Рішення № 6518417, 16.09.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________-_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2009 р.Справа № 15/95-09-3652 Господарський суд Одеської області у складі: судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача - Гречанюк Г.В.,

від відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль № 2” до Товариства з обмеженою відповідальністю промивочно-пропарочної станції „Тракт” про стягнення 61745,38 грн. та розірвання договору оренди, -

ВСТАНОВИВ:

Міське комунальне підприємство „Одеська теплоелектроцентраль № 2” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю промивочно-пропарочної станції „Тракт” заборгованості за договором оренди в сумі 61745,38 грн. та про розірвання укладеного між МКП „Одеська теплоелектроцентраль № 2” і ТОВ промивочно-пропарочною станцією „Тракт” договору оренди майна № 11/2004 від 02.02.2004 р. із змінами та доповненнями, викладеними у додатковій угоді № 1 від 29.07.2005 р. та додатковій угоді № 2 від 14.09.2005 р. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне.

02 лютого 2004 року між Управлінням майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю промивочно-прапорочною станцією „Тракт” був укладений договір оренди майна № 11/2004 про передачу в строкове платне користування окремого індивідуально визначеного майна: частини ділянки масло-мазутно-дизельного господарства, яке знаходиться на балансі Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль № 2” та розташоване за адресою: Одеська область, м. Теплодар, Промзона.

Розпорядженням міського голови Теплодарської міської ради Одеської області від 28 липня 2005 року № 192-Р функції орендодавця були передані від Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області з 1 серпня 2005 року балансоутримувачу „Об'єднаного масло-мазутного-дизельного господарства”, тобто позивачу.

Додатковою угодою № 1 від 28 липня 2005 року „Про заміну осіб в зобов'язанні та доповнення до договору № 11/2004 від 02.02.2004 року” зроблено заміну особи в зобов'язанні - договорі оренди від 02.02.2004 року № 11/2004 та замінено орендодавця –Управління майна та інвестицій новим орендодавцем - МКП „ОТЕЦ-2”, і внесено зміни та доповнення до розділів 1,3,4,10 вищевказаного договору.

Згідно додаткової угоди № 1 від 29 липня 2005 року позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування наступне майно із складу масло-мазутного-дизельного господарства: приймально-зливний засіб та протипожежний насос, які знаходяться на балансі МКП „ОТЕЦ-2” та розміщені за адресою: Одеська область, м. Теплодар, Промзона. Загальна оціночна вартість переданого в оренду майна, з урахуванням раніше орендованого, станом на 01.08.2005 р. складає 1 565 767,56 грн.

Як зазначає позивач, додатковою угодою передбачено, що орендна плата перераховується не пізніше 10 числа кожного місяця, наступним за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відносно суми орендної плати визначеної за перший місяць після укладення договору оренди, яка складає 6524,03 грн. на місяць.

Згідно пункту 3.2 договору оренди розмір орендної плати може бути переглянутий за потребою однією із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін та тарифів в інших випадках, передбачених законодавством України.

14 вересня 2005 року між Міським комунальним підприємством „Одеська теплоелектроцентраль № 2” та ТОВ промивочно-прапорочною станцією „Тракт” була укладена додаткова угода № 2 до договору від 02.02.2005 року № 11/2004, згідно якої позивач додатково передає, а ТОВ промивочно-прапорочна станція „Тракт” приймає в строкове платне користування наступне майно - необоротні матеріальні активи (меблі), які знаходяться на балансі Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль № 2” та розміщені за адресою: Одеська область, м. Теплодар, Промзона. Загальна оціночна вартість переданого в оренду майна без урахування раніше орендованого станом на 01.09.2005 року складає 1540,00 грн.

Пунктом 3.1 додаткової угоди № 2 також передбачено, що орендна плата перераховується не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відносно суми орендної плати визначеної за перший місяць після укладення договору оренди, яка складає 12,83 грн. на місяць.

Так, у період з 30.09.2008 року по 30.05.2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю промивочно-прапорочній станції „Тракт” була нарахована орендна плата у розмірі 123 493,63 грн.

Проте, як зазначено позивачем, в порушення умов договору та додаткових угод до нього орендна плата за вказаний період відповідачем сплачувалась не в повному обсязі. Так, відповідачем було сплачено лише 66 266,69 грн., у зв’язку з чим станом на 01 червня 2009 року заборгованість відповідача за оренду майна складає 57 226,94 грн.

Крім того, як зазначено позивачем, відповідно п. 3.3. договору орендна плата та платежі по договору, які перераховані невчасно або не в повному об’ємі, сплачуються орендатором з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який оплачується пеня, за кожен день прострочки, враховуючи день оплати.

Таким чином, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у сумі 636,85 грн. за період з 01.10.2008 р. по 31.05.2009 р., інфляційні збитки у сумі 2544,47 грн. за період з 31.10.2008 р. по 31.05.2009 р. та пеня у сумі 1337,12 грн. за період з 11.03.2009 р. по 31.05.2009 р.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю промивочно-прапорочної станції „Тракт” заборгованість за договором оренди та штрафні санкції у сумі 61745,38 грн.

Також, як зазначено позивачем, згідно п. 9.1 договору оренди договір діє з 01 лютого 2004 року по 01 лютого 2014 року, тобто договір укладений строком на 10 років.

Згідно п.п. „в” п.9.5 дострокове припинення договору можливе за згодою сторін або за рішенням суду. Відповідно до п. 9.9. договору договір може бути розірваний за вимогою однієї із сторін за рішенням суду в випадку невиконання іншою стороною своїх обов'язків за цим договором а також в випадках передбачених законодавством. Згідно п.3.4.договору оренди якщо орендатор не вносить орендну плату на протязі 30 днів після строку оплати, зазначеного у п.3.1, договір за вимогою орендодавця може бути достроково розірваний.

Так, у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди Міське комунальне підприємство „Одеська теплоелектроцентраль № 2” просить суд розірвати укладений між МКП „Одеська теплоелектроцентраль № 2” і ТОВ промивочно-пропарочною станцією „Тракт” договір оренди майна № 11/2004 від 02.02.2004 р. із змінами та доповненнями, викладеними у додатковій угоді № 1 від 29.07.2005 р. та додатковій угоді № 2 від 14.09.2005 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2009 р. порушено провадження у справі № 15/95-09-3652 та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився. У зв'язку з цим відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

02 лютого 2004 року між Управлінням майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю промивочно-прапорочною станцією „Тракт” був укладений договір оренди майна № 11/2004, за умовами якого Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області передає, а ТОВ промивочно-прапорочна станція „Тракт” приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: частину ділянки масло-мазутно-дизельного господарства, яке знаходиться на балансі Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль № 2” та розташоване за адресою: Одеська область, м. Теплодар, Промзона.

Пунктом. 9.1 вказаного договору встановлено строк дії договору, а саме: з 01.02.2004 р. до 01.02.2014 р.

Відповідно до розділу 3 договору оренди від 02.02.2004 р. орендна плата та платежі перераховуються орендодавцю не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відносно суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладення договору оренди. Розмір орендної плати може бути переглянутий за вимогою однієї зі сторін в разі зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Розпорядженням міського голови Теплодарської міської ради Одеської області від 28 липня 2005 року № 192-Р „Про передачу функцій орендодавця балансоутримувачу „Об’єднаного масло-мазутного-дизельного господарства” Міському комунальному підприємству „ОТЕЦ-2” було зобов’язано Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області з 01.08.2005 р. передати Міському комунальному підприємству „ОТЕЦ-2” функції орендодавця комунального майна Об’єднаного масло-мазутного-дизельного господарства, яке знаходиться на балансі, з отриманням 100 % коштів від оренди цього майна на рахунок КП „ОТЕЦ-2”.

Додатковою угодою № 1 від 28 липня 2005 року про заміну осіб в зобов'язанні та доповненнях до договору № 11/2004 від 02.02.2004 року було замінено орендодавця –Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області новим орендодавцем - Міським комунальним підприємством „ОТЕЦ-2” з 01.08.2005 р., та внесено зміни та доповнення до розділів 1,3,4,10 договору оренди № 11/2004 від 02.02.2005 року.

Відповідно до розділу 1 додаткової угоди № 1 від 28 липня 2005 року позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування наступне майно зі складу масло-мазутного-дизельного господарства: приймально-зливний засіб та протипожежний насос, що знаходяться на балансі МКП „ОТЕЦ-2” та розміщені за адресою: Одеська область, м. Теплодар, Промзона. Загальна оціночна вартість переданого в оренду майна, з урахуванням раніше орендованого, станом на 01.08.2005 р. складає 1 565 767,56 грн.

Згідно п. 3.1 додаткової угоди № 1 від 28 липня 2005 року орендна плата перераховується не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відносно суми орендної плати визначеної за перший місяць після укладення даної додаткової угоди, яка складає 6524,03 грн. на місяць.

Крім того, відповідно до п. 3.2 вищезазначеного договору розмір орендної плати може бути переглянутий за потребою однією із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін та тарифів в інших випадках, передбачених законодавством України.

14.09.2005 року між Міським комунальним підприємством „Одеська теплоелектроцентраль № 2” та ТОВ промивочно-прапорочною станцією „Тракт” була укладена додаткова угода № 2 до договору від 02.02.2004 року № 11/2004, якою внесено зміни та доповнення до договору оренди та передбачено, що орендодавець додатково передає, а ТОВ промивочно-прапорочна станція „Тракт” приймає в строкове платне користування наступне майно - необоротні матеріальні активи (меблі), які знаходяться на балансі Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль № 2” та розміщені за адресою: Одеська область, м. Теплодар, Промзона. Загальна оціночна вартість переданого в оренду майна без урахування раніше орендованого станом на 01.09.2005 року складає 1540,00 грн.

Також пунктом 3.1 додаткової угоди № 2 передбачено, що орендна плата перераховується не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відносно суми орендної плати визначеної за перший місяць після укладення договору оренди, яка складає 12,83 грн. на місяць.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

До того ж згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як з’ясовано судом, орендоване майно було передане орендарю згідно актів прийому-передачі майна від 31.01.2004 р, від 01.08.2005 р. та від 14.09.2005 р., що є додатками до договору оренди майна № 11/2004 від 02.02.2004 р. та додаткових угод до нього.

Як вбачається з матеріалів справи, Міським комунальним підприємством „Одеська теплоелектроцентраль № 2” було виставлено позивачу для сплати орендної плати за договором № 11/2004 від 02.02.2005 р. рахунки-фактури на загальну суму 123493,63 грн.:

-          № 67 від 30.09.2008 р. на суму 36,10 грн.,

-          № 68 від 30.09.2008 р. на суму 12329,75 грн.,

-          № 69 від 30.09.2008 р. на суму 380,51 грн.,

-          № 77 від 31.10.2008 р. на суму 36,71 грн.,

-          № 78 від 31.10.2008 р. на суму 12539,35 грн.,

-          № 79 від 31.10.2008 р. на суму 380,51 грн.,

-          № 84 від 28.11.2008 р. на суму 37,26 грн.,

-          № 85 від 28.11.2008 р. на суму 12727,44 грн.,

-          № 86 від 28.11.2008 р. на суму 380,51 грн.,

-          № 91 від 31.12.2008 р. на суму 38,04 грн.,

- № 92 від 31.12.2008 р. на суму 13041,32 грн.,

- № 93 від 31.12.2008 р. на суму 380,51 грн.,

-          № 5 від 29.01.2009 р. на суму 39,14 грн.,

-          № 6 від 29.01.2009 р. на суму 13419,53 грн.,

-          № 7 від 29.01.2009 р. на суму 438,36 грн.,

-          № 13 від 27.02.2009 р. на суму 39,73 грн.,

-          № 14 від 27.02.2009 р. на суму 13620,82 грн.,

-          № 15 від 27.02.2009 р. на суму 438,36 грн.,

-          № 20 від 31.03.2009 р. на суму 40,28 грн.,

-          № 21 від 31.03.2009 р. на суму 13811,51 грн.,

-          № 22 від 31.03.2009 р. на суму 438,36 грн.,

-          № 25 від 30.04.2009 р. на суму 40,64 грн.,

-          № 26 від 30.04.2009 р. на суму 13935,82 грн.,

-          № 27 від 30.04.2009 р. на суму 438,36 грн.,

-          № 35 від 29.05.2009 р. на суму 40,85 грн.,

-          № 36 від 29.05.2009 р. на суму 14005,50 грн.,

-          № 37 від 29.05.2009 р. на суму 438,36 грн.

Проте, як вбачається з наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків від 09.06.2009 р., підписаного представниками Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль № 2” і Товариства з обмеженою відповідальністю промивочно-прапорочною станцією „Тракт” та скріпленого печатками підприємств, відповідачем було сплачено лише 66266,69 грн. за договором оренди № 11/2004 від 02.02.2004 р. та додатковими угодами до нього. Відтак, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю промивочно-прапорочної станції „Тракт” за договором оренди № 11/2004 від 02.02.2004 р. та додатковими угодами до нього складає 57226,94 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль № 2” щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю промивочно-прапорочною станцією „Тракт” заборгованості по орендній платі в сумі 57226,94 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, згідно п. 3.3. договору орендна плата та платежі за договором, які перераховані невчасно або не в повному обсязі, сплачуються орендатором з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який оплачується пеня, за кожен день прострочки, враховуючи день оплати.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов’язання за договором оренди № 11/2004 від 02.02.2004 р. та додатковими угодами до нього щодо внесення орендної плати, на думку суду, позивачем правомірно нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю промивочно-прапорочній станції „Тракт” пеню у сумі 1337,12 грн. за період з 11.03.2009 р. по 31.05.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договором оренди № 11/2004 від 02.02.2004 р. та додатковими угодами № 1 та № 2 до нього інше не встановлено, у зв'язку з чим судом застосовуються вищенаведені положення Цивільного кодексу України.

Так, згідно розрахунку суми боргу по оренді № 03/01-50 від 06.08.2009 р. сума нарахованих позивачем трьох відсотків річних за період з 01.10.2008 р. по 31.05.2009 р. складає 636,85 грн.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем –ТОВ промивочно-прапорочною станцією „Тракт” не були своєчасно виконані зобов’язання за договором оренди щодо сплати орендної плати, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню та 3 % річних.

Також відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Між тим, як вбачається зі змісту договору оренди № 11/2004 від 02.02.2004 р. та додаткових угод № 1 та № 2 до нього, орендна плата перераховується не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відносно суми орендної плати визначеної за перший місяць після укладення договору оренди.

Так, як вбачається з рахунків-фактур, виставлених позивачем для оплати відповідачем орендної плати, індекс інфляції був врахований позивачем ще при нарахуванні орендної плати, що і передбачено договором. Чинним законодавством не передбачена можливість кредитора двічі нараховувати індекс інфляції на одну й ту ж грошову суму.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, на думку суду, вимоги позивача по стягнення з ТОВ промивочно-прапорочної станції „Тракт” інфляційних нарахувань у сумі 2544,47 грн. за період з 31.10.2008 р. по 31.05.2009 р. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

До того ж згідно п. 3.4 договору оренди № 11/2004 від 02.02.2004 р. якщо орендатор не вносить орендну плату на протязі 30 днів після строку оплати, зазначеного у п.3.1 (не пізніше 10 числа кожного місяця), договір за вимогою орендодавця може бути достроково розірваний.

Відповідно до п. 9.9. договору оренди № 11/2004 від 02.02.2004 р. договір може бути розірваний за вимогою однієї із сторін за рішенням суду у випадку невиконання іншою стороною своїх обов'язків за цим договором а також в випадках передбачених законодавством.

Згідно ст. 191 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Також ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Крім того, відповідно до ч. 3. ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Виходячи з вищевикладеного, підставою для розірвання спірних договорів за рішенням суду на вимогу позивача є істотне порушення відповідачем умов договору оренди.

Приймаючи до уваги те, що судом встановлено невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо виплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору оренди № 11/2004 від 02.02.2004 р., суд вважає, що договір оренди № 11/2004 від 02.02.2004 р., та додаткові угоди № 1 та № 2 до нього, укладені між Міським комунальним підприємством „Одеська теплоелектроцентраль № 2” та ТОВ промивочно-прапорочною станцією „Тракт”, підлягають розірванню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов’язку в натурі.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль № 2” обґрунтовані частково, у зв’язку з чим підлягають задоволенню частково.

Щодо судових витрат, понесених позивачем по даній справі, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 46 ГПК Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Разом з тим слід зазначити, що порядок сплати державного мита та розмір державного мита передбачені Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р., та Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. (зі змінами).

Відповідно до п. 35 вищевказаної Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита з позовних заяв, що подаються до господарських судів, державне мито справляється в розмірах, встановлених пунктом 2 статті 3 Декрету „Про державне мито”.

Так, згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993 р. (зі змінами, внесеними п. 21 Перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” № 2505-ІV від 25.03.2005 р.) ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру встановлюється 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102, 00 грн.) і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500, 00 грн.), а ставка державного мита із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим п. 36 вказаної Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита визначено, що позовні заяви по спорах, які виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів, що носять одночасно майновий характер, до яких включено вимоги про стягнення штрафу тощо, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по спорах, що виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів. У такому ж порядку оплачуються державним митом позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер.

Враховуючи вищезазначене, при зверненні до господарського суду з даним позовом позивач мав сплатити державне мито як за майнові вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 1% від суми позову, так і за вимогу немайнового характеру про розірвання договору.

Як вбачається з доданого позивачем до позовної заяви платіжного доручення № 183 від 20.07.2009 р. про сплату державного мита, позивачем було сплачено державне мито у розмірі 668,45 грн., тоді як позивач мав сплатити 702,45 грн. (617,45 грн. + 85 грн.), тобто позивачем не було доплачено до бюджету 34 грн. держмита, які підлягають стягненню з позивача.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

У зв’язку з тим, що спір частково виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль № 2” до Товариства з обмеженою відповідальністю промивочно-пропарочної станції „Тракт” про стягнення 61745,38 грн. та розірвання договору оренди задовольнити частково.

2. Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю промивочно-пропарочної станції „Тракт” (65490, Одеська обл., м. Теплодар, Промзона, код ЄДРПОУ 32169154; р/р № 26007670243342 в Київському відділенні філіалу АКБ „Укрсоцбанк” Одеської області, МФО 328016) на користь Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль № 2” (65490, Одеська обл., м. Теплодар, Промзона; код ЄДРПОУ 05519847; р/р 26001054401191 в Южному ГРУ ПриватБанку м. Одеси, МФО 328704) заборгованість у сумі 57226/п’ятдесят сім тисяч двісті двадцять шість/грн. 94 коп., 3 % річних за період з 01.10.2008 р. по 31.05.2009 р. у сумі 636/шістсот тридцять шість/85 грн., пеню за період з 11.03.2009 р. по 31.05.2009 р. в сумі 1337/одна тисяча триста тридцять сім/грн. 12 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 677/шістсот сімдесят сім/грн. 01 коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп.

3. Розірвати договір оренди майна № 11/2004 від 02.02.2004 року із змінами та доповненнями, що викладені у додатковій угоді № 1 від 29 липня 2005 року та додатковій угоді № 2 від 14 вересня 2005 року, що укладені між Міським комунальним підприємством „Одеська теплоелектроцентраль № 2” та Товариством з обмеженою відповідальністю промивочно-прапорочною станцією „Тракт”.

4. Стягнути з Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль № 2” (65490, Одеська обл., м. Теплодар, Промзона; код ЄДРПОУ 05519847; р/р 26001054401191 в Южному ГРУ ПриватБанку м. Одеси, МФО 328704) до державного бюджету України (Головне Управління Держказначейства України в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 31114095700008 МФО 828011 КБК 22090200) витрати по держмиту в сумі 34/тридцять чотири/грн. 00 коп.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 21.09.2009 р.

Суддя