Рішення № 65191447, 02.03.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.03.2017р. Справа №913/44/17

за позовом: Приватного підприємства «Лугпромсервіс», м.Луганськ, код ЄДРПОУ 30761683

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська», м.Покровськ, код ЄДРПОУ 00176897

про стягнення 87415,19 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне підприємство «Лугпромсервіс», м.Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська», м.Покровськ про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 73392,02 грн, 3% річних у розмірі 14023,17 грн.

Ухвалою від 11.01.2017р. господарського суду Луганської області вказану позовну заяву з додатками направлено за підсудністю до господарського суду Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність рішення господарського суду Луганської області від 02.10.2003р. у справі №2/190, яке набрало законної сили, про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 51874,49 грн, яке відповідачем на теперішній час не виконано. З огляду на наведене, за твердженням позивача, існують підстави для стягнення з відповідача 3% річних в сумі 14023,17 грн за період прострочення з 23.11.2007р. по 23.11.2016р., інфляційних у розмірі 73392,02 грн за період прострочення з травня 2007 року по жовтень 2016 року.

Відповідач у судові засідання 14.02.2017р., 02.03.2017р. не з’явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав, витребуваних судом документів до матеріалів справи не представив, про розгляд справи був обізнаний, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №8530100920369. Крім того, згідно з відомостями, які наявні на офіційному веб-порталі Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» у розділі «Відстеження пересилання поштових відправлень», ухвалу від 14.02.2017р. про відкладення розгляду справи на 02.03.2017р. було вручено відповідачу 21.02.2017р.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони у судове засідання 02.03.2017р. не з’явились, справа може бути розглянута за наявними в ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Наразі, згідно з ухвалою від 14.02.2017р. присутність сторін у судовому засіданні 02.03.2017р. обов’язковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.10.2003р. по справі №2/190 позовні вимоги Приватного підприємства «Лугпромсервіс» до Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» про стягнення 51874,49 грн задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 51874,49 грн збитків, 518,75 грн витрат по держмиту, 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з наявності обставин укладання договору №21/06 від 21.06.2001р.; постачання позивачем у липні 2001 року на підставі цього договору продукції на загальну суму 95644,08 грн згідно з товаро-транспортними накладними №316 від 10.07.2001р., №334 від 23.07.2001р.; наявності у позивача перед позивачем зустрічного зобов’язання з оплати поставленого вугілля на загальну суму 43769,59 грн; сальдо в сумі 51874,49 грн на користь позивача згідно з актом звірення розрахунків між сторонами від 18.01.2003р.

Відповідно до відомостей, які наявні у матеріалах справи, підтверджуються позивачем та даними Єдиного державного реєстру судових рішень, а також не спростовані відповідачем, рішення від 02.10.2003р. по справі №2/190 не переглядалось в апеляційному, касаційному порядку або з підстав, які визначені ст.112 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд при вирішенні розглядуваного спору приймає до уваги викладені вище обставини, що встановлені при розгляді справи №2/190, як такі, що відповідно до приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

При цьому, господарський суд виходить з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п.4 Інформаційного листа №01-8/1427 від 18.11.2003р. Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Згідно з рішенням господарського суду Луганської області від 22.06.2007р. у справі №13/301 за позовом Приватного підприємства «Лугпромсервіс» до Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» позовні вимоги про стягнення 22464,23 грн задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 20908 грн інфляційних нарахувань, 1556,23 грн 3% річних, 224,64 грн державного мита, 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому, суд посилався на наявність рішення господарського суду Луганської області від 02.10.2003р. по справі 2/190; існування заборгованості в сумі 51874,49 грн на момент прийняття рішення у справі №13/301; наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань в сумі 20908 грн, нарахованих за період з 15.10.2003р. по 20.04.2007р., 3% річних у розмірі 1556,23 грн, нарахованих за період з 20.04.2006р. по 20.04.2007р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

У п.7.1 вказаної постанови роз’яснено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Виходячи з того, що відповідач після прийняття рішень у справах №2/190, №13/301 за отриманий товар за договором №21/06 від 21.06.2001р. не розрахувався, за твердженням позивача, існують підстави для стягнення 3% річних в сумі 14023,17 грн за період прострочення з 23.11.2007р. по 23.11.2016р., інфляційних у розмірі 73392,02 грн за період прострочення з травня 2007 року по жовтень 2016 року.

Ухвалами від 18.01.2017р., 14.02.2017р. відповідача було зобов’язано надати докази повного чи часткового виконання рішення від 02.10.2003р. у справі №2/190.

Відповідач вимоги суду не виконав, витребувані судом документи до матеріалів справи не представив, наявність заборгованості в сумі 51874,49 грн в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростував.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розрахунок 3% є арифметично вірним. Одночасно, інфляційні втрати Приватного підприємства «Лугпромсервіс» за період прострочення з травня 2007 року по жовтень 2016 року є фактично більшими, ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 73392,02 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з’ясувавши обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, судом враховано, що хоча у рішенні господарського суду Луганської області від 02.10.2003р. по справі №2/190 суму у розмірі 51874,49 грн визначено як збитки, фактично вказані кошти є заборгованістю відповідача перед позивачем за договором, що зумовлює можливість застосування приписів ст.625 Цивільного кодексу України у даному випадку.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1378 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Одночасно, виходячи з того, що за подання розглядуваної позовної заяви позивач сплатив судові витрати у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством, Приватне підприємство «Лугпромсервіс» не позбавлено права та можливості звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору у переплаченому розмірі (72 грн) в порядку норм ст.7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Лугпромсервіс», м.Луганськ до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська», м.Покровськ про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 73392,02 грн, 3% річних у розмірі 14023,17 грн, задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» (85300, Донецька область, м.Покровськ, вул.Добропільська, буд.2, код ЄДРПОУ 00176897) на користь Приватного підприємства «Лугпромсервіс» (91057, м.Луганськ, вул.Смоленська, буд.130, код ЄДРПОУ 30761683) 3% річних – 14023,17 грн, інфляційні втрати – 73392,02 грн, а також судовий збір в сумі 1378 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 02.03.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 06.03.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця