Постанова № 65192528, 28.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р. Справа№ 927/1208/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Верховця А.А.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Помилуйко А.С. - довіреність б/н від 18.01.2017.

від відповідача: Короткий Є.В. - довіреність б/н від 15.02.2017.

розглянувши апеляційну скаргу Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів на рішення господарського суду Чернігівської області від 24.01.2017 року

у справі № 927/1208/16 (суддя Белов С.В.)

за позовом Новозаводського відділу державної виконавчої служби

міста Чернігів

до Публічного акціонерного товариства „Будівельна компанія

„Домобудівник"

про стягнення 296590,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.01.2017 року у справі № 927/1208/16 у позові Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів до ПАТ „БК „Домобудівник" про стягнення 296 590,74 грн., відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Новозаводський відділ державної виконавчої служби міста Чернігів звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 24.01.2017 року у справі № 927/1208/16 повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів у справі № 927/1208/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Сотнікова С.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.02.2017 року за участю повноважних представників сторін.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від керуючого санацією арбітражного керуючого Бандоли О.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній простить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Присутній в судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити з підстав зазначених у поданій скарзі, за наслідком чого скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 24.01.2017 року у справі № 927/1208/16 повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 24.01.2017 року - без змін.

28.02.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів слід відмовити, а рішення господарського суду міста Чернігівської області від 24.01.2017 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, Новозаводський відділ Державної виконавчої служби міста Чернігів звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до ПАТ „Будівельна компанія „Домобудівник" про стягнення заборгованості за постановами про стягнення виконавчого збору на загальну суму 296 590,74 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на приписи ст. 28 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції від 06.06.2015 року) та зазначає, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом, а відтак просить суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість, яка не погашена останнім у строки надані державним виконавцем в ході виконання зведеного виконавчого провадження стосовно присудженої до стягнення заборгованості з ПАТ „Будівельна компанія „Домобудівник".

За наслідками розгляду заявлених позовних вимог, рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.01.2017 року у позові відмовлено повністю у зв'язку з тим, що виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача та має проводитись виключно у виконавчому провадженні і не може стягуватись у судовому процесі.

Скаржник з даним рішенням не погоджується та в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному дослідженні наявних у матеріалах справи та наданих доказів, з порушення норм матеріального права, та таким, що підлягає скасуванню.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відносно ПАТ „Будівельна компанія „Домобудівник" ухвалою господарського суду Чернігівської області від 05.11.2013 року порушено провадження у справі № 927/1361/13 про банкрутство.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 08.12.2015 року ПАТ „Будівельна компанія „Домобудівник" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 09.06.2016 року припинено ліквідаційну процедуру та введено процедуру санації.

Відповідності до ч. 4 ст. 10 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника.

Новозаводським відділом Державної виконавчої служби міста Чернігова, в межах виконавчих проваджень, боржником за якими є ПАТ „Будівельна компанія „Домобудівник", у період з 08.11.2013 року по 01.12.2015 року винесено постанови про стягнення з відповідача виконавчого збору, у відповідності до приписів ст. 28 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла до 02.06.2016 року), згідно якої, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Із зазначеним вище узгоджується положення ст. 27 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції від 02.06.2016 року) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що законодавець чітко визначає необхідність вчинення державним виконавцем певних дій, спрямованих на примусове виконання рішення та безпосередньо з цим пов'язує визначення розміру виконавчого збору, що підлягає стягненню, а відтак, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника щодо необов'язковості вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, оскільки зворотня позиція законодавця знаходить відображення у ст. 43 Закону України „Про виконавче провадження" у старій редакції, що діяла на момент винесення постанов про стягнення виконавчого збору, і якою визначено, що виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача.

Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 28.01.2015 року у справі 924/205/13-г.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що до позовної заяви Новозаводським відділом Державної виконавчої служби міста Чернігів додані копії постанов про стягнення виконавчого збору.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем заходів примусового виконання рішення та передачі фактичних сум стягувачам, а додані до заяви докази не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, позивачем не заперечується того факту, що суму боргу за виконавчими документами не було стягнуто, про що зазначено у поясненнях останнього від 23.01.2017 року № 38917865/6.

В той же час, звертаючись до суду апеляційної інстанції, скаржником до неї додано копію постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 10.07.2013 року, копію постанов про арешт коштів боржника, копії постанов про арешт рухомого та нерухомого майна боржника, а також інші докази на підтвердження виконання позивачем заходів примусового виконання рішення.

Відповідно до п 9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.

Таким чином, відповідні докази вчинення позивачем заходів примусового викання рішень не приймаються судом при розгляді апеляційної скарги, оскільки вказані документи не були предметом дослідження місцевим господарським судом, а були надані лише суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою, а позивачем, в свою чергу, в порушення вимог ст. 101 ГПК України, не обґрунтовано неможливість їх подання суду першої інстанції.

Враховуючи той факт, що з поданих суду першої інстанції неможливо встановити розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, оскільки вказаний розмір прямо залежить від суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, то колегія суддів вважає, що відповідне стягнення має проводитись виключно у виконавчому провадженні і не може стягуватись у судовому процесі.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні заявлених Новозаводським відділом Державної виконавчої служби міста Чернігів позовних вимог про стягнення з ПАТ „Будівельна компанія „Домобудівник" виконавчого збору на загальну суму 296 590,74 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Чернігівської області від 24.01.2017 року у даній справі є обґрунтованим та таким, що прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі безпідставні, необґрунтовані та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Новозаводського відділу Державної виконавчої служби міста Чернігів на рішення господарського суду Чернігівської області від 24.01.2017 року у справі № 927/1208/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 24.01.2017 року у справі № 927/1208/16 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу № 927/1208/16 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

А.А. Верховець