Ухвала суду № 65190379, 02.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 р.Справа № 524/4925/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою поліцейського роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Кійла Дмитра Валентиновича на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.12.2016 по справі № 524/4925/16-а за позовом ОСОБА_2 до поліцейського роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Кійла Дмитра Валентиновича про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до поліцейського роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України сержанта поліції Кійла Дмитра Валентиновича (далі по тексту - поліцейський роти № 4 УПП в м. Кременчуці ДПП Кійло Д.В.), в якому просив суд визнати дії поліцейського роти № 4 УПП в м. Кременчуці ДПП Кійло Д.В. під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови ПС2 № 671053 від 26.06.2016 незаконними; скасувати постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності ПС2 № 671053 від 26.06.2016 та справу про притягнення до адміністративної відповідальності закрити.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.12.2016 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову від 26.06.2016 серії ПС2 № 671053 винесену поліцейським роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Кійло Д.В. у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу 425,00 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.12.2016 по справі № 524/4925/16-а скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на ч. 2 ст.258, ст. 222, ч.1 ст.255 КУпАП, розділ І, ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, стверджує про відсутність необхідності складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача на місці вчинення правопорушення. Також апелянт вказує на те, що ним дотримано процедуру притягнення позивача до відповідальності відповідно до вимог КУпАП.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідач в апеляційній скарзі просив суд апеляційної інстанції розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 671053 від 26 червня 2016 року, винесеною інспектором роти № 4 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України Кійло Д.В., ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та застосовано до нього стягнення в виді штрафу в сумі 850 грн.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, позивач керуючи транспортним засобом DAEWOO LANOS, номерний знак НОМЕР_1, на проспекті Лесі Українки, 6, у місті Кременчуці, здійснив поворот ліворуч без світлового показчика відповідного напрямку, чим порушив п. 9.2 Правил дорожнього руху України.

Не погодившись із вказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 671053 від 26 червня 2016 року, ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про її скасування.

Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_4 пояснив, що бачив, як автомобіль DAEWOO LANOS рухався по пр. Лесі Українки, при повороті водій автомобіля подавав сигнал світловим покажчиком повороту.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем порушено процедуру прийняття рішення та в порушення ст.72 КАС України не доведено його правомірність, а також не підтверджено факт вчинення правопорушення належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Матеріалами справи підтверджено, що позивача оскаржуваною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП).

Як встановлено частиною 2 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не складався.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно зі ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238), частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 № 1408/27853 (далі по тексту - Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з п.п.1, 2 розділу ІІІ Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Колегія суддів зауважує, що дійсно відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

В мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що у частинах 1, 2 ст. 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Разом з тим, зміни до ст.258 КУпАП, якими надано можливість працівникам Національної поліції не складати протоколи про адміністративні правопорушення, та Інструкція № 1395, якою урегульовано порядок оформлення адміністративних правопорушень саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, набрали чинності пізніше, ніж було прийняте вищевказане рішення Конституційного Суду України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що не складення протоколу про адміністративне правопорушення не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке утворює самостійну підставу для скасування постанови, винесеної за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Не заперечуючи про наявність у працівників органів Національної поліції повноважень виносити в окремих випадках постанову про адміністративне правопорушення без складення протоколу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинна компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення.

Відповідно до розділу І Інструкції № 1395, яка є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом, що визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Поліцейський, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, залежно від установлених обставин зазначає у рішенні про наявність або відсутність вини конкретної особи у його вчиненні та за результатами розгляду справи по суті на підставі статті 247 КУпАП приймає рішення щодо закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Таким чином, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Судом апеляційної інстанції переглянуто відеозапис, яким зафіксована процедура притягнення до адміністративної відповідальності позивача, який додано відповідачем як доказ правопорушення.

З даного відеозапису вбачається, відповідачем порушена процедура притягнення позивача до адміністративної відповідальності: не розглянуто всі клопотання позивача, зокрема в частині ознайомлення із матеріалами справи про адміністративне правопорушення, не досліджено всі докази по справі.

Стверджуючи, що факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення зафіксовано технічними засобами, відповідач відмовився надати такий доказ для ознайомлення, чим порушив права останнього, передбачені ст 268 КУпАП.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду про те, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності складання оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до вимог статті 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Як зазначено у ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Колегія суддів зазначає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення повинен підтверджуватися наявними об'єктивними належними та достатніми доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, відеозаписом з нагрудної камери патрульного зафіксована виключно процедура притягнення до адміністративної відповідальності позивача.

Однак, даним відеозаписом не зафіксовано факт скоєння ОСОБА_2 порушення п. 9.2 Правил дорожнього руху України.

Колегія суддів приймає до уваги показання свідка ОСОБА_4, який стверджує про дотримання позивачем п. 9.2 Правил дорожнього руху України, та відхиляє як доказ у справі пояснення поліцейського роти № 4 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України ОСОБА_5, з огляду на те що він не був допитаний як свідок в судовому засіданні та такі письмові пояснення з огляду на зацікавленість особи у результатах розгляду справи не може прийматися судом як належний доказ у справі.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність належних доказів вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП, а саме відеозапису з нагрудного камери патрульного поліцейського дачі пояснень ОСОБА_2 та підтвердження останнім під час телефонної розмови вчинення правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних визначених ч.2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото і відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Частиною 3 та 4 статті 70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як встановлено під час судового розгляду, оскаржувана постанова не містить даних про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення, та не містить даних про фіксацію на відеокамеру усних пояснень позивача та як наслідок, в силу вище зазначених положень ч.3,4 ст. 70 КАС України відеозапис з нагрудної камери поліцейського є недопустимим доказом. А тому колегія суддів надані відповідачем докази (відеозапис з нагрудної камери поліцейського) до уваги не приймає.

Також судом апеляційної інстанції враховується як доказ у справі пояснення позивача, в яких він свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає.

Колегія суддів вказує, що всі сумніви відносно доведеності вини слід тлумачити на користь особи, а не суб'єкта владних повноважень, оскільки вказаний конституційний принцип, поряд з іншими, є гарантією захисту від безпідставного притягнення осіб до юридичної відповідальності.

На підстав вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що відповідачем, в порушення вимог ст. 280 КУпАП не з'ясовано всіх обставин справи, не подано до суду належних та достатніх доказів, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, які б дозволили вказати на достовірність того, що позивачем порушено Правила дорожнього руху України, а тому спростувати пояснення позивача немає можливості, і будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, оскільки наявні у справі докази не дають підстав для висновку про скоєння ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи, що обов'язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що саме ним не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем порушення п. 9.2 Правил дорожнього руху та ч.2 ст.122 КУпАП України, а тому притягнення позивача до відповідальності є безпідставним, та висновок суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 № 671053 від 26 червня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 2 ст. 122 КУпАП є правомірним.

Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обгрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу поліцейського роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Кійла Дмитра Валентиновича залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.12.2016 по справі № 524/4925/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 07.03.2017.