Рішення № 65192156, 02.03.2017, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2017 р.Справа № 921/8/17-г/4Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Т. Шевченка, 18, м.Київ в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Чорновола, 1, м. Тернопіль

до відповідача ОСОБА_1 соціальної політики Тернопільської міської ради, вул. Лисенка, 8, м. Тернопіль

про cтягнення заборгованості в сумі 82 560,29 грн.

За участі представників сторін:

позивача: уповноважена ОСОБА_2, довіреність № б/н від 12.12.16 р.

відповідача: уповноважений ОСОБА_3, довіреність № 4980/13/2 від 23.11.16 р.

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, розяснено.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до ОСОБА_1 праці та соціальної політики Тернопільської міської ради про cтягнення 82 560,29 грн заборгованості з компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам.

Ухвалою господарського суду від 05.01.2017 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.02.2017 року.

14.02.2017р. позивачем через канцелярію суду подано додаткові документи до матеріалів справи, що витребовувались судом (вх. № 5789 від 14.02.2017р.).

16.02.2017р. на адресу суду від відповідача надійшла заява № 739/13/2 від 15.02.2017р. (вх. № 6002 від 16.02.2017р.), згідно якої останній просить долучити документи, що витребовувались ухвалою суду від 05.01.2017р.

Також, ним подано відзив на позовну заяву № 740/13/2 від 15.02.2017р. (вх. № 6003 від 16.02.2017р.), підтриманий його представником у судовому засіданні, у якому зазначає, що управління відшкодовує фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю із підстав, зазначених у позові, та просив позов задовольнити.

02.03.2017р. в судовому засіданні представником позивача надано додаткові документи до матеріалів справи (вх. № 6973 від 02.03.2017р.).

02.03.2017р. через канцелярію суду відповідачем подано клопотання №1006/13/2 від 02.03.2017р. (вх. № 6967 від 02.03.2017р.) про залучення до участі у справі іншого відповідача Міністерства соціальної політики України. При цьому в обґрунтування заявленого клопотання він зазначає, що саме Мінсоцполітики у відповідності до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №105 від 04.03.2015р. «Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми» є головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем даної бюджетної програми.

Розглянувши подане відповідачем клопотання №1006/13/2 від 02.03.2017р. (вх. № 6967 від 02.03.2017р.) про залучення до участі у справі іншого відповідача, суд відхилив його з огляду на те, що :

- відповідно до ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем;

- згідно приписів п.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розяснено, що господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона. Стаття 24 ГПК не зобов'язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача;

- як зазначено заявником, у відповідності до п. 2 «Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №105 від 04.03.2015р., головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Водночас, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - структурні підрозділи соціального захисту населення); структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад (далі - органи соціального захисту населення);

- згідно витягу з ЄДРПОУГФ (сформованої станом на 13.02.2017р.) ОСОБА_1 соціальної політики Тернопільської міської ради, вул. Лисенка, 8, м. Тернопіль є юридичною особою і у відповідності до ст. 21 ГПК України може бути стороною господарського процесу відповідачем у даній справі.

- крім того, зібрані у справі докази свідчать, що саме ОСОБА_1 соціальної політики Тернопільської міської ради є органом соціального захисту населення, яком подавались звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для залучення в якості відповідача у даній справі Міністерства соціальної політики України, а відтак в задоволенні клопотання позивача слід відмовити.

У відповідності до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувались перерви (востаннє на 02.03.2017р.) для надання можливості сторонам подати витребувані судом документи.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Статтею 119 КЗпП України передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігається місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Дію зазначеної норми поширено на громадян України, які починаючи з 18.03.2014 р. були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 р. №303 «Про часткову мобілізацію», згідно із законом України від 20.05.2014 p. №1275-V11.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №105 від 04.03.2015 "Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом" (далі - Порядок) визначено, що компенсація у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті.

Згідно п. 4 Порядку для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15 числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби.

Виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені статтею 115 Кодексу законів про працю України. (п. 6 Порядку).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконує обов'язки, щодо збереження місця роботи, посади, середнього заробітку і виплати його у строки, визначені ст. 15 КЗпП України, мобілізованим працівникам та інформує про розмір таких виплат відповідача шляхом подання звітів за встановленою формою (копії звітів долучені до матеріалів справи).

За призовом під час мобілізації на особливий період призвано на військову службу 13 (тринадцять) працівників Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" (Позивач), які на час мобілізації працівники звільнені від виконання службових обов'язків.

Матеріали справи свідчать, що за липень - грудень 2014р. та липень грудень 2015 р. позивач виплатив мобілізованим працівникам (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16Р.) 82 560,29 грн (розрахунок заборгованості ОСОБА_1 праці та соціальної політики Тернопільської міської ради з компенсації середнього заробітку, виплаченого Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" за липень - грудень 2014р. та липень грудень 2015 р.).

Судом встановлено, що 23 червня 2016 року Державною фінансовою інспекцією у Тернопільській області складено Довідку №04-22/133 зустрічної звірки документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ОСОБА_1 соціальної політики Тернопільської міської ради та Тернопільською філією Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" за період з 01.01.2014р. по 31.05.2016р., якою встановлено, що станом на 01.01.2016р. та 31.05.2016р. заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством становить 82 560 ,29 грн, в тому числі: за 2014 р.- 17822,41 грн та за 2015р. 64737,88 грн.

Таким чином, зібрані у справі докази свідчать, що відповідач, не виконав свого обов'язку щодо компенсації позивачу середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам за липень - грудень 2014р. та липень - грудень 2015 р. на суму 82 560 грн 29 коп.

З огляду на викладене, позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію за №10-12/88 від 14.12.2016р. з вимогою оплати 82 560 грн 29 коп. заборгованості з компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам, у відповідь на яку ОСОБА_1 листом №5640/13.3 від 26.12.2016р. повідомило, що суми компенсації подані 15.12.2015р. на суму 13 898,22 грн відображено у фінансовій звітності у станови, а суми компенсацій поданих на відшкодування у 2016р. (на суму 68 662,07 грн) не відображені у звітності, оскільки бюджетом 2016р. не передбачені видатки на відшкодування цих компенсацій та не визначено управління соцполітики розпорядником коштів на ці цілі.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 610 ЦК України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Судом спростовуються посилання відповідача на те, що питання погашення заборгованості можливе лише при надходженні відповідних коштів з державного бюджету.

Відповідно до п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013р. «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» (Із змінами, внесеними згідно з ОСОБА_17 господарського суду України № 01-06/473/2013 від 12.03.2013р.), відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 15.05.2012 у справі №11/446.

Відтак, відповідач зобов'язаний компенсувати ПАТ "Укртелеком" середній заробіток, виплачений мобілізованим працівникам за липень - грудень 2014р. та липень - грудень 2015 р. в сумі 82 560,29 грн.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд дійшов висновку висновку, що позовні вимоги про стягнення 82 560 грн 29 коп. компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 соціальної політики Тернопільської міської ради, (вул. Лисенка, 8, м. Тернопіль, ідент. код 03195636) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філіі публічного акціонерного товариства "Укртелеком" ( вул. Чорновола, 1, м. Тернопіль, ідент код 01188052) 82 560 (вісімдесят дві тисячі пятсот шістдесят) грн 29 коп. заборгованості з компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 09.03.2017р.

СуддяН.М. Бурда