Постанова № 65181950, 09.03.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/403/17

Провадження № 33/779/114/2017

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Деркач Н. І.

Суддя-доповідач Повзло В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області Повзло В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2,

розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 січня 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер суду невідомий, жителя АДРЕСА_1,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнуто судовий збір,

ВСТАНОВИВ :

Оскарженою постановою судді встановлено, що 09 січня 2017 року о 21 год. 15 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Целевича, 5, ОСОБА_2 порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху, а саме, керував автомобілем «Volvo 940» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить, поновивши строк на апеляційне оскарження вказаної постанови, скасувати її та справу щодо нього закрити за відсутністю складу і події правопорушення. Вказує, що вперше дізнався про існування оскаржуваної постанови 23 лютого 2017 року. Зазначає, що в матеріалах справи немає жодного доказу повідомлення його про місце і час судового засідання, однак суд неправомірно розглянув справу в його відсутність. Вважає, що тому дане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, незалежно від наявності чи відсутності його вини. Стверджує, що фактично відсутній склад правопорушення за ст. 130 КУпАП. Він не відмовлявся від проходження огляду. У нього вимагали 150 гривень за проходження, але він відмовився платити. Вказує, що свідки «відмови» в порушення ст. 266 КУпАП взагалі не залучались, на місці він взагалі їх не бачив. Зазначає, що суддя суду першої інстанції, в порушення ст. 33 КУпАП, ніяк не врахував його особистість при винесенні постанови. Наголошує, що в нетверезому стані він не перебував, від проходження огляду в розумінні ст. 130 КУпАП та п. 2.5. Правил дорожнього руху не відмовлявся. Зазначає, що коли після зупинки працівники поліції запропонували пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу, останній йому здався підозрілим і він попросив документи на нього, однак їх надати відмовилися. Належний прилад застосовувати також відмовилися. Вказує, що приладу «Drager 0087», що вбачається із акту огляду, відсутній у переліку «технічних засобів, що використовується в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху». Зазначає, що далі запропонували їхати до лікаря, він погодився. Але по приїзду йому оголосили, що лікарні немає якихось реактивів і він повинен сплатити 150 гривень. Він відмовився платити, і йому сказали, що за це зроблять «відмову» від огляду. Він просив про свідків, але йому сказали, що вони не потрібні при відмові від огляду. Вказує, що ніякі суми оплати від особи, яка притягається до відповідальності, не передбачені і вимагатися не можуть. Наголошує, що він не відмовлявся від огляду, а лише вимагав провести його за рахунок держави. Посилається на те, що свідки «відмови» в порушення ст. 266 КУпАП взагалі не залучались, а згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. В матеріалах справи є лише Акт про те, що він пройшов огляд на стан сп'яніння в присутності двох пасажирів поліцейської машини. Вони і поїхали разом. Стверджує, що суддя у своєму рішенні формально вказує, що врахував дані про його особу згідно з ст. 33 КУпАП. Що в матеріалах справи відсутні характеризуючі його особу дані. А на місці події він нікому ніякої шкоди не заподіяв. Вважає, що суддя суду першої інстанції обрав йому дуже суворе покарання.

В судове засідання апеляційного суду з'явилась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, якому роз'ясненні права, передбачені ст. 268 КУпАП, клопотань від нього не надходило.

ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, просив постанову судді скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 294 КУпАП, підлягає до поновлення, оскільки апелянт не був присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього, копію постанови у визначений ст. 285 КУпАП триденний строк після її винесення вручено чи надіслано йому не було, відповідно, не було йому відомо як про результати розгляду справи, так і про порядок та строки оскарження рішення судді, тобто строк на апеляційне оскарження постанови судді пропущено з поважних причин, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Апелянт стверджує, що постанова судді підлягає безумовному скасуванню, оскільки в матеріалах справи немає жодного доказу повідомлення його про місце і час судового засідання, суд неправомірно розглянув справу в його відсутність. Вважаю, що такі доводи апеляційної скарги безпідставні та такі, які повністю спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається зі місту повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 7), повістку про виклик в судове засідання 31 січня 2017 року (тобто судове засідання, під час якого розглянуто справу відносно нього) на ім'я ОСОБА_2 за адресою, яку ним вказано під час складання протоколу про адміністративне правопорушення від 09 січня 2017 року серії БР № 153582 (а.с. 1), а саме АДРЕСА_1, про правильність якої останній засвідчив власноручним підписом, вручено 17 січня 2017 року ОСОБА_3 (сестрі).

Повістка вручена у відповідності до ст. 277-2 КУпАП, тобто не пізніше як за три доби до дня розгляду справи у суді.

Крім того, за загальним правилом повістка вручена для передачі за зазначеним апелянтом місцем проживання під розписку іншій особі - родичу.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що суддя суду першої інстанції розглянув справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, оскільки дані про своєчасне сповіщення його про місце та час розгляду були, а клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, про що свідчить відсутність таких у матеріалах справи.

Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції з урахуванням вказаних вище вимог закону з'ясовані обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння є адміністративним правопорушенням і тягне за собою відповідальність аналогічно, як і за керування транспортним засобом у стані сп'яніння.

Суддя суду першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Такий висновок судді відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими у судовому засіданні та викладеними у постанові доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз та оцінив їх у сукупності, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 09 січня 2017 року серії БР № 153582 (а.с. 1), висновком Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру від 09 січня 2017 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 3).

Вони отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 09 січня 2017 року серії БР № 153582 (а.с. 1), ОСОБА_2 09 січня 2017 року о 21 год. 15 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Целевича, 5, керував автомобілем «Volvo 940» номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у лікаря-нарколога по вул. Млинарська, 21, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. В графі для пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 власноруч зазначив: «використовували прилад без державної метрологічної повірки. Відсутні свідки (присутні зацікавлені особи невідомі». Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - інспектором роти № 1 батальйону УПП в м. Івано-Франківську лейтенантом поліції Шиманським І.В., підписаний уповноваженою особою та особою, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 При складенні протоколу ОСОБА_2 роз'яснювалися його права і обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

Працівниками поліції у ОСОБА_2 вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_2 та надано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_3.

Посилання апелянта на Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, зокрема на те, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, не ставить під сумнів допустимість та належність протоколу про адміністративне правопорушення в межах оскаржуваної постанови, оскільки зі змісту вказаного Порядку випливає, що протокол складається в присутності двох свідків саме коли водій на місці зупинки транспортного засобу відмовляється від проходження огляду в закладі охорони здоров'я, а в даному випадку має місце відмова від проходження огляду вже в закладі охорони здоров'я.

Доводи апелянта про те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився з порушенням ст. 266 КУпАП теж не є слушними, оскільки апелянту ставилось у вину згідно з протоколом про адміністративне правопорушення відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто порушення п. 2.5 ПДР України, а не керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, тобто порушення п. 2.9 ПДР України, а за таких обставин для прийняття рішення про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП порядок огляду на стан сп'яніння, що проводиться саме з метою виявлення такого стану, не перевіряється. Крім того, у такому випадку мають значення саме фактичні дані щодо відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.

В той час, перевіряючи дії працівників поліції щодо ОСОБА_2 в межах притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважаю їх такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, (далі - Інструкції) і ст. 266 КУпАП.

Так, оскільки у водія ОСОБА_2 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме, як зазначено у протоколі, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук, що давало законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, працівник поліції мав право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.

Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.

ОСОБА_2 не наводить жодних заперечень щодо законності вимог працівників поліції з приводу пропозиції йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.

Встановлено наступний порядок огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

Як вбачається з акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 2), огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками: характерний запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, тремтіння пальців рук За допомогою Драгер 0087. Результат огляду на стан сп'яніння позитивний 1,07 проміле. Щодо результатів ОСОБА_2 зазначив, що покази приладу недостовірні, про що свідчить його власноручний підпис. В ньому зазначено двох свідків огляду, переконливих підстав для сумнівів в їх об'єктивності апелянтом не наведено. Акт склав інспектор роти № 1 батальйону УПП в м. Івано-Франківську лейтенант поліції Бикова І.П.

Твердження апелянта про те, що прилад «Drager 0087» відсутній у переліку «технічних засобів, що використовується в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху», а тому йому проводили огляд на місці за допомогою неналежного спеціального технічного засобу, є помилковим, оскільки вказаний ним перелік не поширюється на поліцейських уповноваженого підрозділу Національної поліції України. Згідно Інструкції поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, дозволені до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, які мають сертифікат відповідності та повірку робочого засобу вимірювальної техніки. «Драгер 0087», повна назва «Драгер алкотест 6820 ARHК - 0087», відповідає усім визначеним Інструкцією вимогам.

За змістом п. 5 Розділу 2 Інструкції, саме на вимогу особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, поліцейський надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Матеріали справи не містять відомостей про те, що поліцейськими було проігноровано вимогу апелянта про таке, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не є слушними.

Згідно з ч. 3 цієї статті у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 не погоджувався з результатами огляду працівником поліції за допомогою спеціального технічного засобу, цього апелянт не заперечує як в апеляційній скарзі, так і в судовому засіданні апеляційного суду. Відповідно, працівник поліції правомірно направив цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я для встановлення наявності чи відсутності у нього стану алкогольного сп'яніння.

Про відмову ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння свідчить висновок Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру від 09 січня 2017 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 3). Вказаний висновок складений працівником закладу охорони здоров'я ОСОБА_6, у відсутності зацікавленості чи упередженості якої будь-яких сумнівів немає, із заповненням всіх необхідних реквізитів, не містить довільних висловлювань або помилок, закреслень тощо, є логічним та послідовним, підписаний лікарем та завірений печаткою, тому сумніви у достовірності даних викладених у висновку відсутні. Висновок не був оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.

Матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції, в тому числі і при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.

Хоча апелянт і стверджує, що за проведення огляду в закладі охорони здоров'я у нього вимагали гроші, відомостей про те, що він звертався до уповноважених органів з відповідними заявами чи повідомленнями, немає.

Крім того, апелянт в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що не оскаржував ні дії працівників поліції, ні дії працівника медичного закладу.

Тобто, з наведеного слідує, що працівниками поліції були виконані вимоги закону, що стосуються порядку проведення такого огляду.

ОСОБА_2, стверджуючи про невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, заперечує факт відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, однак не наводить жодних доводів, які б свідчили, що він погодився на законну вимогу працівника поліції.

Пояснення апелянта ОСОБА_2 щодо його невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки він в нетверезому стані не перебував, від проходження огляду в розумінні ст. 130 КУпАП та п. 2.5. Правил дорожнього руху не відмовлявся, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, спрямовані на уникнення ним від відповідальності за фактично скоєне діяння.

Ані в апеляційній скарзі, ані під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій не наведено переконливих доводів, які б свідчили про відсутність в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, перевіривши сукупність доказів по справі, вважаю, що викладеними матеріалами справи поза всяким розумним сумнівом доведено факт відмови ОСОБА_2 пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.

Суддя, розглядаючи справу, дослідивши докази у справі, шляхом співставлення фактично досліджених по справі обставин та доказів зі змістом обставин, що ставляться особі у вину згідно з протоколом про адміністративне правопорушення та з диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, іншими нормами чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_2, містять ознаки саме такого правопорушення.

Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП, крім того санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачено альтернативних видів покарання.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови судді, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт, не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 січня 2017 року.

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 січня 2017 року щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Повзло

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло