Постанова № 65188758, 02.03.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 р. Справа №805/5057/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14:55

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., при секретарі Шташаліс О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов’янська індустріальна спілка «Сода» до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

за участю:

представник позивача – не з’явився,

представник відповідача – не з’явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов’янська індустріальна спілка «Сода» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21 вересня 2016 року № Ю-1599-25 зі сплати єдиного внеску в сумі 983 498,26 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що вимога відповідача про сплату боргу від 21 вересня 2016 року № Ю-1599-25є необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», якими платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Представник позивача позовні вимоги просив суд задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, не надав заперечень на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України), неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте, за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

З огляду на наведене, а також з метою дотримання вимог ч. 1 ст. 122 КАС України, суд не вбачає перешкод для розгляду справи по суті у даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов’янська індустріальна спілка «Сода» зареєстровано у якості юридичної особи 08 серпня 2000 року за № 1 277 120 0000 000960, включено до ЄДРПОУ за № 31054873, юридична адреса: 84112, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Чубаря, буд.91 (а.с. 9), та перебуває на обліку у Слов’янській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем до контролюючого органу були подані звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2016 року. Відповідно до яких позивачем самостійно визначені зобов’язання зі сплати страхових внесків за вересень 2015 року у розмірі 142 068,92 грн., жовтень 2015 року – 143 316,53 грн., листопад 2015 року – 142 936,28 грн., грудень 2015 року – 134 763,06 грн., січень 2016 року – 66 638,97 грн., лютий 2016 року – 72 681,70 грн., березень 2016 року – 78 001,02 грн., квітень 2016 року – 77 267,28 грн., травень 2016 року – 81 251,13 грн., червень 2016 року – 86 287,27 грн., липень 2016 року – 87 093,84 грн., серпень 2016 року – 88 714,65 грн. відповідно (а.с. 20-68).

На час розгляду справи зазначена сума самостійно нарахованих грошових зобов’язань зі сплати єдиного внеску за період з вересня 2015 року по серпень 2016 року позивачем сплачується частково та з порушенням строку сплати єдиного внеску. Зазначений факт підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями від 23 жовтня 2015 року № 196, від 12 листопада 2015 року № 510, від 23 листопада 2015 року № 205, № 207, від 15 грудня 2015 року № 520, від 24 грудня 2015 року № 220, № 523, від 14 січня 2016 року № 1, від 25 січня 2016 року №3, № 5, від 11 лютого 2016 року № 11, від 16 березня 2016 року № 19, від 08 квітня 2016 року № 42, від 17 травня 2016 року № 53, від 13 червня 2016 року № 63, від 06 липня 2016 року № 75, від 10 серпня 2016 року № 93, від 15 серпня 2016 року №1018, від 18 серпня 2016 року № 1039, від 22 серпня 2016 року № 35, від 29 серпня 2016 року № 99 (а.с. 71-91).

У зв’язку з несплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з вересня 2015 року по серпень 2016 року, відповідачем 21 вересня 2016 року позивачу виставлено вимогу № Ю-1599-25 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 983 498,26 грн., відповідно до якої контролюючий орган вимагає від платника податків сплатити суму недоїмки у визначеному розмірі протягом 10 календарних днів (а.с. 7).

Не погодившись з прийнятою вимогою позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України, відповідно до якої просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) в сумі 983 498,26 грн.

За результатами розгляду скарги позивача Державної фіскальної служби України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 07 грудня 2016 року № 26406/6/99-99-11-02-02-25, відповідно до якого скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржуване вимога без змін (а.с. 14).

Суд зазначає, що позивач не згоден з вимогою відповідача про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 983 498,26 грн., оскільки відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та Закону України «Про загально обов’язкове державне соціальне страхування» позивач звільнений від виконання обов’язків, щодо сплати єдиного внеску, отже, саме ця обставина стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не сплачено в повному обсязі та у строки єдиний внесок за період з вересня 2015 року по серпень 2016 року, зазначені обставини склалися внаслідок проведення на території Донецької області антитерористичної операції.

До матеріалів справи долучений сертифікат Торгово-промислової палати України від 01 вересня 2014 року (вих. № 2723/05-4) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий позивачу, та яким засвідчено настання обставин непереборної сили з 27 травня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів, на момент видачі сертифікату обставини непереборної сили тривають, дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с. 15, 16).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України передано органам доходів і зборів.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі за текстом – Закон № 2464) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 Закону № 2464 визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з п. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Спірним питанням даної справи є не виникнення податкового боргу, а прийняття та виставлення контролюючим органом позивачу, який здійснює діяльність в зоні проведення антитерористичної операції, податкової вимоги.

Спеціальним законодавством стосовно справляння податків, зборів та єдиного внеску на час проведення АТО встановлено, що позивач, який зареєстрований в зоні проведення АТО, звільнений від сплати поточних зобов’язань зі сплати єдиного внеску виходячи з наступного.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (далі по тексту – Закон № 1669).

Законом України № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктами 9-3 та 9-4 такого змісту:

Тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону. Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. На момент вирішення справи по суті судом, антитерористична операція не закінчилась.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Таким чином, пункт 9-4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є умовною нормою, оскільки звільняє платників єдиного внеску від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, крім іншого, за умови надання заяви платником єдиного внеску про звільнення від сплати єдиного внеску до контролюючого органу.

Суд зазначає, що пункт 9-4 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464 втрати чинність, однак суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 28 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VII, виключено підпункт 8 пункту 4 ст. 11 з норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII. Тому, стаття 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI втратила чинність.

Однак, суд зазначає, що відповідні зміни були внесені у Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а не у основний закон, який регулює порядок справляння та сплати єдиного внеску.

В зв’язку з чим, суд зазначає, що позивач відповідно до положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» звільнений від виконання своїх обов’язків щодо сплати єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції.

Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 01 вересня 2014 (вих. № 2723/05-4) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), позивачеві підтверджено настання та дію обставин непереборної сили на території Донецької області з 27 травня 2014 року, дату закінчення обставин непереборної сили встановити не можливо (а.с. 15, 16).

Суд також зазначає, що заява платника єдиного внеску щодо звільнення від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції, тому строки звернення із відповідною заявою позивачем не пропущено.

Спірним питанням, що є предметом розгляду в даній справі, є несплата позивачем самостійно визначених грошових зобов’язань зі сплати єдиного внеску за період з вересня 2015 року по серпень 2016 року.

Також, суд зазначає, що абзацом 2 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 02 грудня 2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктами 23 пункту 1 додатку до вказаного розпорядження м. Слов’янськ: віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов’янська індустріальна спілка «Сода» зареєстровано за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Чубаря, буд. 91, відповідно до пп. 23 п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р м. Слов’янськ (Слов’янська міська рада) входить до зазначеного переліку.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1669-VІІ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З викладених підстав, внесені Законом України № 1669 зміни до Закону № 2464 звільняють від сплати єдиного внеску суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, оскільки на час розгляду даної справи Президентом України не приймався указ про завершення проведення антитерористичної операції, тобто період проведення АТО триває. Крім того, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Статтею 10 цього Закону встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Тобто, наявність сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України, незалежно від напрямку його видачі є доказом настання саме обставин непереборної сили (форс-мажору) та є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань щодо сплати штрафних санкцій та пені за несплату позивачем єдиного соціального внеску.

В матеріалах справи наявний відповідний Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати від 01 вересня 2014 року (вих. № 2723/05-4) (а.с. 15, 16). Тобто на думку суду, наявність форс-мажорних обставин позивачем підтверджено.

Таким чином, позивач виконав вимоги Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а також відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є звільненим від виконання своїх обов’язків визначених статтею 6 Закону України № 2464.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності винесення оскаржуваної вимоги про сплату (недоїмки).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимога Слов’янської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 21 вересня 2016 року № Ю-1599-25 про у розмірі 983 498,26 грн., є протиправною та такою, що не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за звернення до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір у сумі 14 752,47 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 1466 від 21 грудня 2016 року, наявним в матеріалах справи (а.с. 3), тому на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 14 752,47 грн.

Повний текст постанови складений 07 березня 2017 року.

Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150– 154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов’янська індустріальна спілка «Сода» до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 21 вересня 2016 року № Ю-1599-25 у розмірі 983 498,26 грн.

Стягнути з Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883094, юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов’янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов’янська індустріальна спілка «Сода» (код ЄДРПОУ 31054873, юридична адреса: 84112, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Чубаря, буд. 91) судовий збір у розмірі 14 752 (чотирнадцять тисяч сімсот п’ятдесят дві) гривні 47 копійок.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 02 березня 2017 року без участі сторін.

Повний текст постанови складається у відповідності до ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Голошивець І.О.