Рішення № 65192162, 03.03.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2017 р.Справа № 925/1516/16

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

представник позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

представник відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області справу

за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Жашківського підприємства теплових мереж

про стягнення 1 578 161 грн. 62 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 1578161 грн. 62 коп., зокрема 491716 грн. основного боргу за поставлений природний газ за грудень 2015 року відповідно до договору № 3024/15-БО-36 купівлі-продажу природного газу від 26 листопада 2014 року, 657219 грн. 04 коп. пені, 379738 грн. 95 коп. інфляційних втрат та 49487 грн. 63 коп. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобовязання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а. с. 56 -59) повністю заперечив проти позову та просить відмовити в його задоволенні у звязку з тим, що по договору № 3024/15-БО-36 від 26.11.2014 розрахунок за поставлений природний газ дійсно проводився не вчасно і станом на 01.12.2016 рахувався борг перед позивачем в сумі 491 716 грн., який виник не по вині відповідача, а у звязку з різницею в тарифах, яка щороку відшкодовується з державного бюджету місцевим бюджетам. 18.12.2015 на виконання постанови КМУ від 04.06.2015 № 375 між сторонами було укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 266/375-в, на виконання якого 29.12.2015 відповідачем було перераховано позивачу кошти у сумі 1049440 грн. згідно платіжного доручення № 625 за спожитий газ, отриманий за договором № 3024/15-БО-36 від 26.11.2014. Таким чином, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору, та розрахунок за поставлений газ відбувся відповідно до умов договору про організацію взаєморозрахунків, тому підстави для стягнення пені, трьох відсотків та інфляційних втрат відсутні. Щодо суми основної заборгованості 491 716 грн., то в жовтні 2016 року, на виконання умов, передбачених п. 17 постанови КМУ від 01.10.2015 № 758, відповідач надав графік погашення заборгованості рівними частинами до 01 січня 2021 року з розбивкою за всіма договорами з позивачем, тому відсутні підстави для нарахування трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, оскільки умови графіку виконуються належним чином і станом на 29.12.2016 по графіку борг зменшився на 285 521,45 грн. Крім цього, 03.11.2016 був прийнятий Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який надає також право підприємству поетапного зниження рівня кредиторської заборгованості за спожиті енергоресурси, зокрема відшкодування з держбюджету заборгованості з різниці в тарифах для населення і бюджетних організацій, реструктуризація кредиторської заборгованості шляхом укладення договору про розстрочку боргу терміном на 60 місяців із залученням гарантій місцевих бюджетів. У разі дотримання процедури реструктуризації та повної виплати боргу Закон передбачає списання раніше нарахованої пені та штрафних санкцій. Відповідач стверджує, що з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між субєктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, у звязку з чим вина відповідача у простроченні платежів за Договором відсутня, а отже і відсутній склад правопорушення, що згідно зі ст. 217 ГК України та ст. 614 ЦК України позбавляє НАК "Нафтогаз України" права застосовувати до відповідача заходи відповідальності, передбачені п. 7.2 Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Клопотанням від 14.02.2017 (а. с. 174) відповідач просить припинити провадження у справі в частині сплачених сум основного боргу після подання позовної заяви і до подання позовної заяви.

У письмовому поясненні від 12.02.2017 (а. с. 101-109) представник позивача повністю заперечив проти доводів відповідача у відзиві на позов у звязку з тим, що застосування Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до спірних відносин на момент розгляду справи є неправомірним, оскільки на даний час реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, не сформований Кабінетом Міністрів України, а відтак відповідач не включений до реєстру, тому списання є неправомірним; заперечив проти зменшення неустойки; пояснив, що нарахування інфляційних втрат виконані у відповідності до положень ст. 625 ЦК України та умов договору.

У судовому засіданні 14.02.2017 оголошувалася перерва до 20.02.2017 на підставі статті 77 ГПК України.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні 20.02.2017, повністю заперечуючи проти позову, посилалася на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов, вважала, що підстави для стягнення з відповідача коштів відсутні, просила припини провадження у справі в частині сум боргу, що сплачені після подання позовної заяви, також пояснила, що кілька днів назад сторонами у справі були укладені спільні протокольні рішення щодо погашення заборгованості відповідача по декількох договорах, однак у судовому засіданні в неї відсутня копія такого протокольного рішення щодо погашення боргу по договору № 3024/15-БО-36 від 26.11.2014, який є предметом розгляду у даній справі; просила відкласти розгляд справи для подання належних доказів врегулювання цього спору та погашення заборгованості, оскільки без з'ясування цих обставин та дослідження відповідних доказів рішення суду не може бути законним; подала клопотання про продовження строку вирішення спору у даній справі на 15 календарних днів, просила його задовольнити та відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 20.02.2017 задоволено клопотання представника відповідача, продовжено строк вирішення спору у даній справі по 06.03.2017, відкладено розгляд справи на 03.03.2017, зобовязано сторони подати суду письмові пояснення у справу щодо дійсної суми заборгованості відповідача та про те, чи підписані сторонами протокольні рішення.

21.02.2017 до суду від позивача надійшли пояснення на відзив відповідача, в яких позивач повністю заперечив проти доводів відповідача у відзиві на позов, обґрунтував позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

01.03.2017 відповідач надав суду пояснення про те, що станом на 01.03.2017 основний борг за спожитий природний газ по Договору № 3024/15-БО-36 від 26.11.2014 становить 452 378,72 грн.

Відповідач не направив свого представника у судове засідання 03.03.2017, не повідомив суду причини незявлення його представника. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами. У судовому засіданні 20.02.2017 представник відповідача ОСОБА_2 повідомлена під підпис про дату та час наступного судового засідання, про що нею власноручно підписано таке повідомлення на зворотній стороні клопотання про продовження вирішення спору (а. с. 183). Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд вважає, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання є правом сторони, а не обовязком.

Представник позивача у судовому засіданні 03.03.2017 підтримав позов з підстав, викладених у ньому, та пояснив, що станом на 01.03.2017 основний борг за спожитий природний газ по Договору № 3024/15-БО-36 від 26.11.2014 становить 452 378,72 грн., інформація про погашення боргу чи про підписання протокольних рішень у нього відсутня; просив стягнути даний борг з відповідача та стягнути заявлені у позовній заяві суми пені, інфляційних втрат та три проценти річних як такі, що нараховані відповідно до вимог чинного законодавства та відповідно до сталої практики господарських судів; також представник позивача зазначив, що відповідачем невірно застосовано висновки Верховного Суду України з цього питання, оскільки такі висновки стосуються виключно заборгованості, яка безпосередньо є предметом регулювання договорами про організацію взаєморозрахунків та не стосується заборгованості, яка була погашена боржником власними коштами поза межами відповідних договорів про організацію взаєморозрахунків; позивач вважає, що укладені договори про організацію взаєморозрахунків не звільняють відповідача від зобовязання щодо сплати неустойки, інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки субвенції з державного бюджету є лише способом компенсації відповідачу недоотриманих коштів внаслідок різниці у тарифах та не дають йому права не виконувати зобовязання за укладеними господарськими договорами та уникати відповідальності за порушення їх умов.

У судовому засіданні 03.03.2017 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив таке.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець за договором, позивач у справі) та Жашківське підприємство теплових мереж (Покупець за договором, відповідач у справі) уклали договір купівлі - продажу природного газу № 3024/15-БО-36 від 26.11.2014 (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити цей природний газ на умовах цього Договору. Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Згідно пункту 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 640 тис. куб. м. відповідно до графіка, вказаного в цьому пункті Договору.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу.

В пункті 7.2 Договору сторони визначили, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років.

В пункті 5.2. Договору вказана ціна за 1000 куб.м газу та тариф за транспортування природного газу і зазначена загальна сума до сплати за 1000 куб.м газу. В подальшому кожного місяця протягом січня-листопада 2015 року сторони укладали додаткові угоди до Договору, якими збільшували вартість поставленого природного газу.

На виконання Договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3102146 грн. 67 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 740964 грн. 86 коп. за січень 2015 року, від 28.02.2015 на суму 630186 грн. 65 коп. за лютий 2015 року, від 31.03.2015 на суму 612821 грн. 26 коп. за березень 2015 року, від 30.04.2015 на суму 136217 грн. 80 коп. за квітень 2015 року, від 31.10.2015 на суму 153233 грн. 83 коп. за жовтень 2015 року, від 30.11.2015 на суму 296664 грн. 38 коп. за листопад 2015 року, від 31.12.2015 на суму 532057 грн. 89 коп. за грудень 2015 року. Вказані акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені їхніми печатками, їх засвідчені копії містяться в матеріалах справи, спір щодо їх дійсності між сторонами відсутній.

Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Департамент фінансів Черкаської ОДА, Фінансове управління Жашківської РДА, Жашківське підприємство теплових мереж, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ПАТ "Укргазвидобування" уклали Договір № 266/375-в від 18.12.2015 про організацію взаєморозрахунків, далі - Договір про організацію взаєморозрахунків.

В пункті 1 цього Договору вказано, що предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 16 статті 14 та статті 32 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" і Порядку та умов надання у 2015 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 р. № 375.

Сторони за Договором про організацію взаєморозрахунків погодили перелік підприємств та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору. Вказана у Договорі про організацію взаєморозрахунків сума 1049440 грн. погашає заборгованість за природний газ за 2015 рік згідно з договором від 26.11.2014 № 3024/15-БО-36. Вказана сума коштів була перерахована 29.12.2015.

Відповідач виконав свої зобовязання за Договором № 3024/15-БО-36 від 26.11.2014 частково.

Кошти в сумі 740964,86 грн. за січень 2015 року сплачені відповідачем протягом березня-вересня 2015 року; кошти за лютий сплачені відповідачем у вересні-грудні 2015, зокрема частково погашені за рахунок суми, що надійшла 29.12.2015 на виконання Договору про організацію взаєморозрахунків; кошти за березень, квітень, травень, жовтень, листопад 2015 року надійшли на рахунок позивача в повних сумах 29.12.2015 на виконання Договору про організацію взаєморозрахунків.

Вартість спожитого відповідачем газу в грудні 2015 року із терміном сплати 14.01.2016 погашена частково такими сумами: 30.12.2015 в сумі 40341,89 грн.; 31.10.2016 в сумі 9834,32 грн., 28.11.2016 в сумі 9834,32 грн.; 27.12.2016 в сумі 9834,32 грн., 27.01.2017 в сумі 9834,32 грн.

Залишок боргу відповідача за отриманий в грудні 2015 року природний газ станом на день прийняття рішення складає 452378,72 грн.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що сторони спірних правовідносин являються юридичними особами, субєктами господарювання у розумінні статей 2, 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Статтею 193 ГК України встановлено обовязок субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Пунктом 16 статті 14, статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" передбачено перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375 затверджено Порядок та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - Порядок та умови).

Вказані Порядок та умови визначають механізм перерахування і надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція).

Згідно з пунктом 3 цього Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Із матеріалів справи вбачається і позивачем не заперечено, що Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, департамент фінансів Черкаської ОДА, фінансове управління Жашківської РДА, Жашківське підприємство теплових мереж та Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підписали Договір № 266/375-в від 18.12.2015 про організацію взаєморозрахунків (Договір про організацію взаєморозрахунків).

В пункті 1 цього Договору вказано, що предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 та статтею 32 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 375.

Сторони за Договором про організацію взаєморозрахунків погодили перелік підприємств та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору. Вказана в Договорі про організацію взаєморозрахунків сума 1049400,00 грн. погашає заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, і ця сума перераховувалася в кінцевому результаті відповідачем на рахунок позивача для погашення заборгованості за природний газ за 2015 рік згідно з договором від 26.11.2014 № 3024/15-БО-36.

За змістом підпункту 2 пункту 11 Договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобовязалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

В пункті 16 Договору про організацію взаєморозрахунків вказано, що сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Договір про організацію взаєморозрахунків набув чинності і державою було профінансовано погашення заборгованості в сумі 1049400,00 грн., заборгованість по Договору № 3024/15-БО-36 від 26.11.2014 була погашена 29.12.2015, тобто в установлені в Договорі про організацію взаєморозрахунків порядок та строк.

Таким чином, за умовами Договору про організацію взаєморозрахунків передбачалося надання державою коштів на погашення заборгованості та були змінені строки виконання боржником грошових зобовязань перед кредитором, які виникли на підставі Договору № 3024/15-БО-36 від 26.11.2014 до укладення Договору про організацію взаєморозрахунків.

Вказане відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у постановах від 25.03.2015 № 3-23гс15, від 16.09.2014 № 3-111гс14, від 23.09.2014 № 3-119гс14.

У постанові Верховного суду України від 1 липня 2015 року у справі № 924/1230/14, що наведена в Інформаційному листі ВГСУ від 20.10.2015, на який посилався відповідач у відзиві на позов, вказано, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Отже, для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 14 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Фактично сумою 1049400,00 грн. було погашено заборгованість відповідача за природний газ, отриманий ним по Договору № 3024/15-БО-36 від 26.11.2014 з лютого по листопад 2014 року включно, що була підтверджена в установленому порядку.

З огляду на викладене та враховуючи, що строки виконання зобовязання по Договору про організацію взаєморозрахунків відповідачем дотримано, підстави для застосування положень пункту 7.2. Договору № 3024/15-БО-36 від 26.11.2014 та частини 2 статті 625 ЦК України до заборгованості, яка існувала до моменту укладення Договору про організацію взаєморозрахунків, відсутні, а отже й відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Доводи представника позивача суд вважає такими, що спростовуються матеріалами справи та не відповідають вказаним висновкам Верховного суду України. Як вказав Верховний суд України у названих вище постановах, підписанням сторонами договору про організацію взаєморозрахунків були змінені строки виконання боржником грошових зобовязань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу, тому не можна говорити про обмеження права позивача на нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних. Предметом Договору про організацію взаєморозрахунків є організація проведення сторонами взаєморозрахунків на погашення заборгованості з різниці в тарифах для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2015 рік згідно з договором № 3024/15-БО-36 від 26.11.2014. Вказана заборгованість з різниці в тарифах створилася не в грудні 2015 року, а протягом всього 2015 року.

Доводи представника позивача про те, що в постанові від 1 липня 2015 року у справі № 924/1230/14 висновки Верховного Суду України з цього питання стосуються виключно заборгованості, яка безпосередньо є предметом регулювання договорами про організацію взаєморозрахунків та не стосується заборгованості, яка була погашена боржником власними коштами поза межами відповідних договорів про організацію взаєморозрахунків, суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають змісту названої постанови ВСУ та викладені без врахування обставин справи № 924/1230/14, виходячи з такого.

У постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі № 924/1230/14 чітко вказано: "уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу". При цьому в постанові відсутнє посилання на суми чи періоди розрахунків, тому висновок представника позивача є надуманим.

Суд звертає увагу на те, що вказаною постановою Верховний Суд України скасував рішення місцевого господарського суду у названій справі та постанови апеляційного і касаційного судів в частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань , що не відповідають викладеному в постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, і у задоволенні позову в цій частині вимог відмовив. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.11.2014, залишеним без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій, було стягнуто із покупця природного газу пеню, три проценти річних та інфляційні нарахування, що були нараховані за увесь 2013 рік по 14.07.14 року (по кожному акту приймання-передачі окремо). Частина боргу була сплачена власними коштами покупця до укладення Договору про проведення взаєморозрахунків та в суму цього Договору не ввійшла, та НАК "Нафтогаз України" предявив до стягнення пеню та нарахування за увесь період прострочення зокрема і на суми боргу, які були погашені власними коштами та не ввійшли в суму Договору. Однак, як вказано вище, Верховний Суд України не погодився з висновками судів та з викладених вище підстав скасував рішення в частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, що були нараховані на суми заборгованості, які не ввійшли до договору про організацію взаєморозрахунків та були погашені власними коштами споживача, і у задоволенні позову в цій частині вимог відмовив.

Вказані у названій вище справі обставини аналогічні тим обставинам, що викладені у справі № 925/1516/16, адже в даній справі заборгованість за поставлений в січні 2015 року природний газ не ввійшла до суми, що була перерахована відповідно до Договору про організацію взаєморозрахунків.

В частині вимоги про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у грудні 2015 року та пені, трьох процентів річних і інфляційних нарахувань за прострочення сплати цього боргу позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

Договір про організацію взаєморозрахунків підписаний сторонами 18 грудня 2015 року. До суми 1049400 грн., що вказана у Договорі про організацію взаєморозрахунків, не ввійшла вартість поставленого природного газу в грудні 2015 року в сумі 491716 грн., яка відповідно до пункту 6.1. Договору № 3024/15-БО-36 від 26.11.2014, повинна бути оплачена не пізніше 14 січня 2016 року. Тобто на момент укладення Договору про організацію взаєморозрахунків борг за природний газ за грудень 2015 року був відсутній.

Відповідачем протягом 2016 року сплачені такі суми: 31.10.2016 кошти в сумі 9834,32 грн., 28.11.2016 - 9834,32 грн.; 27.12.2016 - 9834,32 грн., 27.01.2017 - 9834,32 грн.

Відповідно до поштового штемпеля позовна заява надіслана позивачем до Господарського суду Черкаської області 02.12.2016. Отже, сплачені відповідачем 31.10.2016 кошти в сумі 9834,32 грн. та 28.11.2016 кошти в сумі 9834,32 грн. безпідставно не враховані позивачем та помилково заявлені до стягнення з відповідача у даному позові. Тому в частині вимоги про стягнення з відповідача 19668,64 грн. боргу за поставлений в грудні природний газ у позові необхідно відмовити.

Після подання позовної заяви до господарського суду відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 19 668 грн. 64 коп. на погашення боргу за поставлений у грудні 2015 року природний газ платіжними дорученнями від 27.12.2016 та від 27.01.2017. Таким чином предмет спору щодо стягнення 19 668 грн. 64 коп. боргу між сторонами відсутній. Тому провадження у справі в частині вимоги про стягнення 19 668 грн. 64 коп. боргу підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в звязку з відсутністю предмету спору.

Залишок заборгованості за поставлений у грудні 2015 року природний газ в сумі 452 378 грн. 72 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Також з відповідача належить стягнути 98652 грн. 20 коп. пені, нарахованої відповідно до пункту 7.2 Договору за прострочення сплати вартості отриманого в грудні 2015 року природного газу, за період з 15.01.2016 по 28.10.2016; та нараховані на підставі частини 2 статті 625 ЦК України три проценти річних в сумі 11607 грн. 73 коп. за цей же період та інфляційні нарахування в сумі 26855 грн. 26 коп. за прострочення виконання грошового зобовязання з лютого по вересень 2016 року.

Щодо підписаного відповідачем графіка погашення заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" та сплати відповідно до нього коштів суд вказує на те, що цей графік не є додатковою угодою до Договору та не змінює порядку і строків сплати вартості отриманого природного газу.

Посилання відповідача на Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 1 Закону учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тобто для списання неустойки, 3 процентів річних та інфляційних втрат в порядку, передбаченому вказаним Законом, відповідач повинен бути включеним до реєстру та набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості.

Однак відповідач не подав суду доказів включення його до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що на момент прийняття рішення у даній справі такий реєстр ще не створений. Отже у суду відсутні правові підстави для застосування вказаного Закону до даних правовідносин між сторонами.

З огляду на викладене, позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача належить стягнути на користь позивача 452 378 грн. 72 коп. боргу за отриманий природний газ в грудні 2015 року, 98 652 грн. 20 коп. пені, 11 607 грн. 73 коп. три проценти річних, 26 855 грн. 26 коп. інфляційних нарахувань, що нараховані на борг за грудень 2015 року. У решті вимог у позові слід відмовити з викладених вище підстав.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу (пропорційно розміру задоволених вимог та із врахуванням сум, перерахованих відповідачем після подання позовної заяви до суду) понесені позивачем витрати на сплату судового збору за подання даного позову в сумі 9 137 грн. 44 коп.

Керуючись пунктом 1-1 статті 80, статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження в частині стягнення 19 668 грн. 64 коп. боргу.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Жашківського підприємства теплових мереж (Черкаська область, Жашківський район, місто Жашків, вул. Миру, буд. 2, ідентифікаційний код 21370764) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) - 452 378 грн. 72 коп. (чотириста пятдесят дві тисячі триста сімдесят вісім гривень 72 копійки) боргу, 98 652 грн. 20 коп. (девяносто вісім тисяч шістсот пятдесят дві гривні 20 копійок) пені, 11 607 грн. 73 коп. (одинадцять тисяч шістсот сім гривень 73 копійки) три проценти річних, 26 855 грн. 26 коп. (двадцять шість тисяч вісімсот пятдесят пять гривень 26 копійок) інфляційних нарахувань, 9 137 грн. 44 коп. (девять тисяч сто тридцять сім гривень 44 копійки) витрат на сплату судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 07.03.2017.

Суддя А.Д. Пащенко