Ухвала суду № 65181920, 07.03.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/1819/15-ц

Провадження № 22-ц/779/424/2017

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Тураш В. А.

Суддя-доповідач Проскурніцький П.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Васильковського В.М., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря: Шемрай Н.Б.

сторін: представників позивачки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Долинського районного суду від 18 січня 2017 року,-

в с т а н о в и л а :

8.08.2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 24.06.2015р. біля 19.00 год., вона разом з чоловіком ОСОБА_9 та дочкою ОСОБА_10, на автомобілі марки «Рено-Кенго», д.н.з. НОМЕР_2 зробили вимушену зупинку біля будинку АДРЕСА_1, оскільки дитині стало погано. Коли вона надавала дочці медичну допомогу до них підійшов ОСОБА_5, житель АДРЕСА_1, який незважаючи на стан дитини влаштував з ними скандал. Відповідач у грубій формі, яка супроводжувалась нецензурною лайкою, вимагав негайно від»їхати, оскільки їх автомобіль знаходився на його земельній ділянці. Її чоловік пояснив відповідачу, що вони заберуть автомобіль, як тільки нададуть дитині необхідну медичну допомогу.

Відповідач не зважав на жодні пояснення та продовжував ображати її та чоловіка, вів себе грубо, перебував у нетверезому стані, про що свідчив різкий запах алкоголю. Чоловік перед тим дістав з багажника каністру з дизельним паливом об»ємом 5 літрів, щоб дістати рушник та поставив її біля машини. Відповідач взяв каністру, вилив рідину в салон та почав погрожувати підпалом автомобіля. Не знайшовши в себе сірників, продовжуючи викрикати нецензурну лайку в їх сторону, відповідач зайшов у перший під»їзд будинку АДРЕСА_1.

Чоловік намагався витерти паливо в салоні, а вона з дочкою вийшла з автомобіля та стояла на відстані декількох метрів. Дитина була сильно перелякана, вона намагалась її заспокоїти та зупинити рвоту, що продовжувалась. За деякий час вони почули глухий удар по даху автомобіля, а в неї та її дочку полетіли осколки від пляшки, що розбилась об дах автомобіля. Піднявши голову, вона побачила, що відчинивши вікно балкону, відповідач кидав пляшки від горілки, внаслідок чого пошкодив автомобіль. Вона прикриваючи дитину, сховалась за будинок та викликала міліцію.

Своїми протиправними діями відповідач завдав їй майнової шкоди на суму 14 160 грн., що підтверджується актами виконаних робіт.

Вона та члени її сім'ї зазнали душевних страждань у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, який принижував честь і гідність її та членів її сім'ї.

Тому вважає, що вона має право на відшкодування моральної шкоди в сумі 30 000 грн.

Просила задовольнити позов, стягнути з відповідача на її користь 14 160 грн. на відшкодування майнової шкоди, 20 000 грн. моральної шкоди, судовий збір, витрати на надання правової допомоги у розмірі 1500 грн., а всього - 36001,61 грн.

15.09.2015 року ОСОБА_5 подав зусрічний позов.

Свої вимоги ОСОБА_5 мотивував тим, що 24.06.2015 року біля 19.00 год. він вийшов із будинку і мав намір купити хліб у магазині "Мар'яна", який знаходиться у їх будинку. Поряд з під'їздом стояв автомобіль, з якого витікала рідина з запахом дизельного палива. Коли він підійшов до автомобіля, то в салоні знаходився чоловік, як потім вияснилось ОСОБА_9, та витирав днище автомобіля. Поряд з автомобілем лежала розірвана пластикова каністра. Він запитав чоловіка, чому він заїхав до їх під'їзду, хоча перед ним стоїть знак "Заїзд заборонено", і чому він розлив дизельне паливо? На це чоловік обізвав його нецензурними словами. В цей час в машині нікого, крім названого чоловіка, не було. Коли він вийшов за кут будинку, то побачив жінку з дитиною. Отримавши копії документів до позовної заяви, а саме ксерокопії паспортів, він може стверджувати, що чоловік, який був в автомобілі - це ОСОБА_9, а жінка, яка ходила з дитиною біля магазину - це ОСОБА_2

Повертаючись додому, він знову попросив ОСОБА_9 від'їхати від під'їзду їх будинку, однак останній обізвав його нецензурними словами і не від'їхав. Почувши погрози в свій адрес, він пішов до квартири, де був його товариш ОСОБА_11, якому він розказав про подію. Хвилин через 10 у квартиру ввірвались у формі працівники міліції і двоє цивільних осіб, які повідомили, що потрібно заплатити власнику автомобіля за його пошкодження. Він повідомив їм, що автомобіль ОСОБА_9 він не пошкоджував і ніяких грошей їм платити не буде.

У зв'язку з переліченими неправомірними діями з сторони відповідачів, він зазнав моральної шкоди, яка виразилась в емоційних та душевних стражданнях, хвилюваннях. Він є інвалідом І-ї групи. Запах нафтопродуктів та агресивна поведінка відповідачів негативно вплинула на його психічний стан, змусило його сильно нервувати і переживати. Крім цього, протиправні дії відповідачів спричинили порушення його звичного життєвого укладу, тому що у нього з'явилась необхідність відстоювати свої права у судовому порядку, витрачати на це багато часу. Відшкодування заподіяної йому моральної шкоди визначає в сумі 50 000 грн.

Просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на його користь моральну шкоду в сумі 50 000 грн. та всі витрати по справі.

26.04.2016 року ОСОБА_2 подала заяву про уточнення позовних вимог. Просила постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_5 на її користь кошти в сумі: 16023,43 грн. на відшкодування майнової шкоди, 20 000 грн. моральної шкоди, 341,61 грн. сплаченого судового збору, 1500 грн. витрат на правову допомогу та 2600 грн. витрат за проведення автотоварознавчої експертизи, всього - 40 465,04 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди просила відмовити .

Рішенням Долинського районного суду від 18.01.2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на її користь 16 023 гривні 43 коп. заподіяної майнової шкоди, 2 100 гривень заподіяної моральної шкоди, понесені судові витрати: зі сплати судового збору в сумі 343 гривні 61 коп. та зі сплати витрат за проведення судової автотоварознавчої експертизи в сумі 2 600 гривень згідно квитанцій за рахунок держави шляхом перерахування вказаних коштів на її поточний рахунок в банківських установах.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матурального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Вказав, що судом першої інстанції жодного належного доказу про те, яким чином та ким було пошкоджено автомобіль не було здобуто та досліджено.

Зазначив, що не взято до уваги покази свідка ОСОБА_7 та в матеріалах справи немає її присяги. При цьому, покази свідка, який і не був на місці, а перебував на роботі, судом було взято до уваги.

Суд першої інстанції не звертає уваги та не дає оцінки документам, які є в матеріалах справи, а саме: у заяві ОСОБА_9 від 24.06.2015 року вказано, що кидали в машину пляшками з-під горілки; у поясненні ОСОБА_9 від 25.06.2015 року вже фінурує пляшка з-під пива; у висновку дільничого інспектора Ріжківа Ю.В. вказано, що Романів від пояснень відмовився, однак із свідчень самого Лапківа-Романів запрошував поліцейських у квартиру; жодного свідка - жителя будинку допитано не було; поліцейські в рапортах зазначали, що Романів був у нетверезому стані, однак, жодного доказу про це не було і немає.

Суд першої інстанції не вказує, що огляд автомобіля проведено без повідомлення про час та місце огляду автомобіля та відповідно без участі ОСОБА_5 під час огляду, що ставить під сумнів об'єктивність висновку експерта. Також суд не взяв до уваги, що огляд автомобіля проводився через 9 місяців, при тому, що автомобіль постійно експлуатувався.

Таким чином з доказів, які містяться в матеріалах справи, та показів свідків не вбачається, що пошкодження автомобіля було здійснено пляшками, які нібито кидав ОСОБА_5

Про зустрічний позов про стягнення моральної шкоди суд обмежився всього одним реченням - не підлягає до задоволення, оскільки в судовому засіданні не доведено заподіяння ОСОБА_5 моральної шкоди зі сторони відповідачів.

У зв'язку із наведеним, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Вислухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_9 являються подружжям.

Від спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка - ОСОБА_10 ( свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 а.с.9).

В судовому засіданні також встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2, у відповідності до доручення, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Григорець В.М. 04.11.2012 року та зареєстрованому в реєстрі за № 3203 користується та розпоряджається (володіє) транспортним засобом марки "Рено", моделі "Кенго 1.5Д", 2006 року випуску, жовтого кольору, рестраційний номер НОМЕР_2. Для цього їй надано права, серед інших і право пред'явлення позову (витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей а.с.31).

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що він працював дільничим інспектором Долинського РВ УМВС в Івано-Франківській області. По вказівці чергового по райвідділу, згідно повідомлення, яке поступило по телефону №102, він виконуючи свої службові обов'язки разом з іншим працівником міліції. 24 червня 2015 року біля 19.00 год виїжджав на АДРЕСА_1. Приїхавши на місце вони зустріли двох жінок і мужчину, які повідомили, що невідомий громадянин пошкодив їх автомобіль. Оглянувши автомобіль жовтого кольору він побачив, що пошкоджено капот, дах автомобіля та одне із дзеркал. Зокрема, на капоті були вм'ятини розміром від 3 до 5 см. Особи , які були на місці, вказали на балкон 2-го поверху будинку. Біля того місця, де стояв автомобіль , він бачив скляні пляшки від пива.

В судовому засіданні було оглянуто перевірочний матеріал № 2135, внесений в ЄО №2632 від 24.06.2015р. по рапорту оперативного чергового Долинського РВ УМВС, копії якого знаходяться в матеріалах справи (а.с.12-36).

Згідно висновку від 25.06.2015р. перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 стверджує, що 24.06.2015р. разом з чоловіком і дочкою ОСОБА_10 на автомобілі марки "Рено-Кенго" д.н.з. НОМЕР_2 зупинились біля будинку АДРЕСА_1, так як дитині стало погано. До них підійшов ОСОБА_5, житель АДРЕСА_1, який влаштував з ними скандал, що нібито вони заїхали автомобілем на його земельну ділянку. Після цього він зайшов до себе в квартиру і з балкону квартири скляними пляшками пошкодив їх автомобіль. ОСОБА_5 від дачі пояснень по даному факту відмовився. У зв'язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення , підстав для внесення інформації до ЄРДР немає.

У відповідності до висновку експерта №04/16Е судової автотоварознавчої експертизи від 15.03.2016р. (а.с. 113-133) - вартість матеріального збитку, завданого власнику (володільцю) автомобіля Рено Кенго, д.н.з. НОМЕР_2, станом на момент огляду автомобіля у цінах на час завершення експертизи становить 16023,43 грн.

Відповідно до довідки № 560 від 14.09.2015 року, виданої Долинською міською дитячою поліклінікою та світлокопії витягу з медичної картки (а.с.44-45), ОСОБА_10, 2009 року народження, 24.06.2015р. була оглянута медичними працівниками. Причина - скарги на блювоту. Їй виставлено діагноз: гострий гастрит.

У відповідності до вимог ч.1 ст.22 ЦК країни - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених ч.2 цієї статті.

Пунктом 9 постанови Пленуму ВС України №6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди", з наступними змінами, встановлено, що оскільки згідно зі ст.48 Закону України "Про власність" (697-12) положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.

Таким чином , з врахуванням всіх досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем по первинному позову ОСОБА_5, внаслідок його дій, володільцю траснпортного засобу марки "Рено Кенго" д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 було заподіяно матеріальну шкоду, яка у відповідності до висновку судової актотоварознавчої експертизи становить 16023,.43 грн., і яка підлягає відшкодуванню, тому позов в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає до задоволення.

Позов в частині стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн. підлягає до часткового задоволення .

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд взяв до уваги тяжкість, тривалість вимушених змін у життєвих стосунках позивачки, виниклих у зв"язку із пошкодженням транспортного засобу, душевні страждання, обставини протиправної поведінки відповідача ОСОБА_5, інші обставини, досліджені в судовому засіданні і дійшов до висновку, що з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості сума 2 100 грн. буде адекватною нанесеній моральній шкоді позивачці ОСОБА_2

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди не підлягає до задоволення, оскільки в судовому засіданні не доведено заподіяння ОСОБА_5 моральної шкоди зі сторони відповідачів.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, в даному випадку предметом доказування є вина відповідачів, причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями відповідачів та спричинення моральної шкоди позивачу.

На підтвердження своїх вимог про стягнення моральної шкоди ОСОБА_5 зазначив лише перелік обставин, які, на його думку, свідчать про заподіяння йому моральної шкоди. Однак, позивачем за зустрічним позовом не надано будь-яких доказів у розумінні ст.ст.59, 60 ЦПК України на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру саме внаслідок неправомірних дій відповідачів та з яких міркувань виходив позивач при визначенні розміру моральної шкоди.

Виходячи із вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зустрічний позов не підлягає до задоволення.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вищевказаних вимогах закону, а рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Долинського районного суду від 18 січня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: В.М. Васильковський

Л.В. Ясеновенко