Ухвала суду № 65186431, 06.03.2017, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________

Справа № 327/426/15-ц

Провадження № 4-с/327/1/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2017 р. смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Кущ Т.М.,

при секретарі судового засідання Вьюкіній Г.В.,

з участю:

заявника (боржника) ОСОБА_1,

представника заявника (боржника) ОСОБА_2,

представника державної виконавчої служби ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Розівського районного суду Запорізької області скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Розівського районноговідділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі Розівський РВ ДВС ГТУЮ), скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

27 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на неправомірні дії та рішення старшого державного виконавця Розівського РВ ДВС ГТУЮ ОСОБА_4, прийняте ним під час виконання рішення Розівського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2015 року, а саме на неправомірність винесення ним 19 грудня 2016 року постанови про зупинення виконавчого провадження ВП №50557680 з примусового виконання виконавчого листа №327/426/15-ц, виданого 17 березня 2016 року.

ОСОБА_1 вказав, що 13 лютого 2017 року на підставі поданої до Розівського РВ ДВС ГТУЮ заяви він був ознайомлений з матеріалами вищевказаного виконавчого провадження. В цей же день йому стало відомо про наявність постанови старшого державного виконавця Розівського РВ ДВС ГТУЮ від 19 грудня 2016 року про зупинення виконавчого провадження.

Заявник, посилаючись на недотримання посадовою особою Розівського РВ ДВС ГТУЮ вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ зі змінами та доповненнями (далі Закон), який діяв на час винесення рішення, вважає вищевказану постанову незаконною, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.39 вказаного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

За таких обставин ОСОБА_1 прохав суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Розівського РВ ДВС ГТУЮ щодо винесення постанови від 19 грудня 2016 року про зупинення виконавчого провадження ВП №50557680 з примусового виконання виконавчого листа №327/426/15-ц, виданого 17 березня 2016 року, скасувати вказану постанову та зобов'язати начальника Розівського РВ ДВС ГТУЮ ОСОБА_3 винести постанову про закінчення виконавчого провадження з дотриманням вимог ст.39 Закону.

Як встановлено з матеріалів справи, наказом начальника ГТУЮ у Запорізькій області від 25 січня 2017 року № 56/07-12 ОСОБА_4 звільнено 01 лютого 2017 року з посади старшого державного виконавця Розівського РВ ДВС ГТУЮ, у звязку з чим вказана особа в судове засідання не викликалась, а скарга ОСОБА_1 розглянута судом за участі начальника Розівського РВ ДВС ГТУЮ ОСОБА_3, що відповідає положенням ч.3 ст.386 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

В судовому засіданні заявник (боржник) ОСОБА_1 та його повноважний представник ОСОБА_2 доводи скарги підтримали, надавши судові відповідні пояснення, зазначивши при цьому, що скарга на дії та рішення державного виконавця подана в строк, передбачений ч.1 ст.385 ЦПК України, оскільки про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався лише 13 лютого 2017 року.

Начальник Розівського РВ ДВС ГТУЮ ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що оскаржуване ним рішення старшого державного виконавця Назарука О.С. є законним та скасуванню не підлягає, оскільки було прийнято відповідно до Закону та в межах повноважень державного виконавця.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про те, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначені Законом.

Згідно зістст.10,11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. При цьому, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно абз.1 ч.1 ст.385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Під час судового розгляду скарги встановлено, що 11 листопада 2015 року Розівським районним судом Запорізької області було ухвалено заочне рішення у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. Позовні вимоги ОСОБА_5 судом задоволені у повному обсязі.

21 березня 2016 року старшим державним виконавцем Розівського РВ ДВС ГТУЮ ОСОБА_4 було відкрито виконавче провадження серії ВП №50557680 з примусового виконання виконавчого листа №327/426/15-ц, виданого Розівським районним судом Запорізької області 17 березня 2016 року.

З повідомлення начальника Пологівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, яке надійшло до Розівського РВ ДВС ГТУЮ 15 листопада 2016 року, вбачається, що стягувач ОСОБА_5 помер 31 липня 2016 року.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.39 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обовязків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Разом з тим, на час надходження вищезазначеного повідомлення про смерть стягувача ОСОБА_5 старшим державним виконавцем Розівського РВ ДВС ГТУЮ ОСОБА_4 було винесено постанови про відкладення проведення виконавчих дій від 24 листопада 2016 року та від 05 грудня 2016 року.

В подальшому, 19 грудня 2016 року старшим державним виконавцем Розівського РВ ДВС ГТУЮ ОСОБА_4 винесено постанову про зупинення вищевказаного виконавчого провадження на підставі поданої 16 грудня 2016 року заяви заінтересованої особи ОСОБА_6, яка письмово повідомила про своє звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Як встановлено з пояснень ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, а також із матеріалів справи, з постановою від 19 грудня 2016 року про зупинення виконавчого провадження ОСОБА_1 ознайомився 13 лютого 2017 року, тобто скаргу до суду заявником подано в межах строків, передбачених ч.1 ст.385 ЦПК України.

Разом з тим, відповідно до п.5 ст.34 Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною пятою статті 15 цього Закону.

При цьому, заявником ОСОБА_1 оскаржується саме постанова державного виконавця від 19 грудня 2016 року про зупинення виконавчого провадження, проте будь-які інші дії, рішення чи бездіяльність державного виконавця в період з 15 листопада 2016 року, тобто з часу отримання інформації про смерть сторони виконавчого провадження, та до 16 грудня 2016 року, тобто до часу звернення заінтересованої особи ОСОБА_6 із заявою про зупинення виконавчого провадження, ніким, у тому числі боржником ОСОБА_1, не оскаржувались, це питання не є предметом поданої ОСОБА_1 скарги та виходить за межі заявлених вимог, а тому судом не розглядається і до уваги не приймається..

Таким чином, на переконання суду, станом на 19 грудня 2016 року у державного виконавця були підстави для вчинення такої процесуальної дії як зупинення виконавчого провадження до розгляду в суді питання про заміну сторони виконавчого провадження по суті, а тому суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення було прийнято відповідно до Закону та в межах повноважень державного виконавця.

Крім того, судом враховано, що на час розгляду даної скарги ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2017 року, заяву ОСОБА_6, яка діяла в своїх інтересах та, як законний представник, в інтересах своїх малолітніх дітей про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) від 16 грудня 2016 року будо задоволено в повному обсязі.

За таких обставин, права заявника (боржника) ОСОБА_1 не було порушено, а тому суд, відповідно до вимог ч.3 ст.387 ЦПК України, постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного, керуючись стст.34,39 Закону України «Про виконавче провадження», стст.383-387 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Розівського районноговідділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційноїскарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5-денного строку з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Т.М.Кущ