Рішення № 65191599, 28.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017Справа №910/22795/16

За позовом Управління поліції охорони в м. Києві

до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс»

про стягнення 4526,67 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Переходько В.О (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Управління поліції охорони в м. Києві звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс» про стягнення заборгованості за надані послуги з охорони в розмірі 4526,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, у порушення умов укладеного між сторонами Договору про надання послуг з охорони майна №1226-Доб/2013/Шев від 01.12.2013 відповідно до узгоджених сторонами цін, своєчасно не оплачені надані позивачем послуги за період з березня 2016 року по вересень 2016 року, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 4526,67 грн., яку просить стягнути позивач.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач уповноваженого представника у судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Враховуючи вищевикладене, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.12.2013 між Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві (виконавець) та Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс» (замовник) укладено Договір №1226-Доб/2013/Шев про надання послуг з охорони майна, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати охорону майна замовника на об'єкті та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору, періодом охорони майна на об'єкті вважається час з моменту прийняття виконавцем сигналізації, якою обладнаний об'єкт, під спостереження до зняття її з-під спостереження замовником у відповідності до інструкції з користування сигналізацією.

Згідно з п.3.1 Договору, розрахунок вартості послуг виконавця за цим договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у розрахунку-дислокації (Додаток №1 до договору) та становить 700 грн. на місяць.

Оплата за цим договором здійснюється замовником щомісячно до 20-го числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування замовником грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в розрахунку, на рахунок виконавця (п.3.2 Договору).

За умовами п.3.5 Договору, до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом п'яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного Акта повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний в той же строк у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

Відповідно до п.3.6 Договору, за умови неповернення замовником підписаного Акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п.3.5 даного договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а Акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Згідно з п.9.1 Договору, даний договір набирає чинності з 01.12.2013 та є чинним протягом 3 (трьох) місяців.

Договір поновлюється на строк, встановлений в п.9.1 даного договору, якщо жодна із сторін не менше ніж за 15-ть днів до закінчення строку чинності договору письмово не заявить про його припинення. Кількість разів поновлення договору не обмежується (п.9.2 Договору).

Додатковою угодою №3 від 01.12.2015 про заміну сторони в Договорі №1226-Доб/2013/Шев від 01.12.2013, укладеною між Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві, Управлінням поліції охорони в м. Києві та Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс» погодили, що починаючи з 01.12.2015 права та обов'язки за Договором №1226-Доб/2013/Шев від 01.12.2013 переходять від Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві до Управління поліції охорони в м. Києві (п.1 Додаткової угоди).

Пунктом 2 Додаткової угоди сторони погодили, що оплата послуг за Договором здійснюється замовником, Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс», з 01.12.2015 на рахунок Управління поліції охорони в м. Києві.

Згідно з п.3 Додаткової угоди, ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору і набирає чинності з 01.12.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління поліції охорони в м. Києві належним чином надавало відповідачеві зумовлені договором послуги за період з березня 2016 року по вересень 2016 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг №ШВТ-004474 від 31.03.2016, №ШВТ-007163 від 30.04.2016, №ШВТ-009092 від 31.05.2016, №ШВТ-011083 від 30.06.2016, №ШВТ-012982 від 31.07.2016, №ШВТ-014886 від 31.08.2016, №ШВТ-015994 від 30.09.2016 на загальну суму 4526,67 грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивачем направлялись відповідачеві зазначені Акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг.

Відповідач, в свою чергу, вказані Акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг не підписав, зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг в не виконав, доказів того, що відповідач мав заперечення стосовно кількості або якості наданих позивачем послуг матеріали справи не містять.

В свою чергу, пунктом п.3.6 Договору передбачено, що за умови неповернення замовником підписаного Акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п.3.5 даного договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а Акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами, внаслідок чого, за відповідачем рахується заборгованість за період з березня 2016 року по вересень 2016 року в сумі 4526,67 грн.

Наявність у відповідача заборгованості перед позивачем також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про стан заборгованості Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс» перед позивачем станом на 24.01.2017, відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем становить 4526,67 грн.

За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт існування заборгованості відповідача перед позивачем належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до позивача із гарантійним листом №28-1/ВВ, в якому визнав факт наявності у останнього заборгованості за період з березня 2016 року по червень 2016 року та гарантував оплату наданих позивачем послуг до 05.07.2016.

Проте станом на дату звернення позивача із позовом до суду, відповідачем не вжито жодних заходів для погашення існуючої перед Управлінням поліції охорони в м. Києві заборгованості.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4526,67 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема доказів щодо оплати наданих позивачем послуг у повному обсязі.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс» (04050, м. Київ, пров. Косогірний, буд. 8; ідентифікаційний код 30434770) на користь Управління поліції охорони в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, буд. 9; ідентифікаційний код 40109147) 4526 (чотири тисячi п'ятсот двадцять шість) грн. 67 коп. заборгованості та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 06.03.2017

Суддя Я.В. Маринченко