Постанова № 65178367, 22.02.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16503/14-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2017 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

з участю секретаря - Кузьменко А.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом посилаючись на те, що вона перебуває на обліку у відповідача як пенсіонер по інвалідності ІІІ група загального захворювання з дня встановлення інвалідності - 20.01.1997 року отримує пенсію. З дня призначення пенсії по інвалідності отримувала пенсію в розмірі 50 % від пенсії за віком, а після припинення трудової діяльності вона 23.03.2005 року подала до пенсійного фонду відповідну заяву, на підставі якої їй було переведено на пенсію по інвалідності у розмірі пенсії за віком, та перераховано розмір її пенсії згідно документів пенсійної справи,які відповідали на той час вимогам чинного законодавства. Пенсія була розрахована із заробітної плати за 60 місяців підряд з 01.01.1987 року по 31.12.1991 року згідно із довідкою від 04.04.1992 року № 01/80, виданої Київкомісійторг, та довідкою з кооперативу "Надія" за 1995-1996 роки. З 01.01.2008 року розмір її пенсії становив 1 641,12 грн., з 01.11.2009 року - 1 909,98 грн., з січня 2012 року - 2 006,05 грн. Всі довідки для призначення пенсії відповідали вимогам того часу. Наприкінці 2012 року розмір її пенсії було зменшено більше ніж удвічі. 14.05.2014 року вона отримала лист в якому їй повідомили, що пенсійна справа приведена у відповідність, в зв'язку з чим довідки про заробітну плату з кооперативу "Надія" за 1995-1996 роки та з Київкомісіонторгу за період 01.01.1987 року по 31.12.1991 року не відповідають вимогам додатку 1 постанови Правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року. Вважає, що відповідач не мав жодної підстави для перегляду періодів заробітної плати для розрахунку пенсії тому, що такою підставою може бути заява пенсіонера, а таких заяв вона не подавала. Крім того, довідки, видані для призначення пенсії у 1997 році не зобов'язані відповідати вимогам документу, який набрав чинності 25.11.2005 року. Тому просить суд визнати дії відповідача щодо безпідставного перерахунку розміру її пенсії, що спричинив заниження розміру пенсії неправомірними та такими, що порушують норми ч. 4 ст. 42, ч. 2 ст. 43 та ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також такими, що порушують її право на соціальний захист у законних розмірах; зобов'язати відповідача провести розрахунок призначеної їй пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, на підставі наявної з 1997 року у пенсійній справі довідки з кооперативу "Надія" за 1995-1996 роки; провести перерахунок, відповідно існуючої з 1997 року в пенсійній справі, довідки кооперативу "Надія" з 17 грудня 2013 року.

В судове засідання позич не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи містяться його письмові заперечення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України діє принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В суді встановлено, що позивач перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві (попередньо Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва) та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи в розмірі пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пенсія була розрахована із заробітної плати за 60 місяців підряд з 01.01.1987 року по 31.12.1991 року згідно із довідкою від 04.04.1992 року № 01/80, виданої Київкомісійторг, та довідкою з кооперативу "Надія" за 1995-1996 роки. З 01.01.2008 року розмір її пенсії становив 1 641,12 грн., з 01.11.2009 року - 1 909,98 грн., з січня 2012 року - 2 006,05 грн.

Наприкінці 2012 року розмір пенсії позивача було зменшено більше ніж удвічі. 14.05.2014 року вона отримала лист в якому їй повідомили, що пенсійна справа приведена у відповідність, в зв'язку з чим довідки про заробітну плату з кооперативу "Надія" за 1995-1996 роки та з Київкомісіонторгу за період 01.01.1987 року по 31.12.1991 року не відповідають вимогам додатку 1 постанови Правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Законом України від 09.07. 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 01.01.2004 року, визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 41 цього Закону до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної сплати (доходу) з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1. За змістом підпункту «в» пункту 7 вказаного нормативного акту, заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).

За правилами, викладеними у пункті 17 Порядку, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нарахування та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Аналізуючи вище згадані норми матеріального права, Верховний Суд України дійшов висновку, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено (постанова ВСУ від 17 березня 2015 року справа № 21-11а15).

Перевіривши матеріали справи, де міститься копія пенсійної справи ОСОБА_1, яка була надана на вимогу суду, проаналізувавши докази та вимоги законодавства України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Так, в суді було встановлено, що відповідно до довідки УПФ України в Дарницькому районі м. Києва № 05/2179 від 10.11.2004 року - кооператив «Надія» сплачував страхові внески за періоди 01.06.1994 року по 30.06.1994 року, з 01.09.1994 року по 31.12.1994 року, з 01.11.1994 року по 31.12.1994 року, з 01.12.1994 року по 31.12.1994 року, з 01.01.1995 року по 31.12.1995 року, з 01.01.1996 року по 31.12.1996 року, з 01.01.1998 року по 31.12.1998 року, з 01.01.2000 року по 31.03.2000 року (а.с. 19 т. 2). Враховуючи, цю довідку та довідку про заробіток позивача за періоди 1995-1996 роки включно, видану кооперативом «Надія» - Пенсійний фонд здійснив перерахунок пенсії позивачу на підставі заяви останньої від 15.12.2004 року (а.с. 17 т. 2). Після цього позивач отримувала пенсію з урахуванням перерахунку.

Посилання сторони відповідача на довідку УПФ України в Дарницькому районі м. Києва № 1460/06 від 04.04.2012 року суд не приймає до уваги, оскільки вказане в цій довідці про те, що кооператив «Надія» за період з 01.01.1995 року по 31.12.1996 року не сплачував страхові внески, є безпідставне і бездоказове. Крім цього, дана довідка складена на підставі акту від 22.03.2012 року (а.с. 32 т. 2), в якому зазначено про ненадання працівникам пенсійного фонду кооперативом «Надія» особових рахунків на заробітні плати за 1995-1996 роки (без вказівки причини) і дана інформація (відсутність документів) не може бути доказом несплати страхових внесків до УПФ кооперативом «Надія» за 1995-1996 роки.

Враховується і те, що стороною відповідача не надано жодного доказу того, що довідки, документи, які були прийняті пенсійним фондом та на підставі яких було здійснено позивачу перерахунок пенсії в 2004 році - є такими, що не відповідають дійсності.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 8, 19, 46 Конституції України, ст.ст. 24, 40, 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, ст.ст. 8-11, 16,41,69-71,86, 94, 99, 158-163, 186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо безпідставного перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1, що спричинило заниження розміру пенсії та такими, що порушують норми ч. 2 ст. 42, ч. 2 ст. 43, та 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також такими, що порушують її право як громадянина, право на соціальний захист у законних розмірах.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві з метою відновлення права на соціальний захист у повному, передбаченому Законом обсязі, здійснити ОСОБА_1 розрахунок призначеної пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, на підставі наявної з 1997 року у пенсійній справі довідки з Кооперативу "Надія" за 1995-1996 роки, та провести перерахунок пенсії 17 грудня 2013 року відповідно до існуючої з 1997 року в пенсійній справі довідки Кооперативу "Надія".

Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у 10-ти денний термін з дня проголошення постанови.

Суддя: