Постанова № 65192551, 02.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2017 р. Справа№ 910/13423/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Колеснік М.П.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - 1 не з`явився

від третьої особи не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський банк розвитку" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2016 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрод-Донбас"

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на строні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу"

про визнання поруки припиненою,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Агропрод-Донбас» звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ТОВ "Сади Донбассу» про визнання поруки припиненою.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.10.2016 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, апелянт звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2016, та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Агропрод-Донбас» у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи, апеляційну скаргу було передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., Отрюх Б.В., Власов Б.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 апеляційну скаргу було повернуто апелянту на підставі п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи, повторна подана апеляційна скарга ПАТ „Всеукраїнський банк розвитку" 10.01.2017 була передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 Публічному акціонерному товариству „Всеукраїнський банк розвитку" було відновлено строк апеляційного оскарження, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 07.02.2017.

Ухвалою суду від 07.02.2017 розгляд скарги був відкладений відповідно до ст. 77 ГПК України до 02.03.2017.

В судові засідання 07.02.2017 та 02.03.2017 представники сторін не з`являлись, про день та час розгляду скарги повідомлялися належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями, наявними в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомляли, клопотань про наявність поважних причин для відкладення розгляду апеляційної скарги, суду не надавались.

Враховуючи, те що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час розгляду апеляційної скарги, вони не були позбавлені можливості, у випадку неявки в судове засідання та при наявності необхідності, подати письмові додаткові пояснення по суті спору, поданої апеляційної скарги, те, що наявні матеріали справи достатні для прийняття повного, всебічного та обґрунтованого рішення, те, що неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

07.12.2011 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу" (позичальник) був укладений кредитний договір № KKOPG.17311.002.

Відповідно до умов договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором.

Пунктами 1.1.1, 1.1.2 кредитного договору № KKOPG.17311.002 від 07.12.2011 кредит надається у розмірі 11100000 грн. 00 коп.; термін користування кредитом - до 05.05.2014; процента ставка за користування кредитом - 19,0 % річних.

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору № KKOPG.17311.002 від 07.12.2011 період сплати комісій та відсотків - з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору. Заборгованість за відсотками погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті комісії та відсотків у зазначений строк вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 6.1 договору).

31.08.2012, з метою забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу" за кредитним договором № KKOPG.17311.002 від 07.12.2011, між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропрод-Донбас" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу" (боржник) був укладений договір поруки № РХ029031.52700.001.

Відповідно до умов договору поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань, вказаних у розділі "Зобов'язання, що забезпечені порукою" цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки № РХ029031.52700.001 від 31.08.2012 поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, пені, витрат кредитора, тощо.

Відповідно до п. 1.3 договору поруки № РХ029031.52700.001 від 31.08.2012 у разі порушення боржником зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Згідно з п. 2.1 договору поруки № РХ029031.52700.001 від 31.08.2012 (в редакції договору про зміни № 6 від 16.10.2014) порукою за цим договором забезпечується виконання наступних зобов'язань: повернення кредиту, наданого у вигляді поновлювальної кредитної лінії у сумі 14733000 грн. 00 коп. на строк з 07.12.2011 по 04.05.2015.

Погашення за кредитним договором здійснюється у строки та у розмірах згідно з графіком погашення кредиту (п. 2.5 кредитного договору та додаткової угоди № 10); сплати процентів за користування кредитом у розмірі 22,0% річних, починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, у період з 1-го по 5-те число кожного поточного місяця для процентів, нарахованих починаючи з дати підписання даного договору до 31.05.2014; до 05.12.2014 для процентів, нарахованих в період з 01.06.2014 по 30.11.2014; з 1-го по 5-те число кожного поточного місяця для процентів, нарахованих в період з 01.12.2014; сплати процентів за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту у розмірі 32,0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту, у порядку та строки, визначені умовами кредитного договору; сплати комісій за надання кредитних ресурсів у розмірі 1,5% від суми ліміту у день укладення кредитного договору.

У випадку збільшення розміру ліміту, боржник додатково сплачує комісію у розмірі 1,0% від суми збільшення ліміту; комісії за внесення змін до кредитного договору у сумі 1000 грн. 00 коп. у порядку та у строки, визначені умовами кредитного договору; сплати пені у порядку та розмірі, визначеними умовами кредитного договору; відповідно до умов кредитного договору сплата/компенсація кредитору у повному обсязі всіх та будь-яких підтверджених витрат кредитора (незалежно від їх розміру), які кредитор понесе під час та/або у зв'язку з реалізацією своїх прав кредитора за кредитним договором, зокрема, але не виключно: права на захист, права на звернення стягнення на майно, заставлене/передане в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, права на задоволення вимог кредитора за рахунок будь-якого майна боржника за кредитним договором та/або поручителя.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивував свої вимоги тим, що порука за договором поруки № РХ029031.52700.001 від 31.08.2012 припинилась, оскільки умовами вказаного договору поруки не встановлено строку дії поруки та відповідач протягом шести місяців від дня настання строку виконання боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу") основного зобов'язання (за кредитним договором № KKOPG.17311.002 від 07.12.2011) не пред'явив вимоги до поручителя, з огляду на що позивач просить суд визнати припиненою поруку за договором поруки № РХ029031.52700.001 від 31.08.2012 на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Відповідач-1 заперечуючи проти заявлених вимог, обґрунтував це тим, що ним не був пропущений 6-ти місячний термін звернення із відповідною вимогою до поручителя, з вимогою виконання зобов`язань за боржника, оскільки ним направлялись відповідні письмові вимоги як боржнику так і поручителю, а крім того, банк звертався із відповідними позовами про стягнення заборгованості до судових установ, у зв`язку з чим заявлені позивачем підстави для визнання поруки припиненою є необґрунтованими.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з нормами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В процесі виконання зобов`зань за кредитним договором між сторонами було укладено ряд додаткових угод до основного кредитного договору № KKOPG.17311.002 від 07.12.2011, яким сторони вносили зміни та доповнення до вказаного кредитного договору, зокрема, змінювали графік зменшення ліміту кредитної лінії та процентну ставку.

Як зазначалось вище, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором KKOPG.17311.002 від 07.12.2011, між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропрод-Донбас" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу" (боржник) 31.08.2012 був укладений договір поруки № РХ029031.52700.001.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Відповідно до п. 2.2 договору поруки № РХ029031.52700.001 від 31.08.2012 у разі внесення змін до договору, з якого випливає зобов'язання, що мають наслідком збільшення обсягу відповідальності поручителя, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання в розрізі таких змін за умови, що поручитель письмово погодився із такими змінами у зобов'язанні.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору поруки № РХ029031.52700.001 від 31.08.2012 у разі порушення зобов'язання боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину); поручитель зобов'язаний виконати вимогу кредитора у валюті зобов'язання в повному обсязі в строк не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання такої вимоги.

В подальшому між сторонами було укладено ряд договорів про внесення змін до договору поруки № РХ029031.52700.001 від 31.08.2012, якими сторони вносили зміни та доповнення до вказаного договору поруки.

Позивач зазначає, що оскільки умовами договору поруки не встановлено строку дії поруки та відповідач протягом шести місяців від дня настання строку виконання боржником основного зобов'язання (за Кредитним договором № KKOPG.17311.002 від 07.12.2011) не пред'явив вимоги до поручителя, з огляду на що позивач просить суд визнати припиненою поруку за договором поруки № РХ029031.52700.001 від 31.08.2012 на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Частинами 1 і 2 статті 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Порука є строковим зобов'язанням, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами частин й статей 252 та 253 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з п. 6.1 договору поруки № РХ029031.52700.001 від 31.08.2012 порука та відповідальність поручителя припиняються лише після виконання зобов'язань в повному обсязі.

Як вбачається з аналізу тексту договору поруки, його умови не свідчать про те, що цим договором встановлено строк дії поруки в розумінні статті 251 Цивільного кодексу України, частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України, а тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Додатковою угодою № 10 від 16.10.2014 сторони виклали п. 2.5 кредитного договору № KKOPG.17311.002 від 07.12.2011 у новій редакції, зазначивши, що позичальник користується кредитними коштами за наступним графіком зменшення ліміту кредитної лінії - дата початку строку дії ліміту - 16.10.2014; дата закінчення строку дії ліміту - 05.12.2014; діючий ліміт кредитної лінії - 14713000 грн. 00 коп.; дата початку строку дії ліміту - 06.12.2014; дата закінчення строку дії ліміту - 05.01.2015; діючий ліміт кредитної лінії - 13713000 грн. 00 коп.; дата початку строку дії ліміту - 06.01.2015; дата закінчення строку дії ліміту - 05.03.2015; діючий ліміт кредитної лінії - 12712000 грн. 00 коп.; дата початку строку дії ліміту - 06.03.2015; дата закінчення строку дії ліміту - 05.04.2015; діючий ліміт кредитної лінії - 11490000 грн. 00 коп.; дата початку строку дії ліміту - 06.04.2015; дата закінчення строку дії ліміту - 04.05.2015; діючий ліміт кредитної лінії - 11000000 грн.

Таким чином, строк виконання боржником кожного платежу відповідно до графіку зменшення ліміту кредитної лінії спливає у відповідну дату закінчення строку дії ліміту; кінцевий строк повернення кредиту у сумі 11000000 грн. 00 коп. - 04.05.2015.

У зв'язку з неналежним виконанням боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу") своїх зобов'язань за кредитним договором № KKOPG.17311.002 від 07.12.2011 щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом, у липні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрод-Донбас" заборгованості за кредитним договором № KKOPG.17311.002 від 07.12.2011 у розмірі 22507009 грн. 60 коп.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.07.2016 було порушено провадження у справі № 905/2213/16.

Згідно із розрахунком заборгованості, що долучений до матеріалів справи позивачем, за кредитним договором № KKOPG.17311.002 від 07.12.2011, станом на 05.10.2016 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу" становить 24598979,35 грн. (14709162 грн. 29 коп. - заборгованість з повернення кредиту та 9889817 грн. 06 коп. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом).

При цьому, згідно з п. 3.1.9 кредитного договору № KKOPG.17311.002 від 07.12.2011 банк має право достроково стягнути кредит, проценти та комісії в порядку, передбаченому п.п. 2.10, 2.11, 3.1.5, 3.1.6, а також шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених п. 6.1 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з п. 6.1 кредитного договору № KKOPG.17311.002 від 07.12.2011 при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами даного договору, у тому числі при порушені цільового використання кредиту банк на свій розсуд має право, зокрема, змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення.

При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими, що настали в зазначену у повідомленні дату.

У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк користування ним, повністю виконати інші зобов'язання за договором.

Відповідно до п. 6.6 договору поруки № РХ029031.52700.001 від 31.08.2012 сторони погодились, що повідомлення, або документи вважаються отриманими поручителем на сьомий календарний день з дати реєстрації кредитором рекомендованого листа у відділенні поштового зв'язку (при цьому поручитель несе ризик отримання таких листів у строк, що перевищує сім календарних днів) або в день особистого вручення поручителю.

Відповідач у письмових поясненнях, наданих суду першої інстанції та зазначених в апеляційній скарзі, зазначив, що скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту за кредитним договором № KKOPG.17311.002 від 07.12.2011 та направив позичальнику та поручителя відповідні вимоги про дострокове повернення кредиту.

Так, ним до матеріалів справи долучене повідомлення № Р09/3 від 25.12.2014 (адресоване Товариству з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу"), в якому зазначено, що станом на 25.12.2014 заборгованість позичальника становить 16549907 грн. 33 коп. (строкова заборгованість за кредитом - 13713000 грн. 00 коп.; строкова заборгованість за відсотками - 206012 грн. 88 коп.; прострочена заборгованість за кредитом - 1000000 грн. 00 коп.; прострочена заборгованість за відсотками - 1630894 грн. 45 коп.) та вимагав не пізніше 30 календарних днів з дати одержання цього повідомлення сплатити всю суму заборгованості.

Аналогічне повідомлення за № Р09/4 від 25.12.2014 було направлено кредитором також поручителю.

Разом з тим, згідно з п. 8.7 кредитного договору № KKOPG.17311.002 від 07.12.2011 всі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними адресами сторін.

Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача про вручення, відсутність адресату за вказаною адресою, тощо.

Однак, відповідачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів направлення боржнику чи отримання боржником вимоги про дострокове повернення кредиту, що в свою чергу спростовую доводи відповідача про використання ним свого права в строки, визначені нормами чинного законодавства України, для звернення із вимогою, зокрема, до поручителя про виконання грошового зобов`язання, в даному випадку з повернення кредитних коштів, за боржника.

Також колегія суддів зазначає, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Частина 4 статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя.

Усталеною практикою Верховного суду України за 2014-2016 роки вбачається, що відповідно до правового висновку, викладеного в постановах суду № 6-53цс14 від 17.09.2014, № 6-2662цс15 від 20.04.2016 з огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Згідно із ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України, щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийняте за результатами розгляду справ з підстав, передбачених пунктами й і 2 частини 1 статті 111-16 цього кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, зважаючи на все вище викладене, умови укладеного кредитного договору та додаткових угод до нього, у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором № KKOPG.17311.002 від 07.12.2011, враховуючи графік зменшення ліміту кредитної лінії, з метою реалізації відповідачем (банком) свого права на солідарне стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором з поручителя (Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрод-Донбас"), відповідач повинен був звернутися з відповідним позовом у встановленому законом порядку до поручителя в межах шестимісячного строку від настання строку виконання основного зобов'язання (дати сплати частини кредиту відповідно до графіку зменшення ліміту кредитної лінії) щодо кожного простроченого зобов'язання (частини повернення кредиту, розмір якої визначений у графіку), та у будь-якому випадку у строк до 05.11.2015 (з огляду на кінцевий строк повернення кредиту у розмірі 11000000 грн. 00 коп. - 04.05.2015).

Натомість, як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" у липні 2016 року звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрод-Донбас" заборгованості за кредитним договором № KKOPG.17311.002 від 07.12.2011 у розмірі 22507009 грн. 60 коп.

Таким чином, у встановленому законом порядку Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" звернулось із позовною заявою до поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрод-Донбас" після спливу шестимісячного строку від настання строку виконання боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу") основного зобов'язання за кредитним договором № KKOPG.17311.002 від 07.12.2011.

При цьому, сторонами не було надано судам обох інстанцій доказів винесення Господарським судом Донецької області рішення у справі № 905/2213/16.

Крім того, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що останньою ухвалою у справі № 905/2213/16 є ухвала від 12.09.2016 про відкладення розгляду справи на 03.10.2016, та відсутня інформація про винесення процесуального документу за результатами вирішення спору.

Щодо посилання апелянта на зверенння банку 03.06.2015 до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із позовом (справа № 185/6379/15-ц) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрод-Донбас" про стягнення заборгованості за кредитним договором № KKOPG.17311.002 від 07.12.2011, що є доказом своєчасно зверенння із відповідною вимогою кредитором до поручителя, боржника, суд зазначає наступне.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровьскої області від 27.10.2015 у справі № 185/6379/15-ц, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.02.2016, було закрито провадження по цивільній справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрод-Донбас", оскільки позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрод-Донбас" не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Отже, враховуючи правовий висновок Верховного суду України, у зазначених вище постановах, вимога у вигляді позовних вимог має бути пред`ялена кредитором до поручителя у встановлений законом строк та порядок, а зважаючи на положення, зокрема, статті 12 та статті 21 Господарського процесуального кодексу України, кредитор (юридична особа) за кредитним договором, прагнучи стягнути заборгованість за кредитним договором із поручителя (юридичної особи) на підставі договору поруки, повинен подати позов саме до господарського суду.

Тому звернення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" із позовом до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрод-Донбас" (поручителя) не є належним зверненням до суду.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів того, що у період до 05.11.2015 він звертався із позовною заявою про стягнення заборгованості за Кредитним договором № KKOPG.17311.002 від 07.12.2011 із поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрод-Донбас" саме у встановленому законом порядку, тобто до господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що порука, яка виникла на підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропрод-Донбас" договору поруки № РХ029031.52700.001 від 31.08.2012 є припиненою, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрод-Донбас" про визнання поруки за договором поруки № РХ029031.52700.001 від 31.08.2012 припиненою є обґрунтованими та правомірно були задоволені Господарським судом міста Києва.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи апелянта є ідентичними доводам, викладеним в письмових поясненнях та поданих в суді першої інстанції, та всі вони спростовані вище викладеними нормами, доказами та обґрунтуваннями

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрод-Донбас", а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський банк розвитку" не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський банк розвитку" залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський банк розвитку" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/13423/16 від 07.10.2016 - без змін.

Матеріали справи № 910/13423/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко