Ухвала суду № 65191824, 06.03.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

06 березня 2017 року Справа № 913/206/17

Провадження №15в/913/206/17

Суддя Смола С.В., розглянувши матеріали

за позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі позивача-1 – Луганської обласної державної адміністрації, м.Сєвєродонецьк Луганської області

позивача-2 – Новоайдарської районної державної адміністрації, смт.Новоайдар Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пандшер”, м.Брянка Луганської області

про повернення земельної ділянки загальною площею 36,9 га

В С Т А Н О В И В:

Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі позивача-1 – Луганської обласної державної адміністрації та позивача-2 – Новоайдарської районної державної адміністрації, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пандшер” про зобов’язання повернути за актом приймання-передачі Новоайдарській районній державній адміністрації Луганської області земельну ділянку загальною площею 36,9 га, в т.ч.: під водою 23,4 га, гідротехнічні споруди – 0,8 га, лісові площі – 1,4 га, заболочені землі – 11,3 га із земель запасу державної власності, що знаходяться на території Колядівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області.

Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна відповідати формі та змісту, встановленим розділом VІІІ цього Кодексу.

Пунктом 3 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Як вбачається з позовної заяви №1173 вих-17 від 01.02.2017 керівником Сєвєродонецької місцевої прокуратури заявлено вимогу про зобов’язання Товариство з обмеженою відповідальністю “Пандшер” повернути за актом приймання-передачі Новоайдарській районній державній адміністрації Луганської області земельну ділянку загальною площею 36,9 га, в т.ч.: під водою 23,4 га, гідротехнічні споруди – 0,8 га, лісові площі – 1,4 га, заболочені землі – 11,3 га із земель запасу державної власності, що знаходяться на території Колядівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області.

Відповідно до ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Спірна земельна ділянка передавалась Товариству з обмеженою відповідальністю “Пандшер” в оренду за договором оренди землі б/н від 19.12.2003.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що заявлена вимога про повернення земельної ділянки є майновою.

Підпунктом 2 ч.1 ст.55 Господарського кодексу України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується. Згідно з ч.3 вказаної статті ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Керівником Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області визначено ціну позову за заявленими вимогами у розмірі 100000 грн 00 коп.

Відповідно до абз.1 пп.2.7 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку зазначає позивач і з якої обчислюється судовий збір. Якщо позивачем зазначено в заяві ціну позову, але в ній не наведено обґрунтованого розрахунку такої ціни, або його не додано до позовної заяви, або позивачем не зазначена вартість спірного майна та/або не подано доказів в обґрунтування цієї вартості, то позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК. У разі коли визначена (встановлена) позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, господарський суд з урахуванням припису абзацу першого частини другої статті 6 Закону і частин першої - четвертої статті 49 ГПК попередньо визначає розмір судового збору, виходячи з ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або достягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору. Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже й суми судового збору здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, а за їх недостатності для цього - шляхом призначення відповідної судової експертизи (експертної оцінки майна).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З позовної заяви керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області неможливо встановити чим він керувався, визначаючи ціну позову у 100000 грн 00 коп., прокурором не надано обґрунтованого розрахунку ціни позову та не зазначена вартість майна (земельної ділянки загальною площею 36,9 га, в т.ч.: під водою 23,4 га, гідротехнічні споруди – 0,8 га, лісові площі – 1,4 га, заболочені землі – 11,3 га із земель запасу державної власності).

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України “Про судовий збір” у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Господарський суд зауважує, що положення ч.2 ст.6 Закону України “Про судовий збір” щодо попереднього визначення судового збору судом з подальшою сплатою недоплаченої суми або поверненням суми переплати у випадку невідповідності визначеної позивачем ціни позову дійсній вартості спірного майна чи неможливості встановити точну ціну позову на день його подання застосовуються якщо позивачем наведений власний обґрунтований розрахунок визначеної ним ціни позову. В даному випадку визначена прокурором ціна позову у розмірі 100000 грн 00 коп. документально взагалі не підтверджена; ані позовна заява, ані додані до неї документи не містять розрахунку ціни позову за заявленою вимогою у такому розмірі. Так само, ані позовна заява, ані додані до неї документи не містять визначення вартості спірної земельної ділянки.

Вказане унеможливлює визначення розміру судового збору, який підлягає сплаті з заявленої позовної вимоги, а відтак і перевірку правильності сплати заявником при зверненні до суду судового збору у розмірі 1600 грн 00 коп.

Викладене є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається із змісту позовної заяви та додатково поданих пояснень, керівником Сєвєродонецької місцевої прокуратури взагалі не заявлено позовних вимог в інтересах Луганської обласної державної адміністрації, спірну земельну ділянку прокурор просить повернути за актом приймання-передачі саме Новоайдарській районній державній адміністрації Луганської області не надано підтверджень які саме інтереси Луганської обласної державної адміністрації порушуються відповідачем.

Таким чином, не зважаючи на зазначення у вступній частині позовної заяви у якості позивача-1, Луганська обласна державна адміністрація не є позивачем у розумінні господарського процесуального законодавства.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з вимогою до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Керуючись п.3 ч.1 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В :

Повернути керівнику Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області позовну заяву №2322 вих.17 від 24.02.2017 та додані до неї документи без розгляду.

Додаток (тільки заявнику): на “60” аркушах, в т.ч. оригінал платіжного доручення №75 від 01.02.2017.

Суддя С.В. Смола