Рішення № 6518697, 28.09.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2009 р.Справа № 16/123-09-3684 Господарський суд Одеської області У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курбановій А.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Чернявський В.І. за довіреністю від 01.10.2008р.

Від відповідача: не з’явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Дослідне господарство „Южний” Одеського інституту агропромислового виробництва УААН до селянського (фермерського) господарства „Чайка” про стягнення 12374,34 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Дослідне господарство „Южний” Одеського інституту агропромислового виробництва УААН (далі по тексту ДП „Дослідне господарство „Южний”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з селянського (фермерського) господарства „Чайка” (далі по тексту СФГ „Чайка”) 12374,34 грн. загальної заборгованості за отримане насіння озимих культур, у тому числі 7500 грн. основного боргу, 1578,08 грн. нарахованої пені, штрафу в розмірі 20 % на суму 1500 грн., штрафу в розмірі 7% у сумі 525 грн., витрат від інфляції в розмірі 1074 грн., 3% річних в сумі 197,26 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням СФГ „Чайка” договірних зобов’язань в частині своєчасної та повної оплати вартості одержаного від ДП „Дослідне господарство „Южний” насіння.

Згідно з усними поясненнями представника відповідача, наданими у судовому засіданні 26.08.2009р., відповідачем позовні вимоги заперечувалися з підстав ненадання позивачем при здійсненні поставки документів, які б підтверджували якість товару.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між ДП „Дослідне господарство „Южний” (Постачальник) та СФГ „Чайка” (Одержувач) було укладено договір надання товарного кредиту насіння озимих культур від 16.10.2007р., відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2, 3 якого Постачальник зобов’язувався передати у власність Одержувачу, а Одержувач –прийняти та своєчасно оплатити 10 тон насіння озимої пшениці „Од-267” за ціною 1500 грн. за тону на умовах даного договору.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі ст.. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

В свою чергу, у відповідності до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, слід зауважити, що за змістом частини 2 ст. 712 ЦК України переважному застосуванню до зобов'язань поставки підлягають положення ст. ст. 264 - 271 ГК України.

У відповідності до п. 2.1 договору Постачальник зобов’язався передати товар на умовах самовивозу зі складу Постачальника, оформити приймально –передавальні документи та передати їх Одержувачу, а також гарантувати, що якість товару буде відповідати нормам якості для продукції, яка поставляється. При цьому, відповідно до п. 4.3 договору сторонами було обумовлено перехід права власності на товар в момент підписання сторонами приймально-передавальних документів.

На виконання умов договору надання товарного кредиту насіння озимих культур від 16.10.2007р.., вимог ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України згідно з накладної №106 від 16.10.2007р. ДП „Дослідне господарство „Южний” було відвантажено, а представниками СФГ „Чайка” по довіреності серії БАО №845810 від 17.10.2007р. –одержано обумовлене договором насіння на суму у розмірі 15000 грн. При цьому, факт отримання відповідачем зазначеного у вказаній накладній товару, загальною вартістю 15000 грн., не заперечувався і представником СФГ „Чайка” під час розгляду даної справи.

Відповідно до п. 2.3.2 договору надання товарного кредиту насіння озимих культур від 16.10.2007р. Одержувач зобов’язувався здійснити передоплату у розмірі 50% від загальної вартості товару, остаточний розрахунок за фактично отриманий товар повинен бути здійснений Одержувачем не пізніше 01.08.2008р.

На виконання наведених умов договору відповідачем у касу Постачальника було сплачено 7500 грн., що підтверджується копією прибуткового касового ордеру № 432 від 16.10.2007р.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але в порушення умов п.п. 1.1., 2.3.2 договору надання товарного кредиту насіння озимих культур від 16.10.2007р., вимог ст.ст. 525, 526, 712 ЦК України, ст. 265 ГК України СФГ „Чайка” до теперішнього часу 50% вартості товару оплачено не було, внаслідок чого за Одержувачем утворилась заборгованість перед ДП „Дослідне господарство „Южний” по вказаному договору на загальну суму у розмірі 7500 грн.

Посилаючись на невиконання Одержувачем договірних зобов’язань по оплаті вартості придбаних ним за вказаним по тексту рішення вище договором товарів, ДП „Дослідне господарство „Южний” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з СФГ „Чайка” 12374,34 грн. загальної заборгованості за отримане насіння озимих культур, у тому числі 7500 грн. основного боргу, 1578,08 грн. нарахованої пені, штрафу у розмірі 20 % на суму 1500 грн., штрафу у розмірі 7% у сумі 525 грн., витрат від інфляції в розмірі 1074 грн., 3% річних в сумі 197,26 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з усними поясненнями представника відповідача, наданими у судовому засіданні 26.08.2009р., відповідачем позовні вимоги заперечувалися з підстав ненадання позивачем при здійсненні поставки документів, які б підтверджували якість товару.

З огляду на наведену позицію відповідача, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на наступному.

Дійсно відповідно до ст.. 674 ЦК України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 4 ст.. 268 ГК України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

В свою чергу, за умовами п. 2.1.4 договору постачальник зобов’язався гарантувати, що якість товару буде відповідати нормам якості для продукції, яка поставляється.

Проте, відповідно до пояснень представника відповідача, позивачем відповідні документи на підтвердження якості товару надані не були, що на думку відповідача, звільняє його від обов’язку з оплати поставленої продукції.

З цього приводу, суд вважає за необхідне звернути увагу останнього на приписи ст.. 666 ЦК України, згідно з якими якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, по спливу майже двох років після одержання насіння, СФГ „Чайка” ані було встановлено позивачу строк для передання документів на підтвердження якості товару, ані повернуто товар позивачу. Доказів спростовуючих викладене, відповідачем з дотриманням вимог ст..ст. 32, 33 ГПК України суду представлено не було.

Наведене дозволяє суду критично оцінювати наведені по тексту рішення вище доводи відповідача, покладені ним в обґрунтування своєї позиції по даній справі.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що за умовами п. 4.3 договору сторонами було обумовлено перехід права власності на товар в момент підписання сторонами приймально-передавальних документів, суд доходить висновку, що розмір основного боргу СФГ „Чайка” перед ДП „Дослідне господарство „Южний” у сумі 7500 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується накладною про передачу СФГ „Чайка” обумовленого договором надання товарного кредиту насіння озимих культур від 16.10.2007р. товару, довіреністю серії БАО №845810 від 17.10.2007р. на одержання насіння, а також обґрунтованим розрахунком позовних вимог.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.п. 4.4 договору надання товарного кредиту насіння озимих культур від 16.10.2007р. за несвоєчасну оплату вартості товару Одержувач зобов’язувався сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від несплаченої суми.

З огляду на викладене, як вбачається з розрахунку (а.с.10), доданого позивачем до позовної заяви, за несвоєчасне виконання Покупцем грошових зобов’язань по вказаному вище договору ДП „Дослідне господарство „Южний” додатково було нараховано до сплати СФГ „Чайка” 1578,08 грн. пені.

Однак, як вбачається з розрахунку пені, позивачем нарахування пені було здійснено за період з 01.08.2008р. до 15.06.2009р. (тобто 320 днів), що перевищує встановлений ч.6 ст. 232 ГК України термін.

З огляду на викладене, керуючись вимогами ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549 ЦК України, ст. 232 ГК України, суд вважає за правомірне позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1578,08 грн. задовольнити частково в сумі 909,84 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафів у розмірі 7% грн. та у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, штраф у розмірі 20% був розрахований позивачем з посиланням на п.п.4.4 договору надання товарного кредиту насіння озимих культур від 16.10.2007р., відповідно до яких за несвоєчасну оплату вартості товару Одержувач зобов’язувався сплатити штраф у розмірі 20% від неоплаченого у строк товару.

В свою чергу, штраф у розмірі 7% був нарахований позивачем на підставі ч.2 ст. 231 ГК України.

Однак, надаючи оцінку правомірності заявлених позовних вимог в цій частині позову, слід звернути увагу позивача на наступне.

Дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З даної законодавчої норми вбачається, що передбачені нею розмір пені та штрафу застосовується, якщо інше не передбачено договором, а відтак до вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій застосуванню підлягають положення п. 4.4 договору, в якому сторони закріпили, що за порушення строку платежу Одержувач сплачує на користь Постачальника, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та штраф у розмірі 20% від неоплаченого у строк товару.

Таким чином, визначений ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України штраф в даному випадку до відповідача не може бути застосований, оскільки інший вид та розмір штрафу передбачений п. 4.4 договору, а відтак їх окреме застосування позивачем як підстав для нарахування штрафних санкцій є помилковим та неправомірним, та фактично призводить до застосування до відповідача одних і тих же правових наслідків за одне і те ж порушення зобов’язання двічі.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність нарахування ДП „Дослідне господарство „Южний” до сплати відповідачу штрафу у розмірі 525 грн. на підставі положень ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Таким чином, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% у сумі 525 грн. ДП „Дослідне господарство „Южний” слід відмовити.

Проте, враховуючи неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань по оплаті одержаного від позивача насіння та виходячи з умов п.4.4 укладеної між сторонами угоди, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог ДП „Дослідне господарство „Южний” в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% у сумі 1500грн., а відтак і наявність підстав для їх задоволення.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, ДП „Дослідне господарство „Южний” також було нараховано до сплати СФГ „Чайка” 1074 грн. інфляційних витрат, а також 3% річних у розмірі 197,26 грн. від простроченого за договором надання товарного кредиту насіння озимих культур від 16.10.2007р. грошового зобов’язання.

Таким чином, з урахуванням наведених по тексту рішення положень діючого законодавства, а також приймаючи до уваги неналежне виконання СФГ „Чайка” прийнятих на себе зобов’язань з оплати поставленого товару у визначені сторонами строки, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позову ДП „Дослідне господарство „Южний” в частині вимог про стягнення 1074 грн. витрат від інфляції та 197,26 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених ДП „Дослідне господарство „Южний” позовних вимог про стягнення з відповідача 7500 грн. основного боргу, штрафу у розмірі 20% у сумі 1500грн., пені у розмірі 909,84 грн., 1074 грн. витрат від інфляції та 197,26 грн. 3% річних та наявності підстав для їх задоволення відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 615, 617, 625, 629, 694, 712 ЦК України, ст. ст. 232, 264 - 271 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР. В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподілити згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 615, 617, 625, 629, 694, 712 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. ст. 232, 264 - 271 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з селянського (фермерського) господарства „Чайка” / 67200, Одеська область, Іванівський район, с. Сухомлинове, вул.. Зелена, 6, п/р 26006023158001 у Іванівському відділенні АКБ „Імексбанк”, МФО 328384, код ЄДРПОУ 19203390 / на користь державного підприємства „Дослідне господарство „Южний” Одеського інституту агропромислового виробництва УААН / 67668, Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул.. Леніна, 2-а, п/р 26005301539047 в ЦО „Промінвестбанк”, м. Одеси, МФО 328135, код ЄДРПОУ 05528906/ 7500 грн. 00 коп. / сім тисяч п’ятсот грн. 00 коп./ - основного боргу; 909 грн. 84 коп. / дев’ятсот дев’ять грн. 84 коп./ - нарахованої пені; 1500 грн. 00 коп. / одна тисяча п’ятсот грн. 00 коп./ - штрафу; 1074 грн. 00 коп. /одна тисяча сімдесят чотири грн.. 00 коп. / - витрат від інфляції; 197 грн. 26 коп. / сто дев’яносто сім грн.. 26 коп./ - 3% річних; 111 грн. 81 коп. / сто одинадцять грн. 81 коп./ - держмита; 106 грн. 62 коп. / сто шість грн. 62 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

3.          Видати державному підприємству „Дослідне господарство „Южний” Одеського інституту агропромислового виробництва УААН / 67668, Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул.. Леніна, 2-а, п/р 26005301539047 в ЦО „Промінвестбанк”, м. Одеси, МФО 328135, код ЄДРПОУ 05528906/ довідку на повернення зайве сплачених витрат на ІТЗ судового процесу у розмірі 197 грн. 00 коп. /сто дев’яносто сім грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення підписане 07.10.2009р.

Суддя