ЗК України, згідно якої, громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Як слідує з приписів ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, в тому числі, визнання угоди недійсною та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Так, як встановлено судами обох інстанцій, ОСОБА_3, як спадкоємець своєї матері ОСОБА_4 (померла 20.11.1993р.) успадкував 1/2 частину житлового будинку, оскільки другу половину у спадщині отримала його сестра, донька померлої 3-я особа ОСОБА_2, яка прийняла спадщину шляхом подачі до нотаріальної контори в установлений законом строк заяви про прийняття спадщини.

14.08.1998р. між сусідами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (який помер 08.11.1998р.) було укладено домашню угоду купівлі-продажу житлового будинку №56 по вул. Пушкінська в с. Петрівка Комінтернівського району Одеської області.

До того ж, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачу також належать два сусідніх будинки №52 та №54 по вул.Пушкінська в с.Петрівка Комінтернівського району Одеської області.

Про те, як встановлено матеріалами справи, рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 28.10.2013р. (справа №2-1360/2011), вказана вище угода від 14.08.1998р. купівлі-продажу житлового будинку №56 по вул. Пушкінська в с. Петрівка Комінтернівського району Одеської області, що була укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, була визнана недійсною.

По справі також встановлено, що на теперішній час 3-я особа ОСОБА_2 є єдиною спадкоємицею за законом на цілий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Пушкінській, 56 в с.Петрівка Комінтернівського району Одеської області та користувачем земельної ділянки, на якій він розташований.

Однак, як вбачається з архівного витягу з рішення V сесії Петрівської сільської ради ХХІІІ скликання, 30.03.1999 року сільрадою було прийнято рішення №28-ХХІІІ «Про вилучення та надання громадянам земельних ділянок на території Петрівської сільської ради» та у п.3 зазначено про надання гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0.15 га в с. Петрівка по вул.Пушкінська, 56.

В подальшому ж, рішенням Петрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 29.05.2015р. №430-VI вищевказаний п.3 рішення IV сесії Петрівської сільської ради від 30.03.1999р. №28-ХХІІ було скасовано та затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в с.Петрівка вул.Пушкінська,56, Комінтернівського району Одеської області.

Отже, як встановлено судом апеляційної, в даному випадку, позивач, бажаючи захистити своє порушене право користування спірною земельною ділянкою на підставі рішення Петрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 29.05.2015р. за №430-VI, фактично оспорює право власності (користування) на цю земельну ділянку 3-ї особи ОСОБА_2, набуте нею в порядку спадкування за законом.

Як слідує з приписів ч.2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Так, розглядаючи дану справу по суті, суд 1-ї інстанції виходив з того, що цей спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Разом з тим, на думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Як слідує з вимог п.1 ч.1 ст.17 КАС України, (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з даним позовом), компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАСУ).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом статей 2 та 5 ЗК України, сільська (міська) рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Таким чином, вирішуючи даний спір по суті, суд 1-ї інстанції залишив поза увагою те, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач, як власник землі, вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права користування чи власності земельної ділянки в порядку, встановленому законом, оскільки при цьому він не здійснює владних управлінських функцій.

Враховуючи наведене, суд 1-ї інстанції дійшов помилкового висновку, що даний позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами КАС України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи користування (т.б. ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

При цьому, необхідно звернути увагу на те, що аналогічна позиція з цього питання в останній час була вже неодноразово висловлена як Вищим адміністративним судом України, зокрема в ухвалі від 20.01.2015р. (справа №К/800/46351/14), так і Верховним судом України, зокрема в ухвалі від 11.11.2014р. (справа №21-493а-14).

Отже, за таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства і, відповідно, повинні розглядатися виключно в порядку цивільного судочинства, тобто за правилами ЦПК України.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі - якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із ч.1 ст.203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Таким чином, судова колегія, відповідно до ст.203 КАС України, вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу позивача, скасувати постанову суду 1-ї інстанції та закрити провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Керуючись ст.ст.195,196,198,203,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2016 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Петрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та 3-ї особи ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Роз'яснити позивачу його право на звернення із даним позовом до загального суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

ОСОБА_5