Рішення № 65191412, 09.03.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.03.2017 Справа № 904/1516/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро

до Комунального закладу "Дніпропетровський коледж культури і мистецтв" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро

про стягнення заборгованості за постачання газу в розмірі 4108,52 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. б/№ від 22.12.2016)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального закладу "Дніпропетровський коледж культури і мистецтв" Дніпропетровської обласної ради про стягнення заборгованості 4108,52 грн. заборгованості, з яких:4073,92 грн. основного боргу, 31,25 грн. пені, 3,35 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №1141025XDMSB056 від 31.05.2016 на постачання природного газу, в частині повної та своєчасної оплати спожитого природного газу.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2017 порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 07.03.2017.

07.03.2017 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків. У судовому засіданні позивач зазначив, що під час розгляду господарським судом цієї справи відповідачем було сплачено основний борг в розмірі 4073,92 грн. у повному обсязі.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надіслав на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи. Суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в зв'язку з необґрунтованістю та не підтвердженістю відповідними доказами. Посилання відповідача на неможливість участі представника у судовому засіданні не є беззаперечною підставою для відкладення розгляду справи. Також суд зауважує, що до поданого клопотання відповідачем не було подано доказів неможливості участі іншого представника в судовому засіданні.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (постачальник - позивач) та Комунальним закладом "Дніпропетровський коледж культури і мистецтв" Дніпропетровської обласної ради (споживач - відповідач) укладений договір №1141025XDMSB056 на постачання природного газу (а.с.9-12).

Відповідно до п. 1.1. договору в редакції додаткової угоди до договору №3 від 30.12.2016, постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році та у січні 2017 року природний газ (згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 код 06.20.1 (09123000-7) Газ природний) (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з п. 3.2. договору в редакції додаткової угоди до договору №4 від 20.01.2017, з 01.01.2017 ціна газу становить 7599,83 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1519,97 грн., всього з ПДВ - 9119,80 грн.

Відповідно до п.п. 4.2. та 4.2.1. договору, оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі актів приймання-передачі природного газу, які надаються постачальником.

Згідно п. 4.2.2. договору, у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

Згідно п. 4.2.3. договору, датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

На виконання умов договору, позивач здійснив постачання природного газу відповідачу у січні 2017 на загальну суму 58 722,37 грн. в обсязі 6,439 тис. м. куб., про що свідчить наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі природного газу №ДОЗ00003649 від 31.01.2017 (а.с.17).

Відповідач свої зобов'язання за договором, в частині повної та своєчасної оплати спожитого природного газу належним чином та в установлений строк не виконав, за спожитий газ розрахувався частково в розмірі 54648,45 грн., внаслідок чого станом на 08.02.2017 у нього утворилася заборгованість перед позивачем на суму 4073,92 грн., що і стало причиною звернення позивача до господарського суду.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно умов договору, строк оплати поставленого природного газу є таким, що настав.

Позивач звернувся до господарського суду 20.02.2017 року.

01.03.2017 відповідачем було сплачено суму боргу у розмірі 4073,92 грн., що не заперечується представником позивача.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тому на підставі вищевикладеного, господарський суд припиняє провадження в частині стягнення 4073,92 грн. відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 31,25 грн., судом враховано таке.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до 6.2.1 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі п. 6.2.1. договору, позивачем здійснено нарахування пені за період з 08.02.2017 по 17.02.2017 на загальну суму 31,25 грн.

Перевіривши розрахунок пені, за визначений позивачем період, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 31,25 грн. підлягають частковому задоволенню, в зв'язку з тим, що позивачем було невірно визначено початок періоду прострочення та розпочато нарахування пені з 08.02.2017, тоді як у відповідності до п. 4.2.1. договору строк оплати встановлено до 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Отже, обґрунтований період на який нараховується пеня з 11.02.2017 по 17.02.2017.

За розрахунком суду, сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача становить суму 21,88 грн.

Також, позивачем нараховано 3% річних за загальний період з 08.02.2017 по 17.02.2017 у сумі 3,35 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Перевіривши розрахунок 3%, за визначений позивачем період, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3,35 грн. підлягають частковому задоволенню, в зв'язку з тим, що позивачем було невірно визначено початок період прострочення та розпочато нарахування річних з 08.02.2017, тоді як у відповідності до п. 4.2.1. договору строк оплати встановлено до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Отже, обґрунтований період на який нараховуються 3% річних з 11.02.2017 по 17.02.2017.

За розрахунком суду, сума 3% річних, що підлягає до стягнення з відповідача становить суму 2,34 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, з урахуванням суми щодо якої припинено провадження у справі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення такого збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015р. № 484-VІІІ) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір встановлені ставки судового збору, а саме: за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При зверненні з даним позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1600 грн., що підтверджується платіжним дорученням №76 від 14.02.2017 (а.с.7).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пропорційно розрахований судовий збір у розмірі 9,43 грн., решта судового збору (1586,53 грн.) підлягає поверненню позивачу в разі подання ним відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 80, 82 85, 115 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 4073,92 грн. припинити.

Стягнути з Комунального закладу "Дніпропетровський коледж культури і мистецтв" Дніпропетровської обласної ради (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 47, код 02214490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, код 39572642) 21,88 грн. - пені, 2,34 грн. - 3% річних та витрати, повязані зі сплатою судового збору в розмірі 9,43 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.03.2017

Суддя ОСОБА_2