Ухвала суду № 65193118, 22.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 758/5545/16-ц С№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1879/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Неганова Н.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Юрченко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Подільського районного суду м.Києва від 18 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Страхова компанія «Країна» про стягнення суми в розмірі 6 130 грн. 16 коп. та судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 18 березня 2015 року в м. Дніпропетровську на вул. Пастера біля будинку №10 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота Прадо» д.н. НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_3, під керуванням водія ОСОБА_4 та транспортного засобу «МАН» д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5, в результаті чого автомобіль позивачки отримав механічні пошкодження.

07 квітня 2015 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська по справі №201/4709/15-п була винесена постанова, якою ОСОБА_5 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АІ/5385138 в ПАТ «Страхова компанія «Країна».

19 березня 2015 року ОСОБА_4 письмово повідомила відповідача про настання страхового випадку та надала всі передбачені законом документи. 23 березня 2015 року позивачкою до страхової компанії була подана заява на виплату страхового відшкодування та наданий пошкоджений транспортний засіб для огляду.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження №0504/15/СК від 07 квітня 2015 року, проведеним судовим експертом автотоварознавцем Дроздовим Ю.В., розмір матеріального збитку, завданого транспортному засобу «Тойота Прадо» д.н. НОМЕР_1, складає 79 722 гривні 06 копійок. Цей висновок було надано відповідачу. Відповідач зобов'язаний був здійснити виплату страхового відшкодування позивачці в розмірі 50 000 гривень до 21 червня 2015 року. 20 травня 2015 року відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивачки страхове відшкодування у сумі 37 203 гривні 51 копійка.

28 вересня 2015 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська по справі №203/3939/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Страхова компанія «Країна» та МКП «Дніпропетровський Електротранспорт» було винесено рішення, яким стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Країна» на корить ОСОБА_3 суму несплаченої частки страхового відшкодування в розмірі 12 796 гривень 49 копійок, пеню в розмірі 946 гривень 58 копійок, 3% річних в розмірі 47 гривень 32 копійки, інфляційні втрати в розмірі 281 гривня 52 копійки, судовий збір в розмірі 140 гривень 72 копійок, а всього 14 212 гривень 63 копійки. Також стягнуто з МКП «Дніпропетровський Електротранспорт» на корить ОСОБА_3 різницю між розміром матеріальної шкоди і сумою страхового відшкодування в сумі 29 722 гривні 06 копійок, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 800 гривень та судовий збір в розмірі 305 гривень 22 копійки, а всього - 30 827 гривень 28 копійок.

Позивач вважає, що відповідач в строк до 21 червня 2015 року включно зобов'язаний був здійснити їй виплату несплаченої частки страхового відшкодування в розмірі 12 796 гривень 49 копійок. Однак, відповідач здійснив вищевказану виплату в розмірі 12 796 гривень 49 копійок 06 квітня 2016 року, прострочивши строк виконання на 289 днів. На думку позивача, страхова компанія, прострочивши виконання грошового зобов'язання, повинна сплатити їй пеню за період з 22 червня 2015 року по 06 квітня 2016 року в розмірі 4 892 гривні 10 копійок, 3% річних за період з 22 червня 2015 року по 06 квітня 2016 року в розмірі 303 гривні 96 копійок, інфляційні втрати за період з 22 червня 2015 року по 06 квітня 2016 року в розмірі 934 гривні 10 копійок, а всього 6 130 гривень 16 копійок.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18 липня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_3 пеню в розмірі 4 616 гривень 56 копійок, три проценти річних в розмірі 289 гривень 23 копійки, інфляційні втрати в розмірі 478 гривень 44 копійки, витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 гривня 20 копійок, а всього стягнути 5 935 гривень 43 копійки.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ПАТ «Страхова компанія «Країна» - Ястреб Т.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутності згідно з вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг та пред'явлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2015 року встановлено, що відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання перед позивачкою та не доплатив суму страхового відшкодування в розмірі 12 796 гривень 49 копійок, у зв'язку з чим, позивач має право вимагати стягнення пені, інфляційні втрати та три проценти річних. Тому дійшов висновку, що оскільки за рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2015 року пеню та три проценти річних стягнуто за період з 22 травня 2015 року по 06 липня 2015 року, стягненню з відповідача підлягають пеня та три проценти річних за період з 07 липня 2015 року по 05 квітня 2016 року. Інфляційні втрати за рішенням суду стягнуто за травень 2015 року, а тому інфляційні втрати підлягають стягненню за період з червня 2015 року по березень 2016 року.

Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції письмових доказів, висновки суду щодо підстав для часткового задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_3 є власником автомобіля «Тойота Прадо» д.н. НОМЕР_1 (а.с.15).

18 березня 2015 року о 18 годині 50 хвилин в районі будинку №10 на вулиці Пастера в м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота Прадо» д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 та транспортного засобу «МАН» д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5

В результаті ДТП автомобіль «Тойота Прадо» д.н. НОМЕР_1, що належить позивачу ОСОБА_3, отримав механічні пошкодження.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2015 року ОСОБА_5 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.15 ).

Цивільно-правова відповідальність водія «МАН» д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_5 застрахована згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів серії АІ №5385138 в ПАТ «Страхова компанія «Країна».

23 березня 2015 року ОСОБА_3 подала до ПАТ «Страхова компанія «Країна» заяву на виплату страхового відшкодування (а.с.17).

Згідно з висновком №0504/15/СК експертного дослідження з визначення вартості матеріального збитку від 07 квітня 2015 року, складеного судовим експертом Дроздовим Ю.В., вартість матеріального збитку, завданого володільцю автомобіля «Тойота Прадо» д.н. НОМЕР_1 в результаті ДТП, становить 79 722 гривні 06 копійок (а.с.19-20).

20 травня 2015 року ПАТ «Страхова компанія «Країна» перерахувало позивачу страхове відшкодування в розмірі 37 203 гривні 51 копійка.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2015 року і ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року, з ПАТ «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_3 стягнуто суму несплаченої частки страхового відшкодування в розмірі 12 796 гривень 49 копійок, пеню в розмірі 946 гривень 58 копійок, три проценти річних в розмірі 47 гривень 32 копійки, інфляційні втрати в розмірі 281 гривня 52 копійки, суму сплаченого судового збору в розмірі 140 гривень 72 копійки, а всього -14 212 гривень 63 копійки.

06 квітня 2016 року відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2015 року відповідачем було виплачено ОСОБА_3 несплачену частку страхового відшкодування в розмірі 12 796 гривень 49 копійок.

Доводи апеляційної скарги про те, що на дані правовідносини не поширюється дія ст. 625 ЦК України, колегія суддів не приймає до уваги враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі ст. 16 цього Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до частини першої статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Проаналізувавши норми статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, є грошовим зобов'язанням.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (правова позиція Верховного суду України у справі № 6-927цс16).

Відповідно до п.36.1. ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Пунктом 36.2. ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2015 року стягнуто пеню та три проценти річних за період з 22 травня 2015 року по 06 липня 2015 року, то стягненню з відповідача підлягають пеня та три проценти річних за період з 07 липня 2015 року по 05 квітня 2016 року. Інфляційні втрати за рішенням суду стягнуто за травень 2015 року, а тому інфляційні втрати підлягають стягненню за період з червня 2015 року по березень 2016 року.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову відповідає вимогам закону і обставинам справи. Статтею 308 ЦПК України встановлено, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного і зроблених в рішенні суду першої інстанції висновків, в зв'язку з чим підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» - відхилити.

Рішення Подільського районного суду м.Києва від 18 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: