Рішення № 65187313, 02.03.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/3551/16 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/1427/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Я.

Категорія: 2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і ОСОБА_2

при секретарі Куцик І.Б.

з участю прокурора Заяць І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду міста Львова від 04 липня 2016 року по справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_3, третя особа Франківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради, третя особа Франківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання права власності,

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2016 року Львівська міська рада звернулася до суду із позовом доОСОБА_3, в якому просить визнати право власності за територіальною громадою м. Львова на самочинно збудований будинок на вул. Ковалева, 16-а в м. Львові.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що у 2002-му році гр. ОСОБА_4 було дозволено завершення самовільно розпочатої добудови до житлового будинку по вул. Ковалева,16 у м. Львові.

В подальшому, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 04.04.2003 року № 242 ОСОБА_5 було дозволено проектування індивідуального житлового будинку № 16-а по вул. Ковалева в м. Львові.

Зазначає, що гр. ОСОБА_5 не виконав всіх вимог вказаного рішення виконавчого комітету. Звертає увагу, що у відповідності з ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та п.5.1.2. Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 835 від 09.09.2011 року Львівська міська ради уповноважена звертатися до суду із позовом про визнання права власності на самочинне будівництво за територіальною громадою м. Львова. Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Також, в червні 2016 року із зустрічним позов звернулася ОСОБА_3, в якому остання зазначає, що на час надання дозволу гр. ОСОБА_5 на проектування індивідуального житлового будинку № 16-а по вул. Ковалева в м. Львові перебувала з ним у шлюбі.

Зазначає, що гр. ОСОБА_5 на виконання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 04.04.2003 року № 242 отримав необхідну дозвільну документацію.

11.07.2004 року ОСОБА_5 помер. Спадкоємцем майна після смерті гр.ОСОБА_5Є є його дружина ОСОБА_3, успадкувала належне йому майно, зокрема, і права на спірний будинок, обладнання якого завершувала самостійно. Стверджує, що індивідуальний житловий будинок № 16-а по вул. Ковалева в м. Львові відповідає Державним стандартам, будівельним нормам і правилам, що підтверджується позитивними висновками за результатами технічного обстеження конструкцій житлового будинку, виготовленими ЛКП "Архбуднагляд" та технічним паспортом на садибний житловий будинок на вул. Ковалева, 16-а в м. Львові.

Враховуючи те, що будівництво є завершеним з дотриманням усіх державних стандартів, будівельних норм і правил та не порушує прав інших осіб, відповідач просить суд визнати за нею право власності на індивідуальний житловий будинок на вул. Ковалева, 16-а в м. Львові.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2016 року в задоволенні первісного позову Львівської міської ради відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано заОСОБА_3 право власності на індивідуальний житловий будинок на вул. Ковалева,16-а в м. Львові.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржила Львівська місцева прокуратура №3. Вважає рішення суду в частині задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 незаконним і необгрунтованим. Звертає увагу, що до наних правовідносин суд безпідставно застосував норми ЦК України про спадкування, з урахуванням того факту, що індивідуальний житловий будинок на вул. Ковалева, 16-а в м. Львова є самочинним будівництвом і на таке не може бути визнано право власності в порядку спадкування. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2016 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 скасувати та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із наступних підстав.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст.303 ЦПК України, судова колегія перевіряє законність рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги і виходить з того, що відповідач оскаржує законність рішення в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3.

В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції за правилами ст. 303 ЦПК України не переглядається.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законим є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині таким вимогам не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 31.10.1996 року власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7.

Рішенням виконавчого комітетуЛьвівської міської ради від 04.04.2003 року № 242 "Про проектування та будівництво гр. ОСОБА_5 індивідуального житлового будинку по вул. Ковалева,16-а в м.Львові" дозволено гр. ОСОБА_5 проектування індивідуального житлового будинку по вул. Ковалева,16-а в м. Львові.

10.10.2003 року Начальником Управління архітектури і містобудування Львівського міськвиконкому гр. ОСОБА_5 затверджено архітектурно-планувальне завдання № 385 "Про проектування та будівництво індивідуального житлового будинку по вул. Ковалева,16-а в м.Львові", та погоджено місце розташування земельної ділянки для будівництва вказаного будинку.

Місце будівництва погоджено іншими службами м.Львова, зокрема, ВАТ "Львівобленерго" Львівські міські електромережі, ВАТ "Укртелеком", ЛКП "Львівсвітло", ДАІ ЛМУ УМВС України у Львівській області, УЕГГ м.Львова, ПАТ "Львівгаз", Управлінням охорони історичного середовища м.Львова, ЛКП "Зелений Львів", ЛКП "Архбуднагляд", тощо.

ЛМКП "Львівводоканал" видано гр.ОСОБА_5 технічні умови на водопостачання та водовідведення індивідуального житлового будинку по вул. Ковалева,16-а в м.Львові.

ВАТ "Львівобленерго" видано гр.ОСОБА_5 технічні умови на підключення будинку № 16-а по вул. Ковалева в м. Львові до електричних мереж.

ПАТ "Львівгаз" видано гр.ОСОБА_5 технічні умови № 389 на газифікацію вказаного будинку.

01.12.2003 року ЛКП "Вулецьке" складено акт про прийняття в експлуатацію димових і вентеляційних каналів в будинку № 16-а по вул. Ковалева в м. Львові.

Згідно свідоцтва про смерть від 12.07.2004 року гр. ОСОБА_5 помер 11.07.2004 року у віці 66 років.

Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 26.06.2006 року спадкоємцем майна після смерті гр. ОСОБА_5 є його дружина гр. ОСОБА_3.

ЛКП "Архбуднагляд" у 2016-му році складено технічні висновки за результатами технічного обстеження конструкцій житлового будинку по вул. Ковалева, 16- а в м. Львові на відповідність Державним стандартам, будівельним нормам і правилам та встановлено його відповідність проекту та Державним стандартам, будівельним нормам і правилам.

10.03.2016 року комісія ЛКП "Вулецьке" провела обстеження збудованого житлового будинку № 16-а по вул. Ковалева в м. Львові та встановила наявність за вказаною адресою двоповерхового житлового будинку з мансардою. Згідно вказаного акту стіни та перегородки будинку поштукатурені, влаштовано пластикові вікна, влаштовано підвісні стелі, систему індивідуального опалення, інженерні мережі, утеплено та поштукатурено фасади будинку, тощо.

31.03.2016 року ФОП ОСОБА_8 складено технічний паспорт на садибний індивідуальний житловий будинок № 16-а по вул. Ковалева в м. Львові, згідно якого будинок складається з першого, другого та мансардного поверху, загальною площею 173 кв.м., площа підвалу 26,1 кв.м.

Ухвалюючи оскаржуване рішення в частині задоволення зустрічного позову, суд виходив з тих обставин, що на момент спорудження спірного будинку такий не вважався самочинним будівництвом.

Проте, з таким висновком колегія суддів не може погодитися з наступних обставин.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а право власності на землю гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Львівська міська рада у відповідності до вимог ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції, а також повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, а також іншими законами України. Згідно з ст. 80 цього Закону, територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб"єктами права власності на землю, що є комунальною власністю.

У п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 12, 116 Земельного кодексу України, визначено, що виключного до компетенції сільських, селищних, місцевих рад входить вирішення витань регулювання земельних відносин.

Земельна ділянка, на якій розташовано спірний будинок, є комунальною власністю і відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України перебуває у віданні Львівської міської ради.

Згідно ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці , що не була їй відведена з цією метою, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку осіб під уже збудоване нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" від 30.03.2012 року №6, під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

В цій же Постанові Пленуму ВССУ зазначається, що не може вважатися наданням земельної ділянки лише рішенням компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови.

Так, відповідно до п.4 Порядку надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об"єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 2328 від 20.12.1999 року, архітектурно-планувальне завдання та технічні умови розробляються і надаються замовнику:

- якщо він е власником (користувачем) земельної ділянки - в разі надання місцевою держадміністрацією або виконавчим органом місцевої ради дозволу на виконання проектно-вишукувальних робіт на зазначеній ділянці за умови, що наміри замовника не суперечать затвердженій містобудівній документації, місцевим правилам забудови. До цього дозволу- додається викопіювання з генерального або ситуаційного плану відповідної території та плану земельної ділянки;

- якщо він не є власником (користувачем) земельної ділянки - в разі прийняття місцевою радою рішення про попереднє погодження (далі - рішення про погодження) місця розташування об"єкта архітектури на зазначеній ділянці, яке одночасно е дозволом на виконання проектно-вишукувальних робіт. До цього рішення додається схематичний план місця розташування об"єкта архітектури.

Також згідно з п. 2.3. Типового положення про розробку та видачу архітектурно-планувальних завдань і технічних умов на проектування об"єктів: нового будівництва, розширення, реконструкції, капітального ремонту та комплексного благоустрою територій, затвердженого наказом Держкоммістобудування № 54 від 04.04.1997 року (в редакції від 27.01.2000 року), архітектурно-планувальне завдання повинно містити, зокрема, відомості про право власності або право користування земельною ділянкою.

У відповідності до п. 1.2. вищезгаданого архітектурно-планувального завдання, копія якого міститься в матеріалах справи, останнє видано, зокрема, на підставі документу, що підтверджує право власності на землю чи право користування земельною ділянкою, а саме свідоцтва про право власності на квартиру №210622 від 31.10.1996 року.

Слід зазначити, що свідоцтво про право власності на квартиру не можна вважати документом, що підтверджує право власності на землю чи право користування земельною ділянкою, оскільки згідно ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції від 06.08.2003 року) таке право посвідчується виключно державними актами.

Беручи до уваги вищенаведене, житловий будинок по вул. Ковалева, 16-а в м. Львові є самочинним будівництвом, оскільки він збудований на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила будівництво.

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" від 30.03.2012 року №6, право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їх спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК України та з урахуванням Роз'яснень, наданих у пункті 7Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування".

Згідно з ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права і обов"язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Водночас, статтею 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна).

Також п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 N2 7 "Про судову практику у справах про спадкування" передбачено, що якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Беручи до уваги вищенаведене, судом першої інстанції безпідставно застосовано норми ЦК України про спадкування, бо з урахуванням того факту, що індивідуальний житловий будинок по вул. Ковалева, 16-а в м. Львові є самочинним будівництвом, ні в ОСОБА_5 як спадкодавця, ні в ОСОБА_3 як спадкоемця не виникло прав щодо вказанаго бvдинку як об'екту цивільних прав, оскільки такі особи були лише власниками будівельних матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі 6удівництва та могли увійти до предмету спадщини.

Вирішуючи спір про визнання права власності, суд своїм рішенням безпідставно узаконив самочинне будівництво на земельній ділянці, яка не належить ОСОБА_3, а також така не надавалася їй чи спадкодавцю ОСОБА_5 під здійснення згаданого будівництва на земельній ділянці, розпорядником якої являється Львівська міська рада.

Суди не повинні замінювати органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо здійснення ними повноважень, встановлених Конституцією та законами України.

Оформлення права власності на самочинно збудоване нерухоме майно відноситься до компетенції органів місцевої влади.

При встановлених обставинах зустрічний позов ОСОБА_3 не підлягає задоволенню у зв"язку з безпідставністю.

Відмова в задоволенні позову не позбавляє права позивача на звернення до місцевих органів влади із заявою про узаконення самочинного будівництва.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та вимогам чинного законодавства, в зв"язку з чим апеляційну скаргу Львівської місцевої прокуратури №3 слід задовольнити, а рішення Франківського районного суду міста Львова від 04 липня 2016 року в частині задоволення зустрічного позову, яким визнано за ОСОБА_3 право власності на індивідуальний житловий будинок по вул. Ковалева, 16-а в м. Львові скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Львівської міської ради, третя особа Франківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання права власності.

Згідно з вимогами ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, в зв"язку з чим з ОСОБА_3 в користь Прокуратури Львівської області (платника за подачу апеляційної скарги) підлягає стягненню судовий збір сплачений за подачу апеляційної скарги в розмірі 2122 грн. 12 коп.

Окрім цього, частина коштів сплачених Прокуратурою Львівської області за подачу апеляційної скарги в розмірі 5456 грн. 88 коп. підлягає поверненню, оскільки загальна сума коштів сплачених була значно більшою ніж та сума, яка підлягала до сплати за подачу даної апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст. ст.316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Львівської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Львівської міської ради - задовольнити.

Рішення Франківського районного суду міста Львова від 04 липня 2016 року в частині задоволення зустрічного позову, яким визнано за ОСОБА_3 право власності на індивідуальний житловий будинок по вул. Ковалева, 16-а в м. Львові скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Львівської міської ради, третя особа Франківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання права власності.

В решті рішення Франківського районного суду міста Львова від 04 липня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)на користь Прокуратури Львівської області судові витрати за подачу апеляційної скарги в розмірі 2122 грн. 12 коп.

Повернути Прокуратурі Львівської області зайво сплачений судовий збір в розмірі 5456 грн. 88 коп. за платіжним дорученням 2080 від 20 грудня 2016 року року, платник Прокуратура Львівської області; банк платника Держказначейська служба Украіни, м.Киів; отримувач УК в Личаківському р-ні м. Львова; код 38007620; банк отримувача ГУ ДКСУ у Львівській області; код банку 825014; рахунок отримувача №31218206780006; призначення платежу *;101;02910031;0901010,2800, за позовом Львівська місцева прокуратура №3, Апеляційний суд Львівської області 22030101.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набранням рішення законної сили.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

ОСОБА_2