Рішення № 6518625, 02.10.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2009 р.Справа № 22/133-09-4171 За позовом Комунального підприємства "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ОДЕСА"; до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕЛСІ ГРУП"

про стягнення 349742,42 грн.;

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Кучеренко Н.В. - представник за довіреністю № 01.19-2284 від 23.12.2008р.;

Від відповідача: -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: позивач Комунальне підприємство "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ОДЕСА" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕЛСІ ГРУП" про стягнення 349742,42 грн.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав вкладених у позовній заяві.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову в порядку ст. 66 ГПК України, у відповідності до якого останній просив суд накласти арешт на розрахунковий рахунок відповідача.

Розглянувши зазначене клопотання суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов’язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов’язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

26 лютого 2009р. між КП „Міжнародний аеропорт Одеса” та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕЛСІ ГРУП" було укладено договір постачання №215/09, згідно якого умов якого постачальник –позивач зобов’язався поставити у власність покупця –відповідача аеродромний пусковий агрегат виробництва Guinault SA, Франція, моделі GA 120 D в асортименті, кількості згідно Специфікації (додаток №1), що є невід’ємною частиною договору, в термін, за цінами узгодженими сторонами умовами цього договору, а також провести монтаж та тестування обладнання.

Взяті на себе зобов’язання за договором (п. 6.1) щодо оплати авансового платежу у розмірі 50% вартості продукції, а саме 341371,80 грн. позивач виконав у повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення №640 від 11.03.2009р.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що доставка, монтаж та тестування обладнання здійснюється відповідачем протягом 7 тижнів з моменту проведення передоплати., тобто не пізніше 29.04.2009р.

Однак, взяті на себе зобов’язання за договором відповідачем не виконанні.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку порушення постачальником термінів виконання свої зобов’язань, оговорених умовами цього договору та специфікації, постачальник сплачує покупцю штрафну санкцію у розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості продукції за кожен день прострочення поставки, а також відшкодовує усі збитки, заподіяні покупцю внаслідок неналежного виконання своїх зобов’язань згідно з договором.

Таким чином, розмір штрафних санкцій станом на 14.07.2009р. становить 8370,62 грн.

При вказаних обставинах суд вважає, що вимоги позивача документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до правил ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕЛСІ ГРУП" (юридична адреса: вул. Буніна, 10, м. Одеса, 65104, фактична адреса: вул. Моторна, 6, м. Одеса, 65085) на користь Комунального підприємства "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ОДЕСА" (Аеропорт ЦА, м. Одеса, 65054, р/р № 26001311351901 в АБ "Південний" м. Одеси, МФО 328209, код ОКПО 30441902) суму 341371,80/триста сорок одну тисячу триста сімдесят одну грн. 80 коп./ попередньої оплати, 8370,62/вісім тисяч триста сімдесят грн. 62 коп./ штрафні санкції, державне мито у сумі 3497,42/три тисячі чотириста дев’яносто сім грн. 42 коп./ та витрати на ІТЗ судового процесу 315 /триста п’ятнадцять гривень/.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя