Ухвала суду № 65190673, 02.03.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2118/16

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

02 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,

представника позивача: ОСОБА_2

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтек" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінтек» (ТОВ «Компанія «Укрінтек») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (ГУ ДФС у Хмельницькій області) з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішенння від 03 серпня 2016 року №0001171401, №0001181405, №0001191405 та від 12 жовтня 2016 року №0002262200.

26 грудня 2016 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що працівниками ГУ ДФС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Компанія "Укрінтек" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2016 року, за результатами якої складено акт №0046/22-01-14-08/37462850 від 12.07.2016 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено наступні порушення:

1)п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого за 2014 рік занижено суму податку на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 493638 грн.

2) ст.2, ст.3, ст.4, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, п.3 П(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності", п.6 П(С)БО 16 "Витрати", п.5.4. П(С)БО №25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1244392 грн. в тому числі за 2015 рік в сумі 1177376 грн.; за І квартал 2016 року в сумі 67016 грн.;

3) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет всього на суму 1420449 грн., в тому числі за:

- січень 2014 року в сумі 1720 грн.;

- лютий 2014 року в сумі 19014 грн.;

- вересень 2014 року в сумі 34298 грн.;

- жовтень 2014 року в сумі 25635 грн.;

- листопад 2014 року в сумі 127117 грн.;

- грудень 2014 року в сумі 117566 грн.;

- травень 2015 року в сумі 260515 грн.;

- червень 2015 року в сумі 47693 грн.;

- липень 2015 року в сумі 232565 грн.;

- жовтень 2015 року в сумі 125349 грн.;

- листопад 2015 року в сумі 112030 грн.;

- грудень 2015 року в сумі 316114 грн.;

- лютий 2016 року в сумі 833 грн.;

4) ч. 1 ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та п.1 постанови правління НБУ №354 від 03.06.2015 року "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" в частині дотримання 90-денного строку розрахунків по імпортному контракту №1047/15 від 28.04.2015 року з Arman Cotton Pvt Limited, Пакистан.

5) ч. 1 ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та постанови правління НБУ №515 від 20.08.2014 року "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України" в частині дотримання 90-денного строку надходження валютної виручки по імпортному контракту №1437/14 від 23.07.2014 року з Arman Cotton Pvt Limited, Пакистан.

6) Указу Президента України №319/94 від 18.06.1994 року "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" та п.1 ст.9 декрету КМУ №15-93 від 19.02.1993 року "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", в частині не проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2015 року та 01.01.2016 року.

На підставі акта перевірки, 03 серпня 2016 року ГУ ДФС у Хмельницькій області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

-форми "Р" №0001171401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем в сумі 1419616 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 709808 грн.;

- форми "С" №0001181405, яким до позивача застосовано пеню за порушення термінів ЗЕД в сумі 527588 грн.;

- форми "С" №0001191405, яким до позивача застосовано пеню за порушення термінів ЗЕД в сумі 340 грн.;

- форми "Р" №0001161401 від 03.08.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств: за основним платежем в сумі 1738030 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 280327 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області форми "Р" №0001161401 від 03.08.2016 року в частині донарахувань по операціях за період 2015 та 2016 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати ТОВ "Компанія "Укрінтек" на користь ТОВ "Постачпродукт", ТОВ "Тііда Груп", ТОВ "Євробізнес Альянс", ТОВ "Атлантис Інвест", ТОВ "Вест Інвест", ТОВ "Батафога", ТОВ "Адмірал-Центр", ФОП ОСОБА_5 - скасоване, а податкові повідомлення-рішення: форми "Р" №0001171401 від 03.08.2016 року, форми "С" №0001181405 від 03.08.2016 року, форми "С" №0001191405 від 03.08.2016 року - залишені без змін.

12 жовтня 2016 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0002262200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств: за основним платежем в сумі 1295116 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 276664 грн.

Не погодившись з такими рішеннями позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції не погодився з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, а також те, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обовязок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пп. 14.1.27 ПК України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 1 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку в силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судом першої інстанції, за перевіряємий період ТОВ «Компанія «Укрінтек» мало взаємовідносини з ТОВ "Трейд-Имекс", ТОВ "Технобуд УА", ТОВ "Промтех-трейд", ТОВ "Сеолан", ФОП ОСОБА_5, ТОВ "Постачпродукт", ТОВ "Тііда Груп", ТОВ "Євробізнес Альянс", ТОВ "Атлантис Інвест", ТОВ "Вест Енд", ТОВ "Батафога", ТОВ "Амірант Центр", ТОВ "Мета Днепр".

Факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Компанія «Укрінтек» та ТОВ "Трейд-Имекс", ТОВ "Технобуд УА", ТОВ "Промтех-трейд", ТОВ "Сеолан", ФОП ОСОБА_5, ТОВ "Постачпродукт", ТОВ "Тііда Груп", ТОВ "Євробізнес Альянс", ТОВ "Атлантис Інвест", ТОВ "Вест Енд", ТОВ "Батафога", ТОВ "Амірант Центр", ТОВ "Мета Днепр" підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, які складені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та містять усі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством.

Відповідачем не надано жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявлених позивачем вимог, як-то безтоварності та/або фіктивного характеру здійснених позивачем операцій.

Також відповідачем не надано суду жодних доказів, які б стверджували факт розірвання, визнання недійсними чи неукладеними правочинів укладених між ТОВ «Компанія «Укрінтек» та його контрагентами.

Стосовно посилань податкового органу про наявність товаро-транспортних накладних оформлених не належним чином, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія судді не бере до уваги посилання апелянта на те, що відсутність наказів та відряджень директора ТОВ Компанія Укрінтек свідчить про фіктивність вчинених господарських операціях позивача із контрагентами, оскільки згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку сторін, які укладають договір, особисто зустрічатися.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на відсутність реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Компанія "Укрінтек" та ТОВ "Сеолан", з огляду на наступне.

Так, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 року, по адміністративній справі №822/2006/15 за позовом ТОВ "Компанія "Укрінтек" до ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення №0000492202/181від 10.02.2015 року.

Тобто, вказаним судовим рішенням підтверджені господарські відносини позивача із ТОВ Сеолан за квітень - серпень 2014 року, ТОВ Екоплюс за лютий-березень 2014 року, ТОВ Віател за січень-березень 2014 року, ТОВ Трейд Імекс за березень 2014 року, ТОВ Транслем за січень 2014р. та ТОВ Компанія Укрпромторг за вересень 2013 року - січень 2014 року.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, контрагенти позивача на момент укладання договорів були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали статус платників ПДВ, жодних відомостей про їх відсутність за місцезнаходженням або про зміну їх місцезнаходження в Єдиному державному реєстрі не внесено.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в акті перевірки перевіряючими не зафіксовано неналежного оформлення податкових накладних, на підставі яких у позивача виник податковий кредит, оскільки, всі вони складені відповідно до норм чинного законодавства, що в свою чергу виключає факт безтоварності та/або фіктивного характеру здійснених позивачем операцій.

При цьому, Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта на порушення кримінального провадження по контрагенту позивача, оскільки жодного вироку на момент розгляду справи не прийнято, а тому наявність лише факту порушення кримінальної справи не свідчить про наявність вини.

Таким чином, укладені договори між позивачем та його контрагентами не суперечать актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що дані договори не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що наведенні в апеляційній скарзі доводи повністю спростовуються встановленими у справі обставинами та письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001181405 від 03.08.2016 в частині нарахування пені за порушення термінів ЗЕД на суму 224102,66 грн.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001191405 від 03.08.2016 року, оскільки даним рішенням до позивача застосовано пеню за порушення термінів ЗЕД в сумі 340 грн., а не штраф за порушення валютного законодавства, як це визначено Положенням про валютний контроль.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Частиною 2 ст. 200 КАС України визначено, що не може бути скасовано правильно по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 09 березня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7