Рішення № 6519243, 05.10.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2009 р.Справа № 11/169-09-4468 За позовом: Приватна виробничо-комерційна фірма "НП-АГРО"; До відповідача: Державного комунального підприємства санітарного автотранспорту управління охорони здоров'я Одеського міськвиконкому; про стягнення 1210237,94грн. Суддя Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Якушкіна З.С. (за довіреністю);

Від відповідача: Доброход І.С.(за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 18.09.2009 р. за вх. № 7151 Приватна виробничо-комерційна фірма "НП-АГРО" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного комунального підприємства санітарного автотранспорту управління охорони здоров'я Одеського міськвиконкому (далі –Відповідач) основної заборгованості у розмірі 1 189 338,37 грн., 10 679,08 грн. інфляційних, 8920,03 грн. трьох процентів річних, 1300,46 грн. пені.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 05.10.2009 р. за вх. № 25535 уточнив повне найменування Відповідача

Відповідач позовні вимоги визнає частково, просить суд розстрочити виконання рішення на 5 місяців рівними частинами.

Розглянувши матеріали, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

05.01.2009 р. між сторонами був укладений Договір поставки № 11, відповідно до умов якого Позивач зобов'язався передати Відповідачу товар в асортименті, кількості та за ціною, визначеною Договором, а Відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти та сплатити вартість товару.

Позивач вказує, що на виконання умов договору ним поставлявся, а Відповідачем приймався товар (нафтопродукти). Посилаючись на п.3.1. Договору, Позивач зазначає, що оплата вартості поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 5 днів з моменту отримання товару. Але Відповідач повністю за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого станом на 01.02.2009 р. утворилась заборгованість в сумі 955045,59 грн., що також на його думку підтверджується актом звірки.

Позивач зазначає, що незважаючи на заборгованість продовжував співпрацювати з Відповідачем. 02.07.2009 р. ним було направлено на адресу Відповідача лист № 22 з вимогою оплатити заборгованість, яка станом на 01.07.2009 р. складала вже 1092134,57 грн. Відповіді на лист Позивачем отримано не було. В подальшому, заборгованість Відповідача стала зростати і станом на 19.08.2009 р. становить 1 189 338,37 грн.

Посилаючись на ч.2 ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу встановлений індекс інфляції за червень –серпень 2009 р. в сумі 10679,08 грн. та 3 % річних в сумі 8920,03 грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.61 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. Позивачем була нарахована Відповідачу пеня в сумі 1300,46 грн. за останній місяць поставок.

Посилаючись на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором, Позивач просить суд стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 1 189 338,37 грн., 10 679,08 грн. інфляційних, 8920,03 грн. –3% річних, 1300,46 грн. пені.

Відповідач у відзиві на позов від 05.10.2009 р. за вх. № 25517 зазначає, що позовні вимоги визнає частково, та вказує, що 04.09.2009 р. відповідно до платіжного доручення № 540 перерахував Позивачу 40000,00 грн., і таким чином заборгованість зменшилась та становить 1149338,37 грн. Відповідач зазначив, що відповідно із зміною суми основного боргу має бути змінений розрахунок інфляційних та річних. Відповідач також зазначив, що враховуючи, що Позивачем була розрахована пеня тільки за останній місяць поставок, сума нарахованої Позивачем пені у розмірі 1300,46 грн. ним визнається.

Посилаючись на п.6 ст.83 ГПК України Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду на п'ять місяців.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1.1. Договору поставки № 11, укладеного 05.01.2009 р. між Приватною виробничо-комерційною фірмою "НП-АГРО" та Державним комунальним підприємством санітарного автотранспорту управління охорони здоров'я Одеського міськвиконкому предметом дійсного договору є поставка Постачальником (Позивачем) Покупцю (Відповідачу) нафтопродуктів, в подальшому "товар", ціна, кількість якого зазначаються в накладних на кожну окрему партію.

Згідно до п.3.1. Договору оплата вартості поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 5 днів з моменту отримання товару.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

          Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач на виконання умов договору поставляв, а Відповідачем приймав товар (нафтопродукти), що підтверджується наявними в справі накладними та актами звірки взаємних розрахунків (а.с.34-38). Станом на 18.09.2009 р. (дата звернення позивача із позовом заборгованість Відповідача складала 1 149 338,37 грн., з урахуванням оплати в сумі 40 000,00 грн. платіжним дорученням від 04.09.2009 р.

Згідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч.2 ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу інфляційні витрати з врахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 10679,08 грн. та 3% річних –8920,03 грн. та надав їх розрахунок, який на думку суду є обґрунтованим та здійсненим правильно.

Заперечення Відповідача в частині необґрунтованого розрахунку судом до уваги не приймаються, оскільки оплату в сумі 40000,00 грн. Відповідачем було здійснено 04.09.2009 р., а інфляційні витрати та 3 % річних нараховувались Позивачем за липень –серпень 2009 р.

Щодо нарахованої Позивачем відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.61 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. пені в сумі 1300,46 грн. за останній місяць поставок слід зазначити наступне.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням вищезазначених приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та приписів ст. 547 ЦК України, розмір пені повинен бути встановлений за згодою сторін у договорі.

Приймаючи до уваги те, що сторони в договорі від05.01.2009 р. не дійшли згоди щодо розміру пені, суд вважає неправомірними заявлені Позивачем позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені в сумі 1300,46 грн.

Виходячи з вищенаведеного, суд відмовляє позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1300,46 грн., у зв’язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю, а також невідповідності чинному законодавству.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі основної заборгованості - 1 149 338,37 грн., 10 679,08 грн. інфляційних, 8920,03 грн. –3% річних, оскільки саме в цьому розмірі вони є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розглянувши наявні матеріали справи та заяву Відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду, суд вважає, що заява підлягає задоволенню частково, з наданням розстрочки виконання рішення суду строком на два місяці.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 121 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного комунального підприємства санітарного автотранспорту управління охорони здоров'я Одеського міськвиконкому (65032, м. Одеса, вул. Водопровідна, 13-Б, код 05497324, п/р 2600130167084 в ВАТ "БГ-Банк", м. Київ) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "НП-АГРО" (65044, м. Одеса, вул. Пироговська, 3/98, код 31005585, п/р 26002313117 в АБ "Південний" в м. Одеса) –1 149 338,37 грн. основної заборгованості, 10 679,08 грн. встановленого індексу інфляції, 8920,03 грн. –3% річних, 1210,23 грн. держмита та 227,95 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.          В решті –відмовити.

4.          Розстрочити виконання рішення суду строком на 2 місяці та встановити наступний графік її погашення:

- жовтень 2009 р. –600 000,00 грн.;

- листопад 2009 р. –568 937,48 грн., 1210,23 грн. держмита, 227,95 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

5.          Стягнути з Державного комунального підприємства санітарного автотранспорту управління охорони здоров'я Одеського міськвиконкому (65032, м. Одеса, вул. Водопровідна, 13-Б, код 05497324, п/р 2600130167084 в ВАТ "БГ-Банк", м. Київ) до Державного бюджету України (п/р 31114095700008 в ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460) 10479,14 грн. держмита.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             Власова С.Г.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 07.10.2009 р.