Рішення № 6519366, 12.10.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2009 р.Справа № 34/122-09-3529 за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія ТРАСТ"

про стягнення на загальну суму 205447,03грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники

від позивача: Бобикін О.М., діючий на підставі довіреності від 07.09.2009р. №01-13/8128;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія ТРАСТ" заборгованості з орендної плати у розмірі 189539,84грн. та 15907,19грн. пені.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.07.09р. порушено провадження у справі №34/122-09-3529.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.09р. строк розгляду справи продовжено по 21.10.09р. в порядку ч.3 ст.69 ГПК України.

09.09.09р. представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та задоволено. Разом з тим, відповідач в судові засідання не з’являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Дії відповідача суд оцінює як такі, що спрямовані на затягування судового процесу і є порушенням приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема положень щодо обов’язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі відповідача за наявними у справі матеріалами

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

21.07.06р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія ТРАСТ" (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №15/57, відповідно до умов якого орендодавець зобов’язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 86,3кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Сегедська, 13, під розміщення пункту з надання побутових послуг.

Пунктом 1.2 строк дії договору оренди встановлено з 21.07.2006р. до 01.07.2007р.

Згідно п.2.2 зазначеного договору за орендоване приміщення Орендар зобов’язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1017,28грн. без урахування ПДВ та індексу інфляції. При цьому, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Згідно п.2.4 договору Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно п.4.11 договору, орендар зобов’язується щоквартально здійснювати перевірку розрахунків з орендної плати з орендодавцем не пізніше 20 числа наступного місяця після звітного кварталу. Результати перевірки оформляються актом, що підписується обома сторонами.

Відповідно до п.5.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п.7.7. договору оренди після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право на його продовження в разі належного виконання ним умов договору.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст.764 Цивільного кодексу України, ст.17 Закону "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою ч.4 ст.291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч.2 ст.17 Закону "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку. Передбачений порядок подання однією із сторін заяви про припинення або зміну умов договору, вимога про дотримання якого є способом захисту прав як орендодавця так і орендаря на майно, передане в оренду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не направлялися відповідачу повідомлення про припинення договору оренди №15/57 від 21.07.06р. та останнє не було отримане позивачем від відповідача.

Отже, враховуючи викладені правові положення норм, договір оренди (зі строком дії з 21.07.2006р. до 01.07.2007р.) поновлювався на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та діє на час розгляду справи.

Стаття 41 Конституції України, ст.319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.5 ст.762, п.1 ст.530 Цивільного кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості, відповідачем в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов’язання з своєчасної сплати орендних платежів не виконувались з вересня 2008р., а з жовтня 2008р. взагалі не сплачувалися, внаслідок чого станом на 30.06.09р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія ТРАСТ" утворилась заборгованість з орендної плати у сумі 189539,84грн. та 15907,19грн. пені, яку відповідачем до теперішнього часу не сплачено.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія ТРАСТ" орендної плати на суму 189539,84грн. та 15907,19грн. пені, підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита на суму 2055грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 315грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія ТРАСТ" (65026, м. Одеса, вул. Щепкіна, 21, код 32971770) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул.Артилерійська, 1, р/р37326027001909 в ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595) суму заборгованості з орендної плати у розмірі 189539(сто вісімдесят дев’ять тисяч п’ятсот тридцять дев’ять)грн. 84коп. та пеню у розмірі 15907(п’ятнадцять тисяч дев’ятсот сім)грн. 19коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія ТРАСТ" (65026, м. Одеса, вул. Щепкіна, 21, код 32971770) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул.Артилерійська, 1, р/р37326027001909 в ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595) витрати по сплаті державного мита у сумі 2055(дві тисячі п’ятдесят п’ять)грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 315(триста п’ятнадцять)грн.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.116 ГПК України.

Суддя