Рішення № 65179765, 10.01.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/10019/16-ц

Провадження № 2/761/608/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 січня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Макаренко І.О.

при секретарі Толкач О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просила суд визнати за нею в порядку поділу майна подружжя право власності на квартиру АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_2; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на автомобіль Nissan Armada, 2003 року випуску, зеленого кольору, та на земельну ділянку під будівництво та обслуговування житлового будинку, площею 0,2219 га у АДРЕСА_3.

Пізніше позовні вимоги були уточнені, а саме позивач просив визнати за собою нею в порядку поділу майна подружжя право власності на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль Nissan Armada, 2003 року випуску, зеленого кольору, а за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку під будівництво та обслуговування житлового будинку, площею 0,2219 га у АДРЕСА_3, та квартиру АДРЕСА_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.10.1981 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, у кому вони перебувають до цього часу. За період перебування у шлюбі подружжям набуто у власність наступне майно: квартира АДРЕСА_1; квартира АДРЕСА_2; автомобіль Nissan Armada, 2003 року випуску, зеленого кольору; земельна ділянка під будівництво та обслуговування житлового будинку, площею 0,2219 га у АДРЕСА_3. Проте, між позивачем та відповідачем виникають протиріччя з приводу володіння вказаним майном. На підставі викладеного звернувся із зазначеним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні не позовні вимоги, з урахуванням уточнень, підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, на адресу суду надіслав зайву про визнання позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 31.10.1981 року, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 (а.с. 14).

Згідно Свідоцтва про право власності на трикімнатну квартиру від 29.02.2000 року квартира за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві спільної приватної власності ОСОБА_2 (а.с. 15).

У відповідності до Договору купівлі-продажу нерухомості від 20.03.1998 року, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з однієї сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони, ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 18).

Згідно державного акту на земельну ділянку від 26.09.2007 року, ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, що розташована у АДРЕСА_3 (а.с. 17).

Крім того, за ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль Nissan Armada, 2003 року випуску, реєстраційний номер - НОМЕР_2, 2003 року випуску, номер шасі - НОМЕР_3, згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 16).

Як пояснив у представник позивача у судовому засіданні, останнім часом між сторонами виникають протиріччя відносно володіння вищезазначеним майном.

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Аналогічна норма закріплена у ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України, а саме майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 61 Сімейного кодексу України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно ч.1 ст. 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч.1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України закріплено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що шлюбного договору між сторонами не укладено, жодної домовленості щодо часток майна подружжя між ними не існує.

У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно ч.1 ст. 369 Цивільного кодексу України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно звітів про незалежну оцінку вартості майна від 02.08.2016 року, вартість квартири АДРЕСА_2 складає 4 398 700 грн., вартість квартири АДРЕСА_1 - 4 002 500 грн., вартість земельної ділянки під будівництво та обслуговування житлового будинку у АДРЕСА_3 - 498 750 грн., вартість автомобіля Nissan Armada, 2003 року випуску, зеленого кольору - 259 800 грн.

Враховуючи, що зазначене майно набуто сторонами у шлюбі, спільної згоди щодо поділу майна подружжям не досягнуто, крім того, відповідачем позовні вимоги визнано у повному обсязі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та законними, а позов є таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 61, 69, 70 Сімейного кодексу України, ст.ст. 177, 368, 369, 372 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 213, 215, 224 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на квартиру АДРЕСА_1 та на автомобіль Nissan Armada, 2003 року випуску, реєстраційний номер - НОМЕР_2, 2003 року випуску, номер шасі - НОМЕР_3, зеленого кольору.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право власності на квартиру АДРЕСА_2, та на земельну ділянку під будівництво та обслуговування житлового будинку, площею 0,2219 га у АДРЕСА_3.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: