Постанова № 65188620, 01.02.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 р. Справа №805/4818/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11 година 45 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.

представника позивача - не з'явився

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та пені та вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

встановив:

07 грудня 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі відокремленого підрозділу Авдіївське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі - позивач або КП «Компанія «Вода Донбасу») до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач або Красноармійська ОДПІ), в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Красноармійської ОДПІ про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 22 серпня 2016 року № 0000110528;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Красноармійської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 08 листопада 2016 року № Ю-2834-17.

Фактичні підстави для звернення до суду позивач вбачав в наступному.

22 серпня 2016 року Красноармійською ОДПІ прийнято рішення № 0000110528, яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 30 липня 2015 року до 22 вересня 2015 року до Авдіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» (далі - Авдіївське ВУВКГ) застосовані штрафні санкції у розмірі 20% від суми недоїмки - 153 453,89 грн та нарахована пеня у розмірі 0,1% від суми недоїмки - 83 375,69 грн, а разом - 236 829,58 грн.

Не погодившись з цим рішенням, відокремлений підрозділ позивача оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Донецькій області та Державної фіскальної служби України, проте подані ним скарги залишені без задоволення.

08 листопада 2016 року Красноармійська ОДПІ сформувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2834-17, згідно з якою станом на 31 жовтня 2016 року у Авдіївського ВУВКГ існувала заборгованість у сумі 236 649,39 грн, в тому числі недоїмка - 78 145,73 грн, штраф - 75 127,97 грн та пеня - 83 375,69 грн.

Не погодившись з цією вимогою, відокремлений підрозділ позивача оскаржив її в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Донецькій області.

Посилаючись на абз. 1 ст. 2, ст. 11 Закону України «Про тимчасової заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669), п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, позивач стверджував, що його відокремлений підрозділ належить до категорії платників єдиного внеску, які звільняються від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, та до яких не можуть бути застосовані відповідальність, штрафні і фінансові санкції, передбачені ст.ст. 25, 26 Закону № 2464 за невиконання обов'язків платників єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, а тому просив задовольнити позов (а.с. 4-5, 230-233).

Відповідач - Красноармійська ОДПІ позов не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

Авдіївське ВУВКГ перебуває на обліку у Авдіївському відділенні Красноармійської ОДПІ з 30 грудня 2014 року.

Відповідно до поданої Авдіївським ВУВКГ звітності в картці особового рахунку відображені наступні нарахування: 29 липня 2015 року у сумі 61 689,08 грн на підставі звіту за квітень 2015 року; 29 липня 2015 року у сумі 87 423,54 грн на підставі звіту за травень 2015 року; 30 липня 2015 року у сумі 100 285,99 грн на підставі звіту за червень 2015 року; 20 серпня 2015 року у сумі 99 817,17 грн на підставі звіту за липень 2015 року; 21 вересня 2015 року у сумі 96 092,68 грн на підставі звіту за серпень 2015 року; 20 жовтня 2015 року у сумі 100 406,81 грн на підставі звіту за вересень 2015 року; 20 листопада 2015 року у сумі 108 500,36 грн на підставі звіту за жовтень 2015 року; 21 грудня 2015 року у сумі 113 054,00 грн на підставі звіту за листопад 2015 року; 20 січня 2016 року у сумі 136 086,01 грн на підставі звіту за грудень 2015 року; 22 лютого 2016 року у сумі 67 665,09 грн на підставі звіту за січень 2016 року; 21 березня 2016 року у сумі 70 772,35 грн на підставі звіту за лютий 2016 року; 20 квітня 2016 року у сумі 76 683,84 грн на підставі звіту за березень 2016 року; 20 травня 2016 року у сумі 69 720,94 грн на підставі звіту за квітень 2016 року; 21 червня 2016 року у сумі 73 969,29 грн на підставі звіту за травень 2016 року; 20 липня 2016 року у сумі 73 574,94 грн на підставі звіту за червень 2016 року; 22 серпня 2016 року у сумі 75 664,44 грн на підставі звіту за липень 2016 року; 20 вересня 2016 року у сумі 78 358,84 грн на підставі звіту за серпень 2016 року; 20 жовтня 2016 року у сумі 78 145,73 грн на підставі звіту за вересень 2016 року; 21 листопада 2016 року у сумі 74 045,65 грн на підставі звіту за жовтень 2016 року.

Рішенням від 22 серпня 2016 року № 0000110528 за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до Авдіївського ВУВКГ застосовані штрафні санкції у сумі 153 453,89 грн та нарахована пеня у сумі 83 375,69 грн.

Згідно з даними інтегрованої картки платника по Авдіївському ВУВКГ станом на 31 жовтня 2016 року обліковувався борг зі сплати єдиного внеску у сумі 236 649,39 грн, у тому числі недоїмка - 78 145,73 грн, штрафні санкції - 75 127,97 грн, пеня - 83 375,69 грн.

08 листопада 2016 року сформована вимога про сплату боргу на суму 236 649,39 грн.

Відповідач доводив, що під час прийняття оспорюваного рішення та формування вимоги Красноармійська ОДПІ діяла у відповідності до приписів ст. 25 Закону № 2464 та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449.

Посилаючись на ст. 10 Закону № 1669 та п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, відповідач стверджував, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Підставою для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, на період проведення антитерористичної операції, є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідач стверджував, якщо платники єдиного внеску, які перебувають на обліку у фіскальних органах, розташованих на території, де проводилась антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, то вони зобов'язані виконувати всі вимоги Закону № 2464.

Крім того, за твердженням відповідача, розпорядження Кабінету Міністрів України про затвердження переліку населених пунктів, на території яких проводилась антитерористична операція, не визначає умов і порядку сплати єдиного внеску. Ці правовідносини врегульовані Законом № 2464, який пов'язує можливість звільнення страхувальника від сплати єдиного внеску, незастосування до нього штрафних санкцій з наданням ним документу, підтверджуючого настання обставин непереборної сили, що мали місце на території проведення антитерористичної операції.

З огляду на викладене відповідач просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 41-44).

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Сторони явку своїх представників до судового засідання не забезпечили.

18 січня 2017 року через канцелярію суду відповідач надав заперечення проти позову, в яких просив розглянути справу за відсутності його представника (а.с. 41-44).

З урахуванням наведеного та на підставі ч. 4 ст. 122, ч. 4 ст. 128 КАС України справа розглянута за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (ідентифікаційний код 00191678) зареєстроване як юридична особа 03 вересня 2007 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 266 145 0000 026990; в стані припинення не перебуває.

Сертифікатом (висновком) № 1736 про настання обставин непереборної сили від 25 листопада 2014 року № 5268/05-4 Торгово-промислова палата України відповідно до п. 5.4 Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1044, засвідчила КП «Компанія «Вода Донбасу» настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України для продовження граничного строку подачі податкових декларацій. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривали, дату закінчення їх терміну встановити було неможливо (а.с. 6, 225).

Сертифікатом (висновком) № 1735 про настання обставин непереборної сили від 25 листопада 2014 року № 5270/05-4 Торгово-промислова палата України відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України засвідчила КП «Компанія «Вода Донбасу» настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривали, дату закінчення їх терміну встановити було неможливо (а.с. 7, 226).

В структуру КП «Компанія «Вода Донбасу» входить низка відокремлених підрозділів без статусу юридичної особи, в тому числі Авдіївське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» (ідентифікаційний код 39717281).

Як страхувальник Авдіївське ВУВКГ перебувало на обліку у Авдіївському відділенні Ясинуватської ОДПІ, а в подальшому - у Ясинуватсько-Авдіївському відділенні Красноармійської ОДПІ.

17 грудня 2015 року Авдіївське ВУВКГ звернулося до Авдіївського відділення Ясинуватської ОДПІ з заявою № 268 про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску на підставі п. 9-4 VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464. Ця заява зареєстрована у Ясинуватській ОДПІ 18 грудня 2015 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції податкового органу (а.с. 8).

На виконання обов'язків платника єдиного внеску Авдіївське ВУВКГ надає Звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування:

29 липня 2015 року поданий Звіт за квітнень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 61 689,08 грн;

29 липня 2015 року Звіт за травень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 87 423,54 грн;

29 липня 2015 року Звіт за червень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягала сплаті, становила 100 285,99 грн (а.с. 181-183);

10 серпня 2015 року Звіт за липень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягала сплаті, становила 99 817,17 грн (а.с. 184-186);

11 вересня 2015 року Звіт за серпень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягала сплаті, становила 96 092,68 грн (а.с. 187-189);

13 жовтня 2015 року Звіт за вересень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягала сплаті, становила 100 406,81 грн (а.с. 190-192);

09 листопада 2015 року Звіт за жовтень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягала сплаті, становила 108 500,36 грн (а.с. 193-195);

11 грудня 2015 року Звіт за листопад 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 113 054,00 грн (а.с. 196-198);

13 січня 2016 року Звіт за грудень 2016 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 136 086,01 грн (а.с. 199-201);

16 лютого 2016 року Звіт за січень 2016 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 67 665,09 грн (а.с. 202-204);

15 березня 2016 року Звіт за лютий 2016 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 70 772,35 грн (а.с. 205-207);

07 квітня 2016 року Звіт за березень 2016 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 76 683,84 грн (а.с. 208-210);

18 травня 2016 року Звіт за квітень 2016 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 68 720,94 грн (а.с. 211-213);

09 червня 2016 року Звіт за травень 2016 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 73 969,29 грн (а.с. 214-216);

12 липня 2016 року Звіт за червень 2016 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті становила 73 574,94 грн (а.с. 217);

04 серпня 2016 року Звіт за липень 2016 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті становила 75 664,44 грн (а.с. 218);

12 вересня 2016 року Звіт за серпень 2016 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті становила 78 358,84 грн (а.с. 219);

04 жовтня 2016 року Звіт за вересень 2016 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті становила 78 145,73 грн (а.с. 220).

Відомості, що містяться в інтегрованій картці платника, свідчать, що Авдіївське ВУВКГ своєчасно та в повному обсязі не сплачувало єдиний внесок, що призводило до виникнення недоїмки за відповідний період (а.с. 53-176).

22 серпня 2016 року заступником начальника Ясинуватсько-Авдіївського відділення Красноармійської ОДПІ Ковалеренко О.С. на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 прийнято рішення за № 0000110528 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Цим рішенням за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 30 липня 2015 року до 22 вересня 2015 року до Авдіївського ВУВКГ застосовані штрафні санкції у розмірі 20% від суми недоїмки - 153 453,89 грн та нарахована пеня у розмірі 0,1% від суми недоїмки - 83 375,69 грн, а разом - 236 829,58 грн, які мали бути сплачені протягом десяти робочих днів з дня отримання рішення (а.с. 9, 47-51).

Рішення Красноармійської ОДПІ від 22 серпня 2016 року надіслане на адресу Авдіївського ВУВКГ 26 серпня 2016 року та вручене адресату 06 вересня 2016 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 9, 46).

Не погодившись з цим рішенням, Авдіївське ВУВКГ оскаржило його до Головного управління ДФС у Донецькій області.

03 жовтня 2016 року заступник начальника ГУ ДФС у Донецькій області Погосян М.Л. за результатами розгляду скарги Авдіївського ВУВКГ від 08 вересня 2016 року № 286 (вхідний № 4891/10 від 16 вересня 2016 року) прийняла рішення № 5527/10/05-99-10-01-12-1 про залишення скарги без розгляду (а.с. 10).

Рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 03 жовтня 2016 року надіслане на адресу Авдіївського ВУВКГ 04 жовтня 2016 року і вручене адресату 11 жовтня 2016 року (а.с. 11). Ці обставини встановлені на підставі відомостей он-лайн сервісу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» «Відстеження пересилання поштових відправлень» за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення 8752600928032.

10 жовтня 2016 року Авдіївське ВУВКГ оскаржило згадане вище рішення відповідача до Державної фіскальної служби України (а.с. 12-13, 223-224).

15 листопада 2016 року голова Державної фіскальної служби України Насіров Р.М. за результатами розгляду скарги Авдіївського ВУВКГ від 10 жовтня 2016 року № 314 (вхідний № 24894/6 від 17 жовтня 2016 року) прийняв рішення № 24542/6/99-99-11-02-02-25 про залишення скарги без розгляду (а.с. 14).

Рішення ДФС України від 15 листопада 2016 року надіслане на адресу Авдіївського ВУВКГ 15 листопада 2016 року і вручене адресату 24 листопада 2016 року (а.с. 15). Ці обставини встановлені на підставі відомостей он-лайн сервісу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» «Відстеження пересилання поштових відправлень» за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення 0405329456536.

10 жовтня 2016 року Красноармійська ОДПІ сформувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2834-17, згідно з якою станом на 30 вересня 2016 року у Авдіївського ВУВКГ існувала заборгованість у сумі 236 829,58 грн, в тому числі штраф - 153 453,89 грн та пеня - 83 375,69 грн (а.с. 16).

Не погодившись з цією вимогою, Авдіївське ВУВКГ оскаржило її до Державної фіскальної служби України (а.с. 17-18).

16 листопада 2016 року голова Державної фіскальної служби України Насіров Р.М. за результатами розгляду скарги Авдіївського ВУВКГ від 19 жовтня 2016 року № 323 (вх. № 25397/6 від 24 жовтня 2016 року) прийняв рішення № 24639/6/99-99-11-02-02-25 про залишення скарги без розгляду (а.с. 19).

Рішення ДФС України від 16 листопада 2016 року надіслане на адресу Авдіївського ВУВКГ 16 листопада 2016 року і вручене адресату 24 листопада 2016 року (а.с. 19-20). Ці обставини встановлені на підставі відомостей он-лайн сервісу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» «Відстеження пересилання поштових відправлень» за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення 0405329456960.

Також судом встановлено, що 08 листопада 2016 року Красноармійська ОДПІ сформувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2834-17, згідно з якою станом на 31 жовтня 2016 року у Авдіївського ВУВКГ існувала заборгованість у сумі 236 649,39 грн, в тому числі недоїмка - 78 145,73 грн, штраф - 75 127,97 грн, пеня - 83 375,69 грн (а.с. 21, 52).

Підставою для формування цієї вимоги слугували дані інтегрованої картки платника єдиного внеску - Авдіївського ВУВКГ (а.с. 53-176).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08 листопада 2016 року № Ю-2834-17 надіслана на адресу Авдіївського ВУВКГ 09 листопада 2016 року та вручена адресату 15 листопада 2016 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 52).

Не погодившись з цією вимогою, Авдіївське ВУВКГ звернулося до ГУ ДФС у Донецькій області зі скарго від 15 листопада 2016 року (а.с. 22).

Рішення про результати оскарження згаданої вимоги в адміністративному порядку суду не надані.

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Подані позивачем Звіти за жовтень 2016 року - листопад 2016 року (а.с. 221-222) суд не бере до розгляду на підставі ч. 1 ст. 70 КАС України, як такі, що не стосуються предмету доказування.

З приводу дотримання позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що Авдіївське ВУВКГ скористалося досудовим порядком оскарження рішення, передбаченим ч. 4 ст. 25 Закону № 2464.

Рішення ДФС України від 15 листопада 2016 року вручене Авдіївському ВУВКГ 24 листопада 2016 року.

Правова норма, що міститься у ч. 4 ст. 99 КАС України, пов'язує початок перебігу строку звернення до суду з днем, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги (незалежно від того чи розглянув суб'єкт владних повноважень таку скаргу по суті, чи прийняв рішення про залишення її без розгляду).

Таким чином, перебіг строку звернення до суду в частині позовних вимог про оскарження рішення Красноармійської ОДПІ від 22 серпня 2016 року розпочався 25 листопада 2016 року і сплинув 26 грудня 2016 року (останній день місячного строку - 25 грудня 2016 року припадав на неділю).

До суду з цим позовом КП «Компанія «Вода Донбасу» звернулося 02 грудня 2016 року, про що свідчить штамп підприємства поштового зв'язку на конверті, в якому здійснено поштове відправлення (а.с. 26), тобто в межах строку, встановленого ч. 4 ст. 99 КАС України.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08 листопада 2016 року № Ю-2834-17 вручена Авдіївському ВУВКГ 15 листопада 2016 року.

Страхувальник скористався досудовим порядком оскарження цієї вимоги, передбаченим ч. 4 ст. 25 Закону № 2464, однак, не чекаючи завершення процедури адміністративного оскарження, КП «Компанія «Вода Донбасу» звернулося до суду 02 грудня 2016 року, тобто в межах строку, встановленого ч. 4 ст. 99 КАС України.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує наведені нижче правові норми.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства, крім іншого, є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Закон № 2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав наступне.

П. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, що визначено п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464.

Ч. 1 ст. 2 Закону № 2464 встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, що визначено ч. 1 ст. 3 Закону № 2464.

Платники єдиного внеску визначені ст. 4 Закону № 2464.

Так, відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, є страхувальниками для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6-14 частини першої цієї статті.

Права та обов'язки платників єдиного внеску визначені ст. 6 Закону № 2464.

Відповідно до п.п. 4-5 ч. 1 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб; захищати свої права та законні інтереси, а також права та інтереси застрахованих осіб, на користь яких він сплачує єдиний внесок, у тому числі в суді.

П.п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ст. 25 Закону № 2464 регламентовані заходи впливу та стягнення за порушення вимог цього Закону.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (в редакції від 01 січня 2015 року - у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум).

Ч. 14 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону № 2464 вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведених вище положень Закону № 2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зумовлює висновок, що за загальним правилом платники єдиного внеску, в тому числі філії, які використовують найману працю, зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Невиконання цього обов'язку має наслідком застосування до платника єдиного внеску штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум, а починаючи з 01 січня 2015 року - у розмірі 20 відсотків, а також нарахування пені з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, про що посадовою особою органу доходів і зборів приймається відповідне рішення.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669).

Закон № 1669 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Ст. 1 Закону № 1669 визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Ч. ч. 1-3 ст. 11 Закону № 1669 передбачають, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

На підставі пп. «б» пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 внесені зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнений пунктом 9-3 такого змісту:

«9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Суд відзначає, що пп. 8 п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12 серпня 2014 року № 1636-VII (далі - Закон № 1636) внесені зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3.

Внаслідок цього зміни до Закону № 2464, внесені на підставі пп. «б» пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669, включені до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 як пункт 9-4.

Аналіз абз. 1 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 зумовлює висновок, що правові норми, закріплені у цьому пункті, поширюються на платників єдиного внеску, визначених ст. 4 Закону № 2464, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція.

Абз. 1 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 передбачає звільнення таких платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою звільнення платників єдиного внеску, згаданих у абз. 1 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, є заява, подана ними до органу доходів і зборів, про що свідчить абз. 2 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.

Крім того, в силу положень абз. 3 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 до платників єдиного внеску, зазначених у абз. 1 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, не застосовується відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

При цьому, на відміну від звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, незастосування до платників єдиного внеску, зазначених в абз. 1 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків платника єдиного внеску законодавець не обумовлював додатковими умовами, зокрема необхідністю подання відповідної заяви чи отриманням сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України.

На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Місто Авдіївка включене до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Предметом спору у справі є рішення Красноармійської ОДПІ від 22 серпня 2016 року № 0000110528 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Цим рішенням за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 30 липня 2015 року до 22 вересня 2015 року до Авдіївського ВУВКГ застосовані штрафні санкції у розмірі 20% від суми недоїмки - 153 453,89 грн та нарахована пеня у розмірі 0,1% від суми недоїмки - 83 375,69 грн, а разом - 236 829,58 грн.

Місцезнаходження Авдіївського ВУКГ зареєстроване за адресою: 86060, Донецька обл., м. Авдіївка, вул. Героїв, буд. 53.

На час виникнення спірних правовідносин Авдіївське ВУВКГ перебувало на обліку у Ясинуватсько-Авдіївському відділенні Красноармійської ОДПІ.

Отже, в силу положень абз. 3 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 з 14 квітня 2014 року відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, до Авдіївського ВУВКГ не застосовуються.

Як наслідок, рішення Красноармійської ОДПІ від 22 серпня 2016 року № 0000110528 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Предметом спору у справі також є вимога Красноармійської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 08 листопада 2016 року № Ю-2834-17, згідно з якою станом на 31 жовтня 2016 року у Авдіївського ВУВКГ існувала заборгованість у сумі 236 649,39 грн, яка включала недоїмку, штраф і пеню.

17 грудня 2015 року Авдіївське ВУВКГ подало до Авдіївського відділення Ясинуватської ОДПІ заяву про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску на підставі п. 9-4 VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.

Отже, вимога Красноармійської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 08 листопада 2016 року № Ю-2834-17 підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що до спірної вимоги включені штрафні санкції та пеня, застосовані рішенням Красноармійської ОДПІ від 22 серпня 2016 року № 0000110528, яке визнано судом протиправним, а також недоїмка зі сплати єдиного внеску, яка виникла після початку проведення антитерористичної операції.

З приводу можливості застосування до спірних правовідносин п. 28 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі - Закон № 911) суд зазначає наступне.

На підставі п. 28 розділу І Закону № 911 виключений підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Закон № 911 набрав чинності з 01 січня 2016 року, що передбачено п. 1 розділу ІІ цього Закону.

Суд відзначає, що пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 є «технічною» нормою, якою вносяться зміни до Закону № 2464 шляхом доповнення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 пунктом 9-3.

З набранням чинності Законом № 1669 норма пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 виконала свою функцію - внесення змін до Закону № 2464, а п. 9-3 (п. 9-4) став складовою Закону № 2464.

Виключення пунктом 28 розділу І Закону № 911 підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 не має наслідком автоматичне виключення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 чи втрату ним чинності.

Такий висновок суду узгоджується з п. 4 «Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки» (Методичні рекомендації Апарату Верховної Ради України, видання четверте, виправлене і доповнене, 2014 рік), відповідно до якого зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цього закону чи про визнання закону таким, що втратив чинність.

Як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час судового розгляду норма пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є чинною.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене до спірних правовідносин суд не застосовує п. 28 розділу І Закону № 911.

З приводу твердження відповідача, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку у фіскальних органах, розташованих на території, де проводилась антитерористична операція, які продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, зобов'язані виконувати всі вимоги Закону № 2464, суд зазначає таке.

Цей довод відповідача не ґрунтується на положеннях Закону № 2464 і фактично відтворює зміст роз'яснення Державної фіскальної служби України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 КАС України законність є одним із принципів здійснення адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись принципом законності, при вирішенні публічно-правового спору між сторонами, суд не застосовує роз'яснення Державної фіскальної служби України від 05 грудня 2014 року № 13656/7/99-99-17-03-01-17 та інші, оскільки вони не є законом чи нормативно-правовим актом.

Щодо доводів відповідача про те, що розпорядження Кабінету Міністрів України про затвердження переліку населених пунктів, на території яких проводилась антитерористична операція, не визначає умов і порядку сплати єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2464 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

П. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 стосується платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.

В свою чергу у ст. 2 Закону № 1669 йдеться про те, що перелік населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, визначається розпорядженням Кабінету Міністрів України.

Розпорядження КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» не регламентує питання сплати єдиного внеску, а лише визначає перелік населених пунктів, на території яких проводилась антитерористична операція.

Це розпорядження КМУ підлягає застосуванню до спірних правовідносин при вирішенні питання про те, проводилась чи не проводилась антитерористична операція на території населеного пункту, в якому знаходиться орган доходів і зборів, де на обліку перебуває платник єдиного внеску.

Щодо доводів відповідача, які стосуються необхідності подання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України та заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, суд вважає за необхідне відзначити таке.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються в силу прямої норми закону, яка міститься в абз. 3 п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.

Надання платником єдиного внеску додаткових документів, в тому числі сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України, заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, для незастосування відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску Законом № 2464 не передбачено.

Абз. 2 п. п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 визначено, що підставою для звільнення від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Така заява подана Авдіївським ВУВКГ до Авдіївського відділення Ясинуватської ОДПІ 17 грудня 2015 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303А, п. 29, від 09 грудня 1994 року; рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року; рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року; рішення у справі «Серявіна та інші проти України», № 4909/04, п. 58, від 10 лютого 2010 року; рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року; рішення у справі «Петриченко проти України», № 2586/07, п. 13, від 12 липня 2016 року; рішення у справі «Богатова проти України», № 5231/04, від 07 жовтня 2010 року).

На виконання вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, судом надана оцінка основним доводам та запереченням сторін. Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд входить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 378,00 грн, про що свідчить платіжне доручення від 29 листопада 2016 року № 38 (а.с. 3) та у сумі 2 171,74 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 20 грудня 2016 року № 76 (а.с. 31).

Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 549,74 грн (1 378,00 + 2 171,74) підлягають присудженню на користь КП «Компанія «Вода Донбасу» за рахунок бюджетних асигнувань Красноармійської ОДПІ.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та пені та вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 22 серпня 2016 року № 0000110528 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 08 листопада 2016 року № Ю-2834-17.

4. Стягнути з Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код 39882614, місцезнаходження: 85300, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Горького, буд. 1) на користь комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (ідентифікаційний код 00191678, місцезнаходження: 87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, буд. 177а) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 549 (три тисячі п'ятсот сорок дев'ять) гривень 74 копійок.

5. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні.

6. Повний текст постанови виготовлений 06 лютого 2017 року.

7. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

8. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.