Постанова № 65192593, 01.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2017 р. Справа№ 927/963/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: Кравченко Л.С. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.12.2016 у справі № 927/963/16 (суддя Шморгун В.В. )

за позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"

до Публічного акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів"

про стягнення штрафу у розмірі 326 077,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.12.2016 року у справі № 927/963/16 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Чернігівський завод радіоприладів" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області по справі № 927/963/16 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення Господарського суду Чернігівської області прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд не вірно застосував норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

Апелянт зазначає, що оскільки Відповідач за результатом отримання передоплати від Позивача склав та зареєстрував податкову накладну в строк, передбачений п. 198.6 ст. 198 ПКУ, можна прийти до висновку, що Позивач скористався своїм правом на формування податкового кредиту та включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 326 077,80 гри.

Скаржник також вказує на те, що вимога про застосування штрафу за порушення платником податку на додану вартість (Відповідачем) граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцю - платнику податку на додану вартість (Позивачу) означає, що Позивач хоче вдруге притягти Відповідача до відповідальності за одне й те саме правопорушення. Суд знехтував даними доводами Відповідача і притягнув вдруге Відповідач до відповідальності за порушення платником податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, чим порушив ст. 61 Конституції України, згідно із якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Апелянт в обгрунтування своєї скарги посилається на те, що право накладення штрафних санкцій за порушення податкового законодавства належить виключно контролюючому органу доходів і зборів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.12.2016 у справі № 927/963/16 разом з доданими до неї матеріалами було повернуто скаржнику на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

26.01.2017 року апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів" надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Скрипка І.М., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів" було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 01.03.17р.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.02.2017 року у зв'язку з перебування судді Куксова В.В. у відпустці, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року у визначеному складі колегії суддів апеляційна скарга прийнята до провадження.

Відповідач, згідно з поданим до суду 28.02.2017 року клопотанням, просить зупинити провадження по справі з огляду на те, що в провадженні Дніпропетровського апеляційного господарського суду знаходиться апеляційна скарга Відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2017 року по справі № 904/12144/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод іменні О.М.Макарова» про визнання недійсним п. 6.6 Договору №600/132 від 09.06.2010 року Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 року було прийнято апеляційну скаргу до розгляду та розгляд справи призначено на 21.03.2017 року.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом

Відповідно до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Наведене клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено неможливість (зокрема, через наявність будь-яких перешкод) розгляду даної справи до вирішення справи № 904/12144/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» та до розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2017 року.

Позивач, згідно з поданим до суду 01.03.2017 року візивом, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив, зазначив вважаємо що суд першої інстанції ретельно та повно дослідив всі докази надані сторонами, надав правової оцінки доказам, обґрунтував висновки по справі посилаючись на конкретні факти та обставини та виніс законне рішення з дотриманням норм процесуального та матеріального права України, просить апеляційній суд в апеляційній скарзі Публічного Акціонерного Товариства «Чернігівський Завод Радіоприладів» до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» відмовити, рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.12.2016 року по справі №927/963/16 залишити без змін.

Відповідач до судового засідання, що відбулось 01.03.2017 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

09.06.2010 року між сторонами було укладено Договір постачання № 600/132.

Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець зобов'язується поставити, а Замовник прийняти й оплатити бортову апаратуру, в подальшому іменовану Продукція, в кількості та за цінами відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п. 2.1 Договору загальна орієнтована сума договору становить 210 636 577,20 грн.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що оплата партії продукції здійснюється Замовником за погодженими на момент постачання договірними цінами на основі протоколу узгодження цін та згідно уточненій специфікації і рахунку Постачальника.

11.03.2015 року сторонами було укладено Додаткову угоду № 12 до договору № 600/132 від 09.06.2010 року.

Пунктом 1 Додаткової угоди визначено, що сторони прийшли до згоди внести зміни в умови Договору, а саме у розділ 6 „Відповідальність сторін" внести пункт 6.6 та викласти його в наступній редакції: „Виконавець обов'язково реєструє податкову накладну в ЄДРПН та надає Замовнику в електронному вигляді, шляхом електронного документообігу, у разі несвоєчасної реєстрації податкової накладної в ЄДРПН, згідно діючого законодавства України, Виконавець сплачує штраф у розмірі суми ПДВ цієї податкової накладної у строк не пізніше 30 календарних днів з дати виникнення зобов'язань".

Відповідно до Уточненої специфікації № 35 від 23.07.2015 року позивачем було надано заявку на поставку продукції на загальну суму 3912933,60 грн, відповідно до якої було укладено Додаткову угоду № 11 від 23.07.2015 року.

Згідно протоколу розбіжностей до Додаткової угоди № 11 від 23.07.2015 сторони погодили, щ Замовник за уточненою специфікацією № 35 здійснює передоплату в розмірі 50 %, яка становить 1 956 466,80 грн.

Державним підприємством „Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова" було здійснено оплату авансового платежу у розмірі 50 % за Договором платіжним дорученням № 823 від 17.03.2016 року на суму 1 956 466,80 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 326 077,80 грн.

Після проведеної оплати відповідачем виписано податкову накладну № 28 від 17.03.2016 року на суму 1 956 466.80 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 326 077,80 грн.

Згідно виписки з Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну № 28 від 17.03.2016 року на суму 1 956 466.80 грн, з урахуванням ПДВ, було зареєстровано 18.08.2016 року.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України проведено перевірку Державного підприємства „Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова" за період з листопада 2015 року по квітень 2016 року, за результатами якої встановлено порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН до 15 днів із сумою ПДВ у розмірі 34673,53 грн.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України проведено перевірку Державного підприємства „Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова" за період з травня 2016 року по вересень 2016 року, за результатами якої було встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН: до 15 днів із сумою ПДВ у розмірі 1 945 013,24 грн, від 16 до 30 днів із сумою ПДВ у розмірі 686 950,59 грн. та понад 61 календарний день на суму ПДВ 8 273,12 грн.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення штрафу в сумі 326 077,80 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем в порушення умов п. 6.6 Договору № 600/132 не було здійснено реєстрацію податкової накладної від 17.03.2016 року № 28 в Єдиному реєстрі податкових накладних в п'ятнадцятиденний строк, що свідчить про порушення відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань за договором, а тому останній зобов'язаний сплатити штраф у розмірі суми ПДВ цієї податкової накладної, а саме 326 077,80 грн.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 230, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцеві на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, зазначеної у податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафних санкції згідно з цим Кодексом.

Таким чином, реєстрація податкової накладної у строк понад 15 днів є саме несвоєчасною реєстрацією у призмі спірної умови Договору, що пов'язується із застосуванням штрафних санкцій, а відтак суперечить відповідним доводам відповідача.

За нормами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

За змістом пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу платник податку може зареєструвати податкову накладну без штучного поповнення "живими" коштами свого рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість лише у разі перевищення розмірів податкового кредиту, що виникає при отриманні товару, над розмірами податкового зобов'язання, що виникає при продажі товару.

Отже, Податковий кодекс України встановлює наслідки відсутності реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а саме, підприємство-покупець не отримує право на податковий кредит на відповідну суму, внаслідок чого не може зареєструвати податкову накладну при продажу товарів для своїх контрагентів, а відтак збільшується його податкове зобов'язання.

Таким чином, несвоєчасне внесення відповідачем спірної податкової накладної до ЄРПН позбавило позивача права на своєчасне отримання податкового кредиту у розмірі 326 077,80 грн.

Недоотримання позивачем податкового кредиту тягне за собою порушення позивачем зобов'язань перед іншими контрагентами у виді несвоєчасної реєстрації податкових накладних для таких контрагентів, що підтверджується зазначеними вище результатами перевірок органів державної фіскальної служби.

У свою чергу, порушення платником податку встановленого терміну реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї також передбачає фінансову відповідальність у вигляді накладення штрафу розмірах, встановлених пунктами 120-1.1 та 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Зважаючи на неможливість використання податкового кредиту на суму 326 077,80 грн., позивач був позбавлений можливості здійснити реєстрацію податкових накладних для інших контрагентів на зазначену суму, наслідком чого є застосування фінансових санкцій з боку фіскальних органів згідно Податкового кодексу України.

Зазначені порушення викликають за собою ланцюгову реакцію і у діяльності цих контрагентів, а тому суд погоджується з доводами позивача про настання таких негативних для нього наслідків як погіршення ділових відносин з такими контрагентами та можливість понесення аналогічних спірним витрат (штрафів).

Доводи апелянта стосовно того, що Відповідач за результатом отримання передоплати від Позивача склав та зареєстрував податкову накладну в строк, передбачений п. 198.6 ст. 198 ПКУ, колегією суддів не приймається з огляду на наступне.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Доводи апелянта про те, що відповідач був двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Для уникнення господарських збитків, які можуть виникнути у сторони Замовника через несвоєчасну реєстрацію податкової накладної Виконавцем, використовуючи звичаї ділового обороту, сторони погодили п.6.6 Договору Додатковою угодою №12, в якому передбачали господарське зобов'язання для Виконавця - «Виконавець обов'язково реєструє податкову накладну в ЄРПН та надає Замовнику в електронному вигляді, шляхом електронного документообігу».

При порушенні вищевказаного господарського зобов'язання, підтвердженням порушення якого є факт несвоєчасної реєстрації податкової накладної в ЄРПН, сторони домовились, що «Виконавець сплачує штраф у розмірі суми ПДВ цієї податкової накладної».

Згідно до ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно до ч. 2 ст. 193 Господарського Кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

За наведених обставин, суд першої інстанції вірно погодився з доводами позивача та відхилив відповідні заперечення відповідача.

Відповідно до положень ст. 201.10 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

З наведених правових норм випливає, що звернення до податкового органу зі скаргою на постачальника є саме правом позивача, а не його обов'язком, а тому не можна вважати відсутність такого звернення порушенням з боку позивача, або обставиною, що позбавляє його права на захист своїх інтересів у суді.

З огляду на викладене позовні вимоги Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.12.2016 року у справі № 927/963/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Публічного акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.12.2016 року у справі № 927/963/16 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.12.2016 року у справі № 927/963/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.12.2016 року у справі № 927/963/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/963/16 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська